Увага суспільства прикута до Покровська. Але певні події відбуваються і на ще одному важливому напрямі – Запорізька область. Там Сили оборони також стримують натиск ворога.
Зі слів Віктора Кевлюка, експерта Центру оборонних стратегій, трьома ділянками, де ворог атакує найенергійніше, є Плавні — Малі Щербаки, де окупанти намагаються просуватися на Степногірськ з прицілом розвинути успіх вздовж шосе Е105 Степногірськ — Запоріжжя; Малинівка — Мирне в напрямку на Гуляйполе із загальним наміром просунутися на Гуляйполе — Оріхів — Запоріжжя й узяти під контроль залізничну гілку Оріхів — Комишуваха — Запоріжжя; Іскра — Новомиколаївка Донецької області з наміром просуватися вздовж шосе Н15 Донецьк — Запоріжжя. На півдні, в Запорізькі області, ворог атакує на ділянці Темирівка — Малинівка.
Запорізька область – загальна ситуація
Досягнення ворога з 1 вересня до середини листопада мають приблизно такий вигляд:
— просування біля Степногірська — до 5 км уздовж зони затоплення, яка утворилася після підриву греблі Каховського водосховища. Біля Малих Щербаків, Степового, Нестерянки практично без змін, мінливість лінії бойового зіткнення вимірюється сотнями метрів;
— майже без просування біля Гуляйполя: біля Малинівки, Марфополя, Дорожнянки й Мирного, а ось на схід – захід ворог просувається досить енергійно — подолав 15 км від Ольгівського до Рівнопілля, тобто 200 метрів щодоби. Наче й мізер, але зупинити не вдається. Від Темирівки до Першотравневого — 17 км. Окуповані за 70 діб Новогригорівка, Новоіванівка, Павлівка, Успенівка, Ольгівка, Полтавка. Агресор веде бої за Солодке, Рівнопілля, Новоуспенівське;
— уздовж шосе Н15 на теренах Донецької області ворог веде бойові дії по рубежу Новоселівка — Вороне — Вербове — Вишневе — Єгорівка — Першотравневе. Просування в південній частині — 17 км, в північній — 4,5. Саме тут рух противника найдинамічніший. Ворог захопив Успенівку й на ділянці Першотравневе — Охотниче вийшов до ріки Янчур, форсував її і розвиває наступ.
Фото: EPA/UPG/Українські військовослужбовці ведуть вогонь зі 122-мм гаубиці Д-30 , Донецька обл, 25 червня 2025 р.
Увечері 11 листопада російська армія зайняла стратегічно важливе село Рівнопілля за сім кілометрів на північний схід від Гуляйполя. У повідомленні Сил оборони півдня України відступ із Рівнопілля названо “переміщенням на більш вигідні рубежі” з метою збереження особового складу.
Під повним або частковим контролем російських військ перебуває й сусіднє село Солодке. Крім того, російські війська завдають ударів і північніше — у напрямку сіл Покровське та Тернувате.
Гуляйполе — відносно невелике місто, відоме, зокрема, як батьківщина командира Революційної повстанської армії України Нестора Махна. До війни в Гуляйполі проживало близько 16 тисяч людей, нині повідомляється про евакуацію звідти решти мешканців.
Втрата позицій на північ від міста загрожує виходом російських військ на оперативний простір і перерізанням дороги Р-85, унаслідок чого Гуляйполе може опинитися в такому ж становищі, як Покровськ.
“Її перерізання ускладнить логістичні можливості противника й змусить його вибудовувати нові маршрути постачання до міста. Російські ж війська полегшать собі шлях далі вглиб Запорізької області”, — пише російський телеграм-канал “Рыбарь”.
А місто дуже важливе для оборони України.
“Після Гуляйполя буде Оріхів, — пише український військовий оглядач Богдан Мирошников. — А далі, крім Кам’янського та Степногірська, вже особливо нічого не стримуватиме ЗС РФ від того, щоб підійти до південних околиць Запоріжжя. Це також вплине на смт Покровське. Якщо противник і його захопить — зможе вийти аж на Вільнянськ. А це тоді будуть оперативно-тактичні успіхи ворога й справжня катастрофа”, — вважає він.
