«742 дні до “повної окупації Донеччини”»: що насправді означають підрахунки DeepState

Війна любить короткі формули. «Ще трохи — і…», «все вирішиться…», «залишилося…». Але реальність фронту майже ніколи не піддається красивим слоганам: вона складається з темпів, пауз, виснаження, рішень і випадковостей. Саме тому числа, які прозвучали від аналітиків, важливо читати правильно — як індикатор інерції, а не як календарний «дедлайн».

Нещодавня цитата про 742 дні стала вірусною, бо звучить як прогноз. Насправді це екстраполяція: «якщо збережеться темп 2025 року». І ще одна принципова деталь: попри заголовкове слово «Донбас», йдеться передусім про Донецьку область.

Про що саме говорив DeepState: Донбас чи Донецька область?

Коли у медіа пишуть «захопити Донбас», аудиторія часто уявляє всю історико-географічну територію (дві області) і навіть ширший «східний фронт». Але в озвучених підрахунках рамка конкретна: скільки часу потрібно, щоб окупувати всю Донецьку область.

Ці оцінки озвучив співзасновник моніторингового проєкту DeepState Руслан Микула під час спеціальної сесії Київський безпековий форум.

«32,3% → +24,4% → +21,8% → лишається 21,5%»: логіка цифр

У викладі, який розійшовся в новинах, звучить така структура:

  • до повномасштабного вторгнення РФ контролювала 32,3% території Донецької області;
  • за 2022 рік було захоплено ще 24,4% (ефект раптовості та швидших маневрів);
  • з 2023 року і «по сьогодні» — ще 21,8%;
  • під контролем України лишається 21,5%;
  • якщо брати темп 2025 року як «показовий», то для повної окупації області потрібно щонайменше 742 дні (~2 роки).

Ключова частина — не «2 роки», а фраза «якщо взяти темпи 2025 року». Тобто це не «пророцтво», а лінійне продовження тренду.

І навіть у самій цитаті звучить важливе застереження: війна не є лінійною, і будь-які події можуть різко змінити темп — аж до того, що «два роки можуть розтягнутися і на 10».

Розкладемо «742 дні» на зрозумілі одиниці: км², дні, інерція

Щоб зрозуміти масштаб, переведімо відсотки у площу. Площа Донецької області становить 26 517 км². Якщо під контролем України лишається 21,5%, це приблизно:

  • 26 517 × 0,215 ≈ 5 700 км² «залишку».

Тоді 742 дні означають середній темп близько:

  • 5 700 / 742 ≈ 7,7 км² на добу, або
  • 230–240 км² на місяць.

Це не «швидкість танків», а усереднений темп зміни контролю на карті за обраний період. У позиційній війні саме так і виглядає «інерція»: мікропросування, локальні успіхи, потім довгі зупинки.

Чому саме 2025 названо «показовим»?

Логіка тут проста: 2022-й був роком різких маневрів і шоку, 2023–2024 — роками «перетирання» ресурсів і перебудови тактик, а 2025-й у сприйнятті аналітиків — рік, який краще відображає нову нормальність:

  • щільні мінні поля та інженерні рубежі;
  • масова роль БПЛА і РЕБ;
  • дефіцит часу на підготовку «великих проривів»;
  • ставка на виснаження й «повільне стискання».

Саме тому 2025-й зручний для екстраполяції: він менше схожий на «аномалію» і більше — на «модель позиційної фази». Але знову ж: це модель, не вирок.

Де лінійна екстраполяція ламається: «останні 20%» не дорівнюють «першим 20%»

Найчастіша помилка читача — сприйняти 742 дні як рівну доріжку: мовляв, щодня по 7–8 км² і все. Фронт так не працює.

Чому «залишок» може бути важчим за «приріст»?

