Легендарний форвард і новий керівник футболу України Андрій Шевченко розповів NV про zoom зі світовими зірками, описав свої відносини з Суркісами, а також згадав ранковий дзвінок мами, з якого для нього почалась велика війна.
Андрій Шевченко, головна зірка вітчизняного футболу, давно живе як мінімум на два міста — в Лондоні мешкає його родина, а в Києві у нього справи. Проте, до України уродженець Яготина прив’язується все більше: якщо раніше він був топ-амбасадором вітчизняної фандрейзингової платформи UNITED24, то з 25 січня ще й очолив Українську асоціацію футболу (УАФ). І тепер екс-гравець Динамо, Мілану та Челсі буде не лише збирати гроші на потреби своєї воюючої батьківщини, але й опікуватись національними футбольними справами.
Крім того, двоє з чотирьох синів легендарного форварда і колишнього головного тренера національної збірної повертаються у країну свого батька: старший, студент престижного американського Єльського університету, вчить мову і цікавиться історією землі своїх предків, а середній подав документи на українське громадянство і може дебютувати у збірній.
NV зустрівся з Шевченком у Києві, та поговорив про все — війну, UNITED24, дітей, футбол і навіть трохи про політику.
— Два роки великої війни, — багато людей зараз згадували те, що відбувалося 24 лютого 2022 року. А які були у вас тоді перші емоції? Що відчули?
— 24 лютого 2022 року я був в Лондоні. О 3:30 ранку зателефонувала мама. Коли я побачив дзвінок, то одразу зрозумів — почалося. В останні дні звідусіль йшли розмови про війну, але я до кінця не міг повірити, що це станеться і тим більше уявити собі не міг повномасштабне вторгнення. Спочатку відчув величезну розгубленість. Мама з сестрою в Києві, кажуть, що нікуди не поїдуть. Я в Лондоні. Потрібно було вирішити, чи повертатися в Україну, чи залишатися в Англії, що робити і як. На другий день я пішов на годинний прямий ефір на Sky News, одному з головних британських каналів. І все понеслося. Почали телефонувати італійські медіа, за ними — усі міжнародні. Я максимально включився в інформаційну підтримку України.
— Скільки інтерв’ю іноземним виданням ви дали за цей час?
— Дуже багато — сотні. На початках — по 10−12 прямих ефірів на день, від Sky до ВВС. Плюс американські видання, канали, просто з усього світу.
— А зараз ви спілкуєтеся з іноземними журналістами? Як вважаєте, щось змінилося в їх баченні?
— До другої річниці повномасштабного вторгнення ми повертаємося в інформаційне поле. Я бачу знову більше зацікавленості, чую більше слів підтримки. Головне, що демократичний світ не залишає Україну, що ми не самі у цій боротьбі.
— Ваша участь в проєкті UNITED24, глобальному фандрейзингу на користь України, — з ким з іноземних зірок ви спілкувалися та умовили допомагати Україні?
— Перемовинами з зірками займається команда UNITED24. Звісно у нас постійна взаємодія і з [українськими спортсменами] Еліною Світоліною, і з Олександром Усиком, і з Олександром Зінченком, з яким ми разом організовували матч у Лондоні на підтримку України. Дуже теплі стосунки з [актором] Лієвом Шрайбером, [астронавтом] Скотом Келлі, з [істориком] Тімоті Снайдером — ми нещодавно бачилися в Єлі, де я навідував сина. Коли UNITED24 організовує великий збір, у нас може бути zoom-кол, на якому збираються до 10 амбасадорів одночасно. Ми підтримуємо зусилля одне одного, спільно плануємо проекти. Це дуже серйозний підхід.
— Був хтось, хто трохи обережно ставився до цих подій, а потім ви його якось перетягнули на бік України?
