Ситуація з постачанням води на окупованій Росією території Донецької області стала критичною. Минулого тижня там ще більше скоротили подачу води: її дають всього один раз на три дні в самому Донецьку і раз на два дні – в інших містах, зокрема, в Маріуполі.
Супутникові знімки, які проаналізувала російська служба ВВС, підтверджують, що до початку повномасштабної війни Росії проти України у водосховищах води було значно більше, ніж зараз, а частина з них стрімко міліє.
Але проблеми з водою пов’язані не лише з обмілінням водосховищ. Водогін, з якого вода надходила на територію Донбасу з контрольованої Києвом території, зруйнований в ході бойових дій. Окрім того, з 2014 року, захопивши частину Донецької області, Росія мало що робила для поліпшення ситуації з водою.
“Змивати унітаз немає як”
Влітку 2025 року ситуація з водопостачанням на окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей стала настільки тяжкою, що про це заговорили навіть найбільш патріотично налаштовані раніше z-автори.
“У Донецьку вода раз на три дні. Змивати унітаз немає як. Звичайна справа: донеччани в унітаз кладуть пакетики. А потім ці пакетики хто нормальний, в сміття. Хто ні – викидає під вікнами. З такими борються сусіди”, – написав у своєму телеграм-каналі колишній депутат Верховної Ради від Партії регіонів Олег Царьов, котрий з 2014 року перебуває за межами України і якого українські правоохоронні органи звинувачують у державній зраді через колабораціонізм із Росією.
“Донецьк у моїй пам’яті – місто троянд. Зразкове місто. Так було завжди, причому з радянських часів, шахтарський регіон був на особливій нормі постачання. Так було завжди, але не зараз. Трагедія довжиною у десять років”, – додав він.
Російська служба ВВС проаналізувала супутникові знімки п’яти великих і п’яти менших водосховищ в Донецькій області з допомогою сервісу Planet Labs і дійшла висновку, що за останні три з половиною роки – з того часу, як Росія в лютому 2022 року почала повномасштабне вторгнення в Україну – дев’ять з них помітно обміліли.
Для наочного порівняння були використані знімки за липень 2021 і липень 2025 років. Липень і серпень – історично найспекотніші місяці в регіоні. Однак цьогорічне літо не є найспекотнішим за останні роки. Згідно з норвезьким сервісом Timeanddate.com, середня температура поточного липня в Донецьку 27°C. Липень 2024 року був трохи спекотнішим – середня температура становила 28°C.
Або немає, або каламутна з осадом
Більшість водойм, з яких подавали воду жителям міст, розташовані поблизу Донецька, де ситуація зараз особливо напружена.
У декількох районах, зокрема в Путилівці біля Донецького аеропорту та частині Гладківки, води немає більш як місяць, каже ВВС джерело на підприємстві “Вода Донбасу”. Причина – комунікації старі, а райони розташовані внизу, а не на височині, тому воду закачати туди неможливо.
Згідно з офіційною заявою підприємства “Вода Донбасу”, з 21 липня подача води в Донецьк і Макіївку має здійснюватися раз на три дні по чотири години, а в низку інших населених пунктів області, у тому числі Маріуполь, – раз на два дні.
Під цією заявою підприємства в “ВКонтакте” (соціальна мережа, заборонена в Україні. – Ред.) обурені мешканці скаржаться, що графік не дотримується. За їхніми словами, в деяких невеликих містах, наприклад, у Южнокомунарівську (після декомунізації в Україні – місто Бунге), води немає вже більше ніж два тижні.
“Місто Торез, сел. Кринички. Більш як МІСЯЦЬ люди без води!!!!! І це – вдруге за цей рік. Перший раз було з квітня по травень, теж не було води більше ніж місяць”, – скаржиться одна з користувачок VK. Вона не відповіла на прохання ВВС про коментар.
Співрозмовник ВВС у компанії “Вода Донбасу” розповів, як його сусідка економить воду, яку привезла в одному бутлі тачкою за два кілометри.
“Витирає залишки їжі з тарілок туалетним папером, потім ополіскує водою, а потім використовує її в туалеті”, – каже співрозмовник ВВС.
“У нас безвідходне виробництво води: яйця зварив, потім руки в цій воді помив, потім ще в туалеті використав”, – додає він.
Деякі користувачі соцмереж скаржаться на якість води, що подається: “каламутна, з брудним осадом, вона псує сантехніку і труби, її неможливо використовувати для приготування їжі або особистої гігієни. Але оплачується вона як питна”.
При цьому ціни за водопостачання на підконтрольній Росії території Донецької області підняли з липня 2025 року.
“Спадщина історичного минулого”
До окупації в Донецьку вода подавалася щодня, тоді як у шахтарських містечках за 40–50 кілометрів від центру регіону це іноді відбувалося так: “2 години вранці, 1,5 години ввечері, і то не щодня, а влітку навіть раз на тиждень”. А в 90-ті кілька років поспіль зовсім не було води, розповів ВВС колишній співробітник “Води Донбасу”, який попросив про анонімність з міркувань безпеки.