  1. Вузли оборони і міська забудова. Чим ближче до великих агломерацій, тим дорожче кожен кілометр.
  2. Логістика наступу. Для просування потрібні дороги, склади, переправи, «вікна» в ППО та РЕБ — і це часто стає вузьким місцем.
  3. Ефект “пружини”. Після виснажливих спроб наступу сторона може на місяці перейти в оборону, навіть якщо «в середньому по року» темп був інший.
  4. Події, які перешивають карту. Війна нерідко рухається «ступінчасто»: довго стоїть — потім раптом зсувається і навпаки.

Тому фраза «2 роки» коректна лише як: «за незмінних умов і незмінної інтенсивності».

«Генеральна битва» і географія Донеччини: чому згадують Слов’янськ і Краматорськ

Ще один важливий вимір — не просто площа, а структура території: які міста, де промислові вузли, які дороги, де природні рубежі.

У публічному обговоренні аналітики акцентують, що ключові бої за область з великою ймовірністю концентруватимуться навколо Слов’янська та Краматорська.

Це важливо, бо такі центри зазвичай:

  • мають щільну забудову й складні підступи;
  • є логістичними «вузлами»;
  • перетворюють «кілометри» на «систему оборони».

І саме тому «останні відсотки» можуть виявитися найповільнішими.

А що з «Донбасом» як двома областями?

Тут варто розрізняти терміни:

  • Донбас у медійному сенсі часто = Донецька + Луганська області.
  • У наведених підрахунках «2 роки» = про Донецьку область.

Площа Луганської області — 26 684 км². При цьому (за загальним розумінням ситуації) значна частина Луганщини тривалий час перебуває під російським контролем, і «вузьким горлом» питання «Донбасу» в публічних оцінках залишається саме Донеччина.

Але навіть якщо «залишок» Луганщини (у площі) малий, він може бути політично й військово непропорційно важливим: інколи утримання невеликої ділянки має сенс як плацдарму, буферу або вузла спостереження, а не як «відсотку на карті».

«742 днів» — без ворожіння

Щоб не перетворювати цифру на фетиш, корисно дивитися на неї як на «базову швидкість» і уявляти чутливість до змін.

Сценарій – інерційний: умови близькі до 2025

Тоді «742 дні» — це орієнтир масштабу: мова про роки, а не про тижні.

Сценарій – темп падає: Україна підсилює оборону або РФ виснажується

Якщо середній темп скорочується удвічі, «2 роки» легко перетворюються на 4+ — і це вже інший політичний і ресурсний горизонт.

Сценарій – темп зростає: перевага РФ у ресурсах, технологіях та управлінні

Якщо темп подвоюється, горизонт може стискатися до ~1 року — але це вимагало б якісної зміни умов, бо позиційна війна зазвичай «не любить» високих швидкостей без великих провалів оборони.

Навіщо ці підрахунки взагалі потрібні

Правильно прочитані, вони дають три практичні речі:

  1. Антипропагандистський ефект. Розмови про «близьку перемогу» розбиваються об арифметику позиційної війни: за інерцією — це марафон.
  2. Планування ресурсів. Якщо горизонт — роки, то критично важливі не разові «ривки», а сталість: виробництво, логістика, навчання, ротації, ремонти.
  3. Розуміння ціни часу. Кожне рішення, що змінює темп (дрони, РЕБ, боєприпаси, контрлогістика), множиться на місяці й роки — а отже має стратегічний ефект.

«742 дні» — це не пророцтво, а барометр

Формула «Донбас за два роки» звучить гучно, але вона неточна. Те, що реально було сказано: за темпами 2025 року для повної окупації Донецької області потрібно близько 742 днів, і при цьому війна не є лінійною — темп може як прискоритися, так і «розтягнутися до 10 років» через події, які змінюють правила гри.

Цифра «742 дні» — це лінійна екстраполяція темпу 2025 року на площу, яка ще лишається під контролем України в Донецька область (≈21,5%). Вона внутрішньо логічна й узгоджується з підсумковими оцінками щодо приросту окупації у 2025-му. Але як “календарний прогноз” її сприймати не можна: швидкість війни змінюється, а «остання п’ята частина» часто є найважчою.

За матеріалами unian.ua

Вверх