Одна з найбільших промислових компаній України опинилася в ситуації, коли питання вже не лише в ремонті пошкодженого обладнання. ArcelorMittal заявила, що після серії ракетних ударів не може безпечно та стабільно відновити роботу «АрселорМіттал Кривий Ріг» і очікує відобразити у звітності безготівкове зменшення вартості українських активів приблизно на $1 млрд.
Ця цифра виглядає як прямий мільярдний збиток від руйнування заводу, але бухгалтерськи це не зовсім так. Impairment не означає, що компанія зараз витратить $1 млрд, не означає, що саме на таку суму знищено обладнання, і поки що не означає остаточного закриття підприємства.
Водночас рішення має набагато ширше значення, ніж суто бухгалтерський запис. Йдеться про найбільший гірничо-металургійний комплекс країни, який до війни виробляв мільйони тонн сталі на рік, забезпечував десятки тисяч робочих місць і був одним із великих українських експортерів. Тепер компанія фактично переводить дискусію з питання «коли відремонтують пошкоджені агрегати» до питання «за яких умов завод узагалі можна буде знову безпечно запустити».
Чотири удари за п’ять тижнів
25 вересня ArcelorMittal повідомила українському уряду, що більше не бачить можливості відновити роботу криворізького підприємства у безпечний і сталий спосіб.
Причиною стала серія ударів по виробничих об’єктах. За даними компанії, протягом п’яти тижнів підприємство пережило чотири ракетні атаки. Остання сталася 21 вересня. Загалом загинули п’ятеро людей, ще 17 були поранені; на момент заяви один постраждалий залишався у критичному стані. Компанія також повідомила про значні пошкодження виробничої інфраструктури.
Перший із публічно описаних ударів стався в середині серпня. Тоді були пошкоджені основні об’єкти енергетичного та доменного виробництва, а частину виробничих процесів довелося зупинити.
Після нового удару у вересні ситуація погіршилася. 14 вересня ArcelorMittal повідомляла, що первинне виробництво сталі зупинене, а інші потужності або простоюють, або працюють на мінімальному рівні. Тоді компанія ще оцінювала масштаби ремонту і заявляла, що не може назвати надійний термін відновлення.
Через одинадцять днів позиція змінилася принципово: йшлося вже не про строки ремонту, а про неможливість безпечного та сталого перезапуску за нинішніх умов.
ArcelorMittal заявила, що обговорює подальшу долю підприємства з українським урядом. Водночас компанія збирається зберігати інфраструктуру, щоб можливість відновлення виробництва залишалася після покращення безпекової ситуації. Тобто йдеться радше про тривалий режим збереження активу, ніж про оголошену ліквідацію заводу.
Що насправді означає списання $1 млрд
На цьому етапі важливо розділити дві речі: фізичні руйнування і бухгалтерську оцінку активу.
ArcelorMittal очікує відобразити non-cash impairment charge приблизно на $1 млрд. За повідомленням компанії, він переважно стосуватиметься знецінення основних засобів — майна, виробничих об’єктів та обладнання «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Impairment у бухгалтерському обліку виникає тоді, коли балансова вартість активу стає більшою за суму, яку компанія реально очікує отримати від його використання або продажу.
За логікою IAS 36 (МСБО 36 — це Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку, який визначає правила для зменшення корисності активів (знецінення)) компанія має порівнювати балансову вартість активу з його відновлюваною вартістю — більшою з двох величин: справедливої вартості за мінусом витрат на вибуття або теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від його використання. Якщо ця відновлювана вартість падає нижче балансової, різницю визнають збитком від знецінення.
У випадку Кривого Рогу логіка зрозуміла. Обладнання може фізично існувати, але якщо підприємство неможливо безпечно експлуатувати невизначений час, його здатність генерувати майбутні доходи різко погіршується. Відповідно падає й бухгалтерська вартість активу.
Тобто компанія втратила $1 млрд?
Не в прямому сенсі.
По-перше, $1 млрд не буде списано з банківського рахунку. Це non-cash charge — бухгалтерський збиток, який зменшує балансову вартість активів і впливає на фінансовий результат, але сам по собі не створює одноразового грошового платежу на $1 млрд.