Інше українське джерело — аналітичний портал DeepState — зазначає, що наразі у росіян недостатньо ресурсів для наступу безпосередньо на Гуляйполе, але вони можуть продовжити охоплення міста з півночі, активізувати його обстріли та ускладнити логістику.
“Водночас хочеться звернути увагу на ухвалені рішення Сил оборони півдня відійти з невигідних позицій. Суспільство давно вимагало реалістичних рішень від командування, щоб зберегти найцінніше — особовий склад”, — пишуть українські аналітики.
Найактивніше й найуспішніше ворог розвивав наступ у смугах 29-ї, 36-ї та 5-ї армій. 37-ма мотострілецька й 5-та танкові бригади 36-ї армії агресора захопили Січневе й Вороне, вийшли на рубіж Новоселівка — Соснівка. 4 км за тиждень боїв. Частини 29-ї армії ведуть бої за Олександроград і Зелений Гай, відбиваючись від контратак Сил оборони, які сильно уповільнили вороже просування.
Тактична група (умовна, для спрощення розуміння спільних дії) у складі частин 127-ї дивізії, 57-ї та 60-ї бригад 5-ї армії наступає на широкому фронті Комишуваха — Тернове й Запоріжжя — Березове, веде бої за Новомиколаївку. Періодично з цією групою атакує 69-та бригада під прикриття 35-ї армії.
На сході Запорізької області ворог має відчутну перевагу в живій силі: на один наш батальйон наступають три-чотири ворожі, а на ділянках прориву — п’ять-шість. Підрозділи Сил оборони виснажені, у лавах декотрих 30–40 % особового складу. Зрозуміло, що створити оборону належної тактичної щільності за таких вихідних даних нереально — це осередки на критичних напрямках, проміжки між котрими прикриті вогнем і загородженнями, а за відсутності вогневого й тактичного зв’язку — БпЛА.
Такий стан справ у Силах оборони не таємниця для ворога. Його розвідувальні та штурмові групи постійно шукають способи обійти осередки опору, розриви в бойових порядках, широко і, на жаль, успішно застосовують тактику просочування. Противник діє раптово, приховано, швидко, використовує темряву, погані погодні умови, індивідуальні маскувальні засоби, зокрема термоізоляційні накидки.
Фото: EPA/UPG/Армія окупантів
Малі піхотні групи просочуються до точок збору, негайно закріплюються там для оборони, очікують груп посилення і здійснюють наступний кидок. Повільно, але невпинно агресор просувається на захід.
Сили оборони обмежені в протидії, хоча залучені всі засоби для своєчасного виявлення руху груп противника, місць зосередження, утім низька укомплектованість піхотних підрозділів не дозволяє створювати достатню кількість протидиверсійних резервів і своєчасно зачищати потрібні ділянки. Ось тут могли б показати себе підрозділи Національної гвардії, які мають бути навчені таких дій. Але їх також не вистачає.
Усе це на тлі безкомпромісної боротьби в малому повітрі.
Ситуація в Запорізькій області, насамперед у її східній частині, набагато складніша й небезпечніша, ніж під Покровськом. Тактичні досягнення, які демонструє ворог, мають поганий вигляд для Сил оборони, котрі не можуть зупинити противника і стабілізувати обстановку.
Фото: EPA/UPG/Військовослужбовці ЗСУ, Запорізький напрямок
Розвиток обстановки на напрямку дозволяє стверджувати, що задачами УВ «Восток» є прорив на Покровське з одночасним перерізанням комунікацій Сил оборони від Гуляйпільського району оборони в північному напрямку, на те саме Покровське.
Командування УВ «Восток» може змістити напрямок свого головного удару з Гуляйполя до південної частини смуги наступу 5-ї армії. Після окупації Новоіванівки й Успенівки слід очікувати атак на наші вузли оборони у Великомихайлівці та Покровському. Противник може глибоко охопити Гуляйполе з півночі й одночасно руйнувати логістику Сил оборони, які захищають місто.
Перенесення напрямку головного удару противника слід очікувати після того, як він захопить Великомихайлівку та/або Покровське.
За матеріалами lb.ua
