Школа, яку не будували — а друкували
У грудні 2025 року у Львові за парти сядуть першокласники в будівлі, яку не мурували з цегли, а надрукували на принтері – 3D школа. Це перша й наразі єдина в Європі школа, зведена за такою технологією.
Йдеться про одноповерховий корпус на 500 кв. м для ста дітей при школі №23 на вул. Варшавській, 126. Там, де мало б навчатися 700 учнів, реально навчається тисяча. 3D-корпус мав стати швидкою відповіддю міста на перенавантаження школи, спричинене напливом внутрішньо переміщених осіб.
Фасад школи надрукували за 40 годин активного друку, а вартість саме цього етапу склала $400 000. Загальний проєкт розтягнувся майже на три роки – не через технологію, а через проблеми з фінансуванням.
Читайте також: Вступ до університетів на «нульовий курс» буде запроваджено цієї зими – Міносвіти
3D школа: як народилася ідея технології для гуманітарних проєктів
Футуристичний проєкт має коріння в перших місяцях повномасштабної війни. Ідея використати 3D-друк для будівництва школи у Львові належить французькому експерту з ШІ й футурологу Жану-Крістофу Боні. Він давно просуває думку: інновації мають працювати не тільки в бізнесі, а й у гуманітарній сфері – від освіти до житла переселенців.
Щоб перетворити концепт на реальний обʼєкт, Боні створив благодійний фонд Team4UA. У листопаді 2022 року фонд запускає проєкт зі зведення 3D-надрукованої школи у Львові — місті, яке вважали відносно безпечним і яке прийняло десятки тисяч переселенців.
Фінансування друку фасаду забезпечили Укрсиббанк та TED Foundation, а реалізовували проєкт спільно з Humanitarian Innovative Technologies (HIT).
Що таке будівництво на 3D-принтері в реальності, а не в презентаціях
Формула львівської 3D-школи виглядає просто: три доби на майданчику, з них 40 годин — безперервний друк стін.
Але за цими цифрами стоїть складна технологічна й логістична операція.
Матеріал: 99% локальний бетон + 1% «розумної» добавки
Стіни друкували з бетонної суміші, що на 99% складається з місцевих матеріалів – гравію, піску та цементу. Ще 1% — це високотехнологічна добавка D.fab від данської компанії Cobod. Її завдання – перетворити стандартні локальні компоненти на високопродуктивний матеріал для 3D-друку:
- суміш швидко затвердіває,
- але залишається достатньо пластичною під час подачі через «сапло»,
- дозволяє формувати монолітну систему стін з високою точністю.
За словами CEO Cobod Генріка Лунд-Нільсена, міцність надрукованих стін не поступається звичайній цегляній кладці, а іноді навіть перевищує її.
Втім, 3D-стіни не є несучими. Внутрішньо в них передбачено каркаси під колони, виконані традиційним методом. Уся вертикальна вага будівлі передається на колони, а не на самі надруковані стіни — це принципова особливість конструкції.
Читайте також: Не тільки шорти: добірка невмирущих проблем української школи
Принтер: портальна система BOD2
Для будівництва до Львова привезли данський 3D-принтер BOD2 – портальну систему від Cobod.
Його можна уявити як величезну сталеву раму, зібрану навколо будівельного майданчика. Усередині рами друкуюча головка рухається по трьох осях і розміщує бетон у будь-якій точці визначеної зони друку.
Ключові особливості:
- принтер може працювати з різними габаритами будівель,
- забезпечує високу точність геометрії,
- дозволяє архітекторам проектувати органічні, криволінійні форми без додаткового подорожчання.
Технологічним партнером виступила 3DCP Group (також Данія), яка керувала роботою принтера й відповідала за процес друку.
«40 годин друку»: 3D школа – це не вся будівля
3D-друк — це тільки етап формування стінової системи. Після цього все стає більш знайомим:
- монтаж даху,
- встановлення вікон та дверей,
- прокладання інженерних мереж,
- внутрішнє оздоблення.
Саме на цьому, «класичному» етапі й виникла затримка. Після того як надруковану коробку передали на баланс міста, почалися проблеми з фінансуванням. Будівля простояла недобудованою майже два роки.
Ситуацію розблокувала родина Володимира та Наталії Швед, власники компанії «Рієл Естейт Груп», які взялися за завершення робіт власним коштом. Мер Львова Андрій Садовий відкрито визнав: грантові гроші вичерпались, і без приватного інвестора школа так і залишилася б футуристичним скелетом.
Скільки коштує квадрат 3D-школи
Попри стереотипи, 3D-друк — це не «дешевий дім із принтера».
CEO та головний архітектор Аrchimatika Дмитро Васильєв оцінює вартість «коробки» школи на рівні $800 за кв. м.
Це співставно з традиційним будівництвом:
- дорога високотехнологічна техніка,
- спеціалізована команда операторів,
- складне налаштування процесу.
За словами Васильєва, за швидкістю 3D-друк виграє беззаперечно: те, на що у класичному будівництві йдуть півтора–два місяці, принтер виконує за дві доби активного друку. Відмінність – не у вартості «коробки», а в:
- кількості людей на майданчику,
- ступені автоматизації,
- гнучкості архітектурних рішень.
