Цифровізація спорту в Україні: що передбачає новий законопроєкт Ради

Українська держава поступово переводить у цифру все, що ще донедавна трималося на паперових довідках, розрізнених базах та ручному погодженні. Тепер на черзі – цифровізація спорту: 26 березня Верховна Рада прийняла за основу урядовий законопроєкт №13648, який має закласти загальні правила для електронних реєстрів, інформаційно-комунікаційних систем і цифрових сервісів у сфері фізичної культури та спорту. Йдеться не просто про “ще один реєстр”, а про спробу перебудувати саму логіку державного адміністрування галузі — від обліку організацій і споруд до обміну даними між державними системами.

На перший погляд, новина про “цифровізацію спорту” може здатися технічною та вузькопрофільною. Але насправді вона стосується значно ширшої теми: як держава бачить спорт у XXI столітті — як набір окремих федерацій, шкіл і чиновницьких процедур чи як цілісну систему, де дані, рішення, фінансування та контроль пов’язані між собою. Саме тому законопроєкт №13648 важливий не лише для міністерства, а й для громад, спортивних шкіл, федерацій, тренерів, адміністраторів і, в перспективі, самих спортсменів.

Читайте також: МОН переписало правила вступу до вишів: що чекає абітурієнтів у 2026 році

Що саме вирішила Верховна Рада

26 березня 2026 року парламент підтримав законопроєкт №13648 у першому читанні. За основу проголосували 249 народних депутатів, проти не було жодного голосу, один депутат утримався. У картці законопроєкту зазначено, що документ уже готується на друге читання. Законопроєкт був зареєстрований ще 15 серпня 2025 року, поданий Кабінетом Міністрів України, а головним комітетом визначено Комітет з питань молоді і спорту.

Важливо й те, що це не вузька ініціатива одного профільного відомства. Із картки законопроєкту видно, що до його розгляду були залучені також комітети з питань цифрової трансформації, антикорупційної політики, бюджету, прав людини, правової політики, освіти і науки, а також євроінтеграції. Уже сам цей перелік показує: йдеться не лише про спорт як такий, а про перетин цифрової держави, регулювання даних, бюджетних процедур і публічного управління.

У чому суть законопроєкту №13648

Офіційно метою документа названо створення умов для впровадження та використання електронних реєстрів, інформаційно-комунікаційних систем, сервісів та інформаційних ресурсів для збору, зберігання, обробки даних і адміністрування процесів у сфері фізичної культури та спорту. Тобто мова не про один окремий онлайн-кабінет, а про правову рамку для цифрової екосистеми галузі.

За даними Верховної Ради, законопроєкт передбачає кілька ключових змін.

По-перше, він вводить у закон новий термін — система “Цифровий спорт”.

По-друге, оновлює визначення терміна “спортивна споруда”.

По-третє, дозволяє використовувати державні інформаційні ресурси в управлінні сферою фізичної культури і спорту.

По-четверте, створює правові підстави для електронної взаємодії та передачі даних між публічними електронними реєстрами й інформаційно-комунікаційними системами органів влади.

І, по-п’яте, визначає повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері цифровізації спорту.

На практиці це означає спробу перевести галузь із логіки фрагментованого документообігу в логіку системного цифрового управління. І це, мабуть, головна новина: держава хоче не просто “оцифрувати папір”, а створити єдині правила, за якими різні спортивні дані будуть збиратися, перевірятися, зберігатися та використовуватися.

Читайте також: Початкова школа по-новому: що насправді змінює нова Типова освітня програма для 1–4 класів

Чому ця ініціатива з’явилася саме зараз

Законопроєкт №13648 не виник у порожнечі. На сайті Міністерства молоді та спорту вже працює окремий розділ Електронного реєстру спортивних організацій, де прямо вказані нормативні акти для його функціонування: постанова Кабміну від 4 березня 2025 року №235 про створення та функціонування реєстру, постанова від 19 листопада 2025 року №1495 про зміни до порядку внесення інформації, а також наказ Мінмолодьспорту від 23 вересня 2025 року №6069 про введення цієї інформаційно-комунікаційної системи в промислову експлуатацію.

Окремо на порталі міністерства вже існує Електронний реєстр спортивних споруд, для якого основою стала постанова Кабміну від 16 лютого 2024 року №176. На цій же сторінці є посилання на сам реєстр та електронний кабінет користувача. Тобто цифрова інфраструктура у спорті в Україні вже почала формуватися до ухвалення цього законопроєкту, а №13648, імовірно, має підвести під неї більш загальну і стабільну законодавчу основу.

Ще одна деталь показова: у FAQ реєстру спортивних організацій міністерство описує практичні речі на кшталт реєстрації через електронний підпис керівника, Дія.Підпис або юридичний ключ організації. Це означає, що цифровізація спорту в Україні вже давно вийшла за межі абстрактних концепцій і торкається повсякденної адміністративної рутини.

Крім того, Мінмолодьспорту ще у 2024 році публічно говорило про розвиток цифрової інфраструктури спорту і намір ввести реєстр у промислову експлуатацію після технічної модернізації та створення нормативної бази. А в жовтні 2025 року міністерство перевело у постійне використання Національну платформу доброчесності спорту, яка покликана боротися з договірними матчами, корупційними проявами та маніпуляціями у професійному спорті. Усе це разом показує: законопроєкт №13648 є частиною ширшого державного тренду, а не одноразовою новиною.

