Куп’янськ на межі – місто, яке фактично утримує східну лінію оборони Харківщини, знову в центрі уваги. Російські війська змогли проникнути в центральну частину міста невеликими групами й активно стягують туди підкріплення. Головна загроза — спроба ворога прорватися до траси Харків — Куп’янськ — Сватове, що може відрізати постачання українських підрозділів на східному березі Осколу.
Як росіяни наблизилися
Розгортання активних бойових дій біля Куп’янська — не раптове. Ще наприкінці 2024 року російські війська форсували Оскіл у двох місцях і створили плацдарм, який поступово розширювали. Українські сили намагалися зупинити цей процес, однак через нестачу ресурсів і постійні удари з повітря втримати лінію не вдалося.
Після невдалих спроб обійти Куп’янськ із заходу російське командування обрало прямий наступ. У вересні з’явилися перші повідомлення про бої у самому місті. Попри заяви Валерія Герасимова про “блокаду” Куп’янська, реальна ситуація на той момент виглядала значно стриманіше. Проте зараз ворог намагається реалізувати той самий сценарій — перетворити заяви на факт.
Бої в Куп’янську: перебіг протистояння
За даними ISW, росіяни атакують із півночі, сходу та заходу, намагаючись прорватися до стратегічного перехрестя трас Р-79 і Р-07. ЗСУ контратакують у західній частині Куп’янська та біля Піщаного. Поки що лінія фронту залишається стабільною — але ситуація динамічна, і навіть коротке вікно для російського просування може змінити баланс.
Українське командування утримує сполучення зі східним берегом завдяки напівзруйнованому мосту через Оскіл та дамбі біля станції Куп’янськ-Вузловий. Однак і міст, і дамба перебувають під постійними ударами російської авіації. У випадку загрози захоплення міст можуть підірвати, що ускладнить логістику, але дозволить уникнути оточення.
Проблеми в обох сторін
Російське угруповання “Захід” діє з обмеженого плацдарму, що створює проблеми з постачанням. За деякими даними, воно навіть використовує старі інженерні комунікації — зокрема підземну трубу біля Лиману Першого, щоб переправляти боєприпаси. Але такий шлях не забезпечує масштабного підвезення техніки, а українська артилерія тримає регіон під постійним контролем.
Для ЗСУ головна проблема — нестача піхоти. Підрозділи змушені тримати розтягнуті позиції, реагуючи на тактику “просочування” малих штурмових груп, які проникають між опорними пунктами. Водночас українські дрони не завжди можуть зупинити такі атаки, а бронетехніка стає легкою здобиччю розвідувальних дронів противника.
Щоб стабілізувати бої в Куп’янську, українське командування створило нове угруповання Об’єднаних сил під керівництвом генерала Михайла Драпатого — офіцера, який уже не раз вирівнював найскладніші ділянки фронту. Йому доведеться одночасно втримати Куп’янськ і не допустити розриву комунікацій із силами на східному березі.
Куп’янськ залишається однією з ключових точок усієї харківської оборонної дуги. Російський прорив тут може створити ефект доміно — з ризиком для всієї північної частини фронту. Проте наступ ворога спирається на хитку логістику і велику кількість легкої піхоти, тоді як українська армія має досвід контратак у міських умовах.
Тому, попри важкі бої, швидкого падіння Куп’янська поки що не варто очікувати. Але подальший розвиток подій залежить від того, наскільки швидко Україна зможе підсилити цей напрямок резервами й технікою.
За матеріалами bbc.com