По-друге, це не кошторис ремонту. Вартість пошкодженого обладнання може бути меншою або більшою. Impairment враховує не тільки фізичні руйнування, а й здатність активу приносити майбутні доходи.
По-третє, це не оцінка всіх економічних втрат України. До неї не входять автоматично недоотриманий експорт, зарплати, податки, витрати постачальників, логістичних компаній чи втрати місцевої економіки.
По-четверте, списання не дорівнює ліквідації активу. За IAS 36 для частини активів раніше визнане знецінення за певних умов може бути переглянуте, якщо їхня відновлювана вартість згодом зросте. Це не означає, що ArcelorMittal уже планує таке відновлення, але саме бухгалтерське списання не є незворотною юридичною процедурою закриття підприємства.
До ударів завод уже працював у режимі виживання
Вересневі атаки припали на підприємство, яке й до цього працювало далеко не у звичайних умовах.
У 2025 році українські операції ArcelorMittal виробили близько 1,7 млн тонн сталі та 7,6 млн тонн залізної руди. Відвантаження сталі становили 1,5 млн тонн. Виручка українських операцій сягнула приблизно $1,7 млрд, з яких близько $0,5 млрд припадало на продажі клієнтам в Україні.
Для порівняння: виробничі потужності криворізького комплексу історично розраховані на понад 6 млн тонн сталі та понад 5 млн тонн прокату на рік.
Тобто навіть до останніх ударів комбінат використовував лише частину довоєнного потенціалу.
У річному звіті ArcelorMittal за 2025 рік зазначалося, що металургійні потужності підприємства працювали приблизно на 35% відповідного рівня, а гірничодобувні — приблизно на 73%. Компанія багаторазово переходила від зупинок до відновлення виробництва залежно від енергопостачання, логістики та безпекової ситуації.
У 2025 році підприємству вдалося виплавити 1,69 млн тонн сталі, 2,53 млн тонн чавуну та виробити 1,56 млн тонн прокату. Але сама компанія характеризувала цей період як роботу в умовах нестабільного електропостачання, високих тарифів, дорогої логістики та обмежених експортних ринків.
Війна була не єдиним фактором
Останні ракетні атаки стали безпосередньою причиною нинішньої зупинки, однак фінансові проблеми підприємства накопичувалися раніше.
Ще навесні 2026 року ArcelorMittal оголосила про закриття частини виробничих підрозділів у Кривому Розі. Серед причин компанія називала енергетичну кризу, спричинену російськими ударами по українській енергосистемі, високу вартість електроенергії та дію європейського механізму вуглецевого коригування CBAM.
Компанія вирішила консолідувати прокатне виробництво на меншій кількості потужностей. На той момент ArcelorMittal допускала, що сукупне скорочення персоналу через реструктуризацію може сягнути 3 400 робочих місць.
Це важлива деталь: нинішня криза не почалася з чотирьох вереснево-серпневих ударів. Комбінат уже перебував під одночасним тиском воєнних ризиків, енергетичних обмежень, дорогого виробництва, слабшої конкурентоспроможності та змін умов торгівлі з ЄС.
Ракетні атаки додали до економічної проблеми головний фактор — фізичну небезпеку самого виробничого процесу.
Що буде з працівниками
Це одна з найбільших невизначеностей після заяви 25 вересня.
ArcelorMittal на своєму українському сайті називає «АрселорМіттал Кривий Ріг» одним із найбільших роботодавців країни і вказує понад 22 тисячі робочих місць разом із дочірніми підприємствами.
Але в останньому повідомленні про неможливість перезапустити виробництво компанія не оголосила нового числа скорочень, не повідомила про масове звільнення всього персоналу і не визначила остаточного статусу підприємства.
Тому робити висновок, що всі ці робочі місця автоматично зникають, поки що неправильно.
Водночас тривала консервація великого металургійного комплексу неминуче створює ризик для зайнятості. Великий комбінат — це не тільки металурги біля доменних печей і прокатних станів. Це гірничий департамент, ремонтники, енергетики, транспорт, лабораторії, інженерний персонал, адміністрація, охорона, підрядники й десятки постачальників.
