Російське командування, за даними української розвідки, наказало активізувати атаки безпілотниками на цивільну інфраструктуру та транспорт у прифронтових і прикордонних районах. Ідеться не лише про нову хвилю ударів, а про спробу паралізувати повсякденне життя громад: ускладнити евакуацію, постачання продуктів і пального, роботу медиків, волонтерів та комунальних служб.
Головне управління розвідки Міністерства оборони України 17 липня повідомило про наказ російським підрозділам посилити удари по автозаправних станціях, вантажівках, автобусах і легкових автомобілях у районах, наближених до лінії бойового зіткнення, а також у прикордонних областях.
Виконавцями, за інформацією ГУР, визначили російський центр перспективних безпілотних систем «Рубікон» і операторів дронів зі складу лінійних підрозділів окупаційної армії. Для атак планують застосовувати безпілотники, якими оператор може керувати в режимі реального часу, зокрема апарати типів «Молнія-1», «Молнія-2», «Герань-сікер», «Гербера-сікер», «Ланцет» і V2U.
Повідомлення української розвідки вказує на небезпечну зміну акцентів: Росія прагне перетворити цивільні дороги, заправки та транспортні маршрути на постійну зону ризику. У такій моделі війни ціллю стає не лише конкретний об’єкт, а сама можливість людей пересуватися, отримувати допомогу і залишати небезпечні території.
Що саме повідомила українська розвідка
За даними ГУР, російське командування наказало активізувати атаки на чотири основні категорії об’єктів:
- автозаправні станції;
- вантажний транспорт;
- пасажирські автобуси;
- приватні легкові автомобілі.
Публічно доступних документів із текстом російського наказу немає, тому твердження про його зміст залишається розвідувальною інформацією української сторони. Водночас описана ГУР тактика відповідає вже зафіксованій тенденції: застосування короткодистанційних дронів проти автомобілів, громадського транспорту, евакуаційних машин і гуманітарних місій у прифронтових регіонах стало одним із головних джерел загибелі та поранення цивільних.
ГУР також повідомило про два випадки помилкового ураження росіянами власних цілей. У Курській області оператори 1427-го мотострілецького полку, за версією розвідки, через втрату орієнтування спрямували «Молнію-2» на цивільний автомобіль УАЗ, але дрон вибухнув приблизно за десять метрів від машини. На Запорізькому напрямку російський дрон нібито помилково атакував пікап із російськими військовими.
Ці епізоди не зменшують небезпеки для українців. Навпаки, вони демонструють, що масове розгортання операторів із різним рівнем підготовки збільшує ризик хаотичних ударів, неправильного розпізнавання об’єктів і застосування зброї без належної перевірки цілі.
Чому під удар потрапляють саме АЗС та автомобілі
На перший погляд може здатися, що атаки на окремі машини або заправки мають обмежений воєнний ефект. Однак у прифронтовій зоні транспорт є основою функціонування громади.
Автомобілями перевозять продукти, ліки, воду, генератори й будівельні матеріали. Ними користуються медики, комунальники, соціальні працівники, волонтери та ремонтні бригади. Автобуси можуть бути єдиним доступним сполученням між селом і районним центром. Приватні машини часто стають засобом самостійної евакуації.
АЗС, своєю чергою, забезпечують пальним не лише приватний транспорт. Від їхньої роботи залежать швидкі, пожежні машини, евакуаційні автобуси, генератори, мобільні котельні та техніка, що відновлює пошкоджену інфраструктуру.
Тому систематичні атаки на транспортну мережу можуть давати ширший ефект, ніж фізичне знищення окремої машини. Вони:
- скорочують кількість перевізників, готових працювати біля фронту;
- ускладнюють евакуацію літніх людей, дітей і маломобільних громадян;
- змушують гуманітарні організації обмежувати маршрути;
- погіршують постачання їжі, води та медикаментів;
- посилюють ізоляцію окремих населених пунктів;
- створюють відчуття, що будь-яка поїздка може стати смертельно небезпечною.
