30 березня Кабмін зробив крок назад лише на перший погляд. Насправді уряд не відмовився від податкового посилення як такого — він відмовився від формату, в якому це посилення майже напевно розбилося б об парламент, бізнес і суспільний спротив. Замість одного великого пакета, де найконфліктнішою нормою було запровадження ПДВ для ФОПів (частини з них), уряд схвалив три окремі законопроєкти:
- про цифрові платформи,
- про міжнародні посилки
- та продовження військового збору після завершення воєнного стану.
Питання ПДВ для ФОПів офіційно не скасоване, але виведене за дужки — принаймні на цей етап.
Це рішення важливе не лише для малого бізнесу. Воно показує, як в Україні сьогодні ухвалюються фіскальні рішення воєнного часу: між вимогами МВФ, потребою наповнювати бюджет, політичною слабкістю уряду в парламенті та страхом не добити той сегмент економіки, який досі тримає зайнятість, послуги й локальне споживання. І саме тому історія з ПДВ для ФОПів — це не технічна дискусія про податкову базу, а тест на межі можливого для держави у 2026 році.
Читайте також: “Вимоги МВФ в одному документі: Мінфін пропонує ПДВ для ФОП від 4 млн грн і нові податки для платформ”
Що саме сталося 30 березня
Публічно міністр фінансів Сергій Марченко повідомив про схвалення трьох окремих законопроєктів. Йдеться про врегулювання оподаткування доходів:
- отриманих через цифрові платформи,
- запровадження оподаткування міжнародних посилок «з нуля євро»,
- та продовження дії військового збору після завершення воєнного стану.
Уряд схвалив саме три ініціативи — без включення до цього пакета реформи ПДВ для ФОПів.
Але медійна картина ширша за офіційну. Forbes Ukraine повідомив, що уряд не подаватиме до Ради «великий» податковий законопроєкт і хоче повернутися до діалогу з МВФ щодо доцільності ПДВ для ФОПів; за два дні до цього Forbes також писав, що влада намагається переконати Фонд зняти цю вимогу або принаймні послабити її. Тобто офіційна й неофіційна версії не суперечать одна одній: 30 березня уряд справді виніс із поточного пакета найбільш токсичну норму, але ще не готовий політично оголосити, що повністю від неї відмовляється.
1) Доходи через цифрові платформи
Що пропонують по суті:
- ПДФО — 5% замість чинних 18%.
- Податковим агентом буде сама платформа — тобто утримувати і перераховувати податок має оператор платформи, а не сама фізособа вручну.
- Разові некомерційні продажі особистих/побутових речей не оподатковуватимуться, якщо дохід від них не перевищує €2000 на рік.
- Якщо річний дохід від таких продажів до €2000, то окремий банківський рахунок не потрібен.
- Електронні «дошки оголошень», де є лише реклама чи інформування про товар/послугу, під нове регулювання не підпадатимуть.
- Ці правила мають стартувати з 1 січня 2027 року.
2) Міжнародні посилки
Тут логіка така:
- Кабмін пропонує скасувати нинішній поріг €150, до якого зараз посилки не обкладаються ПДВ, і застосовувати ПДВ до імпортних товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях незалежно від вартості, тобто фактично «з 0 євро».
- Нарахування ПДВ має відбуватися автоматично ще на етапі купівлі товару на маркетплейсі, а електронна платформа має бути відповідальною за нарахування і сплату цього ПДВ.
- Водночас некомерційні відправлення до €45 залишаються без оподаткування — це подарунки чи речі для особистого/сімейного користування, надіслані без оплати.
- Якщо платформа з якоїсь причини продала товар без ПДВ, тоді логістичний оператор зможе стягнути ПДВ з одержувача і перерахувати його до бюджету.
- Запуск цієї моделі також запланований з 1 січня 2027 року.
3) Військовий збір після воєнного стану
По цьому блоку профільні видання вже розписали деталі:
- Кабмін погодив продовження дії військового збору після завершення воєнного стану.
- За докладнішими поясненнями, йдеться про три роки після року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан.
- Причому збір пропонують зберегти у нинішніх розмірах, а саме:
для фізичних осіб — 5%;
для ФОП 1, 2 і 4 груп — 10% від однієї мінімальної зарплати на перше число поточного місяця (у 2026 році це 865 грн);
для платників 3 групи єдиного податку — 1% від доходу.
Якщо зовсім стисло
Станом на зараз урядовий пакет виглядає так:
- цифрові платформи — 5% ПДФО, платформа як податковий агент, виняток для дрібних побутових продажів;
- посилки — ПДВ на всі покупки з-за кордону; виняток — некомерційні відправлення до €45;
- військовий збір — не скасовують одразу після війни, а хочуть лишити ще на 3 роки у нинішніх ставках.
