Як сотні росіян «судять» українців на окупованих територіях, і що приховує минуле цих «суддів».
NV наводить найцікавіші та навіть шокуючі дані детального дослідження суддівського корпусу, який Москва завезла в окуповані районі України, аби впроваджувати там «правосуддя по-російські».
Світ захоплених росіянами українських регіонів нагадує страхітливе задзеркалля, у якому все чіткіше відображається справжнє обличчя «руського миру». Йдеться не лише про різноманітний терор, але й навіть про елементарні зручності, — так, зараз Донеччина стикнулась з масштабною водною кризою. Через обміління водосховищ та руйнацію важливого водоводу, росіяни постійно скорочують постачання води в окупований ними регіон. Тепер її дають всього один раз на три дні в самому Донецьку і раз на два дні – в інших містах, зокрема, в Маріуполі.
Кремль не може вирішити подібні побутові проблеми, проте, продовжує займатись важливими для себе речами, — зокрема, поступовим знищенням української складової на окупованих землях. Москва не лише насаджує російську культуру, але й масово завозить туди російських громадян: силовиків, чиновників, вчителів, лікарів, будівельників.
Окремим, але вкрай важливим для РФ рядком, серед цих «переселенців» йде особлива категорія людей — судді. Вони не лише формують нове законодавче поле на захоплених землях, але й виносять «вироки», спрямовані проти українців.
За даними Павла Лисянського, доктор філософії з політичних наук та директора українського Інституту стратегічних досліджень і безпеки, на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей зараз працює понад 250 суддів, спеціально привезених з Росії. Найбільше таких кадрів прибуло з Нижегородської області РФ — понад 20 осіб. Водночас Пермський край «делегував» 15 суддів, Краснодарський — 12, Ростовська область — 10.
Аби вирахувати цих «переселенців від Феміди», Східна правозахисна група разом з Інститутом стратегічних досліджень і безпеки провели масштабне розслідування «Судді окупаційної влади на тимчасово захоплених територіях України», якій є ексклюзивно в NV. Експерти проаналізували сотні судових рішень та ідентифікували людей, які виносять вироки українцям.
Експерти дійшли висновку, що все це виглядає справжньою колонізацією.
«Система побудована за російською моделлю і включає мирових суддів для дрібних справ, районні та міські суди — для кримінальних, а також гарнізонні військові – для розгляду справ проти військовополонених та цивільних, звинувачених у „ворожій діяльності“», — розповів NV Лисянський.
Так працює російська «Феміда»
Захисники Маріуполя стали одними з перших жертв окупаційного «правосуддя». Після місяців оборони міста та полону вони опинилися у руках російської «Феміди», представники якої штампували їм вироки, як на конвеєрі, — фактично лише за те, що вони зі зброєю в руках чинили опір військовій агресії РФ.
У Інституті стратегічних досліджень та безпеки наводять в приклад Леоніда Онупко, військовослужбовця 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ, який тепер відбуває довічне ув’язнення в російській колонії. Схожа доля спіткала його побратима Олексія Казимова — спочатку росіяни дали йому 26 років ув’язнення, проте потім збільшили термін до довічного.
Інші захисники Маріуполя отримали не менше: Ескендер Кудусов — 29 років і 6 місяців, Дмитрій Брайко та Богдан Потапов — по 28 років, Руслан Мінагулов з полку Азов — 24 роки.
Але російська репресивна машина не обмежується українськими військовими. Під її жорна потрапляють звичайні люди — від підлітків до пенсіонерів.
Так, 62-річна Олена Григоренко зі Старобільська отримала, за даними аналізу вироків, 15 років колонії за те, що, начебто, надсилала синові в Естонію повідомлення про пересування російських військ. Іншу українську пенсіонерку Ольгу Тиху російський окупаційний «суд» визнав шпигункою і призначив за це 18 років ув’язнення.
А от 19-річних українців Віктора Захарченка та Микиту Полозова росіяни обвинуватили у «держзраді» і покарали строками у 12 років 6 місяців та 13 років 6 місяців відповідно. Водночас 20-річну Дарби Кулик з Мелітополя обвинуватили у «підготовці теракту» та участі в «терористичному угрупованні».
Абсурдність деяких звинувачень вражає. Одна з мешканок окупованого Каховського району на Херсонщині, за даними аналізу Інституту стратегічних досліджень та безпеки, отримала термін «за спалення російського прапора». А жителя Єнакієво, прізвище якого експерти не розголошують, окупаційний «суд» визнав винним у «державній зраді», — той переказував гроші «на рахунки ЗСУ». Схожий вирок отримав і один з мешканців окупованої частини Запорізької області – але в його у справі фігурують вже якісь «рахунки СБУ».