Навіть законсервований завод потребує людей для підтримання безпечного стану обладнання, охорони території та інфраструктури. Але чисельність такого персоналу принципово відрізняється від потреб повноцінного виробничого циклу.
Саме тому наступним критично важливим сигналом буде не бухгалтерське списання, а рішення компанії щодо режиму зайнятості та структури персоналу.
Чому Кривий Ріг важливий для українського експорту
«АрселорМіттал Кривий Ріг» — підприємство повного циклу: від видобутку залізної руди до виробництва сталі та готового прокату. Основними видами металопродукції є арматура, катанка, сортовий прокат і заготовка. До повномасштабної війни приблизно 85% готової продукції підприємства йшло на експорт.
Нинішня структура продажів уже інша, тому механічно переносити довоєнну частку експорту на 2026 рік не можна.
Але фінансова звітність за 2025 рік показує масштаб зовнішньої орієнтації бізнесу: з приблизно $1,7 млрд продажів українських операцій лише близько $0,5 млрд припадало на клієнтів, розташованих в Україні.
Проблема виникає у момент, коли вся українська металургія вже переживає різке падіння.
За даними «Укрметалургпрому», у січні—серпні 2026 року Україна виробила 4,30 млн тонн сталі — на 12,5% менше, ніж за той самий період 2025 року. Виробництво прокату скоротилося до 3,59 млн тонн, або на 15,6%.
Із 3,59 млн тонн виробленої за вісім місяців металопродукції приблизно 2,20 млн тонн, або 61,2%, пішло на експорт.
Особливо показова ситуація із сортовим прокатом — одним із ключових сегментів для Кривого Рогу. За січень—серпень 2026 року український експорт довгомірного прокату скоротився на 45,8% рік до року, до 312 тис. тонн. Лише в серпні експорт арматури впав на 72% у річному вимірі, а катанки — на 75%.
Отже, потенційно тривала відсутність продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг» посилить уже наявне скорочення української металургійної пропозиції. Але точно перевести нинішню зупинку в конкретну суму майбутніх втрат експорту поки неможливо: для цього потрібно знати тривалість простою, стан гірничодобувного сегмента, можливі залишки продукції та сценарій подальшої роботи.
Удар отримає і місцева економіка
Значення комбінату для Кривого Рогу вимірюється не лише робочими місцями.
У 2025 році підприємство повідомляло про 8,5 млрд грн податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, що приблизно на 28% перевищувало показник 2024 року. З них 2,6 млрд грн надійшло до місцевих бюджетів, причому майже 1,8 млрд грн становив земельний податок до бюджету Криворізької громади.
Це не означає, що вся ця сума зникне після зупинки виробництва: частина платежів не залежить безпосередньо від обсягів виплавки сталі, а структура податків може змінюватися.
Проте тривалий простій означатиме менше операційної активності, закупівель, перевезень, зарплат і пов’язаних із ними платежів. Ефект поширюватиметься далеко за межі території комбінату — на залізницю, ремонтні компанії, постачальників сировини й обладнання та місцевий бізнес.
Для Кривого Рогу це особливо відчутливо через масштаб підприємства в економіці міста.
Чи критичний $1 млрд для самого ArcelorMittal
Для глобальної групи наслідки виглядають інакше, ніж для української економіки.
ArcelorMittal у 2025 році отримала $61,4 млрд виручки, виробила 55,6 млн тонн сталі та мала виробничі активи в багатьох країнах.
Аналітики J.P. Morgan, яких цитує Reuters, очікують, що саме impairment на $1 млрд не вплине на груповий EBITDA ArcelorMittal, оскільки йдеться про безготівкове бухгалтерське списання. Водночас вони допускають операційні втрати в секторі протягом третього та четвертого кварталів через перебої в Україні.
Для України співвідношення протилежне: бухгалтерський запис сам по собі менш важливий за фізичну відсутність великого виробника сталі, експортера, роботодавця і платника податків.
Іншими словами, один і той самий $1 млрд має різне значення на рівні консолідованої звітності міжнародної корпорації та на рівні промислової економіки Кривого Рогу.
