Засідання Ради Україна – НАТО в Києві стало не лише дипломатичним сигналом, а й заявкою на нову архітектуру оборони Європи.
Перше засідання Ради Україна – НАТО у Києві стало подією, яка виходить далеко за межі протокольної дипломатії. На тлі посилення російського ракетного терору Президент Володимир Зеленський і генеральний секретар НАТО Марк Рютте фактично сформулювали новий порядок денний для України та Альянсу: термінове посилення протиповітряної оборони, збільшення постачання ракет до Patriot, розвиток програми PURL, запуск європейської антибалістики, спільне виробництво зброї та масштабування Drone Deals.
Центральна теза Зеленського прозвучала максимально чітко: балістичні ракети залишаються «останнім російським аргументом» у війні проти України. І саме цей аргумент потрібно нейтралізувати.
Київ як місце політичного сигналу
3 червня в Києві відбулося засідання Ради Україна – НАТО — уперше в такому форматі саме на українській території. До столиці прибули: генеральний секретар НАТО Марк Рютте, представники Північноатлантичної ради, постійні представники й заступники постпредів усіх 32 держав – членів Альянсу, а також голова Військового комітету НАТО Джузеппе Каво Драгоне.
Формально це було засідання інституційного органу, створеного після Вільнюського саміту НАТО 2023 року замість Комісії Україна – НАТО. Але фактично воно стало набагато більшим — демонстрацією політичної присутності Альянсу в Україні саме в момент, коли Росія намагається залякувати іноземні дипломатичні місії новими ударами.
Зеленський окремо наголосив: присутність у Києві представників усіх країн НАТО стала відповіддю на російські погрози. Москва хотіла показати, що здатна витісняти дипломатів і партнерів із України страхом. Натомість у Києві зібралися представники всього Альянсу.
Цей сигнал важливий із кількох причин.
По-перше, він демонструє, що Україна не залишається сам-на-сам із російським ракетним терором.
По-друге, він підтверджує: питання української ППО — це вже не лише українська проблема, а частина загальноєвропейської безпеки.
По-третє, він показує Москві, що ставка на залякування партнерів не працює.
Саме тому засідання Ради Україна – НАТО в Києві стало не просто політичним жестом. Воно зафіксувало новий етап війни — етап, у якому ключовою темою стає не лише фронт, а й здатність України та Європи захистити небо від найскладніших ракетних загроз.
Чому головною темою стала балістика
У своїх заявах Зеленський неодноразово підкреслював: Україна сьогодні має більше можливостей для захисту від крилатих ракет, ніж від балістичних. Це не означає, що загроза крилатих ракет зникла. Але засоби їхнього перехоплення є більш доступними, а досвід української ППО — значно ширшим.
Інша справа — балістичні ракети.
Балістика є складнішою ціллю через високу швидкість, короткий час підльоту, специфічну траєкторію та потребу в надзвичайно швидкому реагуванні. Для її перехоплення потрібні системи найвищого класу, зокрема Patriot із відповідними ракетами PAC-2 і PAC-3.
Саме тому Зеленський назвав американські системи Patriot фактично єдиним наявним інструментом, який зараз ефективно працює проти російської балістики.
Росія, за словами Президента, має спроможність виробляти близько 120 балістичних ракет щомісяця. І це лише один тип ракетного озброєння. Окремо РФ продовжує виробляти крилаті ракети, ударні дрони та інші засоби повітряного нападу.
Це означає, що Кремль зберігає можливість регулярно проводити масовані атаки по українських містах, енергетиці, промисловості, логістиці та цивільній інфраструктурі. Ба більше, якщо Росія не може досягати вирішальних результатів на фронті, вона намагається компенсувати це ударами по тилу.
У цій логіці балістика стає не просто військовим інструментом. Вона перетворюється на політичну зброю терору, тиску і виснаження.
«Останній російський аргумент»
Ключова фраза Зеленського — «балістика є останнім російським аргументом» — стала центральною політичною рамкою всієї зустрічі.
Ця теза має кілька рівнів.
Перший — військовий. Росія не демонструє здатності до швидкого стратегічного прориву на фронті. За словами Зеленського, у травні РФ майже не досягла суттєвих результатів на полі бою. Українські позиції залишаються міцними, а Сили оборони поступово повертають окуповані території.
