Історія про те, що Україні пального вистачить лише до кінця березня, а далі нібито почнеться дефіцит дизеля, стала показовою не тільки для паливного ринку, а й для всієї воєнної економіки. Один заголовок Reuters, жорстке прочитання огляду Enkorr і хвиля передруків створили враження, ніби країна стоїть за крок від нової паливної кризи. Але якщо розкласти першоджерела по поличках, картина виявляється складнішою: реальної ознаки фізичного дефіциту на зараз немає, зате є ціновий шок, нервовий імпортний ринок і висока чутливість України до будь-яких глобальних потрясінь.
Станом на 24 березня 2026 року в публічному просторі зійшлися щонайменше три позиції:
- Reuters повідомило, що березень Україна проходить забезпечено, але щодо квітня є невизначеність;
- Enkorr* написав про повністю забезпечений березень, зростання імпорту й напружені переговори щодо квітневих премій;
- директор А-95 Сергій Куюн у відповідь заявив, що дефіциту немає і не очікується, а медіа неправильно трактували професійні огляди ринку.
Разом це не дає підстав говорити про неминучий дефіцит, але дає підстави говорити про дороге, нервове й нестабільне контрактування.
*Enkorr — це провідне українське спеціалізоване видання та аналітичний центр, що фокусується на новинах енергетичного ринку, зокрема нафти, газу, нафтопродуктів та пального. Enkorr надає глибоку аналітику, інтерв’ю та моніторинг цін, будучи важливим джерелом інформації для професіоналів галузі.
Читайте також: Китай та Іран у тилу окупації: як Росія перебудовує економіку захоплених територій України
Звідки взялася історія про “дефіцит у квітні”
Першопричиною став не один факт, а накладання кількох факторів. Reuters написало, що український дизельний ринок повністю забезпечений на березень, а обсяги на квітень уже сформовані приблизно на 70%, пославшись на Міненерго. Але в тому ж матеріалі агентство передало оцінку Enkorr: щодо квітня “немає ясності”, бо постачальники відкладають остаточні рішення, переговори тривають, а конкретні обсяги, гарантії та премії ще не названі. Саме ця друга частина і стала підставою для більш тривожних заголовків у передруках.
Ключова проблема полягає в тому, що формула “немає ясності щодо квітневих контрактів” у медійному обігу дуже швидко перетворюється на формулу “у квітні буде дефіцит”. Це різні речі. Перша означає невизначеність у переговорах і ціні; друга — твердження про фізичну нестачу ресурсу. У першоджерелі Reuters між ними прямого знака рівності немає.
Що саме сказав Enkorr — і чого він не сказав
У тексті Enkorr акцент зроблено на тому, що до кінця березня ринок забезпечений пальним, а середньодобове постачання за перші 15 днів березня зросло на 3% до 16,8 тис. тонн. Якщо цей темп збережеться, місячний імпорт може досягти 522 тис. тонн, що майже відповідає минулорічному рівню в 516,9 тис. тонн. Це не виглядає як опис ринку, що входить у фазу фізичного виснаження запасів.
Найважливіша фраза Enkorr — не про обсяги, а про поведінку постачальників: на ринку, мовляв, усе менше говорять про обсяги і все більше — про премії, які тягнуть до останнього, щоб не програти на ціні. Тобто сам огляд описує насамперед цінову напругу і тактичну паузу в контрактуванні, а не встановлений факт, що дизель фізично не приїде в Україну у квітні.
І саме тут лежить центр нинішнього сюжету. Ринок не каже: “ресурсу не буде”. Ринок каже: “ресурс буде дорогим, переговори нервові, продавці не хочуть фіксуватися зарано”. Для профільного середовища це важлива різниця. Для масової аудиторії — майже непомітна. Але саме вона відділяє стресовий ринок від дефіцитного ринку.
Читайте також: Вимоги МВФ в одному документі: Мінфін пропонує ПДВ для ФОП від 4 млн грн і нові податки для платформ
Чому А-95 жорстко спростував тривожні трактування
Сергій Куюн, прямо заявив, що публікації про нібито дефіцит є результатом неправильного розуміння змісту професійних оглядів. За його словами, у березні постачання йдуть на рівні 2025 року, є навіть очікування формування певного запасу на квітень, а контрактування на наступний місяць триває: у середньому 40% уже зарезервовано. Решту, за його словами, постачальники підтверджують, але остаточна ціна ще не визначена.
На перший погляд цифри Reuters і Куюна — 70% сформованих обсягів на квітень проти 40% уже зарезервованих — виглядають суперечливо. Але вони не обов’язково заперечують одна одну. Найімовірніше, йдеться про різні зрізи ринку або різні стадії контрактування: одна оцінка може охоплювати ширше коло домовленостей, інша — вже конкретно зафіксовані резервування. Це не можна стверджувати як доведений факт без додаткових роз’яснень, але обидві цифри вказують в одному напрямку: квітневий ресурс не є нульовим або “порожнім”.
Іншими словами, А-95 спростовує не сам факт напруженості, а саме тезу про неминучий дефіцит. Це важлива межа. Бо коли Куюн говорить, що “проблема в ціні, а не в наявності”, він не заперечує кризовий стан міжнародного ринку — він заперечує висновок, що український споживач уже стоїть перед порожньою колонкою на АЗС.
Чому ринок все одно нервує
Те, що фізичного дефіциту поки не видно, не означає, що загрози немає взагалі. Український паливний ринок зараз надзвичайно чутливий до глобальних потрясінь, бо країна після російських ударів майже повністю залежить від імпорту пального із західної, центральної та південної Європи. Російські ракетні удари фактично знищили внутрішні нафтопереробні потужності України, і це зробило імпорт єдиною опорою для ринку.
