Коли температура опускається до двозначних «мінусів», навіть короткі провали в електропостачанні перестають бути просто незручністю. Світло — це тепло, вода, зв’язок, ліфти, логістика, аптеки, каси в супермаркетах і робота лікарень. У січні 2026-го саме цей ланцюг став головною мішенню: Росія знову й знову б’є по енергетичній інфраструктурі, намагаючись перетворити холод на інструмент психологічного й політичного тиску. Цей фон і підштовхнув українську владу до рішення запровадити надзвичайний режим в енергетиці та створити постійний координаційний штаб у Києві.
У фокусі — теза NYT: «цієї зими коло цілей звузили до трьох міст». Паралельно українські й міжнародні джерела фіксують близьку за змістом рамку: від спроб «вимкнути всю країну» Росія дедалі більше переходить до сценарію “локального виснаження” — бити по окремих енергодефіцитних регіонах так, щоб ремонти не встигали “закривати пробоїни”. Саме в цьому контексті й звучать Київ, Одеса та Дніпро або ширше — Київщина, Одещина, Дніпропетровщина як ключові точки тиску.
Січнева енергетична «гойдалка»: удари — ремонти — знову удари
Початок 2026 року приніс серію атак, у яких енергетика знову стала «першою лінією» тилу.
- 9 січня масований удар по Києву та області, за оцінкою українських джерел, призвів до значних відключень: повідомлялося про сотні тисяч абонентів без електрики та тисячі будинків без тепла.
- 11 січня після одного з ударів понад тисяча багатоквартирних будинків у Києві залишалися без опалення (на тлі морозів і триваючих робіт).
- 12–13 січня хвиля атак охопила кілька регіонів: удари ракетами і дронами, проблеми з теплом і електрикою, а також про людські втрати в окремих містах.
- 14 січня Зеленський оголосив про перехід до режиму надзвичайної ситуації в енергетиці та створення постійного штабу координації в Києві під керівництвом першого віцепрем’єра — міністра енергетики Дениса Шмигаля.
Ця хронологія важлива не лише як «стрічка новин». Вона показує, як формується ефект виснаження: удари приходять хвилями, ремонти йдуть без пауз, а наступна атака націлюється на те, щоб зірвати відновлення або вдарити по “вузлах”, які тимчасово працювали як обхідні рішення. Про таку логіку — «відключити місто» і підштовхнути людей до відчаю — прямо говорили енергетики та українські посадовці в коментарях західній пресі.
Від «національного блекауту» до «регіонального виснаження»: що змінилося
Ключове пояснення в дискусії останніх днів — зміна задуму. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко описує відхід Росії від спроб спричинити загальнонаціональний колапс та перехід до стратегії, яку він називає «regional exhaustion» — регіональне виснаження.
Суть у трьох кроках:
- Обрати енергодефіцитні регіони (де споживання та критична інфраструктура великі, а “запас міцності” — обмежений).
- Вибивати місцеву генерацію і вузли розподілу (ТЕЦ/ТЕС, підстанції, ключові перемички), паралельно ускладнюючи “підживлення” з інших областей.
- Повторювати удари в моменти пікового навантаження (мороз, вечірні години, періоди після часткового відновлення), щоб ремонтні “вікна” не давали системі стабілізуватися.
Саме цим пояснюється фокус на «трьох містах» та паралельна експертна рамка про Київщину, Одещину і Дніпропетровщину як головні напрямки концентрованих ударів.
Чому Київ — окрема мішень: символ, логістика, психологія
Київ — не просто найбільший вузол споживання. Столиця має символічну вагу, і удари по ній працюють як інформаційна операція: демонструють досяжність тилу, множать тривогу, провокують взаємні звинувачення в управлінні кризою.
Саме тому в публічному полі з’явився ще один сюжет: конфліктна комунікація між центральною владою та міським керівництвом щодо готовності Києва, кількості пунктів обігріву та темпів реагування. Reuters і Washington Post описували цю напругу як частину ширшої картини — місто “відновлюється під ударами”, а політичні нерви оголюються так само швидко, як і мережі.
На цьому тлі виникає практичне питання: що саме намагаються зламати атаки — електрику чи тепло? У Києві вони зшиті в одну систему: без живлення важко підтримувати теплопостачання (насоси, диспетчеризація), без тепла зростає навантаження на електромережу через обігрівачі, а будь-які стрибки споживання роблять аварійність ще вищою. Саме тому в коментарях про удар по столиці фігурували формулювання про націлення на ключові тепло- й електровузли, включно з усіма міськими ТЕЦ та значною кількістю підстанцій.
