Як Мухаммеда Алі через відмову служити у війську позбавили найвищого титулу та дискваліфікували на чотири роки.
1967 року знаменитий боксер Мухаммед Алі відмовився від призову до армії з високою ймовірністю потрапити на війну у Вʼєтнамі, через що втратив чемпіонське звання і ліцензію на бої впродовж чотирьох років.
78 — таким був результат тесту на інтелектуальні здібності (IQ) боксера Кассіуса Клея, якого зараз увесь світ знає як Мухаммеда Алі. Він склав ту перевірку навесні 1964-го, коли тест був обов’язковим для всіх призовників. У США на той час молодь з IQ нижче 85 звільнялася від військової повинності.
Як повідомляє біограф боксера Ентоні Едмондс, Кассіус не зміг відповісти на запитання Скільки годин працює людина з шостої ранку до третьої дня, якщо у неї є година на обід? Також боксер показав украй низькі здібності у граматиці й орфографії.
Щоб відкинути підозру в симуляції, Клею довелося пройти повторний тест під наглядом психіатрів. Результат був таким самим, а сам спортсмен віджартовувався: «Я найвеличніший, але не найрозумніший». Першим епітетом він зажадав від преси величати його після переможного бою із Сонні Лістоном в листопаді 1964-го
Але і без того Клей вже кілька років сяяв зіркою. Бо 1960-го у свої 18 років він здобув золото на Олімпіаді в Римі. Після перемоги, вже на батьківщині чемпіона якось відмовилися обслуговувати в ресторані через колір його шкіри, і він викинув свою золоту медаль у Гудзон.
Подейкували, буцімто Клей вигадав цю історію, аби привернути увагу публіки до себе. Однак це ще були часи мало не узаконеного расизму в США — наприклад, Елла Фіцджеральд до закладу, куди публіка збиралася на її концерт, мала заходити з чорного входу.
У листопаді 1965-го міністр оборони США Роберт Макнамара, перший невійськовий на цій посаді, змінив правила набору до армії — IQ для призовників знизили до 60. Урядовець, чий власний IQ зашкалював за 150, вважав, що інтелектуально малосправні люди неуспішні, бо погано соціалізуються. А найкращим засобом для повноцінного співжиття у суспільстві мала стати служба в армії. Саме тоді тривала війна у В’єтнамі, й оборонному відомству ніяк не вдавалося закрити діри у особовому складі війська.
Мухаммед Алі (тоді ще виступав під своїм справжнім ім’ям Кассіус Клей) над поваленим Сонні Лістоном. У перерві після цього раунду Лістон відмовився продовжувати бій. 25 травня 1967 року, Льюїстон, штат Мен / Фото: John Rooney / АР
Відтак і Клей мусив піти служити. Незважаючи на те, що за пів року, у травні 1965-го, після другого бою із Сонні Лістоном, потенційний призовник став Чемпіоном світу за версією Всесвітньої асоціації боксу (WBA).
Однак щойно отримавши чемпіонського поясу, він оголосив, що вступив до релігійно-політичного об’єднання Нація ісламу. Воно гуртувало афроамериканців навколо принципів Корану в боротьбі за свої права. Після посвяти Клей став Мухаммедом Алі, чим відвернув від себе власного батька — той уважав, що фанатики задурили синові голову.
Хоча ніхто не виключав: якщо чемпіон піде служити, із великою вірогідністю може потрапити до В’єтнаму. Сам він того не хотів. «Я не сварився з в’єтконгівцями [представниками комуністичної півночі країни], — говорив тоді Алі. — Вони ніколи не називали мене н**ером».
Ед Лассман, тодішній президент WBA, заявив: «Клей завдав шкоди боксерському світу… і подає поганий приклад молоді». Він спробував позбавити Алі титулу, але боксерські комісії Штатів проігнорували його рішення. Коли Мухаммед відвідав один із боксерських вечорів у Нью-Йорку, Гаррі Марксон, президент Медісон-сквер-гарден, відмовився вимовляти нове ім’я чемпіона, оголосивши гучномовцем: «У залі присутній чемпіон світу Кассіус Клей». Темношкірі боксери також негативно сприйняли його рішення змінити імʼя і прийняти іслам.
У квітні 1967 року Алі офіційно відмовився від військової служби. Через годину після його заяви Спортивна комісія штату Нью-Йорк позбавила спортсмена боксерської ліцензії і відмовилася визнавати його як чемпіона. Спортивні комісії Техасу і Каліфорнії зробили теж саме. Згодом до них приєдналася WBA.
Усі апеляції команди Алі були безуспішними. По справедливість, якою вона бачилася команді боксера, довелося йти вже до останньої інстанції – Верховного суду США. Довгий розгляд справи таки дав зиск на користь Алі – у червні 1971-го суд постановив, що спортсмен має право відмовитися від служби в армії з міркувань совісті. Тільки після цього Клей-Алі повернувся в бокс.
Через чотири роки релігійні принципи миролюбства однак не завадили Мухаммеду Алі зійтися зі співвітчизником Джоном Фрейзером у столиці Філіппін мало не на смерть. «Усім, хто ще любить бокс, слід обов’язково переглянути 14-й раунд бою Алі-Фрейзер у Манілі», — зазначатиме через багато років письменник Томас Хаузер, літописець американського боксу.
Дев’ятий раунд бою Алі (праворуч) з Фрейзером за збереження титулу Чемпіона світу у важкій вазі, Маніла, 1 жовтня 1975 року / Фото: Mitsunori Chigita / AP
Манільський поєдинок 1 жовтня 1975 року вважається одним із найжорстокіших в історії цього виду спорту. Протягом усього бою перевага була на боці то Фрейзера, то Алі. Та у 12-му раунді, з рота Фрейзера почала йти кров. У 13-му Алі вибив з рота суперника капу.
У 14-му раунді Фрейзер бився фактично наосліп. Ліве око не бачило зовсім, а праве було майже сліпе. Перед 15-м відтинком бою Еді Фатч, тренер Фрейзера, показав йому три пальці та попросив їх порахувати — боксер відповів: «Один». Після цього Фатч зупинив бій.
Тим часом Алі зі свого кутка безсило просив: «Я заморився, зніміть з мене рукавички…» За версією свого лікаря, недавній чемпіон-ухилянт, не зміг би вийти на останній раунд, якщо би бій продовжився.
За матеріалами nv.ua