Моніторингова місія ООН із прав людини вже констатувала, що активне застосування короткодистанційних дронів біля лінії фронту перешкоджає евакуації, доставленню гуманітарної допомоги та базових товарів, спричиняє нові хвилі переміщення населення і залишає деякі громади фактично відрізаними від зовнішнього світу.
«Рубікон» як інструмент російської дронової війни
Окремої уваги заслуговує згадка про центр перспективних безпілотних систем «Рубікон». Українська розвідка раніше характеризувала його як одну з найбільш боєздатних російських структур, що спеціалізується на використанні бойових безпілотників і отримує значні ресурси. У листопаді 2025 року ГУР повідомляло про удар по штабу операторів «Рубікона» в окупованій Авдіївці.
Залучення «Рубікона» разом із пілотами звичайних лінійних підрозділів може свідчити про спробу поєднати централізоване планування з масовим застосуванням дронів безпосередньо на різних ділянках фронту. Це означає, що кампанія може не обмежуватися кількома спеціалізованими групами, а розподілятися між великою кількістю операторів.
У такій системі «Рубікон» може виконувати роль центру накопичення досвіду, випробування нових платформ і тактик, тоді як підрозділи на місцях забезпечують масштабування атак. Це аналітичний висновок із формулювання ГУР, а не підтверджена структура конкретного наказу.
Що показує перелік дронів
ГУР називає одразу кілька різних безпілотних систем. Детальні й незалежно підтверджені характеристики всіх згаданих модифікацій відсутні, але сам перелік показує, що російська сторона планує використовувати неоднорідний арсенал.
Ідеться про апарати різної конструкції та вартості: від відносно дешевих безпілотників літакового типу до баражувальних боєприпасів і систем із камерою, через яку оператор спостерігає за місцевістю та коригує політ до моменту удару.
Ключовою ознакою є саме керування в реальному часі. На відміну від зброї, яка летить до заздалегідь заданих координат, оператор такого дрона може:
- шукати об’єкт уже під час польоту;
- супроводжувати автомобіль, що рухається;
- змінювати напрямок;
- вибирати конкретну машину серед кількох;
- бачити зовнішні ознаки цілі через камеру.
Ця можливість робить особливо важливим питання свідомого вибору об’єкта атаки. Якщо оператор бачить автобус, гуманітарне маркування або звичайний легковий автомобіль і все одно продовжує атаку без ознак військового використання цілі, посилання на випадкову помилку стає значно менш переконливим.
ООН звертала увагу, що короткодистанційні дрони зазвичай оснащені камерами, які передають операторові зображення місцевості та цілі в реальному часі. У травні 2026 року організація перевірила відео атаки на автомобіль ООН у Херсоні: на записі було видно маркування гуманітарної місії.
Дрони вже стали однією з головних загроз для цивільних
Заява ГУР з’явилася на тлі різкого збільшення кількості жертв дронових атак у прифронтовій зоні.
За даними Моніторингової місії ООН, протягом 2025 року короткодистанційні дрони вбили щонайменше 577 цивільних і поранили 3288 людей. Порівняно з 2024 роком кількість таких жертв зросла приблизно на 120%.
Із 1 грудня 2025-го до 31 травня 2026 року короткодистанційні дрони спричинили загибель щонайменше 385 цивільних і поранення 2100 людей. Це на 57% більше, ніж за аналогічний попередній період. Із них 343 загиблих і 1975 поранених перебували на підконтрольній уряду України території.
Тенденція продовжувала погіршуватися навесні. У березні 2026 року короткодистанційні дрони вбили 66 цивільних і поранили 369. У квітні — 80 людей загинули та 481 була поранена. У травні дрони стали головною причиною жертв серед цивільних поблизу фронту: 64 загиблих і 539 поранених.
