Мундіаль як декорація: як мита можуть зіпсувати “літо єдності”

Футбол і вільна торгівля: як мундіаль ЧС-2026 і перегляд USMCA (угода про вільну торгівлю між Сполученими Штатами, Мексикою та Канадою) можуть перетворити «свято Північної Америки» на політичний стрес-тест.

У 2026 році Північна Америка отримає рідкісний шанс показати себе як єдиний, конкурентний і відкритий економічний простір — і водночас як регіон, здатний бездоганно організувати найбільшу спортивну подію планети. Чемпіонат світу з футболу (червень–липень 2026) і перегляд угоди про вільну торгівлю USMCA (липень 2026) мали б стати двома крилами однієї історії: про партнерство США, Канади та Мексики.

Але реальність — інша. На обидві події падає тінь внутрішньої політики США та стилю Дональда Трампа: спорт стає важелем для демонстрації сили, а торгівля — майданчиком, де виграє той, хто першим підвищить ставки. У результаті 2026-й може стати роком, коли «три господарі» відчують: спільний бренд Північної Америки — це не гарантія єдності, а перевірка на витривалість.

Два мегакалендарі, які накладаються один на одного

ЧС-2026 — перший в історії футбольний мундіаль, який прийматимуть одразу три країни. Символічно це мало б підкреслити регіональну інтеграцію: кордони відкриті для бізнесу, логістика працює, партнерство стабільне.

Але в самому дизайні турніру вже закладена асиметрія: США приймуть 78 із 104 матчів, тоді як Мексика та Канада — по 13. Формально — питання інфраструктури, місткості стадіонів і комерційної логіки. Фактично — демонстрація, хто тут «старший партнер».

Тепер додайте липень 2026, коли стартує перегляд USMCA. За процедурою сторони мають вирішити:

  • продовжити дію угоди ще на 16 років, або
  • перейти до формату щорічних переглядів до потенційного «автоматичного» завершення у 2036-му, або
  • у крайньому сценарії — вийти з угоди, попередивши за шість місяців.

Виходить, що в один сезон — спочатку глобальна вітрина, потім — реальна торгова битва, де на кону гроші, робочі місця і геополітична конкурентність.

Чому USMCA — це не «угода про тарифи», а конструкція, яка тримає регіон разом

USMCA (наступниця NAFTA-Північноамериканська угоду про вільну торгівлю) — це про те, що Північна Америка працює як один виробничий механізм. Його сила не в тому, що країни просто «торгують одна з одною», а в тому, що вони спільно виробляють.

Автомобілі, електроніка, побутова техніка, агропродукція — у багатьох секторах товар перетинає кордон кілька разів, перш ніж потрапляє на полицю магазину. Це створює ефект масштабу, який важко відтворити поодинці:

  • США дають капітал, інновації, управлінські стандарти і найбільший ринок.
  • Канада — ресурси та енергетику.
  • Мексика — виробничі потужності й робочу силу для масового складання та компонентної бази.

У сумі це формує ланцюги постачання, які дозволяють регіону конкурувати з Азією, зокрема з Китаєм. Але саме через таку «прошивку» кордонами USMCA має слабке місце: будь-який політичний збій одразу стає виробничим, а отже — інфляційним і соціальним.

Хто найбільш вразливий — і чому удар відчує кожен

Найочевидніший ризик — для Мексики: понад 80% її експорту йде на північ. Для неї USMCA — це не опція, а інфраструктура економіки.

Але й Канада не має «легкого виходу»: приблизно три чверті експорту спрямовано до США.

Навіть США, які здаються найбільш автономними, залежать від сусідів: майже чверть американського експорту йде до Канади та Мексики — часто у секторах, де політика швидко перетворюється на кризу (агро, енергетика, компоненти для промисловості).

Це важливий нюанс: торгова війна в межах Північної Америки не має переможця, бо ланцюги спільні. Удар по одному партнеру — це удар по собівартості всіх.

Чотири вузли конфлікту: де переговори можуть «зламатися»

Перегляд USMCA не буде абстрактною дискусією. Він крутиться навколо кількох тем, які легко стають політичними гаслами.

Правила походження в автопромі: «скільки Північної Америки в одному авто»

Тут йдеться про те, яка частка автомобіля має бути вироблена в регіоні, щоб отримувати тарифні переваги. Для політиків це зручно: можна говорити про «повернення виробництва», «робочі місця», «справедливі умови». Для бізнесу — це ризик перерахунку ланцюгів, контрактів і інвестицій.

«Китайський обхід» через Мексику: головний сюжет для Вашингтона

Трамп та його оточення можуть просувати тезу, що Мексика стала «воротами» для китайських компаній у регіональні ланцюги. Це відкриває простір для вимог: посилити контроль інвестицій, підняти мита, запровадити фільтри за походженням капіталу або технологій.

