Банкам та іншим кредиторам хочуть створити окремий механізм, за яким вони зможуть добровільно пробачати частину або весь проблемний кредит військовослужбовця, полоненого, зниклого безвісти чи людини з інвалідністю внаслідок війни. При цьому списаний борг не повинен перетворюватися для людини на новий податковий обов’язок, а розпочате примусове стягнення можна буде припинити. Проте автоматичного списання кредитів законопроєкт не вводить.
Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики 10 вересня рекомендував парламенту прийняти за основу законопроєкт №15458, покликаний спростити добровільне врегулювання прострочених кредитів найбільш уразливих через війну категорій людей.
Це поки що лише законодавча пропозиція. Станом на 15 вересня законопроєкт очікує розгляду Верховною Радою: парламент його ще не ухвалив навіть у першому читанні. Комітет також запропонував удвічі скоротити строк подання поправок до другого читання.
Головна ідея документа полягає не в тому, щоб держава одним рішенням анулювала кредити військових або компенсувала їх банкам. Законодавці намагаються прибрати юридичні й податкові перешкоди, через які добровільне списання проблемного боргу зараз може бути невигідним як кредитору, так і самому боржнику.
Якщо закон ухвалять у запропонованій моделі, кредитор зможе пробачити до 100% заборгованості, а списана сума не повинна обкладатися податком як дохід людини. Паралельно пропонується механізм закінчення виконавчого провадження та звільнення визначених боржників від виконавчого збору.
Чому чинних пільг для військових недостатньо
Українське законодавство вже передбачає спеціальний захист частини військовослужбовців за кредитними зобов’язаннями.
Зокрема, для визначених законом військовослужбовців, а також у певних випадках їхніх чоловіків або дружин не нараховуються штрафи, пеня та проценти за користування кредитом. Водночас із цього правила передбачені винятки, зокрема для кредитів на придбання житла та автомобілів.
Однак така пільга сама по собі не означає зникнення основного боргу.
Якщо людина мала кредит на момент мобілізації, потрапила в полон, зникла безвісти або загинула, кредитне зобов’язання не обов’язково припиняється. У найскладніших випадках питання боргу переходить у площину спадкування, роботи з родичами, судового стягнення або виконавчого провадження.
Саме тут виникає проблема, яку намагається вирішити №15458: якщо кредитор готовий відмовитися від частини або всього боргу з гуманітарних чи соціальних міркувань, закон має зробити таке рішення юридично й податково простішим.
За оцінкою Національної асоціації банків України, чинні механізми здебільшого відтерміновують або пом’якшують обслуговування проблемного кредиту, але не вирішують питання самої заборгованості. Асоціація повідомляла, що після початку повномасштабного вторгнення банки видали військовослужбовцям та членам їхніх сімей споживчих, житлових та інших кредитів більш ніж на 13,75 млрд грн, а добровільно списали понад 11 млн грн боргів найбільш постраждалих позичальників.
Що саме пропонує законопроєкт
№15458 змінює одразу кілька елементів механізму — від оподаткування до примусового виконання.
1. Кредитор зможе списати частину або весь борг
Ключове слово тут — «зможе», а не «буде зобов’язаний».
За моделлю законопроєкту банк або інший кредитодавець отримує можливість самостійно ухвалити рішення про повне або часткове прощення заборгованості людини, яка належить до визначеної законом захищеної категорії.
За повідомленням голови профільного комітету Данила Гетманцева, йдеться про можливість списання до 100% заборгованості за споживчим кредитом.
Тобто можливі різні рішення.
Наприклад, кредитор теоретично може анулювати весь залишок боргу. Або тільки його частину. Або погодитися на інше врегулювання.
А може й відмовитися від списання.
Законопроєкт не перекладає борг на державний бюджет і не встановлює загальної заборони вимагати його повернення.
2. Списаний борг не повинен ставати оподатковуваним доходом
Це один із найважливіших блоків документа.