Після початку окупації в низці шахтарських міст регулярна подача води та електроенергії фактично припинилася.
До того ж у деяких з них до 2014 року, за його словами, не була налагоджена система каналізаційних колекторів, і “все це текло в балочку, в ярок”. Співрозмовник ВВС не знає, якою є ситуація з каналізацією зараз.
Колишній співробітник “Води Донбасу” пояснює, що водосховищ і підземних вод в регіоні не вистачить для забезпечення всього регіону, в тому числі через розгалужену мережу шахт, поки не відновлять подачу води з річки Сіверський Донець. Цей канал, прокладений від Слов’янська до ріки Кальміус, був зруйнований в ході бойових дій.
До окупації, у часи розвиненої промисловості нинішніх запасів води вистачило б приблизно на 60 днів, зараз – у кращому випадку на пів року, оскільки багато підприємств простоюють, підрахував співрозмовник ВВС.
До 2014 року не більше ніж 10% води йшло на особисте споживання, а 90% – на потреби промисловості. Зараз жителів турбує те, що Донецькому металургійному заводу потрібно буде більше води, бо він нарощує виробництво.
Поточна ситуація – це “спадщина історичного минулого”, в тому числі вкрай зношеної водопровідної системи, додає співрозмовник ВВС. Зношення, за його словами, до 2014 року вже сягало близько 80%.
Окупаційна влада намагається розв’язати проблему в ручному режимі, підвозячи воду в міста і райони. Кілька днів тому 75 водовозів відправили на Донбас аж із Москви.
Знищений канал і звична імітація
Спеціальний кореспондент російської служби ВВС Ілля Барабанов про причини кризи з водою у Донецькій області:
У 50-х роках XX століття для постачання води Донецькій агломерації був побудований штучний канал Сіверський Донець – Донбас. Він брав свій початок у Слов’янську, який зараз залишається під контролем ЗСУ, пролягав повз великі міста Горлівку та Донецьк і прямував на південь, у напрямку Маріуполя.
Коли в 2014 році бойовики за підтримки Москви створили самопроголошені “ДНР” і “ЛНР”, Україна не перекрила цей канал, як вона це зробила з Північно-Кримським каналом, що постачав воду анексованому півострову, бо по ньому вода йшла до Маріуполя, що залишався під контролем Києва.
Початок російського вторгнення в лютому 2022 року і тривала облога другого за величиною міста Донецької області цей крихкий статус-кво докорінно змінили.
Російська армія в ході своїх наступальних дій просто знищила унікальну гідротехнічну споруду, яка постачала воду у найбільші міста регіону.
У якому стані зараз перебувають залишки водогону, можна побачити, наприклад, на відео 5-ї штурмової бригади ЗСУ: українські FPV-дрони атакують російських військовослужбовців, які намагаються сховатися в тому, що залишилося від труб водогону.
Вже наприкінці 2022 року російська влада зрозуміла, що якщо не вжити якихось заходів, то ситуація з водопостачанням міст Донецької області незабаром набуде катастрофічного характеру.
Тоді ухвалили рішення про будівництво нового каналу Дон-Донбас, який мав починатися в районі Ростова-на-Дону.
За чотири місяці в 2023 році військові будівельники Міністерства оборони “в рекордні терміни”, як тоді повідомлялося, побудували нову споруду. На будівництві задіяли 3500 військовослужбовців і 1300 одиниць техніки.
“Забилося серце водопроводу Ростов-на-Дону, канал Сіверський Донець – Донбас. Це дві нитки по 200 км кожна, а також сім насосних станцій”, – розповідав у березні 2023 року керівник проєкту військово-будівельного комплексу Міноборони Олексій Леонов.
Досить швидко, втім, з’ясувалося, що новий водогін, по-перше, не в змозі подавати необхідну регіонові кількість води, а по-друге, він був побудований з численними порушеннями, на його будівництві було вкрадено багато бюджетних грошей.
Розтрати, в тому числі і за цим проєктом, зараз інкримінуються колишньому заступнику міністра оборони Тимуру Іванову, який з квітня 2024 року перебуває під арештом.
В умовах, коли один водовід зруйнований, а другий – так і не запрацював, поступово обміліли і ключові водосховища регіону. Всі вони були створені в XX столітті як резервні водосховища, які живилися водою зі знищеного каналу Сіверський Донець – Донбас.
Російські пропагандисти пропонують розв’язувати поточну проблему звичними для Росії імітаційними методами.
Колишня радниця лідера ЛДПР Леоніда Слуцького, пропагандистка Анастасія Кашеварова, погоджуючись з тим, що федеральному уряду пора взяти водну проблему на “нових територіях” під особливий контроль, пропонує звичний набір заходів: створити оперштаб, переглянути тарифну сітку на послуги ЖКГ, щоб люди не платили за воду, яку фактично не отримують, створити комісію з фахівців.
Але за відсутності водогону, по якому в посушливий регіон подавалася б вода, проблему не зможе вирішити жоден оперативний штаб.
За матеріалами bbc.com
