Програма уряду без гривень: чому з фінального документа зникли мінімальна пенсія і зарплата вчителя
Фінальна Програма діяльності уряду на 2026–2027 роки виявилася обережнішою за проєкт, який Кабмін лише кілька днів тому показував депутатам. З документа зникли дві найбільш зрозумілі для суспільства соціальні цифри — мінімальна пенсія у 6000 гривень та орієнтир зарплати педагогів близько 20 тисяч гривень. Одночасно уряд відмовився від десятків конкретних місячних дедлайнів, замінивши їх ширшими формулюваннями на кшталт «2026 рік» або «2027 рік».
При цьому великі макрофінансові та оборонні орієнтири залишилися: десятки мільярдів доларів зовнішньої підтримки, 60 млрд євро кредитного ресурсу ЄС на оборону, відновлення енергетики, забезпечення Сил оборони та десятки мільярдів доларів на відбудову.
У результаті парламент отримав документ із доволі парадоксальною конструкцією: чим ближче обіцянка до конкретного гаманця громадянина, тим менше в ній конкретики; чим масштабніша державна ціль, тим легше вона зберегла вражаючі цифри.
Розбираємо, що саме змінилося між чернеткою та фінальною версією програми, чому зникнення гривневих показників важливе і що означатиме її можливе затвердження Верховною Радою.
Від 86 до 76 сторінок: що сталося з урядовою програмою
Проєкт Програми діяльності уряду на 2026–2027 роки Кабмін спочатку представив Раді коаліції. Це був документ на 86 сторінках із понад 400 завданнями.
Урядовці тоді наголошували, що текст є робочим. Парламентарів просили не сприймати його як остаточний і не поспішати з публікацією, оскільки після консультацій документ мали доопрацювати.
Фінальна версія була зареєстрована у Верховній Раді ввечері 17 серпня. Вона стала коротшою — 76 сторінок.
Однак скорочення десяти сторінок саме по собі мало про що говорить. Значно важливіше, які саме елементи програми Кабмін вирішив переписати або прибрати.
Загальна архітектура документа при цьому майже не змінилася.
Уряд залишив чотири великі програмні напрями:
- зміцнення стійкості України та наближення справедливого миру;
- відновлення і розвиток людського капіталу;
- побудову спроможної європейської держави;
- прискорення відновлення та економічного розвитку.
Під ними розміщені 12 стратегічних цілей, а далі — цілі окремих міністерств, операційні завдання, критерії виконання та часові орієнтири.
У програмі залишилися блоки 18 міністерств, напрям європейської та євроатлантичної інтеграції, а також реформа державного управління.
Тобто Кабмін не переписав концепцію програми, але помітно змінив рівень відповідальності за частину її пунктів.
І найкраще це видно на дедлайнах.
Замість конкретного місяця — цілий рік
У проєкті десятки завдань мали достатньо точні строки виконання.
Жовтень 2026 року.
Грудень 2027-го.
Інший конкретний місяць.
Це дозволяло досить просто перевіряти уряд: настав встановлений строк — можна дивитися, виконано завдання чи ні.
У зареєстрованій програмі такого механізму фактично більше немає.
Замість конкретних місяців з’явилися три універсальні формули:
«2026 рік», «2027 рік» та «2026–2027 роки».
На перший погляд, різниця технічна. Насправді вона істотно змінює характер документа.
Якщо уряд обіцяв завершити певну реформу в жовтні 2026 року, її невиконання у листопаді вже можна було фіксувати як порушення встановленого строку.
Якщо тепер написано лише «2026 рік», формально аналогічне завдання можна виконати і 31 грудня.
Ще ширше поле для маневру дає формула «2026–2027 роки».
Тобто політичний календар виконання програми став менш жорстким.
Саме в цей контекст варто поміщати й іншу важливу зміну — зникнення кількох конкретних показників.
Мінімальної пенсії у 6000 гривень більше немає
Однією з найбільш помітних соціальних обіцянок проєкту була мінімальна пенсія.
У чернетці прямо йшлося про збільшення мінімальної пенсії після досягнення пенсійного віку до 6000 гривень у 2027 році.
Це була винятково зрозуміла для виборця конструкція.
Є конкретна сума.
Є конкретний рік.
Отже, є показник, за яким легко оцінити результат.
У фінальній програмі цифра 6000 гривень зникла повністю.
Замість неї уряд залишив значно складніший опис майбутньої пенсійної моделі.