Нетарифні бар’єри Канади: молочний сектор як символ

Питання доступу до канадського ринку молочних продуктів — класичний приклад того, як внутрішня політика й лобі здатні «заклинити» переговори навіть при загальному бажанні зберегти угоду.

Енергетична політика Мексики: роль державних компаній

Будь-які преференції держкомпаніям в енергетиці — це червона ганчірка для інвесторів і партнерів, які очікують рівних умов. Для Мексики — це питання суверенітету та моделі розвитку. Для США — потенційний важіль тиску.

Футбол як політичний індикатор: що турнір уже показує про баланс сил

ЧС-2026 мав би бути «м’якою силою» регіону. Але коли політик говорить про «перенесення матчів подалі від небезпечних міст», це сигнал не про логістику, а про готовність перетворювати глобальну подію на внутрішньополітичний сюжет.

Тут важливе не те, чи має президент формальні повноваження керувати календарем FIFA. Важливіше — що сама риторика підштовхує партнерів до висновку: домовленості можуть стати заручниками передвиборчої кампанії.

А якщо так, то й перегляд USMCA сприйматиметься не як технічна процедура, а як серія демонстративних раундів — хто кого «продавить» для телевізійної картинки.

Дві стратегії партнерів: Канада і Мексика грають по-різному — і це може зіграти проти них

Канада: «жорстка позиція і критика розриву»

Оттава може вибудовувати лінію на принципах: передбачуваність, правила, взаємна вигода. Це сильна позиція в переговорах «на папері», але слабша в медіаполітиці, де перемагає простий меседж.

Мексика: «знизити напругу і домовитися»

Президентка Клаудія Шейнбаум, робить ставку на прагматизм: частково погоджуватися на вимоги, щоб не допустити торгової ескалації. Звідси — ініціативи про контроль інвестицій (зокрема китайських) і натяки на додаткові мита для імпорту з країн без угод про вільну торгівлю.

Ризик для обох у тому, що різні підходи полегшують Вашингтону тактику «розмови окремо» і послаблюють тристоронню єдність.

Внутрішня політика: справжній двигун ризику

У 2026-му торгівля й безпека міцно переплетені з електоральними мотивами.

  • США готуються до проміжних виборів у листопаді 2026. Трамп (і загалом республіканська повістка) отримує стимул доводити «жорсткість» — на міграції, митах, наркотрафіку.
  • Мексика має делікатний баланс: працювати з Трампом і одночасно не виглядати країною, якій диктують умови. Плюс — нервовість інвесторів через судову реформу та обмежені ресурси для інфраструктурних стимулів.
  • Безпекова тема (картелі, наркотики, кордон) може «вистрілити» сильніше за торгівлю: радикальні заклики до ударів по цілях у Мексиці здатні перетворити переговори USMCA на дипломатичну кризу.

І тоді футбол виглядатиме дрібницею — але саме він може стати першим майданчиком, де нерви «проступлять» назовні.

Три сценарії після липня 2026: що реально може статися

Сценарій 1. Продовження угоди на 16 років

Найраціональніший варіант для економіки: бізнес отримує горизонт планування, ланцюги постачання — стабільність, ціни — менше ризиків. Але ймовірно, що це буде «продовження з болем»: із пакетом поступок і нових обмежень (насамперед навколо Китаю та правил походження).

Сценарій 2. Щорічні перегляди до 2036 року

Компроміс, який політикам легко продати як «контроль» і «перевірку виконання», але для бізнесу це майже постійна невизначеність. Інвестиції можуть гальмуватися, особливо там, де рішення окупаються роками (автоіндустрія, енергетика, інфраструктура).

Сценарій 3. Вихід з угоди

Менш імовірний, але не нульовий варіант, якщо переговори перетворяться на серію ультиматумів. У такому разі шок буде взаємним: зрив ланцюгів, подорожчання, політичні звинувачення — і швидка хвиля антагонізму в Канаді та Мексиці.

2026-й покаже, чи Північна Америка — союз, чи просто взаємозалежність

У ідеальному світі ЧС-2026 мав би закріпити образ Північної Америки як спільного простору — відкритого, сучасного, інтегрованого. А перегляд USMCA мав би підтвердити, що регіон не просто «вигідно торгує», а стратегічно діє як блок у конкуренції з Азією та Китаєм.

Але в реальному світі 2026-й перетворюється на тест: чи здатні США, Канада і Мексика втримати правила гри, коли політика вимагає видовищ і швидких перемог. І якщо ця історія зірветься — футбол стане лише красивою декорацією до набагато жорсткішої сцени: перегляду торгового фундаменту, на якому стоїть економіка регіону.

За матеріалами nv.ua

Вверх