Кабмін ще не ввів ці правила в дію — він схвалив законопроєкти і подає їх до Верховної Ради. Тобто це поки що не чинні норми, а урядова версія пакета.
Чому уряд змінив план саме зараз
Бо дедлайн від МВФ збігся з політичною реальністю у Верховній Раді. У програмі EFF, затвердженій 26 лютого 2026 року, записано структурний маяк на кінець березня: парламент має ухвалити пакет податкових заходів на 2026–2027 роки. Цей пакет, згідно з меморандумом, включає три речі: оподаткування доходів через цифрові платформи, скасування податкової пільги для малих поштових відправлень і скасування ПДВ-пільги для спрощеної системи через обов’язкову реєстрацію платниками ПДВ тих платників, чий оборот перевищує загальний поріг, який планували підняти, але не вище 4 млн грн.
Проблема в тому, що вимога МВФ існувала на папері, а більшості під неї в Раді не було. І навіть до 30 березня стало зрозуміло: якщо влада спробує провести все одним пакетом, вона ризикує провалити не тільки ПДВ для ФОПів, а й відносно прохідніші частини реформи. Саме тому зміна плану виглядає не як ідеологічний розворот, а як антикризовий маневр: уряд вирішив рятувати те, що ще можна протиснути через парламент, і відкласти те, що гарантовано вибухає політично.
Читайте також: “Кінець березня – дедлайн для Ради: податкові маяки МВФ – тест не лише для бюджету, а й для керованості держави”
Чому саме ПДВ для ФОПів стало «вузьким місцем»
Тому що це найбільш болісна частина всієї податкової конструкції. Вона зачіпає не абстрактний ринок, а масовий дрібний бізнес, який політично гучний, соціально чутливий і легко мобілізується проти змін. Державна регуляторна служба ще в попередній ітерації реформи розкритикувала проєкт Мінфіну, вказавши, що аналіз регуляторного впливу не враховує реальних витрат бізнесу на звітність, податкові накладні, бухгалтерський і товарний облік. У висновку ДРС ішлося, що зауваження бізнесу стосувалися потенційного охоплення близько 660 тисяч мікро- і малих підприємців, а оцінки Мінфіну щодо адміністративних витрат виглядали заниженими.
Ще важливіше — ДРС зафіксувала не лише претензії до методики, а й саму природу конфлікту. У документі прямо зазначено, що бізнес попереджав про ризики зростання тінізації, дроблення бізнесу, закриття ФОПів, ускладнення роботи у прифронтових і деокупованих регіонах та зниження ділової активності. Навіть якщо сприймати ці оцінки як позицію зацікавленої сторони, а не беззаперечний факт, для політиків цього більш ніж достатньо, щоб не виносити таку норму в зал без гарантії голосів.
Логіка МВФ: чому Фонд усе ж наполягає
Для МВФ ця історія виглядає інакше. У меморандумі до нової програми EFF податкова частина задумана як спроба розширити базу, закрити лазівки, зменшити ухилення та зробити систему ближчою до правил ЄС. Представниця МВФ в Україні Прісцилла Тоффано прямо пояснювала: Фонд бачить проблему в тому, що спрощена система давно використовується не лише малим бізнесом, а й як інструмент мінімізації податків і уникнення ПДВ. Вона також наводила дані, що в Україні лише близько 0,5 зареєстрованого платника ПДВ на 100 людей, тоді як середній показник у ЄС — 7,7, а поріг у 4 млн грн приблизно відповідає рівню, який Фонд пов’язує з європейською практикою.
Із цієї точки зору ПДВ для частини ФОПів — не кара для малого бізнесу, а спроба закрити викривлення системи, де компанії дробляться, зависають під порогом і не переходять у нормальний режим оподаткування. Тому для МВФ проблема не в тому, чи подобається ця реформа підприємцям, а в тому, чи здатна держава вийти з моделі, де надто велика частина обігу живе в податковому напіввинятку. Саме звідси й жорсткість Фонду в цій темі.
Чому уряд не ризикнув тиснути далі
Бо парламент уже подав сигнал, що навіть м’якші податкові ініціативи не мають автоматичної підтримки. Нагадаємо, що 10 березня Верховна Рада відхилила законопроєкт про оподаткування доходів через цифрові платформи — за нього проголосували лише 168 депутатів за необхідних 226. Якщо навіть документ, який уряд вважає менш конфліктним і який підтримують великі платформи, не пройшов з першої спроби, то шансів у «мегапакета» з ПДВ для ФОПів було ще менше.
Саме тому розбиття одного великого законопроєкту на кілька менших — це спроба зняти політичне перевантаження. Окремі документи легше комунікувати, легше продавати різним групам впливу і легше голосувати частинами, не беручи на себе відповідальність за весь пакет одразу. Аналітики не бачили великих шансів на ухвалення документа в тому вигляді, в якому Мінфін виніс його в березні, а тому «великий податковий законопроєкт» вирішили поділити.