Додатковий тиск створює війна на Близькому Сході. Гуртові ціни на дизель в Україні підскочили майже на 50% менш ніж за місяць саме через цю війну. Інше повідомлення Reuters фіксувало різку, майже 11-відсоткову корекцію нафтових цін після заяви Дональда Трампа про п’ятиденне відтермінування ударів по іранській енергетичній інфраструктурі: Brent опустився до $99,94 за барель. Але ця корекція не скасувала головного — ринок лишається надзвичайно волатильним, а транспортні й страхові ризики в глобальній енергетиці нікуди не зникли.
Цю нервозність добре видно навіть на одному часовому зрізі. На сторінці Enkorr за 23 березня ще фігурували Brent $112,95 і gasoil $1434/т, тоді як Reuters пізніше того самого дня вже писало про різке падіння Brent нижче $100. Саме така амплітуда і робить постачальників обережними: в умовах, коли котирування можуть сильно змінитися за кілька годин, ніхто не хоче зафіксувати контракт надто рано і програти на премії.
Україна входить у цю турбулентність не з позиції сили
Ще до нинішньої хвилі тривоги, що в лютому Україна імпортувала 457 тис. тонн дизеля проти 395 тис. тонн роком раніше, а бензину — 190 тис. тонн, що більш ніж удвічі перевищило торішній рівень. Однією з причин став підвищений попит домогосподарств і малого бізнесу, які через проблеми з електрикою активно користувалися генераторами. Тобто українська паливна система ще до нинішнього квітневого сюжету працювала в умовах підвищеного навантаження.
Цей фактор важливий ще й тому, що енергетична криза в Україні — не абстракція, а прямий тиск на економіку. Українська економіка переживає один із найтяжчих періодів від початку повномасштабної війни через руйнування енергосистеми, вимушене скорочення виробництва, зростання витрат і довші ланцюги поставок. У таких умовах будь-яке різке подорожчання дизеля — це не просто нова ціна на колонці, а автоматичне подорожчання логістики, аграрних робіт, вантажних перевезень і собівартості товарів.
Саме тому ринок настільки чутливий до формулювання “немає ясності”. Для країни, де значна частина економіки і так працює з генераторами, резервними схемами постачання і дорогими імпортними маршрутами, невизначеність у дизелі — це завжди більше, ніж просто галузева новина. Це сигнал про те, що будь-який зовнішній шок може майже миттєво перейти в інфляційний і логістичний тиск усередині країни.
Що показують цифри — якщо читати їх без паніки
Сухі числа поки що радше працюють проти сценарію негайного дефіциту. Березень забезпечений; середньодобовий імпорт становить 16,8 тис. тонн; прогноз по місяцю — 522 тис. тонн; Міненерго говорить про 70% уже сформованих квітневих обсягів; А-95 — про 40% зарезервованих і підтвердження решти поставок за умови невизначеної ціни. Усе це разом малює картину ринку, який дорого й нервово, але все ж таки працює.
Водночас ігнорувати ціновий ризик теж не можна. Enkorr на 23 березня показував середню роздрібну ціну дизеля в Україні на рівні 84,22 грн/л. Якщо гуртовий сегмент залишається нестабільним, а премії на квітневі партії ще торгуються, роздріб і далі залишатиметься під тиском навіть без фізичного браку пального. Простими словами: дефіциту може не бути, але дорогий дизель — цілком реальний сценарій.
Чого чекати у квітні
Базовий сценарій на квітень виглядає так: ресурс в Україну зайде, бо ринок уже частково законтрактований, а держава й учасники ринку публічно демонструють контроль за ситуацією. Саме це випливає з позиції Міненерго, Reuters і А-95. У цьому сценарії головна проблема — не фізична відсутність дизеля, а висока закупівельна ціна, яку ринок поступово перекладатиме на споживача.
Стресовий сценарій можливий, якщо глобальна ситуація знову різко погіршиться: наприклад, якщо напруга на Близькому Сході поверне нафту і газойль до нового стрибка, а постачальники ще сильніше затягнуть з остаточними умовами. У такому разі не обов’язково виникне загальнонаціональний дефіцит, але можуть з’явитися локальні перебої, різкі цінові стрибки, нервова поведінка трейдерів та споживачів. Підставою для такого обережного прогнозу є саме та волатильність, яку вже зафіксували Reuters та Enkorr.
Оптимістичний сценарій теж не виключений. Якщо після різкого падіння нафтових котирувань наприкінці 23 березня ринок справді піде в бік деескалації, частина квітневих контрактів може бути закрита на більш прийнятних умовах. Але навіть тоді це не скасує базового висновку: Україна настільки імпортозалежна, що кожна зовнішня енергетична криза автоматично стає її внутрішньою паливною проблемою.
Нинішня історія з “дефіцитом дизеля у квітні” виявилася не прогнозом порожніх АЗС, а індикатором глибшої проблеми. Україна не стоїть перед доведеним фізичним браком пального вже зараз, але живе в режимі, де кожен зовнішній шок — від ударів по енергетиці до війни на Близькому Сході — миттєво розгойдує ціни, контракти й суспільні очікування. Тому головний висновок простий: не паніка, а ціна є сьогодні головним ризиком. І поки країна майже повністю залежить від імпортного пального, такі історії повторюватимуться знову і знову — навіть без реального дефіциту як такого.
За матеріалами unn.ua
