Україна входить у 2026–2027 роки з гігантською потребою у зовнішньому фінансуванні — $95 млрд. Формально ситуація на 2026 рік виглядає контрольованою: за словами Мінфіну, $52 млрд уже забезпечено. Але головна інтрига переноситься на 2027-й: саме там залишається найбільша зона невизначеності, адже війна продовжує тиснути на бюджет, економіка сповільнюється, інфляція знову прискорюється, а потреби в обороні, енергетиці та соціальних видатках не зменшуються.

Міністр фінансів Сергій Марченко на зустрічі фінансового блоку G7 у Парижі заявив, що загальна потреба України у зовнішньому фінансуванні на 2026–2027 роки становить $95 млрд, з яких $52 млрд на 2026 рік уже забезпечено. Окремо він наголосив на потребі швидкого фінансування відновлення енергетичної інфраструктури перед наступним зимовим сезоном.

$95 млрд для України: це не просто “бюджетна діра”, а ціна воєнної стійкості

На перший погляд цифра $95 млрд може здаватися черговою великою макрофінансовою оцінкою. Але для України в умовах повномасштабної війни це не абстрактна бухгалтерія. Це гроші на здатність держави одночасно виконувати кілька критичних функцій: фінансувати базові соціальні видатки, підтримувати роботу державного сектору, закривати частину воєнних потреб, ремонтувати енергетичну інфраструктуру, утримувати макрофінансову стабільність і не допустити розкручування нової бюджетно-інфляційної кризи.

Ключова особливість українського бюджету під час війни полягає в тому, що внутрішні доходи, навіть якщо вони зростають, не можуть повністю покрити всі видатки. Значна частина власних ресурсів спрямовується на оборону. Натомість міжнародна допомога дає змогу фінансувати цивільну частину бюджету: пенсії, зарплати бюджетникам, соціальні програми, гуманітарні потреби, відновлення критичної інфраструктури.

Саме тому зовнішнє фінансування для України — це не “додаткова підтримка”, а один із несучих елементів державної стійкості.

Що означають головні цифри

Цифра	Що означає	Чому це важливо
$95 млрд	Загальна потреба України у зовнішньому фінансуванні на 2026–2027 роки	Це рамка фінансової витривалості держави на два роки війни
$52 млрд	Обсяг фінансування на 2026 рік, який Мінфін називає забезпеченим	Дає уряду відносну прогнозованість на поточний рік
$43 млрд	Орієнтовна потреба на 2027 рік, якщо відняти $52 млрд від $95 млрд	Саме 2027-й виглядає головною зоною ризику
€90 млрд	Позика ЄС для України на 2026–2027 роки	Найбільший фінансовий якір для покриття бюджетних і оборонних потреб
€30 млрд / €60 млрд	Орієнтовний поділ позики ЄС: макрофінансова підтримка / оборонні промислові спроможності	Показує, що пакет ЄС — це не лише про бюджет, а й про довгу війну виробництв

Рада ЄС 23 квітня 2026 року фіналізувала рішення про €90 млрд позики Україні. За офіційним повідомленням, кошти мають допомогти покривати найнагальніші бюджетні потреби та потреби оборонно-промислового потенціалу у 2026–2027 роках. Фінансування прив’язане до умов, зокрема верховенства права та боротьби з корупцією.

Важливо: $95 млрд і €90 млрд — це не одна й та сама цифра і не пряме дублювання. Потреба Мінфіну рахується у доларах, європейський пакет — у євро, а частина коштів має цільове оборонне призначення. Тому ці суми не можна механічно складати або порівнювати без урахування курсу, графіка траншів, умов використання та того, які саме видатки вони покривають.

Чому 2026 рік виглядає краще за 2027-й

Головна політична новина в заяві Мінфіну — не лише сама цифра $95 млрд, а уточнення, що $52 млрд на 2026 рік уже забезпечено. Це означає, що уряд має значно вищу прогнозованість на поточний рік, ніж у попередні періоди, коли затримки міжнародної допомоги могли створювати касові розриви та ризики для фінансування видатків.

Але ця стабільність поки що не гарантує спокійного 2027 року. Якщо загальна дворічна потреба становить $95 млрд, а на 2026-й уже закрито $52 млрд, то на 2027-й залишається близько $43 млрд. І саме ця частина може стати новим предметом переговорів із ЄС, G7, МВФ, Світовим банком та окремими державами-партнерами.

Іншими словами: 2026 рік — це рік вже сформованої фінансової подушки; 2027-й — рік, де ще треба втримати політичну волю партнерів.

