«Головний виклик — стабільність розподілу в умовах атак, — підкреслює експерт. — Газу вистачить, але його доставка може стати найвразливішим елементом системи».
Чи вдасться Україні відновити газовидобуток, імпортувати необхідний обсяг газу та доставити його до споживачів – розбираємося нижче.
Перед початком опалювального сезону РФ посилала обстріли української газової інфраструктури – як транспортування, так і видобутку. Приміром, третього жовтня ворог випустив 35 ракет по газовидобувних активах Нафтогазу.
Внаслідок атаки вітчизняний газовидобуток впав на 60%, повідомляло видання Bloomberg. Це призвело до необхідності значно збільшити імпорт газу. Проте на це уряду ще треба знайти гроші.
Але і за найкращого сценарію стабільне постачання газу всім споживачам не гарантоване. Вже зараз низка українських міст стикається з перебоями у ньому через атаки на розподільчі мережі.
Про те, чи вдасться Україні відновити газовидобуток, імпортувати потрібні обсяги газу взимку та доставити його всім споживачам, дізнаємося з інтер’ю з директором із досліджень аналітичного центру DiXi Group Романом Ніцовичем.
Коли відновиться видобуток газу
Після масованого удару Україна втратила 60% видобутку газу, написав Bloomberg із посиланням на джерела. Наскільки це критичні втрати?
Очевидно, наведені оцінки стосуються обсягів добового видобутку в конкретний період часу. Але це не означає, що ми зовсім втратили їх на найближчі роки чи навіть місяці.
Під час попередніх масштабних атак на газовидобування, весною 2025 року, обсяг постраждалого видобутку оцінювався в 40–50%. Але були роботи з ліквідації уражень, і ми потроху повернулися до нормального рівня видобутку.
Чи можете оцінити, на скільки менше Україна видобула газу у 2025 році через масштабні обстріли?
Є кілька факторів, які впливали. У 2024 році просіли приватні видобувники – і не тільки через обстріли. Були рішення влади, які призвели до простою видобувних активів. А у державних компаній, навпаки, видобуток зріс шляхом більш активної програми буріння.
Зрозуміти обсяг втрат можна буде у лютому 2026 року, коли публікуватимуться оцінки профільних асоціацій.
Але просідання не буде досягати 50% від видобутку 2024-го, як в окремі періоди після обстрілів.
Скільки газу видобувала Україна
У 2024 році в Україні було видобуто 19,2 млрд куб. м газу, оцінювало агентство ExPro. З них група компаній “Нафтогаз” видобула 14,6 млрд куб. м газу.
Скільки газу треба імпортувати
Міністерка енергетики Світлана Гринчук заявляла, що через обстріли Україні треба збільшити імпорт газу на 30% від попереднього плану, який становив 4,6 млрд куб. м. Згідно з даними джерел Bloomberg, потреба України в імпорті сягає 4,4 млрд куб. м. Яка оцінка є ближчою до справжньої потреби?
Ті неофіційні цифри, які фігурують у медіа, – це певна проєкція на весь майбутній опалювальний сезон. Бо ворог намагатиметься і надалі атакувати українські видобувні активи. Тому нам потрібно більше імпортного ресурсу з огляду і на можливі втрати видобутку в майбутньому.
Звичайно, що додатковий попит на газ в Україні вплине на європейський ринок. Хоча зараз існує надлишок пропозиції зі зрідженого газу. А отже, зростання попиту та цін може бути не таким різким.
Джерела Bloomberg оцінили вартість додаткової закупівлі газу у $2,2 млрд. На вашу думку, чи може ця сума змінитися, наприклад, через коливання цін зимою?
Вартість закупівлі газу відрізнятиметься залежно від умов, на яких ми зможемо законтрактувати газ. Чи вони будуть пільгові, чи ж це буде спотовий ринок. Є механізми, які ми можемо використати, щоб придбати газ на більш вигідних умовах.
Наприклад, існує такий інструмент, як Aggregate EU. Його ідея полягає в тому, щоб декілька споживачів могли об’єднатися, сформувати пакетну пропозицію закупівлі, знайти постачальника на спотовому ринку і разом із ним вести переговори. Таким чином вони можуть домовитись про вигідніші умови придбання на спотовому ринку.
Можуть бути й міжурядові домовленості про пільгові постачання газу. Норвегія, яка раніше надала Україні грант на закупівлю газу, зацікавлена в максимально ефективному використанні грошей. Тому, вірогідно, з норвезькою стороною можна буде спробувати домовитись про допомогу у вигляді кращих комерційних умов постачання газу, з мінімальною націнкою.
Думаю, що щось подібне обговорюється зараз і щодо використання кредитних коштів, що раніше були спрямовані Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) до Нафтогазу. Що більше Нафтогаз заощадить коштів на купівлю ресурсу, то швидше він зможе розрахуватись з ЄБРР за цією кредитною лінією.
Чи можна покрити додаткову потребу у газі шляхом придбання американського ЗПГ (зріджений природний газ, LNG)?
По-перше, це залежить від ціни. По-друге, від доступної спроможності терміналів приймання ЗПГ. На польських терміналах (до яких прибувало законтрактоване Нафтогазом американське паливо. – Ред.) не настільки багато вільних потужностей. Через це ми маємо вести перемовини з тими постачальниками, хто вже має довгострокові контракти на його купівлю. І домовлятися про перепридбання ресурсу в момент доставлення у порт.