У квітні в Нікополі удар дронами по місцевому ринку вбив п’ятьох людей і поранив 26, серед них 14-річну дівчину. Через три дні атака на громадський автобус у тому ж місті забрала життя чотирьох цивільних, ще 17 людей були поранені.
Ці цифри показують, що йдеться не про поодинокі випадки чи супутню небезпеку від бойових дій. Короткодистанційні ударні дрони сформували окрему системну загрозу для людей, які живуть, працюють або пересуваються поблизу фронту.
Як діяти під час атаки FPV-дрона: головні правила виживання для цивільних
Розширення дальності польоту FPV-дронів означає, що загроза поступово охоплює населені пункти, які раніше вважалися відносно віддаленими від лінії фронту. Особливо це стосується Харківської області, де безпілотники дедалі частіше застосовують проти автомобілів, доріг, житлових кварталів та цивільної інфраструктури.
Командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко наголошує: у випадку появи FPV-дрона часу на тривалі роздуми майже немає. Малий розмір, висока швидкість і здатність оператора коригувати політ у реальному часі роблять такі апарати особливо небезпечними. Тому шанси людини на виживання часто залежать від того, наскільки швидко вона розпізнає загрозу, припинить рух і знайде хоча б мінімально надійне укриття.
Чому FPV-дрони почали долітати значно далі
Однією з головних причин збільшення дальності FPV-дронів стало вдосконалення акумуляторів. За словами Федоренка, за приблизно однакових ваги та розмірів місткість сучасних батарей могла зрости у півтора-два рази.
Якщо раніше типовий FPV-дрон був здатний долати близько 15–20 кілометрів, то тепер за сприятливих погодних умов окремі апарати можуть діяти на відстані 30–40 кілометрів. Через це до зони ризику потрапляють міста й села, до яких раніше такі безпілотники технічно не могли дістатися.
Дальність польоту залежить не лише від батареї. На неї впливають вага бойової частини, напрямок і сила вітру, температура повітря, висота польоту, рельєф місцевості, якість каналів управління та використання проміжних ретрансляторів. Однак загальна тенденція очевидна: зона застосування малих ударних дронів розширюється.
Це означає, що жителям прифронтових районів не варто орієнтуватися лише на попередній досвід. Якщо населений пункт раніше не зазнавав FPV-атак, це не гарантує, що він залишатиметься поза їхньою досяжністю надалі.
Чим небезпечні дрони на оптоволокні
Окрему категорію становлять FPV-дрони, керування якими здійснюється через оптоволоконний кабель. Під час польоту апарат розмотує за собою тонке волокно, через яке оператор передає команди та отримує відеозображення.
На відміну від звичайного FPV-дрона, такий апарат не залежить від радіоканалу. Через це традиційні засоби радіоелектронної боротьби не можуть заглушити його сигнал або перервати управління.
Оптоволоконні дрони також здатні працювати там, де звичайний радіозв’язок нестабільний: у низинах, серед щільної забудови, у лісах або за природними перешкодами. Їхній рух може обмежити лише механічне пошкодження кабелю, зіткнення з перешкодою, втрата самого апарата або ураження іншими засобами.
Водночас оптоволокно не робить дрон абсолютно невразливим. Кабель може зачепитися за дерева, паркани, стовпи чи уламки, а сам апарат залишається чутливим до фізичних перешкод. Проте для цивільної людини практичне правило залишається незмінним: розраховувати на те, що дрон автоматично втратить управління або буде подавлений засобами РЕБ, не можна.
Не знімайте дрон і не витрачайте час на спостереження
Одна з найнебезпечніших реакцій під час появи дрона — спроба зняти його на телефон. Людина може втратити критичні секунди, залишаючись на відкритому місці та намагаючись зрозуміти напрямок польоту.
Якщо чути характерне дзижчання або помітний малий безпілотник, потрібно не спостерігати за ним, а негайно оцінити, де розташоване найближче укриття.
