Підприємець Сергій Самарський, ексвласник бренду BezBrendu, з партнерами планує звести у центрі Вінниці акваполіс на Південному Бузі. Перші 200 000 євро вже надійшли від уряду Фінляндії.
Ідея побудувати «місто на воді» у центрі Вінниці звучить як щось між футуризмом і сміливою локальною економічною ставкою. Але за нею — реальні гроші, міжнародні гранти й спроба довести, що українські міста можуть розвиватися не за інерцією, а за баченням.
Як виникла ідея
Ідея створити акваполіс народилася улітку 2024 року. Самарський, який мав дотичність до понад двох десятків бізнесів (від текстилю до виробництва води), разом із партнерами Віталієм Гуменюком і Андрієм Лухверчиком обговорював, чим можна посилити туристичну привабливість Вінниці.
Місту бракує свого «магніта» — як площа Ринок у Львові чи море в Одесі. Так виникла концепція “Міста на воді” — простору дозвілля, інновацій і відпочинку просто на Південному Бузі.
«Ми хочемо, щоб річка перестала бути межею, а стала центром міста», — пояснює Самарський.
Улітку 2025-го мер Вінниці Сергій Моргунов підписав меморандум із компанією HSL+, яка стала провайдером проєкту. Міська влада інтегрує ідею акваполісу до власної концепції сучасної набережної “Алея 12.7”.
Що планують збудувати
Акваполіс займатиме 120 гектарів акваторії та прибережної зони.
Проєкт передбачає:
- плавучі готелі, ресторани та кав’ярні,
- вейк-парк, водні атракціони, басейни,
- зелені публічні простори,
- реабілітаційний центр для ветеранів війни, який щороку прийматиме до 1200 людей.
Архітектором виступає відомий нідерландець Коен Олтуіс, спеціаліст із плавучих споруд. Його візуалізації вже презентовані на сайті HSL+.
Фінансування та строки
Орієнтовна вартість будівництва — 100 млн євро. Проєкт фінансують через гранти, донорські програми та приватний капітал.
Перші 200 000 євро команда отримала від уряду Фінляндії за програмою Finnpartnership — ці кошти спрямовані на розробку технічного та екологічного проєктів. Також подано заявку на грант для будівництва реабілітаційного центру.
Будівництво планують почати наприкінці 2026 року, а тривалість робіт — до 10 років. Паралельно узгоджуються транспортна логістика, під’їзди, паркування та інтеграція з міською інфраструктурою.
Самарський каже, що команда вивчає моделі країн Північної Європи, де подібні «плавучі міста» фінансуються через ESG-фонди (це інвестиційні фонди, які інвестують у компанії, що відповідають екологічним, соціальним та управлінським критеріям сталого розвитку) та програми відновлення водойм.
Що отримає місто
За оцінками HSL+, після запуску акваполісу туристичний потік до Вінниці може зрости на 200 000 осіб щороку. Навіть якщо середній чек туриста складе 100 євро, це означає додаткові 20 млн євро щорічного обороту для місцевої економіки — без урахування мультиплікатора у сфері послуг і торгівлі.
На другому етапі планують залучити понад 70 бізнес-резидентів — операторів HoReCa, водного спорту, креативних індустрій.
Модель HSL+ базується на кластерному принципі, коли приватні оператори орендують частини акваторії й інфраструктури, а місто отримує ренту й податки.
“Дуже цінно, що проєкт ініціювали самі підприємці. Якщо бізнес має досвід і ресурси, а влада — відкритість до співпраці, це створює синергію розвитку”, — зазначає заступник мера Владислав Скальський.
У межах проєкту розглядають також будівництво сучасного концертного майданчика — у місті досі немає відповідної локації після знищення у липні 2022 року російським “Іскандером “Будинку офіцерів.
Ризики: від водного права до довіри інвесторів
Попри оптимізм, проєкт має низку реальних ризиків:
- Бюрократія і водне законодавство.
Українське право майже не передбачає формату «плавучого міста». Потрібно буде змінювати статус акваторії, узгоджувати десятки дозволів — від екології до безпеки судноплавства. - Фінансові ризики.
100 млн євро — колосальна сума для міста середнього масштабу. Якщо донорське фінансування сповільниться, темпи будівництва можуть розтягнутися на десятиліття. - Політична воля.
Зміна влади або пріоритетів міста може зупинити проєкт на будь-якому етапі, якщо не буде довгострокового правового каркасу партнерства. - Репутаційний виклик.
Успіх «Міста на воді» залежить від прозорості. Якщо проєкт буде сприйнято як «черговий піар на воді», довіра донорів може випаруватись.
Що це означає для України
Для країни, де більшість інфраструктурних рішень приймається «зверху вниз», вінницький акваполіс може стати тестом на здатність громад самостійно генерувати великі урбаністичні ідеї та втілювати їх у партнерстві з міжнародними інституціями. Це модель поствоєнного розвитку: не мегаполіси, а регіональні центри з власною ідентичністю, сталими технологіями й людським фокусом.
Перспектива
«Місто на воді» — ризикований, але показовий експеримент. Якщо він вдасться, Вінниця стане першим українським кейсом інтегрованого зеленого урбанізму — з приватним бізнесом у центрі міського розвитку. Якщо ні — це залишиться красивою візуалізацією і нагадуванням, що без системної державної політики жодна “плавуча утопія” не попливе.
За матеріалами biz.liga.net
