У Третьому армійському корпусі ЗСУ оприлюднили відео, на якому наземний роботизований комплекс DevDroid протягом 45 діб утримує позицію «замість піхоти» — під щільним вогнем і зі спробами ворога прорватися у визначений сектор. За заявою військових, весь цей час оборону вели без втрат у живій силі, а керування комплексом відбувалося дистанційно з укриття.
Цей епізод — показовий маркер того, як наземні роботизовані комплекси (НРК) в Україні виходять за межі «експериментів» і дедалі частіше беруть на себе найризикованіші ділянки роботи на передовій.
«Чергування» робота DevDroid TW 12.7 протягом півтора місяця
Про історію повідомив офіційний канал Третього армійського корпусу (сформований бійцями 3-ї ОШБр у 2025 році; командир корпусу — Андрій Білецький).
У дописі йдеться, що:
- «1,5 місяця наземний дрон… утримував позицію замість піхоти»;
- 45 діб поспіль НРК виходив на бойове чергування і кулеметним вогнем придушував спроби противника прорватися «у наш сектор»;
- роботом DevDroid TW 12.7 керували оператори підрозділу ударних НРК «NC13» із безпечного укриття;
- за час місії ворогу не вдалося ані інфільтруватися, ані зайняти позицію, а рубежі втримали з «нульовими втратами».
Попри слово «самотужки» у заголовках, із самого повідомлення випливає, що мова про віддалене застосування — тобто «на позиції» був робот, а рішення й контроль залишалися за операторами.
Читайте також: Від зенітних ракетних систем до лазера.
Які засоби ППО виробляє Україна, працює над розробкою чи планує виробляти
Хто такі NC13
Підрозділ NC13 — це рота ударних наземних роботизованих комплексів у складі Третьої штурмової бригади (Третього армійського корпусу). Про створення такої роти публічно повідомляли ще восени 2025 року: у корпусі з’явився окремий підрозділ, сфокусований саме на ліквідації ворога наземними роботами.
Якщо раніше НРК широко асоціювалися з евакуацією та логістикою/доставкою БК, то тепер їх «вивели на поле бою» як ударний інструмент.
Саме цей контекст і робить кейс «45 діб на позиції» настільки резонансним: він демонструє, що наземні платформи переходять від допоміжних ролей до безпосереднього утримання рубежів там, де для піхоти ризик — максимальний.
Що це за комплекс DevDroid TW 12.7: заявлені можливості
У повідомленні корпусу фігурує назва DevDroid TW 12.7. На сайті виробника DevDroid комплекс описується як «розвідувально-ударний наземний роботизований комплекс» із дистанційно керованою туреллю під калібр 12,7 мм.
Заявлені основні ТТХ (виробник):
- озброєння: M2 Browning 12,7;
- максимальна дальність ураження цілей: до 1 км;
- максимальна швидкість: 7 км/год;
- тактичний радіус застосування: 5 км;
- запас ходу: 25 км;
- наведення: ручне або автонаведення з використанням ШІ;
- зв’язок: базово — радіомодулі MikroTik, опційно — Mesh, LTE, Starlink.
Окремо варто згадати, що Міноборони ще у грудні 2024 року повідомляло про кодифікацію та допуск до експлуатації комплексу Droid TW 12.7 на гусеничній платформі з Browning 12,7, зазначаючи, що він підтвердив надійність під час бойових випробувань (у повідомленні МОУ також згадані: дистанційне керування через планшет і робота на цифровому зв’язку).
Читайте також: Україна нарощує виробництво дронів, та “китайський слід” лишається у магнітах, платах і матрицях
Як «45 діб утримувати позицію» виглядає в реальності
З того, що публічно озвучено, можна відновити лише загальну логіку (без тактичних деталей, яких і не розкривають):
- Робот фізично присутній на визначеній позиції та виконує роль вогневої точки.
- Оператори працюють дистанційно, перебуваючи в укриттях, і керують виявленням/супроводом цілей та вогнем.
- За заявою підрозділу, противнику не вдалося ані просочитися, ані зайняти позицію — тобто НРК був використаний як інструмент стримування й зриву штурмів.
Ключова цінність такого підходу — у винесенні «найбруднішої» й найнебезпечнішої частини оборони на «залізо», коли люди залишаються живими й можуть керувати процесом, не перебуваючи безпосередньо на відкритій позиції. Саме так цей кейс і подає Третій армійський корпус.
Цей кейс підсвічують процес масштабування НРК як відповідь на війну виснаження
Тема наземних роботів останні місяці звучить усе гучніше — зокрема через питання масового застосування й підготовки людей.
- Навчання і кадри. У 3-й штурмовій діє «Школа НРК»: згадується базовий п’ятиденний курс і двотижневий поглиблений для військових, а також черга на навчання «на місяці вперед» — через те, що підрозділи отримують техніку, але бракує навчених операторів і відпрацьованих процесів.
- Державні контракти. Також озвучується теза, що у 2025 році держава почала активніше контрактувати НРК, тоді як у 2024-му їх часто купували коштом бригад/волонтерів.
- Переорієнтація з логістики на вогневі задачі. CEO DevDroid Юрій Поріцький прямо говорить про необхідність масштабувати не лише логістичні/евакуаційні НРК, а й платформи з бойовими модулями (12,7 мм, гранатомети тощо) як спосіб стримувати штурмові групи без ризику для життя військових.
Обмеження й ризики
Навіть найуспішніший кейс не скасовує базових вразливостей для НРК:
- залежність від стабільного зв’язку та протидії РЕБ
- потреба в обслуговуванні/ремонті й логістиці (паливо/акумулятори, боєкомплект)
- обмеження мобільності та прохідності в конкретних умовах, попри гусениці
Це показовий сюжет про те, як важкий наземний НРК може виконувати роль “віддаленої вогневої точки” і знімати частину ризиків із піхоти — принаймні в окремому секторі та за умов, які склалися для цієї ротації. Утім, ключова цінність тут не в слові “самотужки”, а в демонстрації масштабованої практики дистанційної оборони, яку військові вже публічно визнають як нову норму.
За матеріалами unn.ua