Йдеться про перехід від нинішньої фрагментованої системи до конструкції, яка повинна включати:
базовий захист за віком, страхову пенсію залежно від зроблених внесків, професійні пенсійні механізми та добровільне накопичення з автоматичним приєднанням.
Інакше кажучи, реформу пенсійної системи залишили, а гарантовану мінімальну цифру прибрали.
Це принципова різниця.
Реформування моделі пенсійного забезпечення — довгостроковий структурний процес. Його результат можна оцінювати за десятками різних параметрів.
Мінімальна пенсія у 6000 гривень — однозначна бюджетна обіцянка.
Саме друга конструкція значно сильніше пов’язує уряд із майбутнім бюджетом.
Чому Кабмін міг відмовитися від цифри
З тексту програми неможливо встановити мотив уряду. Але фінансова логіка такого рішення очевидна.
Будь-яке гарантоване підвищення соціальних виплат має джерело фінансування.
Щоб записати конкретну мінімальну пенсію на 2027 рік, уряд має принаймні приблизно розуміти:
скільки буде пенсіонерів, якими будуть надходження від ЄСВ, скільки коштів Пенсійний фонд потребуватиме з державного бюджету, якою буде інфляція та як виглядатиме бюджетна ситуація країни в умовах війни.
А в самій Програмі діяльності уряду немає ані вартості її реалізації, ані повного макроекономічного сценарію.
У ній не прописані прогноз ВВП, інфляція чи валютний курс.
Тому вилучення конкретної пенсійної суми фактично прибирає одну з найжорсткіших бюджетних обіцянок.
Це не означає, що пенсія у 6000 гривень не може з’явитися в майбутніх бюджетних рішеннях.
Але сама Програма діяльності уряду більше цього не гарантує.
Із зарплати педагогів зникли 20 тисяч гривень
Схожа трансформація відбулася з оплатою праці педагогів.
У проєкті програми підвищення зарплат педагогічним працівникам на 20% було прив’язане до зрозумілого грошового орієнтира — близько 20 тисяч гривень.
У фінальному документі залишили лише відсоток.
Уряд декларує підвищення заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам на 20%, а науковим працівникам — до 50% за результатами атестації.
Але конкретної зарплати у гривнях більше немає.
І це не лише редакційна зміна.
Чому відсоток не дорівнює сумі
Для працівника цифра «20 тисяч гривень» значно зрозуміліша за формулу «підвищення на 20%».
Причина проста: відсоток завжди залежить від бази, від якої його рахують.
Наприклад, 20-відсоткове підвищення різних посадових окладів дасть різні кінцеві суми. На фактичний дохід також можуть впливати навантаження, категорія, надбавки, доплати та інші компоненти оплати праці.
Тому уряд фактично замінив обіцянку результату в гривнях на обіцянку зміни одного з параметрів зарплати.
І з точки зору майбутніх бюджетних зобов’язань це безпечніша конструкція.
Уряд став обережнішим саме там, де потрібні гроші
Дві найбільш помітні правки — пенсії та зарплати педагогів — мають спільну характеристику.
Обидві напряму створюють очікування щодо майбутніх державних видатків.
І саме там конкретики стало менше.
Це контрастує з іншими частинами програми.
У великих стратегічних показниках цифри переважно залишилися.
Серед них:
49 і 52 млрд доларів зовнішньої підтримки, 60 млрд євро кредитного ресурсу ЄС на оборонні потреби, ремонт 8 ГВт енергетичного обладнання, введення 800 МВт нової розподіленої генерації, понад 50 млрд доларів на проєкти відновлення.
Збереглися й численні кількісні соціальні та інфраструктурні орієнтири.
Зокрема, програма передбачає:
відбудову п’яти спортивних об’єктів, забезпечення житлом понад 5000 ветеранів, професійну адаптацію 4000 ветеранів, створення безпечних умов навчання у 500 закладах освіти, скорочення смертності в ДТП на 5% та стандартизацію близько половини ветеранських послуг до кінця 2027 року.
Тобто Кабмін не відмовився від кількісного планування як такого.
Вибірково зникли саме деякі політично чутливі зобов’язання.
60 млрд євро на оборону: з’явилася нова умова
Водночас у фінальному тексті є не лише скорочення.
З’явилися й нові положення.
Одне з найважливіших стосується Міністерства оборони.
Використання 60 млрд євро кредитних коштів Європейського Союзу тепер пов’язується з умовою: фінансування виробництва українських зразків озброєння та військової техніки має бути не нижчим за рівень 2025 року.
Це вже конкретний промисловий запобіжник.
