Збірна України програла збірній Франції матч відбору на своєму полі. Як не дивно, уперше в історії: і у феноменальному відборі на Євро-2000, і в “стиках” на ЧС-2014, і в кваліфікації на ЧС-2022 наша збірна французам, як мінімум, не програвала.
На жаль, Сергій Ребров привчив, що в національній команді встановлює досягнення тільки зі знаком “мінус”.
Стартовий склад: Ребров довірився Зінченку, Калюжному, Ярмолюку
Дуже шкода, що такий “залізний” у контексті Англійської Прем’єр-ліги (постійні 30+ матчів за сезон) гравець, як Миколенко, так часто травмується перед збірною. Це і перед Євро зіграло свою роль, і в новому відборі Віталій зіграти не зміг.
У такій ситуації зліва вийшов Олександр Зінченко, який зіграв на цій позиції не одну сотню ігор за Ман Сіті й Арсенал, але майже не виходив у збірній.
Ще сильніше Ребров мізкував над середньою лінією. У Шахтарі все більшу й більшу роль відіграють легіонери, а в Динамо, наприклад, опорники застигли в напівпозиції: Бражко не відповідає топрівню з уточненням “уже”, а Михайленко – ще.
У такій ситуації тренерський штаб пішов на просте делегування повноважень: Калюжний – яскраво виражений опорник, Ярмолюк, який і в АПЛ “випалює” газон на старті сезону, Судаков – плеймейкер.
Можливо, головна інтрига збірної останніх років вирішилася без рішень тренера. Яремчук травмований – значить, грає Довбик. Ванат, за всієї до нього поваги, навіть за Жирону ще не почав забивати.
Який же бездонний склад у французів!
У суперника теж вистачало травм, і він теж випустив експериментальний склад… Але тут залишається тільки зітхати, думаючи про різницю.
Мабуть, жодна збірна світу зараз не має такого розкішного вибору талантів, як сучасна Франція. Навіть у бразильців і аргентинців є проблемні зони, а тут конкуренція за місце навіть не в основі, а в заявці.
Усман Дембеле, фаворит на найближчий Золотий м’яч, був не готовий грати у Вроцлаві з перших хвилин – але це означало тільки те, що компанію Мбаппе в атаці склали двоє його (і Забарного) одноклубників із ПСЖ. Бредлі Барколя і Дезере Дуе дуже допомогли парижанам минулого сезону виграти все.
І так на всіх позиціях. Вільям Саліба травмований – це означає, що шанс отримує зірка Баварії, Дайо Упамекано. Без Дембеле, можливо, Франція взагалі сильніша: якщо Дуе і Барколя гармонійно розподіляють навантаження на крилах атаки, то позицію “десятки” закриває Олісе – який, як виявилося, і на цій позиції хороший. З Дембеле було перевантаження в його зоні, всі знали, кого треба накривати.
Конкуренція в складі феноменальна – Екітіке просто відмінно почав у Ліверпулі, але сидить на лавці, тому що в основі грає Мбаппе – і, до речі, склад цей дуже молодий. У стартовому складі суперника старше 26 років було тільки воротареві, якому ще грати й грати (31 рік – скоріше вік розквіту для вартових воріт), і Люка Дінь, який скоріше потрапив до основного складу тимчасово.
Грізманн і Льоріс, не просто зірки, а легенди “ле бле”, попрощалися зі збірною в практично праймовій формі.
Перший тайм міг закінчитися 0:5
До середини першого тайму французи отримали три можливості забити з абсолютно розстрільної позиції: з лінії штрафного, без опіки захисників. Мбаппе пробив вище, з одним ударом Олісе впорався Трубін, але після іншого у нього не було шансів.
Те, що відбувалося з Україною в першому таймі, з пристойних слів найточніше можна було охарактеризувати словом “перемелювання”. Франція, хоч і забила майже одразу, створювала моменти дедалі небезпечніші й небезпечніші.
Тчуамені мав нагоду забити з точки пробиття пенальті, але промахнувся, Мбаппе заважало бажання все зробити в одну особу – але це їхні проблеми, а Реброва та його команду мало б хвилювати, що їхній же план на гру не працював.
Не хочеться повторювати популістські гасла, але у величезній країні справді, схоже, не набралося 11 потрібних гравців. Конопля і Зінченко – надто авантюрні “крайки”, вони допомогли б мати перевагу з Азербайджаном (а ось тепер, боюся, “тиск громадськості” змусить Реброва когось прибрати в запас), але проти топзбірної вони постійно давали французам розігрувати в завершенні більшість.
Для “автобуса” склад був занадто атакувальний, а на рівних збірна навіть не намагалася грати. Можна припускати, що для обміну атаками потрібен опорник зовсім іншої формації, ніж Калюжний – але важливіше, що наші навіть не намагалися. Збірна України вкотре підійшла не готовою до матчу.
“Коронка” збірної України – включення в середині другого тайму
При цьому, звісно, не можна заперечувати, що у вирішальний відрізок матчу збірна України включилася – і включилася так, що французам просто пощастило. Спочатку Конате, який дивом вийшов на матч узагалі, виніс м’яч із лінії воріт після удару Довбика, коли Меньян уже не міг врятувати, а потім Забарний із Калюжним якимось незбагненним чином потрапили замість воріт лише в штангу після стандарту.
І тут одразу згадалося, що і з бельгійцями наші понад годину грали погано – але потім так переломили хід гри, що виграли 3:1. Ванат, який вийшов на заміну, взагалі виглядав провісником великих для суперника проблем – він забив бельгійцям переможний… Якась особлива тактика? Настрій “виплеснутися” після 60-ї хвилини?
Звичайно, ні. Якщо так, як із бельгійцями та французами, починати матчі регулярно, у багатьох можна буде і не включатися – на табло до перерви буде розгромний рахунок. Але принаймні за фізичну готовність наша команда заслуговує на похвалу.
Після години гри фактично без м’яча збірна України змогла додати – до речі, у цьому великий контраст із попередніми поколіннями, які регулярно не витримували інтенсивність суперників із топліг і під кінець матчів зупинялися. Тепер у топлігах грають і багато хто з наших.
На жаль, у вирішальний відрізок цього разу забити не вдалося. Під кінець гри номінальні господарі були змушені йти ва-банк, залишати на своїй третині поля тільки воротаря із Забарним – і Мбаппе впевнено реалізував одну з таких простих контратак.
Ванат мав свій шанс і зараз, але не зміг переграти Меньяна – та й не такий вирішальний, чесно кажучи, був цей епізод. Франція вперше обіграла Україну на виїзді в рамках відбору.
Не страшно програти команді з натовпом срібних і кількома золотими призерами чемпіонату світу. Головне – не підносити ті 10 класних хвилин як успіх і спробувати взяти максимум з Азербайджаном. Проти “ле бле” Україна показала потенціал, але на третьому році роботи тренера хотілося б бачити не його, а поставлений малюнок гри і результат.
За матеріалами champion.com.ua