За загальним податковим принципом прощений кредитором борг за певних умов може розглядатися як економічна вигода позичальника. Через це виникає парадокс: кредитор звільнив людину від необхідності повертати гроші, але в неї потенційно може виникнути податкове зобов’язання.
№15458 пропонує прибрати цей ефект для захищених категорій.
До оподатковуваного доходу не повинна включатися сума прощеного боргу, причому мова йде не лише про основну суму кредиту, а й про проценти та комісії.
Практично це означає: якщо умовний залишок боргу становить 200 000 грн і кредитор вирішив повністю його пробачити, сам факт такого списання не повинен створити для людини необхідності платити ПДФО із цих 200 000 грн.
Інакше соціальна логіка процедури значною мірою втрачалася б: замість банківського боргу людина могла б отримати податковий.
3. Банкам хочуть прибрати власний податковий бар’єр
Законопроєкт працює не тільки з боку позичальника.
Пропонується також дозволити банкам не здійснювати окремі податкові коригування під час використання сформованих резервів для списання таких проблемних кредитів.
Саме цей елемент має створити для фінансової установи економічно реальнішу можливість погодитися на прощення боргу. Аналітики Центру спільних дій називають це головним фінансовим стимулом законопроєкту для кредиторів.
Тобто концепція така: держава не наказує банку пробачити кредит, але намагається прибрати негативні податкові наслідки, які заважають банку зробити це добровільно.
Хто зможе претендувати на таке врегулювання
Законопроєкт орієнтується передусім на людей, чиї фінансові можливості радикально змінилися через війну.
До кола осіб, яких має зачепити механізм, належать, зокрема:
- родини загиблих або померлих військовослужбовців;
- родини військовослужбовців, зниклих безвісти за особливих обставин;
- військові, які перебувають у полоні, та визначені законом випадки втрати зв’язку з ними;
- цивільні, яких незаконно позбавили особистої свободи внаслідок російської агресії;
- особи з інвалідністю внаслідок війни;
- у передбачених випадках — члени сімей, спадкоємці та представники таких людей.
Саме останній пункт має особливе практичне значення.
Людина, яка перебуває в полоні або зникла безвісти, фізично не може прийти до банку, подати заяву, вести перемовини чи підписувати документи. Тому законопроєкт передбачає можливість звернення родичів, спадкоємців або представників із проханням про врегулювання кредиту.
Родина зможе звернутися до банку, але банк не буде зобов’язаний погоджуватися
Одна з головних потенційних помилок у трактуванні законопроєкту — вважати його програмою гарантованого списання кредитів.
Це не так.
Передбачений механізм можна умовно розкласти на кілька етапів.
Спочатку людина, член сім’ї, спадкоємець або інший уповноважений представник звертається до кредитора.
Далі потрібно підтвердити обставини, які дають право користуватися спеціальним режимом: наприклад, статус зниклого безвісти, полон, загибель чи відповідний статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
Після цього кредитор розглядає питання і сам вирішує, чи готовий він пробачити борг і в якому обсязі.
Якщо рішення позитивне, спрацьовують податкові та виконавчі запобіжники, які пропонує законопроєкт.
Саме тому формулювання «Рада дозволить банкам списувати» точніше за твердження «Рада спише кредити військовим».
Саме добровільність механізму стала одним із головних питань до законопроєкту
Головне науково-експертне управління Верховної Ради висловило до №15458 зауваження.
Одна з ключових проблем — правова невизначеність процедури: кредитор матиме право, але не обов’язок списати частину або весь борг, тоді як законопроєкт не встановлює достатньо чітких критеріїв, за якими банк визначатиме розмір списання чи відмовлятиме позичальнику, а також строку розгляду такого звернення.
Головне науково-експертне управління Апарату Ради офіційно висловило зауваження до законопроєкту — це вже зазначено в його парламентській картці.
