NV поговорив з мешканцями Херсонської області про те, що являє собою «життя в РФ» для мешканців Генічеська та інших окупованих районів півдня.
Сльози — перша реакція 52-річної Лариси, яка попросила не називати її прізвища у ЗМІ, на запитання про те, що зараз відбувається на окупованій частині Херсонщини.
Жінка зовсім нещодавно змогла виїхати з захопленого росіянами ще у перші години великої війни Генічеська до Києва. І тому дуже емоційно сприймає все, що пов’язано з рідним для неї містом, розташованим майже на адмінкордоні з Кримом.
Перш за все Лариса розповідає про те, як до неї додому декілька разів приходили з обшуками російські ФСБ-шники, — останнім часом окупанти почали прискіпливо відстежувати тих, хто підтримує Україну або хоча б дивиться українське телебачення по супутнику.
«Бази відпочинку біля Генічеська повністю пусти, сезону як не було. А русня тягне звідти все, що погано лежить, навіть залізні бочки, — каже біженка. — Роботи мало, тільки бюджетники й пенсіонери можуть якось виживати».
І додає, що росіяни ввели плату у 5 тис. рублів за доноси на «проукраїнських» громадян. Тому місцеві «ждуни» почали доповідати у ФСБ про будь-які свої підозри, сподіваючись отримати «тридцять срібняків».
Євгенія Вірлич, редакторка видання Район. Херсон, підтримує тісні зв’язки з мешканцями окупованих районів півдня. Вона розповідає: наразі на лівобережжі Херсонщини проживає лише десь 250 тис. чоловік. І серед них дійсно частина людей зайнялась «стукачеством».
Вірлич наводить приклад генічеського журналіста Геннадія Осьмака, якого цього року схопили та «засудили» по брехливим звинуваченням, — нібито він приймав участь в діях кримськотатарського батальйону ЗСУ ім. Номана Челебіджіхана, а також ще у 2015-му підірвав лінії електромережі, що ведуть до Криму.
«Забрати можуть будь-кого по будь-якім звинуваченням, — люди повністю безправні», — каже Вірлич.
Окупанти, за її словами, не лише періодично проводять обшуки у «підозрілих» осіб, але можуть просто на вулиці зупинити людей й перевірити вміст їх телефонів та наявність російського паспорта. І через будь-яку провину або навіть просто через підозру місцевих можуть побити, кинути до підвалу або увезти в невідомому напрямку.
Росіяни створили такі умови, що без російських паспортів жити практично неможливо. Навіть виїхати з окупації без цього документу неможливо.
Однак біженка Лариса наголошує, що хоча мешканці херсонського лівобережжя й оформлюють громадянство РФ, але майже ніхто не переоформлює нерухомість за російськими законами.
«Такі реалії окупації», — додає вона.
Колаборантська «столиця» і влада імітаторів
Наразі росіяни зробили Генічеськ «столицею» окупованої частини Херсонщини, розповідає Вірлич. Це сталось після того, як ЗСУ розпочали наступ в Курській області, — налякані окупанти перенесли свої «офіційні» адміністративні структури з розташованого на чорноморському узбережжі чітко на південь від Херсону Скадовська подалі від лінії фронту, на схід.
На думку Вірлич, вороги злякались висадки українського морського десанту біля Скадовська, порт якого відіграє ключову логістичну роль для російського угруповання військ на Херсонщині.
Євгенія Вірлич, редакторка видання Район. Херсон / Фото: DR
Крім того Генічеськ розташований за 120 км від лінії фронту, тоді як Скадовськ — лише за 50 км. Тому переміщення до Генічеська дозволяє росіянам спробувати вберегти свою окупаційну «адміністрацію» від обстрілів ЗСУ, — українські підрозділі регулярно завдають ударів по об’єктах інфраструктури та військовій техніці ворога у Скадовську.
Втім, біженка Лариса розповіла NV, що українські дрони потроху почали діставати й до Генічеська.
Окрім міркувань безпеки за переїздом «адміністрації» стоять і інші мотиви. Як наголошує Вірлич, один із ключових місцевих колаборантів — заступник окупаційного «губернатора» Херсонщини Віталій Булюк, взявся переносити свій бізнес до Генічеська. Великий землевласник, він раніше вів справи у Скадовську, до війни займав низку посад в місцевій адміністрації та був тісно пов’язаний з херсонськими митниками.
В окупації цей колаборант захоплював та грабував інфраструктурні об’єкти в Скадовську, зокрема, і місцеві бази відпочинку. Але тепер він, за словами редакторки Херсон. Район, хоче зберегти привласнені активи, і тягне все, що може, до Генічеська. Та й за своє життя Булюк теж хвилюється.
«Вони [окупаційна „адміністрація“] мандрують — одного дня в Скадовську знаходяться, в Каховці бояться зайвий раз бувати, тому найбільш безпечно для них бути в Криму, або Генічеську», — розповіла журналістка.