«Використовуючи фрагментарні або змодельовані обвинувачення, російські силові відомства масово переслідують громадян України, порушуючи міжнародне гуманітарне право, Женевські конвенції та базові стандарти справедливого судочинства», — наголошує Віра Ястребова, директорка Східної правозахисної групи.
Люди путінської системи
Росія почала масово завозити в окуповані регіони України своїх суддів з 2023-го, особливо активно — в серпні-вересні того року. Усі призначення оформлювались указами Путіна.
Окуповані частини Донецької області «отримали» 85 суддів з Росії, Луганської – 75, Запорізької – 60, Херсонської – 35.
Аналітики Інституту стратегічних досліджень та безпеки вивчили біографії людей, яких Москва відрядила чинити «правосуддя» в окупованих районах України.
Як виявилось, значна частка таких «суддів» має мінімальний досвід роботи — стаж деяких складає лише 6−8 місяців. До призначення в окуповані райони України вони працювали мировими суддями в депресивних регіонах РФ, розглядаючи дрібні адміністративні справи.
Водночас дехто з них приймав участь у переслідуванні опозиції в самій Росії.
Одна з цих «суддів у відрядженні», така собі Джамиля Кочегарова з Пермі – російського міста у передгір’ях Уралу, свого часу штрафувала координатора штабу Навального Сергія Ухова за участь в опозиційних мітингах. Європейський суд з прав людини визнав її рішення незаконним і зобов’язав Росію виплатити Ухову компенсацію у 6,5 тис. євро.
Тепер Кочегарова виносить «вироки» українцям у Донецьку.
Її колега та теж представниця Пермі Світлана Лучникова у 2022-му засудила чотирьох мешканців свого рідного міста за антивоєнні висловлювання. Зараз вона працює в окупаційному «суді» Донецької області.
Окрім того, як з’ясували аналітики, російські судді направляють на роботу в Україну своїх дітей, — для старту кар’єри. Прикладом послуговує такий собі Денис Кудрявцев, син судді Верховного суду російської Удмуртії, якого призначили «суддею» на окупованій Херсонщині.
До окупаційного «правосуддя» долучились і деякі колишні українські судді та адвокати.
Експерти з’ясували, що на захоплених РФ українських землях зараз носить суддівську мантію Наталія Купавська, яка до того 38 років пропрацювала суддею Запорізького обласного суду і ледь не отримала звання заслуженого юриста України.
Ще одна зрадниця Юлія Крилова (Акимченко) до 2014 року була суддею Дебальцевського міського суду Донецької області. У 2016-му Вища рада юстиції звільнила її за власним бажанням. Тепер Крилова «повернулася до роботи» — але вже в окупаційному «Верховному суді» так званої «ДНР».
Ще дослідники з’ясували, що Олена Воробей, одна зі співробітниць окупаційного «суду» на Донеччини, досі має чинне свідоцтво адвоката України № 2186, видане Донецькою обласною колегією адвокатів. А її «колега» Олександр Кушнарьов зареєстрований під номером 205 в реєстрі адвокатів Луганської області.
Конвеєр беззаконня
Окупаційні суди, за оцінками вітчизняних аналітиків, використовують стандартний набір статей Кримінального кодексу РФ: стаття 276 (шпигунство) — до 20 років позбавлення волі, стаття 275 (державна зрада) — до довічного ув’язнення, стаття 205 (тероризм) — також до довічного. Процеси часто проходять у закритому режимі, без адвокатів, а підсудні зазвичай мають сліди від тортур.
Українські правозахисники наполягають: кожен суддя, який виніс хоча б один вирок на окупованій території, має бути внесений до санкційних списків та притягнутий до відповідальності за воєнні злочини.
«Ця псевдосистема [окупаційного „правосуддя“] стала частиною репресивного апарату окупаційної влади і має розглядатися як елемент військових злочинів. Усі причетні до незаконних вироків повинні понести відповідальність за українським та міжнародним правом», — вважає Ястребова.
Своєю чергою Лисянський каже, що відсутність реакції світової спільноти на дії таких «суддів» лише посилює відчуття безкарності. «Кожен день зволікання — це нові жертви, нові зламані долі, нові роки за гратами для невинних людей», — переконаний він.
За матеріалами nv.ua