«Розірвати кільце»: як працює атака на мегаполіс технічно
У термінах енергетиків і кризового менеджменту є три типи цілей — і кожен дає свій ефект:
1) Генерація (ТЕС/ТЕЦ).
Якщо вибивається генерація, місто або регіон починає залежати від перетоків. Але перетоки обмежені пропускною здатністю мережі й станом підстанцій. У матеріалах медіа акцентувалося, що удари знову й знову спрямовані на генеруючі установки та підстанції.
2) Розподіл (підстанції, вузли мережі).
Це удар по здатності доставити електрику туди, де вона ще виробляється або може бути імпортована. Саме цей тип пошкоджень створює “острови темряви” в межах одного міста — коли одна частина вже з живленням, а інша сидить на аварійному режимі.
3) Теплова інфраструктура (теплотраси, насосні, об’єкти теплопостачання).
Це найболючіший удар саме в мороз: навіть якщо електрика частково повертається, тепло може відновлюватися повільніше.
У сумі це й дає сценарій, описаний як спроба зробити місто «непридатним для життя»: не один “великий блекаут”, а багато локальних криз, що роз’їдають нормальність.
Статистика СБУ: масштаби кампанії, які тепер фіксують як «злочини проти людяності»
15 січня медіа з посиланням на СБУ поширили узагальнення по поточному опалювальному сезону: 256 повітряних атак по енергооб’єктах і системах теплопостачання. За тією ж інформацією, з жовтня 2025 року було цілеспрямовано атаковано 11 ГЕС і 45 великих ТЕЦ, а також завдано 49 точкових ударів по ТЕС і 151 — по електропідстанціях.
Окрема значущість цих цифр у тому, що вони відображають “ритм війни по інфраструктурі”: атаки не епізодичні, а методичні. А це означає, що змагання йде не лише між ракетами та ППО, а й між здатністю ремонтувати та перекидати обладнання та здатністю противника повторно вражати відновлені вузли.
Мирні переговори як фон: навіщо Кремлю «зимовий важіль»
Удари мають посилити тиск на Київ у контексті переговорів, які просуває адміністрація президента США Дональда Трампа. Незалежно від оцінки цього твердження, в міжнародних зведеннях справді простежується паралельність двох процесів:
- ескалація ударів по енергетиці в морози,
- посилення дипломатичної активності та публічних заяв про переговорний трек.
Для Кремля логіка очевидна: енергетична криза в мегаполісі створює внутрішній політичний шум, змушує владу витрачати ресурс на “пожежогасіння” і дає інструмент впливу на суспільні настрої. Саме тому в матеріалах західної преси повторюється формула: Росія використовує зиму, щоб виснажувати цивільну стійкість.
Що робить Україна у відповідь: швидкі рішення замість ілюзії «повної невразливості»
Відповідь держави й міст у таких умовах зазвичай складається з трьох шарів.
1) Оперативний кризовий контур.
Саме сюди належить надзвичайний режим в енергетиці та штаб у Києві для координації відновлення і підтримки людей.
2) Балансування системи на рівні країни.
В урядових комунікаціях звучали плани збільшення імпорту електроенергії та швидших рішень для відновлення тепла та світла. Окремо Нафтогаз заявляв, що, попри атаки, обмежувати постачання газу споживачам не планують.
3) Цивільна адаптація міст.
Пункти обігріву, мобільні рішення, резервне живлення критичних об’єктів — усе це в січні знову стало частиною щоденної інфраструктури виживання.
Це не «комфортна» модель. Але це модель, яка переводить удар із категорії “катастрофи” в категорію “керованої кризи”, наскільки це можливо під обстрілами.
NYT концентрує головну ідею: мороз використовується як підсилювач удару по інфраструктурі, атаки спрямовані на генерацію й підстанції, а мета формулюється як спроба “відключити” місто та підірвати стійкість тилу.
Статистика СБУ показує масштабність кампанії: це не серія випадкових обстрілів, а системний тиск, який Україна змушена відбивати одночасно на фронті ППО, у ремонтних бригадах і в організації цивільного життя.
За матеріалами nv.ua