Другий — людський і мобілізаційний. Втрати російської армії, за оцінками, становлять близько 30–35 тисяч осіб щомісяця. Зеленський окремо звернув увагу на зміну характеру цих втрат: дедалі більша частка — це загиблі, решта — тяжкопоранені. Для Росії це не просто статистика, а довгострокова проблема: зростає навантаження на мобілізаційну систему, медицину, тил, економіку та суспільство.
Третій — логістичний. Українські удари середньої та великої дальності, за словами Президента, вже створюють для Росії проблеми з пальним на тимчасово окупованих територіях і в частині центральних регіонів РФ. Також порушується російська логістика.
Четвертий — політичний. Якщо Росія не може швидко перемогти на фронті, не може безболісно компенсувати втрати й не може гарантувати стабільність власної логістики, вона дедалі більше покладається на ракетний терор. Саме тому балістика стає для Кремля останнім способом демонструвати силу.
Отже, коли Зеленський говорить про «останній аргумент», він має на увазі не лише конкретний тип ракет. Він говорить про всю російську стратегію виснаження України: якщо не вдається зламати фронт — треба бити по містах; якщо не вдається перемогти армію — треба тероризувати цивільне населення; якщо не вдається нав’язати політичну капітуляцію — треба підвищувати ціну спротиву.
Українська відповідь: забрати в Росії цей інструмент.
Patriot як критична система виживання
Patriot у нинішній війні став не просто символом західної військової допомоги. Для України це один із небагатьох засобів, здатних прикривати міста й стратегічні об’єкти від балістичних ракет.
Саме тому тема ракет PAC-2 і PAC-3 була однією з головних на пресконференції Зеленського та Рютте.
Рютте підтвердив, що постачання цих перехоплювачів триває. За його словами, ракети надходять до України регулярно — щодня і щотижня. Але водночас і Зеленський, і генсек НАТО визнали: потреба України значно більша за нинішні обсяги.
Проблема має два виміри.
Перший — фінансовий. Україна разом із партнерами шукає кошти для закупівлі ракет через програму PURL. Цей механізм працює: внески були у травні, очікуються у червні, а шість країн підтвердили готовність зробити нові внески.
Другий — виробничий. Навіть коли гроші є, світові запаси й виробничі лінії не можуть миттєво задовольнити український запит. Patriot — складна система, а ракети PAC-2 і PAC-3 мають високий попит не лише через війну Росії проти України, а й через інші глобальні кризи.
Зеленський прямо сказав: проблема PAC-3 — не нова. Україна отримувала ці ракети від партнерів, але згодом щомісячна кількість зменшилася. І це сталося не через відсутність грошей, а через обмеженість доступних запасів і виробництва.
Саме тут і виникає головне питання: як Україні отримати більше ракет швидше, ніж це дозволяє стандартна виробнича черга.
PURL: гроші є, але потрібна швидкість
PURL — один із найважливіших механізмів, про які говорили Зеленський і Рютте. Його суть полягає в тому, що партнери фінансують закупівлю американської зброї для України. Для Києва це спосіб отримувати критично необхідні озброєння, зокрема ракети для Patriot.
Зеленський подякував партнерам за те, що програма працює. За його словами, усі країни під час зустрічі підтвердили, що PURL залишається пріоритетом. Шість держав заявили про готовність зробити внески. Обсяги цих внесків не розкриваються, оскільки йдеться про непублічну інформацію.
Однак головний висновок Президента був жорстким: нинішніх обсягів і темпів постачання недостатньо.
Це означає, що PURL не просто має продовжуватися. Її потрібно масштабувати.
Україні потрібні:
- більші внески від держав-партнерів;
- швидше ухвалення політичних рішень;
- оперативніші закупівлі у США;
- стабільний прогноз постачання;
- пріоритетність українських потреб у черзі на критичні перехоплювачі;
- довгострокові гарантії, що ракети до Patriot не будуть надходити ривками.
Для України нерегулярність постачання — це не просто логістична незручність. Це питання життя і смерті. Якщо російська атака відбувається тоді, коли запас перехоплювачів обмежений, наслідки можуть бути катастрофічними.