FPV-дрон може швидко змінювати напрямок, знижуватися, обходити перешкоди та переслідувати рухому ціль. Оператор бачить місцевість через камеру, тому людина на відкритій ділянці дороги, біля автомобіля або на подвір’ї може залишатися помітною до моменту удару.
Головне правило — спочатку сховатися, а вже потім, коли небезпека мине, повідомляти про побачене відповідним службам.
Чому не варто намагатися втекти автомобілем
Інстинктивна реакція водія під час появи дрона — натиснути на газ і спробувати відірватися. Однак командир «Ахіллеса» застерігає, що така тактика часто не спрацьовує.
Сучасні FPV-дрони можуть розвивати швидкість приблизно 120–150 кілометрів на годину, а іноді й більше. На вузькій, пошкодженій або завантаженій дорозі автомобіль зазвичай не має можливості тривалий час рухатися з такою швидкістю. Машина також є великою, добре помітною ціллю, траєкторію якої оператор може передбачити.
Крім того, різке прискорення збільшує ризик дорожньої аварії. Водій може втратити керування, зіткнутися з іншим транспортом або з’їхати з дороги ще до атаки.
Тому за наявності реальної можливості краще не намагатися перегнати дрон, а припинити рух біля укриття. Водночас універсального рішення для кожної ситуації не існує. Якщо зупинка відбувається просто посеред відкритої місцевості, де немає жодної перешкоди, вона також може бути небезпечною. Рішення потрібно ухвалювати швидко, оцінюючи навколишній простір.
Що робити, якщо дрон помітили під час руху
Якщо люди в автомобілі побачили або почули FPV-дрон і поруч є дерева, капітальна споруда, підземне приміщення, канава, насип або інша перешкода, потрібно за можливості зупинитися якомога ближче до укриття.
Після зупинки слід швидко залишити машину. Не варто залишатися біля дверей, ховатися під автомобілем або стояти безпосередньо за ним. Машина може бути основною ціллю, а її уламки, скло та частини кузова становлять додаткову небезпеку.
Федоренко радить пасажирам не збиратися в одній точці, а розосередитися й рухатися до різних укриттів. Це ускладнює оператору вибір цілі та зменшує ризик одночасного ураження кількох людей.
Розбігатися потрібно не вздовж відкритої дороги, а до найближчих перешкод, які закривають людину від прямого огляду дрона. Навіть невелике заглиблення, земляний насип, бетонна огорожа чи щільна група дерев можуть бути кориснішими, ніж перебування поруч із транспортом.
Якщо в машині є діти, літні люди або особи з обмеженою мобільністю, дії потрібно за можливості узгодити заздалегідь. У прифронтових районах важливо ще до поїздки визначати, хто допомагатиме кожному пасажиру, з якого боку люди виходитимуть і де шукатимуть укриття.
Яке укриття обирати
Найкращий варіант — спеціально облаштоване укриття, підземний перехід, метро, підвал капітальної будівлі або інша захищена споруда. Однак під час раптової атаки таких об’єктів може не бути поруч, тому доводиться використовувати особливості місцевості.
Відносний захист можуть дати:
- бетонні стіни та масивні конструкції;
- земляні насипи;
- канави та заглиблення;
- щільна посадка або лісиста місцевість;
- капітальні будівлі без великих скляних фасадів;
- внутрішні приміщення, розташовані якомога далі від входів і вікон.
Укриття повинно не лише приховувати людину від камери оператора, а й по можливості поглинати уламки та ударну хвилю. Тонкий паркан, скляна зупинка, легкий кіоск або стіна з нестійких матеріалів не забезпечують надійного захисту.
Дерева та посадки можуть ускладнити політ дрона й частково закрити людину, однак не гарантують безпеки. Якщо є вибір між деревом і капітальною бетонною конструкцією, перевагу слід віддавати масивнішій перешкоді.