Що це може змінити для самої спортивної галузі

Найперше — облік і видимість системи. У держави часто є проблема не лише з фінансуванням, а з точним розумінням, чим вона взагалі управляє: скільки існує спортивних організацій, у якому статусі вони працюють, які споруди реально функціонують, які потребують модернізації чи відновлення. Якщо дані збираються в єдиній логіці, це змінює якість управлінських рішень.

Друге — спрощення адміністративних процедур. Верховна Рада прямо заявляє, що впровадження цифрових технологій має спростити взаємодію суб’єктів сфери фізичної культури і спорту між собою. Для федерацій, шкіл, органів місцевого самоврядування і самого міністерства це може означати менше дублювання документів, менше ручного підтвердження статусів і швидший обіг інформації.

Третє — прозорість і зниження корупційних ризиків. Саме так офіційно обґрунтовує потребу в законопроєкті парламентська пресслужба. Логіка зрозуміла: що більше процедур зав’язано на стандартизовані цифрові записи, автоматизований обмін даними та фіксовані повноваження, то менше простору для ручних рішень “у телефонному режимі”. Але це спрацює лише тоді, коли система матиме чіткі правила доступу, верифікації та відповідальності за внесення даних.

Четверте — краще планування відновлення та розвитку інфраструктури. На порталі Мінмолодьспорту цифрові інструменти з обліку споруд уже стоять поруч із розділами про державні інвестиційні проєкти, паспорти спортивних споруд і відновлення спортивної інфраструктури. Це важливий сигнал: реєстри в спорті — це не лише про бюрократію, а й про ресурсне планування, відбудову та інвентаризацію галузі.

Чому оновлення терміна “спортивна споруда” важливе

У чинному Законі “Про фізичну культуру і спорт” спортивна споруда визначена досить лаконічно: це нерухоме майно, призначене для занять фізичною культурою і спортом. Законопроєкт №13648 прямо передбачає оновлення цього визначення. Сам текст нової дефініції у парламентській новині не наведено, але сам факт перегляду важливий: він означає, що нинішнього визначення, вочевидь, уже недостатньо для цифрового обліку та сучасного адміністрування спортивної інфраструктури.

Чому це може мати значення? Тому що від визначення залежить, що саме потрапляє в державний облік, як формуються критерії включення до реєстру, як ведеться інвентаризація та як планується фінансування. Якщо поняття надто вузьке, частина об’єктів може просто випадати з державного поля зору. Якщо надто широке — система ризикує стати нечіткою. Саме тут, ймовірно, і проходитиме одна з важливих дискусій до другого читання.

Де можуть бути головні дискусії до другого читання

У картці законопроєкту зазначено, що Головне управління висловило зауваження до документа, а парламентська пресслужба окремо вказує, що Головне науково-експертне управління висловило низку зауважень і пропозицій, насамперед термінологічного характеру. Це дуже показовий момент: навіть якщо політична ідея цифровізації спорту підтримується, юридична архітектура ще не виглядає остаточно відшліфованою.

Інша важлива лінія — бюджет. У супровідних матеріалах до законопроєкту прямо зазначено, що він має вплив на показники бюджету, але реалізацію пропонують здійснювати в межах коштів, які щорічно передбачаються в державному бюджеті на розвиток фізичної культури, спорту вищих досягнень та резервного спорту. Інакше кажучи, держава визнає, що цифровізація коштує грошей, але поки не закладає під неї окрему публічно артикульовану нову фінансову модель.

Саме тому до другого читання найімовірніше дискутуватимуть не про те, чи потрібна цифровізація взагалі, а про більш приземлені питання: хто є адміністратором систем, хто несе відповідальність за помилки в даних, як буде побудовано обмін із іншими державними реєстрами, який обсяг інформації буде публічним, а який — службовим, і як уникнути дублювання вже створених платформ.

Чому ця тема важливіша, ніж здається

Український спорт сьогодні — це не лише збірні, медалі чи календар змагань. Це ще й інфраструктура громад, дитячо-юнацькі школи, доступність об’єктів, відновлення пошкоджених споруд, доброчесність, державна підтримка, статус федерацій і звітність. Коли всі ці елементи живуть у різних кабінетах і таблицях, система втрачає керованість. Коли вони зведені в єдину цифрову логіку, з’являється шанс на більш точне управління. Це головна політична і адміністративна ідея, яку несе №13648. Вона прямо не сформульована такими словами в одному документі, але логічно випливає з набору вже існуючих реєстрів, цифрових платформ та офіційно озвученої мети законопроєкту.

Тому новий законопроєкт слід читати не як технічну правку до профільного закону, а як частину ширшої трансформації держави. У цій логіці спорт стає не “другорядною соціальною сферою”, а ще одним сегментом, де держава намагається навести лад у даних, повноваженнях і процедурах. І саме від якості цього правового каркаса залежатиме, чи буде “Цифровий спорт” реальною реформою, а не просто красивою назвою.

Законопроєкт №13648 — це спроба зробити для спортивної галузі те, що Україна вже робить у багатьох інших сферах: перевести управління з розрізненого паперового режиму в систему електронних реєстрів, цифрових сервісів та міжвідомчого обміну даними. Після голосування 26 березня документ перейшов у фазу підготовки до другого читання, де головна боротьба точитиметься вже не за саму ідею цифровізації, а за її юридичну точність, бюджетну реалістичність і практичну керованість. Якщо ці вузли розв’яжуть якісно, “цифровий спорт” може стати не декоративною модернізацією, а новою моделлю управління українською спортивною системою.

За матеріалами mind.ua

Вверх