Європейська позика: чому €90 млрд стали фінансовим каркасом

Європейський пакет на €90 млрд — центральний елемент зовнішнього фінансування України на 2026–2027 роки. Його особливість у тому, що він має одночасно бюджетну й оборонну логіку.

За рішенням Ради ЄС, позика фінансуватиметься через запозичення ЄС на міжнародних ринках капіталу і буде забезпечена бюджетним резервом Євросоюзу. Також передбачено, що позика має бути погашена за рахунок майбутніх репарацій Росії Україні.

Орієнтовний розподіл виглядає так:

€30 млрд — макрофінансова підтримка, зокрема для бюджетних потреб;
€60 млрд — інвестиції в оборонні промислові спроможності, включно із закупівлею оборонної продукції.

Це принципово важливо. Раніше міжнародна допомога Україні часто розділялася на “військову” і “бюджетну”. Тепер ЄС фактично визнає: у затяжній війні фінансова стабільність, оборонне виробництво і здатність держави функціонувати — це частини однієї системи.

Чому гроші потрібні саме зараз: економіка знову під тиском

Заява Мінфіну прозвучала на тлі погіршення макроекономічних сигналів.

У першому кварталі 2026 року реальний ВВП України, за оперативною оцінкою Держстату, знизився на 0,5% порівняно з першим кварталом 2025 року. Це сталося після кількох кварталів слабкого, але все ж позитивного зростання.

Інфляція також знову прискорилася: у квітні 2026 року вона становила 8,6% у річному вимірі, а за місяць ціни зросли на 1,4%. За поясненням НБУ, одним із головних чинників стало подорожчання пального на тлі зростання світових цін на нафту.

Ці два показники — падіння ВВП і прискорення інфляції — створюють складну комбінацію для уряду. З одного боку, державі потрібно більше витрачати на оборону, відновлення й соціальний захист. З іншого — економіка не генерує достатнього запасу зростання, а інфляційний тиск обмежує можливість просто “друкувати” або різко нарощувати внутрішнє боргове фінансування.

Тому зовнішня підтримка залишається критичною: вона дозволяє не перекладати весь воєнний тягар на внутрішній ринок, гривню та платників податків.

Читайте також: “Квітень витягнув економіку з мінуса, але не з небезпеки: чому Україна все ще ризикує застрягти у стагнації”

Власні доходи зростають, але цього недостатньо

У повідомленнях Мінфіну є й позитивний сигнал: доходи державного бюджету за перші чотири місяці 2026 року зросли на 17,2% проти аналогічного періоду минулого року.

Це важливо з кількох причин.

По-перше, Україна демонструє партнерам, що не просто очікує допомоги, а намагається мобілізувати внутрішні ресурси. По-друге, зростання доходів допомагає зменшувати ризик надмірної залежності від зовнішніх траншів. По-третє, це аргумент у переговорах із МВФ та G7: Україна виконує свою частину фінансової роботи.

Але навіть зростання доходів не змінює головної картини. Під час великої війни потреби бюджету значно перевищують нормальну фіскальну спроможність економіки. Особливо коли йдеться не лише про зарплати, пенсії та соціальні виплати, а й про енергетику, відновлення, захист критичної інфраструктури та оборонні видатки.

Енергетика як окремий фінансовий фронт

Марченко окремо наголосив на необхідності фінансування відновлення енергетичної інфраструктури перед наступним зимовим сезоном. Це один із найчутливіших напрямів, бо удари по енергетиці мають подвійний ефект.

Перший — прямий: руйнування генерації, мереж, трансформаторів, об’єктів теплопостачання. Другий — економічний: дефіцит електроенергії, перебої виробництва, додаткові витрати бізнесу на автономне живлення, падіння промислової активності, тиск на ціни.

Саме тому гроші на енергетику — це не лише про ремонт. Це про збереження економічної активності, підготовку до зими й здатність держави не допустити нового шоку для населення та бізнесу.

Війна дронами й ракетами: чому фінансова потреба не зменшується

Потреба у зовнішньому фінансуванні напряму пов’язана з інтенсивністю російських атак. У середині травня Україна пережила одну з найбільших комбінованих атак: за повідомленнями з посиланням на президента Володимира Зеленського, Росія застосувала 1567 ударних БпЛА та 56 ракет різних типів упродовж атаки 13–14 травня.

Такі атаки означають, що Україна мусить одночасно витрачати ресурси на кілька напрямів:

протиповітряну оборону;
ремонт енергетики й житлової інфраструктури;
компенсації та соціальну підтримку;
закупівлі й виробництво засобів оборони;
підтримку міст і громад, які постійно перебувають під ударами.

Тобто кожна хвиля атак — це не лише військова подія, а й додатковий бюджетний тиск.