Саме тому Зеленський наголошує: у світі достатньо ракет, щоб забезпечити захист України, але потрібна політична воля, щоб Україна їх отримала.
Черга до 2030 року: найтривожніший сигнал
Однією з найважливіших деталей, яку озвучив Зеленський, стала інформація про строки отримання нових систем Patriot і ракет до них. За його словами, у звичайній черзі Україна могла б отримати новий пакет приблизно з 2030 року.
Для держави, яка живе під щоденними ударами, це фактично неприйнятний горизонт.
Саме тому Київ шукає альтернативні механізми. Серед них — домовленості з країнами, які вже мають місце в черзі на виробництво; можливість зміни черговості; попередня оплата контрактів; залучення партнерських, кредитних або інших фінансових ресурсів.
Зеленський пояснив логіку максимально прямо: якщо контракт не буде оплачений, системи й ракети прийдуть у 2030 році. Якщо Україна хоче отримати їх раніше, потрібно знайти гроші й закріпити домовленості.
Це демонструє нову реальність війни. Україна вже не лише просить партнерів передати те, що є на складах. Вона намагається працювати з виробничими чергами, фінансуванням, ліцензіями, довгостроковими контрактами й оборонною промисловістю партнерів.
Інакше кажучи, війна перейшла в площину не тільки фронтових рішень, а й промислової конкуренції.
Хто швидше виробляє ракети, дрони, системи ППО, боєприпаси та засоби ураження — той отримує стратегічну перевагу.
Європейська антибалістика: проєкт, який потрібен не лише Україні
Другий великий напрям, який озвучив Зеленський, — створення європейських антибалістичних спроможностей.
Україна вже працює над цим із Францією, Норвегією, Німеччиною, Швецією, Данією, Італією та іншими партнерами. Президент визнав: це дуже складний проєкт. Але він необхідний.
Причина очевидна. Європа не може безкінечно покладатися лише на американські системи Patriot, особливо коли глобальний попит на них зростає. Якщо Росія зберігатиме агресивний курс, загроза балістичних, крилатих і комбінованих ударів стосуватиметься не лише України.
Фактично Зеленський пропонує партнерам мислити ширше: допомога Україні сьогодні — це створення європейського щита на завтра.
Український бойовий досвід може стати основою для нової системи:
- які цілі найскладніше перехоплювати;
- як виглядають масовані комбіновані атаки;
- як Росія поєднує дрони, крилаті ракети й балістику;
- як виснажуються запаси перехоплювачів;
- які системи працюють ефективно;
- де є слабкі місця в існуючій архітектурі ППО;
- які рішення потрібно масштабувати.
У цьому сенсі Україна є не лише отримувачем допомоги, а й джерелом унікального воєнного досвіду для всього Альянсу.
Ліцензії на Patriot: чому це може змінити гру
Окремо Зеленський порушив тему ліцензій на виробництво систем Patriot. Україна обговорювала це питання з попередньою адміністрацією США і продовжує говорити з нинішньою.
Йдеться про можливість виробництва таких систем в Україні або разом із партнерами по НАТО. Президент наголосив: це потрібно не лише Україні, а всім європейцям, які мають відповідні промислові спроможності.
Ця ідея має стратегічне значення.
По-перше, вона дозволила б скоротити залежність від обмежених виробничих потужностей у США.
По-друге, вона дала б Європі більшу автономність у сфері протиракетної оборони.
По-третє, вона створила б новий рівень інтеграції української оборонної промисловості з НАТО.
По-четверте, вона могла б перетворити Україну на одного з ключових виробничих партнерів у майбутній системі європейської безпеки.
Зеленський прямо пов’язав це з позицією США, які закликають Європу брати на себе більшу відповідальність за власну оборону. Якщо Європа має робити більше, то вона повинна не лише збільшувати оборонні бюджети, а й виробляти критичні системи.
Patriot у цьому сенсі стає тестом: чи здатен Захід адаптувати свою оборонну індустрію до реальності великої війни.
$45–50 млрд на рік: Україна будує власну військову економіку
Одна з найсильніших заяв Зеленського стосувалася масштабів українського оборонного виробництва. За його словами, Україна спрямовує $45–50 млрд на рік на виробництво зброї.