Головна проблема: законопроєкт залишає списання правом, а не обов’язком кредитора, але при цьому недостатньо визначає:
- за якими критеріями кредитор вирішуватиме, списувати чи відмовити;
- як визначатиметься розмір списання — 10%, 50% чи 100%;
- протягом якого строку банк повинен розглянути звернення.
Це означає, що навіть після ухвалення закону практична доступність списання значною мірою залежатиме від внутрішніх правил конкретного кредитора.
Що буде, якщо борг уже стягують через виконавця
Ще одна принципова новація стосується боргів, щодо яких справа вже пройшла суд.
Припустімо, банк раніше отримав судове рішення про стягнення простроченого кредиту. Рішення набрало законної сили, було передане виконавцю, а виконавче провадження вже відкрито.
Саме по собі подальше бажання банку пробачити борг може не вирішувати всіх супутніх проблем.
№15458 пропонує встановити окрему підставу для закінчення виконавчого провадження, якщо заборгованість врегульовано або прощено відповідно до нового механізму. Це має працювати навіть тоді, коли примусове стягнення розпочалося на підставі судового рішення, що вже набрало законної сили.
Для визначених захищених категорій також передбачається звільнення від виконавчого збору.
Це важливо, оскільки просте анулювання основного боргу без вирішення долі відкритого виконавчого провадження могло б залишати людині додаткові фінансові та процедурні проблеми.
Банки повинні будуть пояснити, куди звертатися
Законопроєкт також передбачає практичну, хоча менш помітну зміну: кредитодавці мають розміщувати на головних сторінках своїх сайтів контактну інформацію для звернень щодо такого врегулювання.
Це має створити окремий зрозумілий канал для родин, яким зараз нерідко доводиться самостійно з’ясовувати, який підрозділ банку займається проблемною заборгованістю, спадщиною або кредитами військових.
Проте саме процедура залишається одним із найслабших місць законопроєкту.
Що в законопроєкті поки не врегульовано
На цьому етапі документ не дає відповідей на всі практичні питання, які виникнуть після його ухвалення.
Аналітики Центру спільних дій звертають увагу щонайменше на три прогалини.
По-перше, проєкт не встановлює чіткого строку, протягом якого банк повинен розглянути звернення.
Теоретично це означає, що родина може подати документи, але довго не отримувати остаточного рішення.
По-друге, не передбачено обов’язку кредитора детально мотивувати відмову.
Це особливо суттєво з огляду на добровільну природу механізму: якщо банк не зобов’язаний списувати кредит, важливо принаймні розуміти, за якими критеріями він ухвалює рішення.
По-третє, немає єдиного вичерпного переліку документів, які повинна подати сім’я.
У випадку загиблого військового підтвердити відповідні обставини порівняно простіше. Значно складнішою може бути ситуація з людиною, яка зникла безвісти або перебуває в полоні, коли набір офіційних документів інший, а частина інформації може бути відсутня.
Експерти пропонують до другого читання встановити строк розгляду заяви, обов’язкову мотивовану відповідь, базовий перелік документів та механізм оскарження, зокрема до Національного банку.
Ці питання можуть стати одним із ключових напрямів доопрацювання документа.
Що законопроєкт змінює і чого він не змінює
Для позичальників тут важливо розділити кілька речей.
Законопроєкт не передбачає автоматичного списання всіх кредитів військовослужбовців.
Сам статус військового не означатиме, що кредит зникає.
Держава не бере ці борги на себе.
У запропонованій моделі немає загальної бюджетної компенсації банкам суми пробачених кредитів.
Кредитор сам вирішує, чи списувати заборгованість.
А отже, два банки теоретично можуть ухвалити різні рішення щодо схожих обставин.
Списати можна буде не обов’язково весь борг.
Механізм дозволяє домовитися і про часткове прощення.
Зміни стосуються не тільки «тіла» кредиту.
Податковий захист має охоплювати також прощені проценти та комісії.