Як поводитися у будівлі чи підвалі
Потрапивши до будівлі, не потрібно залишатися біля дверей, вікон або входу. Дрон може залетіти всередину через відкритий прохід або вибухнути поруч, спричинивши розліт уламків.
Слід рухатися якомога далі вглиб приміщення, бажано за кілька капітальних стін. У підвалі також потрібно відійти від входу, віконних приямків, вентиляційних отворів і легких перегородок.
Не варто ховатися на сходовому майданчику біля великих вікон. Краще обрати внутрішнє приміщення без скла, присісти або лягти нижче рівня вікон і прикрити голову руками чи щільним предметом.
Після першого вибуху не слід одразу виходити назовні. Поруч може перебувати ще один дрон, а оператори іноді спостерігають за місцем удару або намагаються повторно атакувати людей, які підійшли до пошкодженої техніки.
Чи захищають бетонні зупинки й антидронові сітки
Бетонна зупинка може частково захистити від уламків і прямого спостереження, особливо якщо людина перебуває за масивною стіною. Проте залишатися біля відкритого входу небезпечно: малий дрон може спробувати залетіти всередину.
Антидронові сітки над дорогами також підвищують шанси на виживання. Вони можуть перешкодити прямому пікіруванню, змусити безпілотник змінити траєкторію або спричинити його передчасне зіткнення з перешкодою.
Водночас такі конструкції не дають стовідсоткової гарантії. Дрон може обійти захищену ділянку, залетіти збоку, скористатися пошкодженням сітки або атакувати транспорт після завершення перекритої зони. Тому наявність пасивного захисту не скасовує необхідності стежити за попередженнями та швидко реагувати на загрозу.
Не покладайтеся на цивільне маркування автомобіля
Написи «Діти», «Люди», «Евакуація» чи інше цивільне маркування не можуть гарантувати, що оператор відмовиться від атаки. За словами Федоренка, російські сили можуть свідомо бити по цивільному транспорту.
Тому не можна вважати, що приватний автомобіль, автобус, машина волонтерів або транспорт із гуманітарними позначками автоматично перебуває в безпеці.
У прифронтових районах будь-яку поїздку потрібно планувати з урахуванням дронової загрози: перевіряти повідомлення місцевої влади, уникати непотрібних зупинок, заздалегідь визначати можливі укриття вздовж маршруту та не пересуватися без нагальної потреби в районах, де оголошено підвищену небезпеку.
Що робити після вибуху
Після атаки спочатку потрібно оцінити власний стан і стан людей поруч. Якщо є можливість, слід перейти до більш надійного укриття, не наближаючись до уламків дрона.
Не можна торкатися частин безпілотника, бойової частини, кабелю чи інших підозрілих предметів. Вони можуть містити вибухонебезпечні елементи або здетонувати із затримкою.
Про місце падіння чи вибуху необхідно повідомити поліцію або ДСНС, але лише після того, як людина опинилася у відносній безпеці. Також не слід публікувати в реальному часі точне місце роботи засобів протиповітряної оборони чи переміщення військових.
Навіть якщо людина не бачить зовнішніх травм, після близького вибуху можливі контузія або акубаротравма. Ознаками можуть бути шум чи дзвін у вухах, погіршення слуху, запаморочення, нудота, головний біль, дезорієнтація або втрата рівноваги. У такому разі потрібно якомога швидше звернутися по медичну допомогу.
Головне правило — не втрачати секунди
Під час атаки FPV-дрона неможливо повністю усунути ризик. Навіть правильні дії не гарантують, що людина не зазнає травм. Однак масивна перешкода, заглиблення, бетонна стіна або швидке розосередження пасажирів можуть суттєво зменшити наслідки удару.
Найбільша помилка — залишатися на відкритому місці, знімати дрон, намагатися довго визначати його тип або сподіватися, що він летить до іншої цілі.