ArcelorMittal уже вклала понад $700 млн у підтримку українського підприємства
Ще одна важлива цифра в повідомленні компанії — понад $700 млн фінансової підтримки, яку група надала криворізькому підприємству від початку повномасштабної війни, щоб воно могло продовжувати роботу.
Це показує, наскільки далеко економіка заводу відхилилася від нормальної комерційної моделі.
До війни логіка великого металургійного активу полягала у високому завантаженні потужностей, значному експорті та розподілі величезних постійних витрат на мільйони тонн продукції.
В умовах нерегулярної роботи ця модель погіршується: доменне й сталеплавильне виробництво має високі постійні витрати, а зниження обсягів означає, що вони розподіляються на меншу кількість продукції. Якщо до цього додаються дорога електроенергія, логістика, обмеження експорту, ремонти після ударів і ризик нових атак, підприємство може фізично залишатися на місці, але економічно втрачати значну частину своєї вартості.
Саме це і допомагає пояснити масштаб impairment.
Це кінець заводу?
На сьогодні — такого рішення не оголошено.
Компанія сформулювала позицію значно обережніше: за поточних умов вона не може безпечно й стабільно перезапустити операції, обговорює майбутнє підприємства з урядом та планує зберігати інфраструктуру, щоб у майбутньому залишався варіант відновлення виробництва.
Тому можливі кілька принципово різних сценаріїв.
Перший — тривала консервація частини або більшості виробничого комплексу до зміни безпекової ситуації. У такому випадку головною проблемою стануть витрати на збереження інфраструктури, зайнятість та втрачене виробництво.
Другий — часткове відновлення окремих сегментів, якщо їх можна експлуатувати безпечніше або незалежно від найбільш пошкоджених потужностей.
Третій — масштабний перезапуск після суттєвого зниження воєнних ризиків, який потребуватиме не лише ремонту, а й нової оцінки економіки виробництва, енергетики, експорту та інвестицій.
Який із цих сценаріїв реалізується, наразі невідомо.
За чим стежити далі
Найважливішими будуть не наступні бухгалтерські уточнення щодо $1 млрд, а кілька операційних рішень.
Передусім — статус працівників і те, скільки людей залишаться підтримувати законсервований комплекс. Друге питання — чи стосується неможливість відновлення однаковою мірою металургійного та гірничодобувного сегментів. Третє — результати остаточної технічної оцінки пошкодженого обладнання.
Окремо варто стежити за переговорами ArcelorMittal з урядом. Компанія не уточнила, яких саме рішень очікує від держави і що могло б зробити майбутній перезапуск економічно й фізично можливим.
І нарешті, значення матиме тривалість простою. Кількамісячна зупинка і багаторічна консервація — принципово різні сценарії для зайнятості, експорту, податків та вартості активу.
Списання приблизно $1 млрд — найпомітніший фінансовий символ проблеми, але не її головний економічний зміст.
ArcelorMittal не заявила, що втратила мільярд доларів готівкою. Вона фактично визнала, що українські виробничі активи за нинішніх умов уже не мають тієї економічної вартості, яка була відображена у звітності.
Набагато серйозніше те, чому сталася ця переоцінка: один із найбільших промислових комплексів України після чотирьох ударів за п’ять тижнів більше не може бути безпечно перезапущений.
Поки що компанія не оголосила про ліквідацію підприємства або вихід з України. Вона залишає інфраструктуру, веде переговори з урядом і зберігає можливість майбутнього відновлення.
Але якщо простій затягнеться, реальний рахунок для України формуватиметься вже не бухгалтерським impairment. Він складатиметься з невиробленої сталі, недоотриманого експорту, ризику для тисяч робочих місць, менших податкових надходжень і подальшого звуження металургійної бази країни.
Саме тому історія з $1 млрд — передусім не історія про бухгалтерію ArcelorMittal. Це історія про те, як безпековий ризик поступово перетворюється на довгострокову втрату промислового потенціалу.
Читайте також: “Українська сталь між війною і бар’єрами ЄС: чому під загрозою опинилася ціла промислова модель”