Роль МВФ: не найбільші гроші, але ключовий “знак якості”

Окремо важливою залишається програма МВФ. У лютому 2026 року Рада директорів МВФ схвалила для України нову 48-місячну програму Extended Fund Facility на $8,1 млрд, із негайним першим траншем близько $1,5 млрд. Ця програма є частиною ширшого пакета міжнародної підтримки на $136,5 млрд.

За обсягом МВФ не є найбільшим донором у порівнянні з ЄС. Але його роль інша: він виступає фінансовим “якорем довіри”. Наявність програми МВФ означає для інших партнерів, що макроекономічна політика України перебуває в узгодженій рамці, а реформи та бюджетні показники регулярно перевіряються.

Саме тому для України важливо не лише отримувати транші, а й проходити перегляди програми. Це впливає на готовність інших донорів відкривати власні пакети допомоги.

Де головні ризики

Ризик затримки траншів

Навіть якщо гроші політично погоджені, вони не завжди надходять автоматично. Є процедури, умови, голосування, перевірки реформ і технічні графіки. Для України важлива не лише загальна сума, а й календар: коли саме кошти приходять до бюджету.

Ризик 2027 року

2026-й виглядає більш-менш закритим. Але 2027-й залишається питанням переговорів. Якщо війна триватиме з нинішньою інтенсивністю, потреби можуть не зменшитися, а зрости.

Ризик енергетичного шоку

Нові удари по енергетиці можуть знову змінити макропрогнози, зменшити виробництво, збільшити імпорт електроенергії та потреби у швидкому ремонті.

Ризик політичної втоми партнерів

Підтримка України залишається значною, але кожен великий пакет потребує політичної єдності. Будь-які вибори, внутрішні кризи або суперечки в ЄС і G7 можуть впливати на швидкість ухвалення рішень.

Ризик боргового навантаження

Навіть пільгові кредити — це борг. Частина нових інструментів побудована так, щоб Україна виплачувала їх після отримання репарацій від Росії. Але доки механізм репарацій не реалізований, юридична й політична невизначеність залишається.

Чому партнери погоджуються на такі суми

Для ЄС, G7 і МВФ фінансування України — це вже не лише питання солідарності. Це питання ширшої європейської безпеки.

Якщо Україна не має стабільного бюджету, вона слабше тримає фронт, гірше відновлює енергетику, повільніше розвиває оборонне виробництво і стає вразливішою до економічного тиску Росії. Тому зовнішнє фінансування перетворюється на частину стратегії стримування Кремля.

Європейська логіка стає дедалі очевиднішою: підтримувати Україну дорого, але дозволити Росії зламати українську державну стійкість — значно дорожче.

Що це означає для України всередині країни

Для українського уряду велике зовнішнє фінансування не скасовує потреби у внутрішніх рішеннях. Навпаки, воно підвищує вимоги до якості управління бюджетом.

Україна має показувати партнерам кілька речей:

що власні доходи зростають;
що витрати пріоритезуються навколо оборони, соціальної стійкості й критичної інфраструктури;
що антикорупційні та судові реформи не імітуються;
що допомога використовується прозоро;
що оборонне виробництво масштабується;
що держава готується не лише до наступного місяця, а до наступного року війни.

Це особливо важливо в контексті європейського пакета, бо кошти прив’язані до умов, зокрема верховенства права і боротьби з корупцією.

Головна інтрига: чи стане 2027-й роком фінансової ями

Поки що найбільш тривожний висновок такий: Україна отримала фінансову визначеність на 2026 рік, але ще не має повної ясності щодо 2027-го.

Це не означає, що грошей не буде. Але означає, що вже зараз Київ має вести переговори не лише про найближчі транші, а про дворічну архітектуру підтримки. Бо для бюджету війни найгірший сценарій — не просто дефіцит, а непередбачуваність.

Передбачуваність дозволяє планувати виплати, оборонні закупівлі, ремонти енергетики, підтримку громад, програми відновлення. Непередбачуваність змушує уряд постійно працювати в режимі аварійного латання дір.

Заява Мінфіну про $95 млрд потреби на 2026–2027 роки показує: Україна входить у нову фазу війни, де вирішальним стає не лише обсяг допомоги, а її передбачуваність. 2026 рік наразі виглядає фінансово закритим, але 2027-й залишається головним ризиком. Європейська позика на €90 млрд, програма МВФ і підтримка G7 створюють основу для макрофінансової стійкості, але не скасовують залежності України від політичної волі партнерів, успішності реформ і здатності самої держави мобілізувати внутрішні ресурси.

За матеріалами forbes.ua