Почувши характерне дзижчання, потрібно діяти негайно: припинити спостереження, знайти найближчу масивну перешкоду, залишити відкриту ділянку та відійти якомога далі від автомобіля, входів і вікон. Головне завдання — не зберегти транспорт чи майно, а вижити.
Удар по евакуації та гуманітарній допомозі
Найнебезпечнішим наслідком нової кампанії може стати подальше ускладнення евакуації.
У період із грудня 2025-го до травня 2026 року ООН зафіксувала щонайменше 20 атак короткодистанційними дронами на чітко позначені гуманітарні автомобілі та об’єкти на підконтрольній Україні території. Унаслідок цих атак загинули троє гуманітарних працівників, десятеро були поранені. Більшість інцидентів сталася під час евакуації цивільних.
20 березня дрон атакував помітно маркований автомобіль гуманітарної організації «Проліска» в Олексієво-Дружківці Донецької області. Загинули дві евакуйовані жінки віком 83 і 63 роки, ще двоє людей були поранені.
22 січня в Козачій Лопані Харківської області дрон убив двох волонтерів, які доставляли місцевим жителям хліб. 13 травня безпілотник атакував марковану вантажівку Всесвітньої продовольчої програми ООН, що везла продукти у прифронтові громади Дніпропетровської області. Наступного дня в Херсоні два дрони протягом двадцяти хвилин двічі атакували автомобіль ООН.
У результаті гуманітарні організації змушені скорочувати роботу, змінювати маршрути й відмовлятися від централізованих пунктів видачі допомоги, де скупчення людей може стати ціллю. Деякі евакуаційні та гуманітарні операції доводиться призупиняти.
Це створює замкнене коло. Що небезпечнішими стають дороги, то менше водіїв і волонтерів можуть працювати. Що менше транспорту, то складніше цивільним виїхати. А чим довше люди залишаються в небезпечних населених пунктах, тим більше вони залежать від гуманітарних постачань, які також опиняються під ударом.
Терор як засіб депопуляції прифронтової зони
Удари по автомобілях мають не тільки фізичний, а й потужний психологічний ефект. Людина може уникати певної будівлі або площі, але повністю відмовитися від доріг неможливо. Потрібно купувати продукти, відвідувати лікаря, доглядати родичів, отримувати соціальні виплати або виїжджати на безпечнішу територію.
Коли дрон може годинами шукати машину, переслідувати її чи атакувати з малої висоти, звичайна поїздка перетворюється на ризик. Таким чином формується середовище постійної небезпеки, яке змушує населення залишати територію.
Понад 60 тисяч цивільних пройшли через транзитні центри під час евакуації з прифронтових районів у період із грудня 2025-го до травня 2026 року. Близько 38% евакуйованих були старші за 60 років. Багато опитаних ООН називали зростання дронової загрози однією з головних причин виїзду.
Отже, атаки на транспорт можуть бути частиною ширшої стратегії витіснення населення з територій, наближених до фронту. Росія не обов’язково повинна фізично знищити всю місцеву інфраструктуру. Достатньо зробити її використання настільки небезпечним, щоб громади поступово втрачали жителів, підприємців, медиків, комунальників і волонтерів.
«Дружній вогонь» і російська пропаганда
Згадані ГУР випадки помилкових атак по російських машинах демонструють ще одну проблему — складність розпізнавання цілей навіть за наявності відеокамери.
Зображення з дрона може бути нестабільним, погіршуватися через погоду, задимлення, низьку якість зв’язку або втрату орієнтації. Водночас масове залучення менш підготовлених операторів збільшує ймовірність хибних рішень.
Однак технічні помилки не пояснюють систематичних атак на очевидно цивільні об’єкти. ГУР стверджує, що російські спецслужби також можуть використовувати інциденти у прикордонних регіонах Росії для пропагандистських звинувачень України. Це твердження розвідки не має оприлюдненої доказової бази, достатньої для незалежної перевірки кожного випадку.