Механізм може спрацювати навіть після рішення суду.
Якщо кредитор погодиться врегулювати заборгованість за новими правилами, передбачено можливість завершити пов’язане з нею виконавче провадження.
Окрема зміна стосуватиметься й інших позичальників
У законопроєкті є норма, яка виходить за межі військової тематики.
Автори пропонують підвищити загальний неоподатковуваний поріг прощеної заборгованості для інших фізичних осіб — із чинної прив’язки до 25% мінімальної зарплати до однієї мінімальної зарплати на рік.
Тобто певний ефект від податкової частини документа потенційно матимуть не тільки військові, полонені чи родини зниклих безвісти.
Втім, спеціальний режим повного або значного списання проблемних кредитів залишається центральною соціальною частиною законопроєкту.
Чому банки підтримують такий підхід
На перший погляд добровільне списання кредиту суперечить комерційним інтересам банку.
Але у випадку фактично безнадійної заборгованості ситуація складніша.
Якщо позичальник загинув, тривалий час перебуває в полоні, зник безвісти або втратив працездатність через війну, перспективи повного повернення кредиту можуть бути мінімальними. Банк усе одно змушений працювати з таким активом, формувати резерви, вести юридичні процедури та адмініструвати стягнення.
Тому для окремих боргів добровільне закриття справи може бути економічно раціональнішим за багаторічне стягнення.
За інформацією Національної асоціації банків України, фінустанови вже списували кредити загиблих, зниклих безвісти, полонених та людей, які отримали внаслідок війни інвалідність. Однак обсяг такого списання — понад 11 млн грн — поки дуже невеликий порівняно з обсягом кредитування військовослужбовців та їхніх сімей.
№15458 фактично намагається перетворити поодинокі рішення кредиторів на системний механізм.
Коли нові правила можуть запрацювати
Поки що — не запрацювали.
Законопроєкт №15458 зареєстрували 30 липня. 1 вересня його включили до порядку денного сесії, а 10 вересня профільний комітет рекомендував прийняти документ за основу. Станом на 15 вересня офіційна картка Верховної Ради визначає його статус як «очікує розгляду».
Далі Верховна Рада повинна проголосувати за нього у першому читанні.
Якщо голосів вистачить, документ готуватимуть до другого читання. Причому профільний комітет пропонує скоротити строк подання поправок і пропозицій наполовину.
Після другого читання текст може істотно відрізнятися від нинішньої редакції. Тільки після остаточного ухвалення парламентом, підписання президентом, офіційного опублікування та набрання законом чинності можна буде говорити про реальне застосування нового механізму.
Тому людям, які вже мають проблемний кредит, не варто припиняти платежі лише через появу законопроєкту №15458. Сам факт його реєстрації або підтримки комітетом не змінює умов чинного договору.
Головне
Законопроєкт №15458 — це не масова кредитна амністія і не автоматичне анулювання боргів захисників.
Його логіка інша: дати банку або іншому кредитору законодавчо зручний спосіб добровільно закрити проблемну заборгованість людини, яка постраждала через війну, і зробити так, щоб після цього не залишилося нового податкового боргу чи незавершеного виконавчого провадження.
Для родини загиблого, полоненого або зниклого безвісти це може означати можливість остаточно закрити фінансове зобов’язання, яке за нинішньої системи здатне залишатися невирішеним роками.
Для банків — можливість списувати фактично безнадійні кредити без частини податкових втрат і складних процедур.
Проте головне обмеження залишається принциповим: списання буде правом кредитора, а не гарантованим правом боржника на анулювання боргу.
Саме тому практична ефективність реформи залежатиме не лише від того, чи проголосує за неї Верховна Рада, а й від остаточної процедури: які документи вимагатимуть банки, скільки часу вони матимуть на рішення, чи повинні будуть аргументувати відмову і чи матиме родина дієвий спосіб її оскаржити.