Колаборанти ще й намагаються імітувати бурхливу діяльність. Як каже Вірлич, «губернатор» Володимир Сальдо час від часу урочисто відкриває якісь об’єкти після ремонтів, а потім виявляється, що ті й не потребували відновлення. Так було, наприклад, з гімназією у Генічеську, — її відремонтували ще до повномасштабної війни, а окупаційна «влада» зробила вигляд, що провела оновлення та «розпиляла» виділені на це російські бюджетні кошти.
А ще Сальдо і Ко імітують мобілізацію, — за словами Вірлич, місцевих чоловіків залишилось настільки мало, що їх практично не забирають до окупаційної армії.
Вплив на дітей
Біженка Лариса розповіла, що наразі в школах лівобережної Херсонщини катастрофічно не вистачає вчителів, — більшість українських виїхала, а замінити її нема кому.
В одній із шкіл Каховського району через це російська «влада» так і не змогла запустити 1 вересня освітній процес.
Водночас багато дітей, що залишились в окупації, потай продовжують навчатися дистанційно в українських школах. Це небезпечно: в Скадовську батьки учениці, яка вчиться онлайн в херсонській школі, завжди чергують на подвір’ї під час її уроків, оскільки російські військові регулярно проводять обшуки, намагаючись зупинити таке навчання.
Цього року окупанти спробували залучити маленьких українців на всіх окупованих територіях до участі у «військово-патріотичній грі Зарниця». Проте рівень зацікавленості виявився низьким. Минулого року, наприклад, у пілотному проекті «Зарниці» брали участь лише 16 дітей із Херсонської області.
Успішніше окупантам вдається виводити місцевих дітей до таборів відпочинку, — переважно, йдеться про бази у віддалених російських регіонах на кшталт Карелії. Метою цих «туристичних поїздок», за словами мешканців регіону, є ізоляція підлітків від української культури та привчання до російських реалій.
Втім, є одна сфера, в якій окупанти працюють доволі активно — це пропаганда.
Місцева «адміністрація» контролює та цензурує роботу всіх можливих регіональних ЗМІ. Окрім того, як пригадала біженка Лариса, до Генічеська час від час приїжджають російські пропагандисти. Один з них — представник ТАСС Андрій Ціцінов — навіть проводив «уроки журналістики» для місцевих підлітків.
Економічний тупик
До великої війни південь Херсонщини був осередком сільськогосподарських компаній, а узбережжя мало певну туристичну славу. Той самий Генічеськ приваблював тисячі відпочиваючих своїми піщаними пляжами.
Нині, за словами Вірлич, обидві ці ключові для регіону сфери діяльності занепали.
Місцеві жителі розповідають, що російські військові, які увійшли на територію області, систематично грабували та знищували сільськогосподарські підприємства. Частину тракторів, комбайнів та іншої техніки вони вивезли до Криму чи Росії, а частину було знищено внаслідок бойових дій.
Агрокатастрофа, як каже Вірлич, посилились після руйнування окупантами греблі Каховської ГЕС, що викликало катастрофічний паводок і завдало непоправної шкоди угіддям. Окрім цього, російські військові постійно використовують фермерські садиби як військові бази, — розміщуючи там техніку, облаштовуючи окопи та тренувальні полігони.
Херсонська журналістка вражена: в цьому році взагалі не було врожаю знаменитих місцевих кавунів, — а це вірна ознака руїни.
«Заповідник „Асканія-Нова“, відомий своєю унікальною флорою та фауною, також став об’єктом військової діяльності. Розміщення важкої техніки на його території та навколо неї загрожує непоправною шкодою для цієї вразливої екосистеми», — пояснює Вірлич.
А ще росіяни постійно грабують бази відпочинку та прибережні готелі. Проте, ті й без того стоять пустими — охочих відпочивати біля лінії фронту нема.
Зате росіяни показово турбуються про пенсіонерів.
Місцеві жителі підтверджують: під окупацією пенсії справді зросли, досягаючи 20 тис. рублів (близько 9 тис. грн). Проте далеко не всі місцеві можуть розраховувати на таку суму, а навіть тим, кому її прописали, час від часу чомусь сплачують лише 10 тис. рублів (4,5 тис. грн).
Знайти добре оплачувану роботу в регіоні дуже важко, — хіба що праця на окупаційні муніципальні «установи» може гарантувати до 40 тис. рублів на місяць (до 18 тис. грн). Але подібних «роботодавців» на лівобережжі небагато.
З іншого боку в регіоні бракує робочих рук.
При цьому різко подорожчали продукти та й інші товари масового вжитку. Окупаційна «адміністрація» намагалась частково вирішити проблему, почавши вручну регулювати ціні на ліки, але це призвело лише до того, що більшість аптек просто перестали працювати.
«Проблеми з пенсіями, брак кадрів, дефіцит лікарів та інше, — все це свідчить про те, що окупаційна „влада“ не дбає про добробут місцевих жителів, а скоріше використовує регіон у своїх інтересах», — резюмує Вірлич.
«Життя тут занепадає», — додає вона.
За матеріалами nv.ua