Це колосальний рівень для держави, яка одночасно веде війну, утримує армію, підтримує економіку, відновлює зруйновану інфраструктуру й залежить від міжнародної фінансової допомоги.
Президент назвав це не подарунком «із неба», а результатом постійної роботи — перемовин, пошуку форматів, переконування партнерів і внутрішньої мобілізації ресурсів.
Ця цифра важлива не лише як показник оборонних витрат. Вона демонструє стратегічний вибір України: будувати власну військову економіку.
Йдеться про виробництво:
- дронів;
- боєприпасів;
- засобів ураження;
- систем радіоелектронної боротьби;
- компонентів для ППО;
- бронетехніки;
- артилерійських систем;
- далекобійних засобів;
- антидронових рішень;
- іншого озброєння українського виробництва.
Зеленський назвав достатнє фінансування оборони реальною гарантією безпеки. Це важлива зміна акцентів. Якщо раніше гарантії безпеки часто сприймалися як політичні декларації, то тепер Київ дедалі більше говорить про гроші, виробництво, контракти, промисловість і довгострокові зобов’язання.
Бо гарантія безпеки — це не лише підпис під документом. Це також здатність виробляти зброю, утримувати армію, поповнювати запаси й захищати небо.
Drone Deals: українська інновація як частина безпеки Європи
Поруч із темою Patriot і антибалістики Зеленський поставив ще один напрям — Drone Deals.
Україна вже запропонувала цей формат Європейському Союзу та окремим партнерам. Його суть — у поєднанні українського бойового досвіду та технологічної швидкості з фінансовими й виробничими можливостями союзників.
Дрони стали одним із ключових факторів нинішньої війни. Україна навчилася швидко розробляти, масштабувати й застосовувати безпілотні системи різних типів — від розвідувальних до ударних, від FPV до далекобійних платформ.
Drone Deals можуть виконувати одразу кілька функцій.
Перша — посилення України на полі бою.
Друга — розвиток української оборонної промисловості.
Третя — передача українського досвіду партнерам.
Четверта — створення спільного ринку сучасних військових технологій.
П’ята — посилення європейської готовності до війни нового типу.
Дрони не замінять Patriot і не вирішать проблему балістичних ракет. Але вони створюють інший рівень тиску на Росію. Українські далекобійні удари по НПЗ, військових об’єктах, логістиці й інфраструктурі агресора змушують РФ витрачати ресурси на захист власної території, змінювати маршрути постачання, розосереджувати сили та жити в умовах постійної невизначеності.
Саме тому Зеленський говорить про комплексний підхід: ППО, далекобійність, санкції, фінанси, спільне виробництво, Drone Deals і дипломатичний тиск мають працювати разом.
Рютте: НАТО бачить, що Україна змінює динаміку війни
Марк Рютте під час виступу в Києві зробив кілька важливих акцентів.
По-перше, він підтвердив, що підтримка України не зменшується. Це важливий сигнал на тлі глобальної втоми від війни, зміни політичних циклів у країнах Заходу та появи нових криз.
По-друге, Рютте заявив, що Україна продовжує демонструвати інноваційність і змінює динаміку на полі бою. Для НАТО це має особливе значення: Альянс не лише допомагає Україні, а й навчається в України.
По-третє, генсек НАТО наголосив на величезних втратах Росії. За його словами, РФ втрачає близько 30 тисяч військових на місяць. Він порівняв ці втрати з радянськими втратами за весь період війни в Афганістані, підкресливши масштаб катастрофи для російської армії.
По-четверте, Рютте заявив, що російська економіка перебуває під значним тиском. Війна вимагає від РФ дедалі більших витрат, а здатність компенсувати ці витрати не є безмежною.
По-п’яте, він визнав: попри все це, Москва поки не демонструє ознак готовності зупинитися. Саме тому НАТО має продовжувати підтримку України, щоб змусити Росію повернутися за стіл переговорів.
У риториці Рютте важливо те, що він не говорить про допомогу Україні як про благодійність. Він говорить про неї як про інвестицію у свободу й безпеку самого НАТО.
Питання членства в НАТО: політична перспектива і практична інтеграція
Під час спілкування з журналістами пролунало і питання про майбутнє членство України в НАТО.
Рютте визнав: політично консенсусу щодо вступу України до Альянсу зараз немає. Для НАТО потрібна одностайність, а її поки бракує.