Його логіка полягає в тому, щоб масштабне зовнішнє фінансування оборони не призвело до витіснення внутрішнього українського виробника закупівлями за кордоном.
Для українського ОПК це принципово.
Навіть за наявності десятків мільярдів зовнішнього фінансування уряд фактично декларує необхідність утримати державне фінансування власного виробництва щонайменше на вже досягнутому рівні.
Антикорупція з’явилася, але без показників
Інша помітна зміна — антикорупційна тематика.
У первинному проєкті одним із найбільш очевидних провалів була фактична відсутність окремого антикорупційного блоку.
У фінальній редакції відповідні формулювання з’явилися.
Уряд заявляє про готовність взаємодіяти з іншими гілками влади для реалізації реформи державного управління, антикорупційних реформ, нової Антикорупційної стратегії, забезпечення верховенства права та виконання зобов’язань перед міжнародними партнерами.
Крім того, до однієї зі стратегічних цілей додали зобов’язання максимально сприяти антикорупційним реформам і посиленню верховенства права.
Подібні формули тепер присутні в програмних цілях Мінфіну, Міненерго, МЗС, Мін’юсту та віцепрем’єра з євроінтеграції.
Проблема — показників виконання під ними практично немає.
Немає кількості справ.
Немає конкретних інституційних змін.
Немає сум повернутих активів.
Немає визначених результатів роботи антикорупційних органів.
Тому цей блок значно більше схожий на політичну декларацію, ніж на систему KPI.
НАБУ, САП і НАЗК так і не з’явилися
Доопрацювання документа не закрило й інших прогалин.
У програмі, як і раніше, немає системного опису ролі НАБУ, САП чи НАЗК.
Вищий антикорупційний суд згадується передусім у контексті стягнення санкційних активів.
Не прописані показники щодо ефективності розслідувань, судових вироків або економічного ефекту антикорупційної політики.
Отже, Кабмін визнав антикорупційну реформу одним із загальних пріоритетів, але не перетворив її на набір вимірюваних урядових зобов’язань.
Зникла окрема стратегія боротьби з організованою злочинністю
Ще одна зміна стосується Міністерства внутрішніх справ.
У проєкті передбачалося окреме завдання — розроблення або реалізація Стратегії боротьби з організованою злочинністю із конкретним дедлайном у жовтні 2026 року.
У фінальній програмі такого завдання немає.
Замість нього залишилася загальна вимога протидіяти злочинності на пріоритетних напрямах.
Серед них згадуються:
організована злочинність, кібершахрайство, незаконний обіг зброї та наркотиків.
Але окремого стратегічного документа і точного строку вже не передбачено.
І це ще один приклад переходу від конкретного продукту та дати до загального напряму роботи.
Вступ до ЄС: грудень 2027 року перетворився просто на 2027-й
Аналогічне розмивання дедлайну відбулося і в євроінтеграційному блоці.
У чернетці уряд орієнтувався на грудень 2027 року для початку роботи над проєктом Договору про вступ України до Європейського Союзу та створення відповідної робочої групи у межах Ради ЄС.
Ця дата була важливою не лише технічно.
Вона давала часову точку, від якої можна було оцінювати реалістичність політичних заяв про можливе членство України у 2028–2030 роках.
У фінальній версії залишився лише 2027 рік.
Формально ціль нікуди не зникла.
Але точність планування стала нижчою.
Мобілізація: системної реформи немає
Попри те що війна залишається центральним фактором української державної політики, системна реформа мобілізації у програмі майже не представлена.
Сам термін фактично прив’язаний до потреб Міністерства оборони — мобілізаційної потреби та заходів мобілізації.
Окремої політики щодо принципів мобілізації, рекрутингу, критеріїв служби, демобілізації чи довгострокової моделі комплектування армії документ не формує.
Є завдання щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Проте й тут уряд не встановлює конкретних сум або відсотків.
До 2027 року планується «вдосконалити чинну систему».
Що саме означатиме це вдосконалення для військовослужбовця у гривнях, із програми зрозуміти неможливо.
Вибори — поза програмою
Немає і системного виборчого блоку.
Програма не містить окремих завдань щодо:
Державного реєстру виборців, роботи Центральної виборчої комісії, механізмів голосування внутрішньо переміщених осіб або українців за кордоном.
Це не означає, що уряд обов’язково повинен визначати політичний календар виборів під час війни.
Однак для програми, яка претендує на комплексний план роботи держави у 2026–2027 роках, відсутність підготовчої інфраструктурної частини залишається помітною.