Інформаційна вигода для Кремля очевидна: вибух біля цивільної машини на російській території можна подати без контексту, звинувативши Україну й замовчавши помилку власного оператора. Тому будь-які повідомлення про такі інциденти потребують перевірки геолокації, часу, типу апарата, відеозаписів та інших доступних доказів.
Як такі удари оцінює міжнародне право
Міжнародне гуманітарне право вимагає від сторін конфлікту постійно розрізняти військові цілі та цивільні об’єкти. Атаки можна спрямовувати лише на військові цілі. Навмисні удари по цивільних або цивільних об’єктах, а також невибіркові атаки заборонені.
Автозаправна станція, автобус, вантажівка чи легковий автомобіль не стають законними військовими цілями лише через те, що розташовані поблизу фронту. Статус кожного об’єкта потрібно оцінювати окремо. Він може бути військовою ціллю лише тоді, коли через своє використання, призначення, розташування або характер робить ефективний внесок у військові дії, а його ураження дає конкретну й безпосередню військову перевагу.
Навіть за наявності військової цілі сторона, що атакує, повинна враховувати ризик для цивільних, дотримуватися принципу пропорційності та вживати можливих запобіжних заходів.
Тому загальний наказ атакувати певну категорію об’єктів — наприклад, усі автомобілі або всі заправки в районі — суперечив би принципу розрізнення. Для правової кваліфікації кожного конкретного удару необхідне розслідування: потрібно встановити об’єкт атаки, інформацію, доступну операторові, характер використання машини та намір осіб, які планували й здійснювали удар.
Якщо буде доведено, що цивільних або цивільні об’єкти атакували навмисно, такі дії можуть становити воєнні злочини.
Що означає попередження ГУР для цивільних
ГУР закликає жителів прифронтових і прикордонних областей бути пильними та реагувати на сигнали повітряної тривоги. Водночас особливість короткодистанційних дронів полягає в тому, що загроза може виникати локально й раптово.
Офіційні рекомендації для населення передбачають кілька базових правил:
- Не ігнорувати тривогу та попередження місцевої влади. Ситуація й доступні маршрути можуть швидко змінюватися.
- Не знімати помічений дрон на телефон. Потрібно негайно прямувати до найближчого укриття або капітальної бетонної споруди.
- Не наближатися до безпілотника, який упав. Він може мати бойову частину, що не вибухнула.
- Повідомляти про виявлені апарати екстреним службам. Основні номери — 101 і 102.
- Користуватися перевіреними місцевими каналами оповіщення. Інформація про загрози має надходити від військових адміністрацій, ДСНС, поліції та інших офіційних структур.
Людям у громадах, де влада оголосила евакуацію, варто серйозно оцінити можливість виїзду, особливо коли йдеться про сім’ї з дітьми, літніх і маломобільних осіб. Зростання дронової активності може зробити доступні сьогодні маршрути значно небезпечнішими вже найближчим часом.
Росія намагається зробити небезпечним саме життя біля фронту
Повідомлений ГУР наказ є логічним продовженням російської тактики, за якої дрон використовується не лише як засіб ураження військової техніки, а як інструмент контролю над територією та поведінкою цивільних.
Мета таких атак може полягати в тому, щоб паралізувати транспортне сполучення, зупинити евакуацію, скоротити гуманітарну присутність і зробити прифронтові громади непридатними для нормального життя. АЗС, автобуси, вантажівки й приватні машини стають особливо вразливими, тому що без них неможливе функціонування населених пунктів.
Статистика ООН підтверджує, що небезпека вже набула системного масштабу. Кількість жертв короткодистанційних дронів зростає, автомобілі та автобуси регулярно потрапляють під удари, а гуманітарні організації змушені змінювати або скорочувати свою роботу.
Тому заява розвідки — це не лише попередження про можливу майбутню кампанію. Це сигнал про посилення процесу, який уже перетворив дороги прифронтових областей на одну з найнебезпечніших зон російсько-української війни.