Читайте також: ““One Big Beautiful Tax Bill” по-українськи: ПДВ для ФОП з 4 млн, податки на посилки й платформи”
Чому саме три законопроєкти виглядають більш прохідними
Бо кожен із них має окрему, політично зрозумілішу логіку.
Податки на цифрові платформи можна продавати як детінізацію гіг-економіки* та імплементацію міжнародного автоматичного обміну інформацією DAC7; оподаткування посилок — як вирівнювання правил для українського ритейлу й боротьбу з пільгою для іноземних продавців; продовження військового збору — як фіскальну неминучість у країні, що воює і готується до відбудови.
Саме так ці рішення й подає Марченко, наголошуючи на прозорості, рівних правилах конкуренції, євроінтеграції та фінансуванні державних потреб.
Крім того, за новою конструкцією дві перші великі податкові новації — щодо платформ і посилок — мають запрацювати лише з 1 січня 2027 року. Це зменшує політичний опір зараз: парламенту пропонують не негайно збирати нові гроші з виборця, а ухвалити рамку на майбутнє. Для влади це вигідно: менше миттєвого вибуху, більше простору на пояснення й технічну підготовку.
*Гіг-економіка (Gig economy) — це сучасна модель ринку праці, що базується на короткострокових контрактах, фрілансі та разових замовленнях, замість постійної зайнятості.
Що це означає для ФОПів
У короткій перспективі — перепочинок, але не перемогу. Станом на 30 березня ПДВ для ФОПів не увійшов до схваленого урядом пакета. Проте сам міністр фінансів каже, що законопроєкт про ПДВ для частини ФОПів перебуває на стадії узгодження і доопрацювання та буде винесений на розгляд уряду і парламенту найближчим часом. Тобто правильніше говорити не про скасування, а про відтермінування і зміну тактики.
Для самого малого бізнесу це означає, що ключова битва ще попереду. Уряд, ймовірно, спробує або вибити в МВФ більше гнучкості щодо термінів і порогу, або повернутися з пом’якшеним і краще прорахованим варіантом. Але після 30 березня стало очевидно інше: провести цю реформу без нового раунду переговорів із бізнесом, кращого обґрунтування й політичної підготовки вже не вийде.
Що це означає для бюджету і відносин з МВФ
Для уряду це не ідеальний, а вимушений сценарій.
З одного боку, Україна вже має нову 48-місячну програму EFF на $8,1 млрд, а Мінфін і місія МВФ у березні вели переговори про подальші кроки реалізації програми.
З іншого — саме податковий пакет був одним із найскладніших структурних маяків на кінець березня, а наступний транш у межах нової програми українська влада й профільні медіа пов’язують із червнем 2026 року.
Тому нинішня схема — це спроба показати Фонду хоча б частковий прогрес замість повного провалу дедлайну. Але тут є межа: якщо для МВФ саме ПДВ для спрощенців є принциповою частиною маяка, одного розбиття пакета на три зручніші законопроєкти може не вистачити. Отже, уряд зараз грає у дві гри одночасно: шукає голоси в Раді під те, що реально проходить, і паралельно намагається переконати МВФ, що найбільш конфліктну норму слід або відкласти, або переформатувати.
Що буде далі
Найімовірніший сценарій такий: у найближчі тижні Рада розглядатиме три окремі документи, де найбільші шанси має закон про цифрові платформи після перезапуску комунікації, а також норма про посилки, яку уряд і МВФ обґрунтовують захистом внутрішнього ринку та гармонізацією з практикою ЄС. Паралельно триватимуть переговори про долю ПДВ для ФОПів — чи то у формі відтермінування, чи то у формі нового компромісного порога та більш м’якого переходу.
І головне: 30 березня уряд не розв’язав проблему, а лише відклав момент великого зіткнення. Він визнав, що лобове просування податкової реформи в нинішньому вигляді загрожує одночасно втратити голоси в парламенті, зіпсувати відносини з малим бізнесом і все одно не виконати очікування МВФ у повному обсязі. Тому відступ був раціональним. Але це саме тактичний відступ, а не фінал історії.
Плани змінилися не тому, що влада раптом передумала реформувати податки, а тому, що спроба проштовхнути все одним пакетом виявилася політично нереалістичною.
МВФ хоче ширшої податкової бази, кращої дисципліни з ПДВ і менше лазівок у спрощеній системі.
Бізнес і частина парламенту бачать у цьому надмірне навантаження на мікропідприємництво під час війни.
Кабмін спробував пройти між цими двома позиціями: винести вперед те, що можна продати як євроінтеграцію і детінізацію, та відкласти те, що сьогодні не витримує ні політичного, ні комунікаційного тиску.
Для ФОПів це добра новина лише частково: ПДВ не скасували, а лише зняли з першої лінії бою.
За матеріалами forbes.ua