Особливо з огляду на масштаби внутрішнього переміщення та мільйони громадян України, які перебувають за кордоном.
Судова реформа зводиться переважно до процедур
Не став значно конкретнішим і блок судової реформи.
Основна увага Мін’юсту зосереджена на виконанні та моніторингу проміжних показників у межах переговорних розділів 23 «Судова влада та основоположні права» та 24 «Юстиція, свобода та безпека», а також на координації відповідних дорожніх карт.
Проте у програмі немає детального плану роботи з ключовими інституціями судової системи.
Зокрема, не прописані окремі кроки щодо Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів або масштабного кадрового наповнення судів.
Таким чином, європейська рамка присутня, але внутрішня механіка реформи описана значно слабше.
Немає головного фінансового питання: скільки коштує вся програма
Одна з найсерйозніших проблем документа — відсутність консолідованої оцінки його вартості.
Програма містить масштабні плани в обороні, енергетиці, освіті, соціальній політиці, відновленні, ветеранській політиці та державному управлінні.
Однак немає відповіді на базове питання:
скільки все це разом коштуватиме державі у 2026 та 2027 роках?
Так само немає макроекономічної рамки, на якій розраховані ці обіцянки.
У документі відсутні ключові прогнозні параметри — темпи зростання ВВП, інфляція, валютний курс.
Одна з небагатьох конкретних прив’язок до ВВП стосується валового нагромадження основного капіталу, частка якого має перевищити 24% у 2027 році.
Але цього недостатньо, щоб зрозуміти фінансову модель програми.
Саме тому вилучення конкретних соціальних сум стає ще важливішим.
Уряд фактично залишає їх на етап бюджетного планування.
49 і 52 млрд доларів підтримки: великі цифри залишилися
На цьому тлі особливо помітно, що показники міжнародного фінансування з програми не прибрали.
У ній залишаються орієнтири зовнішньої підтримки на рівні 49 і 52 млрд доларів.
Зберігається і 60 млрд євро кредитних коштів ЄС на оборонні потреби.
Це підкреслює фундаментальну залежність реалізації урядового плану від зовнішнього фінансування.
І водночас створює ризик: міжнародна підтримка є результатом переговорів із партнерами, виконання реформ, політичних рішень інших держав та загальної ситуації з війною.
Тобто значна частина фінансової архітектури програми залежить від факторів, які Кабмін не контролює самостійно.
Енергетика: 8 ГВт ремонту і 800 МВт нової генерації
Енергетичний блок, навпаки, залишився доволі вимірюваним.
Уряд декларує ремонт 8 ГВт енергетичного обладнання та введення щонайменше 800 МВт нової розподіленої генерації.
В умовах систематичних російських атак на українську енергосистему ці показники фактично стають не лише економічними, а й безпековими.
Розподілена генерація повинна зменшувати залежність окремих територій і підприємств від великих об’єктів, які залишаються вразливими до ракетних і дронових ударів.
Однак і тут головним питанням залишатиметься не записаний мегават, а фактично введена в експлуатацію потужність.
Відновлення: понад 50 млрд доларів
Ще один великий фінансовий орієнтир — понад 50 млрд доларів на проєкти відновлення.
Ця цифра не була скорочена.
Уряд таким чином зберігає масштабну заявлену рамку післявоєнної та воєнної відбудови.
Але без загального кошторису програми залишається відкритим питання, яка частка цих коштів повинна надходити з бюджету України, яка — від міжнародних партнерів, а яка — від приватних інвесторів та фінансових установ.
Частина цілей залишається майже неперевірною
Окрема проблема програми — формулювання, для яких складно встановити однозначний критерій виконання.
Наприклад, щодо цивільної авіації ставиться завдання «створити умови для відкриття повітряного простору».
Це не те саме, що відкрити аеропорт або відновити регулярні авіарейси.
Уряд може виконати певний набір підготовчих заходів, а саме відкриття повітряного простору все одно залежатиме від безпекової ситуації.
Аналогічна проблема виникає з планом збільшити споживання українського контенту на 10%.
Без описаної методики вимірювання незрозуміло, від якої бази рахувати ці 10%, яку аудиторію враховувати і які саме типи контенту мають потрапити до показника.
Залишається нечітким і механізм підвищення зарплат медичних працівників.
Таким чином, документ поєднує дуже конкретні кількісні KPI з цілями, виконання яких залишає широкий простір для інтерпретації.