— Люди, які стали амбасадорами UNITED24, свідомо зробили свій вибір на користь України. 22 лютого чи трохи пізніше — але їх не потрібно було переконувати. Інколи їх потрібно тільки підштовхнути до цього вибору, показати, що можна допомагати от в такий спосіб. Тут можна згадати Game4Ukraine в Лондоні, в якому разом з відомими футболістами грав класний британський актор Марк Стронг. Для нього ця гра була такою важливою, що він вийшов на поле і провів з нами увесь день незважаючи на те, що це був день його народження, 60-річчя. Таке ставлення дуже зворушує. Одразу після гри ми запропонували йому долучитися до UNITED24. В автобус з командою він заходив як актор Марк Стронг, а вийшов з нього вже амбасадором платформи, амбасадором України.
— Де ви більше часу проводите, — за кордоном чи в Україні?
— Я не так ставлю питання. Я там, де повинен бути в цей момент. Наприклад, зараз я проводжу переважну більшість часу в Києві, в домі футболу [штаб-квартира УАФ]. Багато організаційних питань по асоціації [УАФ — Української асоціації футболу, яку Шевченко очолює з 25 січня 2024]. Водночас маю багато відряджень, тому що міжнародна підтримка — одна із ключових запорук розвитку українського футболу. Наприклад нещодавній конгрес УЄФА [Європейської футбольної асоціації]. Для мене дуже важливо розуміти бачення УЄФА війни в Україні. І позицію по російським спортсменам, і по підтримці, і по допомозі у відбудові спортивної інфраструктури. У нас тільки пошкоджених стадіонів — 350. Також на конгресі підписали меморандум з колегами з італійської асоціації щодо літньої футбольної школи для наших дітей. Такі ж перемовини ідуть з німцями, французами, хорватами.
— Ви казали, що не зрозуміли позицію менеджерів УЄФА. А що з ними незрозуміло? Їх позиція нечітка, її немає?
— Я хочу переконатися, що УЄФА мають сталу позицію. Що вони будуть підтримувати Україну постійно і що ми не почуємо знову розмов, аби десь повернути [до європейських змагань] країну-агресора. Це для мене важливо. Тому що представник РФ досі є в складі керівництва УЄФА, а Росії відраховуються гроші на розвиток футболу. Мені хотілось би, щоби ми проговорили допомогу для України. За минулий рік, якщо я не помиляюся, структури УЄФА виділили 2 млн євро.
— Коли ви виїжджаєте за кордон, вам доводиться спілкуватися з росіянами? І чи спілкувались ви з колишнім капітаном збірної України Анатолієм Тимощуком та іншими спортсменами, які фактично перейшли на бік росіян?
— Я не йду на жодні контакти. Росія — агресор, усі, хто її підтримують — для мене вороги. Говорити про них немає жодного сенсу. Ми рухаємося вперед, ми зробили свій вибір. Це головне.
— А доводилося вам спілкуватися з британськими, італійськими політиками?
— Так. На зустрічах із західними політиками, прем’єрами, президентами, я завжди доводжу, що потрібна підтримка, що потрібно залишатися з Україною. На початку повномасштабного вторгнення я виступав в ООН на запрошення італійської делегації. Потім мав дуже продуктивний діалог з Біллом Клінтоном, який теж мав виступ. Кожному такому союзнику України хочеться окремо подякувати.
— З ким із українських політиків спілкуєтесь?
— Як позаштатний радник президента та амбасадор UNITED24, я перетинаюся з різними політиками, але не більше того. З Михайлом Федоровим ми працюємо по розвитку платформи.
— Ваш 19-річний старший син Джордан, який вчиться у Єльському університеті, почав опановувати українську мову. Це ви його спрямували, чи то його особиста ініціатива?
— Ні, це його бажання. Він вивчає і мову, і культуру, дуже заглибився в історію, в тому числі завдяки курсу Снайдера. Більш того, він організовує в Єлі івенти, робить збори для України, продавав і браслети з Азовсталі, які ми робили з UNITED24, і українські книжки. Для нього дуже важливо відчувати себе українцем.