Водночас він підкреслив інше: практична інтеграція України з НАТО триває. Українські Збройні сили стають дедалі більш взаємосумісними з Альянсом. Стандарти зближуються. Оборонна промисловість України й країн НАТО дедалі більше пов’язується. Особливо це видно у сфері дронів, антидронових технологій, тактики сучасної війни й виробництва озброєнь.
Зеленський зі свого боку зазначив, що більшість країн НАТО розуміє: Україна в НАТО потрібна не лише Україні, а й самому Альянсу. Це важливий аргумент. Київ дедалі частіше позиціонує себе не як прохача, а як майбутнього донора безпеки.
Україна має найбільший у Європі досвід сучасної великої війни. Вона воює проти Росії, адаптує технології, розвиває оборонну промисловість, створює нові тактики, тестує системи ППО, дрони, РЕБ і далекобійні засоби в реальних умовах.
Для НАТО такий досвід є безцінним.
Удари по Росії: логіка справедливої відповіді
Окремим блоком під час пресконференції постала тема українських далекобійних ударів по території Росії.
Зеленський наголосив: Україна відповідає на російські атаки справедливими ударами — по НПЗ або військових цілях. За його словами, якщо Росія застосовує проти України дрони й ракети, вона має розуміти, що Україна відповідатиме.
Ця позиція важлива, бо вона пояснює логіку української далекобійності.
Мета таких ударів — не символічна помста. Їхня мета — зменшити здатність Росії вести війну. Удари по НПЗ, логістиці, складах, військових об’єктах і критичних елементах російської воєнної машини мають практичний ефект:
- ускладнюють постачання пального;
- змушують РФ перекидати ППО в тил;
- порушують логістичні ланцюги;
- підвищують вартість війни для Кремля;
- демонструють російському суспільству, що війна має наслідки;
- зменшують відчуття безкарності у Москви.
Це ще один елемент стратегії примусу Росії до дипломатії. Україна хоче показати: продовження війни буде для Кремля дедалі дорожчим.
Війна за промисловість: чому складів уже недостатньо
Одна з головних прихованих тем зустрічі — криза старої моделі військової допомоги.
На початку повномасштабної війни партнери часто передавали Україні зброю зі складів. Але велика війна швидко показала: складських запасів недостатньо. Сучасний конфлікт такого масштабу потребує постійного виробництва.
Це стосується всього:
- артилерійських снарядів;
- ракет до ППО;
- систем ППО;
- дронів;
- протидронових засобів;
- бронетехніки;
- запчастин;
- засобів РЕБ;
- далекобійних систем.
Саме тому Зеленський так багато говорив про виробництво, ліцензії, фінансування, контракти й довгострокові гарантії. Україна не може будувати безпеку лише на разових пакетах допомоги. Потрібна промислова база, здатна працювати роками.
У цьому сенсі засідання Ради Україна – НАТО в Києві стало розмовою не тільки про те, що передати Україні зараз, а й про те, як перебудувати оборонну систему Заходу під реальність тривалої війни.
SAFE, оборонні витрати і нова роль Європи
Зеленський також згадав європейські програми, зокрема SAFE, і ширший курс на збільшення оборонних витрат. Він підтримав ціль підвищення оборонних витрат до 5%, наголосивши, що це має перетворюватися не лише на цифри в бюджетах, а й на реальні спроможності.
Для України важливо, щоб нові європейські оборонні інвестиції враховували досвід цієї війни. Бо сучасна війна вже показала, які системи потрібні насправді:
- багаторівнева ППО;
- антибалістична оборона;
- масове виробництво дронів;
- антидронові системи;
- далекобійні засоби;
- стійка логістика;
- захист енергетики;
- швидке оновлення технологій;
- інтеграція розвідки, вогню й виробництва.
Україна фактично пропонує Європі не повторювати старі помилки — не витрачати гроші на застарілі уявлення про війну, а будувати армії й оборонну промисловість із урахуванням українського бойового досвіду.
Дипломатія через силу
Попри військовий характер зустрічі, Зеленський говорив і про мир. Але його формула миру базується не на поступках, а на примусі Росії до реалістичних переговорів.