Чому голосування Ради за програму має окрему політичну вагу
Програма діяльності Кабміну — не просто план роботи міністерств.
Її схвалення Верховною Радою має важливий політичний наслідок.
Відповідно до конституційної конструкції, після схвалення парламентом Програми діяльності Кабінету Міністрів Верховна Рада протягом року не може розглядати питання про відповідальність уряду в порядку, передбаченому для резолюції недовіри.
Простіше кажучи, схвалення програми істотно підвищує політичну стабільність Кабміну на наступні 12 місяців.
Саме тому для депутатів голосування за документ є значно більшим рішенням, ніж формальне затвердження переліку урядових цілей.
Парламент фактично не лише погоджується з програмою, а й створює для Кабміну додатковий політичний захист.
Чому парламент не поспішає
У самій парламентській більшості на момент реєстрації документа ще не було очевидної готовності негайно голосувати.
Депутати визнають, що програма величезна і потребує вивчення.
До винесення в сесійну залу її також мають опрацювати профільні парламентські комітети.
Для Кабміну, очевидно, існує інтерес провести документ якомога швидше.
Для депутатів логіка протилежна: проголосувавши за програму, парламент фактично бере на себе політичну відповідальність за її показники та одночасно обмежує можливість поставити питання про відповідальність самого уряду протягом року.
«Космічна програма» на тлі дефіциту ресурсів
Саме фінансова реалістичність може стати одним із головних аргументів критиків документа.
Нардепка Юлія Клименко назвала програму «космічною», звернувши увагу на розрив між масштабом задекларованих цілей та поточною бюджетною й економічною ситуацією.
Цей конфлікт справді є центральним.
Україні одночасно потрібно:
фінансувати війну, підтримувати соціальні виплати, відновлювати зруйновану енергетику, фінансувати освіту і медицину, допомагати ветеранам, відбудовувати інфраструктуру та виконувати реформи, необхідні для вступу до ЄС.
Фактично йдеться про конкуренцію десятків пріоритетів за обмежений фінансовий ресурс.
І саме тому з фінального тексту особливо показово зникли ті обіцянки, які можна було б наступного року буквально перевірити за платіжкою або пенсійною виплатою.
Програма стала менш ризикованою для уряду
Порівняння двох версій документа дозволяє побачити загальну тенденцію.
Фінальна програма не стала радикально іншою за змістом.
Не змінилися її чотири основні напрями.
Не зникла більшість великих цифр.
Не були переглянуті ключові оборонні, енергетичні та відновлювальні цілі.
Але там, де уряду доводилося брати на себе дуже конкретне зобов’язання з конкретним строком або сумою, документ став обережнішим.
6000 гривень мінімальної пенсії — зникли.
Близько 20 тисяч гривень зарплати педагога — зникли.
Грудень 2027 року для роботи над Договором про вступ до ЄС — перетворився просто на 2027 рік.
Жовтневий дедлайн стратегії боротьби з організованою злочинністю — зник разом з окремим завданням.
Десятки інших помісячних строків — перетворилися на роки.
Натомість з’явилися антикорупційні декларації, але без чітких індикаторів результату.
Що насправді затверджуватиме Верховна Рада
Якщо відкинути сотні окремих пунктів, фінальна Програма діяльності уряду демонструє головну дилему української державної політики на найближчі два роки.
Кабмін намагається одночасно запрограмувати:
війну і переозброєння, інтеграцію до ЄС, відбудову, соціальну політику, розвиток економіки, енергетичну стійкість та реформу держави.
Але не всі ці плани однаково забезпечені фінансовими ресурсами та однаково добре піддаються перевірці.
Тому ключове питання до програми — вже не те, скільки в ній сотень завдань.
Питання в іншому: скільки з них через рік можна буде однозначно позначити як виконані або невиконані.
Фінальна редакція показує, що уряд сам зменшив кількість таких однозначних критеріїв.
І найпоказовіший приклад — соціальний блок.
У чернетці громадянин міг прочитати: мінімальна пенсія — 6000 гривень.
Учитель міг побачити орієнтир: близько 20 тисяч гривень зарплати.
У фінальній програмі залишилися пенсійна реформа та 20-відсоткове підвищення зарплати.
Тобто напрям зберігся, а гарантований результат у гривнях — ні.
Для Кабміну це знижує ризик невиконаної обіцянки.
Для громадянина — зменшує визначеність.
А для Верховної Ради створює головне питання перед голосуванням: чи достатньо декларації напряму там, де парламент фактично на рік надає уряду додатковий політичний захист?