Співзасновник 3DCP Group Міккель Бріх додає: типовий час друку будівлі такого розміру — від 24 до 72 годин, залежно від висоти стін та складності геометрії.
Переваги: швидкість, форма, точність
Архітектори й технологи виокремлюють кілька ключових плюсів 3D-будівництва.
1. Контроль форми й армування
3D-друк дозволяє «задумати» стіну так, як її практично неможливо реалізувати цеглою чи блоком:
- більш висока сейсмостійкість завдяки точному розрахунку порожнин, армування і товщини,
- органічні лінії, плавні переходи, складні криволінійні фасади без надбавки у вартості ручної роботи.
2. Менше людей, менше відходів
Автоматизація й повторюваність:
- скорочують потребу у великій кількості робітників,
- зменшують людський фактор,
- знижують обсяги будівельного сміття.
3. Гнучкість дизайну
У львівському проєкті balbek bureau свідомо пішли від традиційної «шкільної коробки». Будівлю зробили:
- одноповерховою,
- з хвилястою текстурою фасаду – підкресленням шарів 3D-друку,
- з продуманим внутрішнім зонуванням:
- хол із скеледромом,
- окрема учительська,
- зручні вбиральні,
- ігрові зони для дітей.
Будівля повністю інклюзивна. Їдальня та укриття розміщені в сусідньому корпусі основної школи.
Обмеження й «болі» технології
Поряд із перевагами 3D-друк має низку практичних обмежень, які заважають швидко масштабувати такі проєкти.
1. Складність логістики принтера
Заступник міського голови Львова з містобудування Любомир Зубач і архітектори наголошують: установка принтера — окремий великий проєкт.
Щоб надрукувати, умовно, хол у 100 кв. м, принтер довелося б переставляти до восьми разів. Кожна перестановка — це:
- підготовка нового фундаменту під раму,
- забезпечення жорсткої горизонтальної опори,
- точне геодезичне налаштування.
2. Обмеження за напрямом друку
Через гравітацію 3D-принтер не може друкувати горизонтальні перекриття прямо «в повітрі». Є два варіанти:
- друкувати перекриття окремо як елементи,
- або використовувати класичні залізобетонні плити.
Тому технологія ідеально підходить для одноповерхових будівель та складних стінових рішень, але втрачає переваги у висотному будівництві.
3. Дефіцит обладнання й фахівців
Такі принтери майже відсутні у вільній оренді. Замовник фактично має брати «пакет»:
- сам 3D-принтер,
- систему подачі матеріалу,
- команду операторів, які вміють працювати з конкретною моделлю.
4. Вимоги до суміші
Бетон для 3D-друку — це не просто «більш рідкий розчин». Якщо консистенція неправильна:
- забивається «сапло»,
- зупиняється друк,
- втрачається час і матеріал.
Тому контроль якості суміші — критичний і потребує досвіду.
Чому Львів не поспішає друкувати другу школу
Парадоксально, але ні Львівська міська рада, ні Team4UA поки не планують масштабувати цей досвід.
Team4UA змістив фокус на евакуацію людей з окупованих територій та супровід переселенців. Місто, за словами Любомира Зубача, отримало позитивний результат, який потенційно можна масштабувати, але сам він не прихильник «типових коробок».
Архітектори, навпаки, вважають, що серійне будівництво під певну функцію — логічний наступний крок:
- якщо підготувати повний комплект робочої документації,
- заздалегідь спроєктувати типові фундаменти,
- забронювати один принтер на рік,
то за оцінкою співзасновника balbek bureau Бориса Дорогова, можна звести до 12 обʼєктів з габаритами, подібними до цієї школи.
У цьому сценарії вартість одиниці знижуватиметься:
- проєктну документацію не доведеться робити щоразу з нуля,
- її потрібно буде тільки адаптувати під конкретну ділянку й місцеві умови.
Чи є в 3D-школи майбутнє як у типового проєкту
Львівський проєкт — це не дешевий прорив, а технологічний експеримент, який вписується в цінову рамку якісного традиційного будівництва. Його головна цінність — у:
- доведеній швидкості (40 годин друку проти ≥ 1,5–2 місяців мурування),
- гнучкості дизайну,
- можливості серійного виробництва при наявності попередньо опрацьованої типології.
Для України, яка потребує:
- швидкого відновлення шкіл, садочків,
- модульних медичних та адміністративних будівель у прифронтових і прифронтових громадах,
3D-друк може стати нішевим, але стратегічним інструментом. За умови, що:
- держава або муніципалітети готові інвестувати в обладнання чи довгострокову оренду,
- зʼявляться власні команди інженерів та операторів,
- буде сформовано каталог типових рішень, які можна швидко адаптувати.
Поки що львівська 3D-школа — перший млинець українського 3D-друку у будівництві, і, на відміну від прислівʼя, він виявився вдалим.
Чи перетвориться він на серію — залежить уже не від принтера, а від політики, інституційної волі й готовності ринку працювати з новою будівельною «мовою».
За матеріалами biz.liga.net