— Ваш середній син 17-річний Крістіан зараз отримав українське громадянство. Потім з’явилась інформація, що він уже у списку збірної України з футболу. Як це все відбувалось?
— Крістіан почав добре грати у футбол. В Англії є скаут від збірної України, який спостерігає за усіма талановитими дітьми. Він запитав, чи син думає про можливість грати за Україну. Я відповів, якщо ви розглядаєте його як кандидата, ми подамо заяву на отримання українського паспорта. Поїхали разом в консульство, подали всі необхідні документи. Тепер очікуємо. Крістіан буде гордий грати за головну команду України, звісно, якщо він буде відповідати вимогам, які виставляють тренери.
— Ваш партнер по Динамо та збірній Владислав Ващук зараз пішов служити в Нацгвардію. З ним якось спілкується, що про нього знає?
— Так, ми нещодавно бачилися на футболі. В мене дуже багато друзів та знайомих, які служать в ЗСУ. Є і ті, хто загинув. Це величезний біль та спустошення. І водночас величезна повага тим, хто пішов захищати Україну.
— Свого часу значна частина українських політиків мали проросійську позицію. Зокрема і людина, безпосередньо причетна до футболу та київського Динамо — Григорій Суркіс, колишній представник ОПЗЖ. А ви з такими політиками зараз спілкуєтесь? І як до них ставитеся?
— Таке запитання… Я був вчора на стадіоні, де був почесний президент Динамо Григорій Суркіс. Вони [з братом Ігорем Суркісом] були на футболі. Ми говоримо з ними на футбольні теми. Я президент УАФ, вони утримують провідний клуб, який готує гравців для збірної.
— Якщо вже згадали футбол, — пройшов місяць з того часу, як ви очолили УАФ. Проблем, напевно, набагато більше, ніж здавалося?
— Якою б важкою не була ситуація, необхідно знаходити можливості для розвитку. Я обрав цей шлях і не оглядатимусь назад. Розумію, що слід робити, які потрібні кроки, щоб змінити ситуацію.
— І які перші кроки зроблено? Що плануєте робити надалі?
— Відбулося обговорення майбутнього розвитку українського футболу з представниками усіх регіональних асоціацій. Їх пропозиції та ідеї будуть ретельно проаналізовані. Ми запропонували обласним організаціями створити нову платформу для більш ефективної взаємодії і напрацювання необхідних рішень — це Асамблея регіонів. Зараз триває період формування цього об’єднання. Також відбулися зустрічі з представниками клубів УПЛ [прем’єр-ліга] і ПФЛ [перша та друга ліги]. Одним з головних питань для обох організації є арбітраж. Точніше, проблема з нечесним суддівством в українському футболі. Є запит на конкретні кроки, які допоможуть виправити цю ситуацію.
Ми вже поміняли голову комітету арбітрів. Замість Лучано Луччі працюватиме Катерина Монзуль, яка має величезний досвід та авторитет в Україні, та на міжнародному рівні. Далі будемо запроваджувати практику обов’язкового проходження поліграфу для рефері, а також жеребкування при призначенні арбітрів на матчі. Оскільки до наших арбітрів раніше було мало довіри, що дуже турбувало, як керівництво клубів, так і вболівальників.
Поліграф — це перевірена методика, яка дає результат. Я спілкуюся з багатьма фахівцями і знаю, що не тільки спецслужби, а й багато бізнес-структур використовують у свій роботі детектор брехні.
Поліграф — це і захист для самих арбітрів. Коли ти успішно пройшов детектор, то почуватимешся спокійніше й не потрібно доводити, що ти не маєш відношення до якихось випадків нечесної гри.
— Тоді, може, хай ще й футболісти й тренери проходять детектор брехні?
— Моя відповідальність — це арбітри, яких готує УАФ. Що ж до процедури проходження поліграфу футболістами й тренерами, то це питання нехай вирішують керівники клубів.
За матеріалами sport.nv.ua