Президент заявив, що Україна розраховує за літо й осінь реально наблизити мир — але мир чесний і достойний для українців. Він також сказав, що готовий до прямих переговорів із путіним, якщо це допоможе завершити війну.
Це важлива теза, яку не можна виривати з контексту. Зеленський не говорить про переговори з позиції слабкості. Навпаки, він підкреслює, що Україна має силу на полі бою, прогрес у далекобійних ударах і підтримку партнерів.
Його логіка така: що сильнішою буде Україна, то менше шансів у Росії нав’язати капітуляційний сценарій. Саме тому ППО, Patriot, антибалістика, дрони, санкції й фінансові гарантії — це не лише військові інструменти. Це елементи дипломатичної позиції.
Сила на фронті й у небі має створити умови, за яких Росія буде змушена говорити не мовою ультиматумів, а мовою реальних домовленостей.
Чому ця зустріч важлива для українців
Для пересічних українців тема PURL, PAC-3, ліцензій на Patriot або європейської антибалістики може здаватися технічною. Але насправді йдеться про дуже конкретні речі.
Про те, чи матиме Київ захист під час наступної масованої атаки.
Про те, чи зможе Харків пережити нову хвилю ракетного терору.
Про те, чи буде прикрита енергетика перед зимою.
Про те, чи вистачить перехоплювачів, коли Росія одночасно застосує дрони, крилаті ракети й балістику.
Про те, чи буде Україна залежати від разових пакетів допомоги, чи матиме довгострокову систему захисту.
Саме тому засідання Ради Україна – НАТО в Києві було не про абстрактну геополітику. Воно було про захист людей, міст, електростанцій, лікарень, шкіл, промисловості й фронту.
Що далі
Після київської зустрічі можна виділити кілька ключових напрямів, які визначатимуть наступні місяці.
Перший — прискорення PURL.
Україні потрібно більше внесків і швидше постачання американського озброєння, насамперед ракет для Patriot.
Другий — пошук додаткових Patriot.
Київ намагатиметься домовлятися з країнами, які мають системи або місце у виробничій черзі, щоб отримати їх раніше, ніж у 2030 році.
Третій — європейська антибалістика.
Україна разом із партнерами працюватиме над створенням власних європейських спроможностей протиракетної оборони.
Четвертий — ліцензійне виробництво.
Переговори зі США щодо можливості виробництва Patriot або окремих компонентів можуть стати стратегічним проривом.
П’ятий — Drone Deals.
Україна просуватиме формат дронової співпраці з ЄС і партнерами, щоб масштабувати виробництво безпілотників і антидронових технологій.
Шостий — довгострокові фінансові гарантії.
Київ шукатиме механізми, які дозволять стабільно фінансувати оборону не лише зараз, а й у наступні роки.
Сьомий — дипломатичний тиск на Росію.
ППО, санкції, далекобійність, промислове виробництво й підтримка НАТО мають працювати разом, щоб змусити Москву завершити війну.
Засідання Ради Україна – НАТО в Києві показало: війна переходить у фазу, де головним питанням стає не лише здатність утримувати фронт, а й здатність захищати небо від найнебезпечніших ударів.
Росія робить ставку на балістичні ракети, бо це один із небагатьох інструментів, яким вона ще може намагатися змінити хід війни через терор тилу. Україна ж прагне забрати в Кремля цю перевагу.
Для цього Києву потрібні Patriot, ракети PAC-2 і PAC-3, швидша програма PURL, європейська антибалістика, ліцензійне виробництво, Drone Deals і довгострокові фінансові гарантії.
Головний сенс заяв Зеленського та Рютте полягає в тому, що оборона України більше не може бути ситуативною. Вона має стати системною, промисловою, довгостроковою і спільною для України та Європи.
Бо якщо балістика — останній аргумент Росії, то відповіддю Заходу має стати щит, який цей аргумент знецінить.
Київське засідання Ради Україна – НАТО стало сигналом для Москви: Україна не ізольована, а її оборона дедалі глибше інтегрується в європейську та натовську безпекову систему. Головний виклик зараз — російська балістика. Головна відповідь — більше Patriot, швидші постачання ракет, європейська антибалістика, власне виробництво зброї та довгострокова військова економіка України.
За матеріалами president.gov.ua