Звичайно, це буде дорожче, ніж у безпосереднього продавця. Але якщо ресурс буде в дефіциті, то іншим чином не обійтися.
Перебої – перспектива для всієї країни
Улітку уряд поставив ціль до 1 листопада накопичити у сховищах 13,2 млрд куб. м газу. Експерти припускали, що цього недостатньо і потрібен буде додатковий імпорт. Поставлена урядом мета занизька?
13,2 млрд куб. м – це аналогічно до торішньої цілі уряду. Але попередній опалювальний сезон ми закінчили з практично пустими сховищами – навіть враховуючи помірну температуру і відсутність значних наслідків російських атак на газову інфраструктуру взимку.
Якби ми заздалегідь готувались до найгіршого сценарію, зокрема роблячи запаси газу, то, можливо, зараз у нас були б кращі позиції.
Одна з причин, через яку до опалювального сезону було вирішено підійти із невеликим запасом газу, полягає в ризику ударів по газосховищах. Через них можуть виникнути проблеми з підняттям газу зі сховищ. Чи існує така загроза?
Попередні атаки на інфраструктуру підземних газосховищ не спричинили якихось суттєвих проблем із підняттям газу. Це не означає, що їх не буде надалі. Я думаю, що атаки будуть спрямовані і на сховища, і на інфраструктуру ГТС, і на газокомпресорну частину.
Тут постає питання в захисті цих об’єктів, готовності аварійних бригад переключати потоки газу на резервні компресори, наявності запасних частин для ремонтів. Це той шлях, який вже пройшли й відпрацювали бригади Укренерго.
Українська ГТС має запас міцності. Не секрет, що вона була задизайнована під більші обсяги прокачування, ніж є зараз – тому існує можливість використання незадіяного парку інфраструктури.
Такий самий запас міцності раніше мала електроенергетична система. Наприклад, щодо трансформаторної потужності. Але через кілька хвиль масових атак, коли об’єкти взагалі не мали захисту, він був втрачений. І його довелося відбудовувати паралельно зі спорудженням захисних конструкцій.
У випадку ГТС існує і запас міцності, і захист, який створювався на ключових вузлах. Але щодо останнього не так багато інформації. Ми зможемо судити, наскільки він ефективний, вже постфактум.
Чи є ризик, що російські атаки по прикордонній інфраструктурі ГТС відріжуть Україну від імпортного ресурсу під час опалювального сезону – як це сталося в серпні з азербайджанським газом?
Удар по газовимірювальній станції “Орлівка” (через яку постачається азербайджанський газ. – Ред.) був, безумовно, цілеспрямованим кроком, щоб загалом зірвати запуск комерційної експлуатації Трансбалканського маршруту, [а не тільки азербайджанського експорту].
Але самі по собі удари по прикордонній інфраструктурі не зупинять виконання контрактів. Якщо є якась газова інфраструктура на території України, то завжди буде аналогічна [за функціями] на території суміжних держав. У їхніх операторів ГТС все одно буде можливість верифікувати відпущений обсяг газу, його характеристики, зокрема енергетичні.
Технічні збої можна буде порівняно оперативно виправити, якщо йдеться про лінійний складник магістральних газопроводів. Просто для комерційних операцій збільшиться премія за ризик постачання газу в Україну.
Загалом імпорт у сезон закачування – це нормальна практика. Більше проблем, ніж з імпортом газу, може виникнути з його доставленням і розподілом серед всіх споживачів.
В чому полягатимуть проблеми з розподілом?
Зараз ми спостерігаємо ці проблеми у прифронтових областях. На Чернігівщині, у Шостці Сумської області, де люди готували собі їжу на вогнищі. Коли ворог прицільно атакує майже всі об’єкти – і газорозподілу, і газоспоживання, теплову енергетику.
Для прифронтових областей не можна виключити продовження таких ударів. Враховуючи, що кожного разу [заново] запускати енергосистему, чи конкретний маршрут цієї системи, завжди технологічно складно, перебої енергопостачання можуть відбуватися і надалі.
Чи існує ризик перерв у газопостачанні на всій території країни, а не тільки в прифронтових областях?
Вірогідність є, бо “шахеди” долітають і до заходу України. Але якщо кризовий сценарій реалізується, наприклад, у кількох містах – у держави є кілька варіантів дій. З однієї сторони, треба буде виділяти колосальні ресурси, розгортати пункти незламності, обігріву, проводити евакуацію.
Але з іншої – є фактор відповіді на удари.
Росії потрібно зважати на те, що у деяких її регіонах, до яких Україна може дотягнутися засобами ураження, зима ще суворішою. Тому ескалація може обернутися для них тими самими проблемами, що і для нас.
Чи можна сказати, що припинення транзиту російського газу територією України розв’язало РФ руки для завдавання ударів по ГТС?
Я вважаю, що це [припинення транзиту] було правильним рішенням.
Можливо, це прозвучить дивно, але чому транзит мав бути для РФ приводом не атакувати українську ГТС? Навпаки, Україна як країна-транзитер несла б відповідальність за недотримання своїх зобов’язань перед іншими країнами. Якби через обстріли стало неможливим виконати певний транзитний контракт, Україна мала б оголошувати форс-мажорну обставину.
За матеріалами biz.liga.net
