Велике інтерв’ю Буданова: що він сказав про фронт, людей, удари, переговори й світ у 2026-му.
Кінець 2025-го. Росія публічно демонструє “впевненість” після чергової прямої лінії Путіна, Україна входить у зиму під хвилі ударів “шахедами” й ракетами, а тема переговорів — з дедлайнами “до Різдва”, “до Нового року”, “до лютого” — знову розігріває медіа. У цьому контексті керівник ГУР Кирило Буданов в інтерв’ю на Суспільному дав концентрований зріз того, як він бачить підсумки 2025 року, плани Росії на 2026-й, ресурс людей і грошей, логіку масованих ударів, вузли переговорів і те, як ламається старий світопорядок.
Нижче — деталізований виклад розмови.
Підсумок 2025-го: що Росії “вдалося” на фронті
На старті інтерв’ю ведуча просить Буданова підбити сухий залишок: що росіянам вдалося досягнути за 2025 рік, якщо порівнювати з їхніми планами й очікуваннями, відомими на початку року (чи навіть наприкінці 2024-го).
Буданов пропонує дивитися на фактологію: підняти будь-які його інтерв’ю початку 2025-го/кінця 2024-го і звірити прогнози з реальністю. Помилки, каже, трапляються, але головний результат для Росії він формулює прямо: Росії вдалося “підтримати темпи” і “продовжити наступ”. Він визнає: вони не досягають темпів, “про які мріяли”, але ключове — наступальна операція не припинена і вони продовжують рух уперед.
Окремо в розмові звучить медійний маркер цієї реальності: тема “російського наступу” домінує в публічній комунікації, а Путін на своїй прямій лінії підкреслював, що РФ “наступає на всіх напрямках” і “продовжить наступ”.
Ведуча наводить публічну цифру: у листопаді, за даними польського видання, Росія захопила 690 км². Буданов на це відповідає не сперечанням про точність метрики, а логікою процесу: операція триває.
Коротка перспектива РФ: Донеччина, Дніпропетровщина, Запоріжжя, Херсонщина й “буферні зони”
Коли розмова переходить до найближчих цілей РФ, Буданов описує їх як чітко окреслені у військовому плануванні:
- Повний контроль над Донецькою областю.
- Максимальне просування в бік Дніпропетровської області.
- Продовження операцій по Запорізькій і Херсонській областях (за його словами, це те, чого РФ “ніколи і не приховувала”).
- Збільшення “санітарних/буферних зон” уздовж кордону — як би їх не називали.
І саме тут звучить одна з головних фраз інтерв’ю: “Завдання 26-го року — це Донбас і Запоріжжя.”
При цьому Буданов уточнює російську “мрію” щодо Запоріжжя максимально прямо: “Запоріжжя — прямо весь регіон. Це їх мрія.”
Люди: як Росія закриває нестачу — контракт, регіони, гроші
Один з центральних блоків — комплектація армії РФ. Тут Буданов дає конкретні цифри й механіку.
План-2025: 403 000 і “закрили 2 грудня”
За його словами, мобілізаційний/комплектаційний план РФ на 2025 рік становив 403 000 людей. Буданов стверджує, що росіяни закрили план 2 грудня і вийшли орієнтовно на 103% виконання.
План-2026: 409 000
На 2026 рік, за його словами, план — 409 000, і він вважає, що вони його виконають (як виконували попередні роки).
Джерело поповнення — тільки контракт
На питання про структуру поповнення й “проблеми з набором” Буданов підтверджує: проблеми у РФ є, але ключова відмінність — інструмент компенсації:
- Росія піднімає одноразові виплати, які різняться по регіонах, але “це значні суми”.
- Гроші — головний важіль, який дозволяє РФ залучати велику кількість людей.
І принципове: “Основне… єдине джерело наповнення — це контрактники. Все.”
“Може тривати ще довго”
Ведуча ставить пряме питання: якщо РФ закриває план у 2025-му і, ймовірно, закриє в 2026-му — скільки це може тривати? Буданов відповідає жорстко, навіть із попередженням “не хочу засмучувати”:
- Дивіться на кількісні показники населення — за бажання “це може тривати ще довго”.
- Вузьке місце — фінансові можливості, а не сама наявність людей.
ТОТ і “контракт”: Крим, Херсонщина, Запоріжжя, Луганщина, Донеччина
Окремим блоком звучить тема набору на тимчасово окупованих територіях — коли ведуча згадує історії про українців із ТОТ, які потрапляють у полон у складі російських підрозділів.
Буданов говорить:
- Плани по добору людей з ТОТ (АР Крим, частини Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей) виконані на 100%.
На уточнення “це контракт чи примус?” він уникає деталізації (каже, що може розповісти багато унікальних історій), але робить головний підсумок: “Правда в них одна. Кожен з них підписав цей контракт.”
Українська мобілізація й інформаційний фронт: “ми самі зруйнували…”
Найбільш резонансна для внутрішньої аудиторії частина — його пояснення фрази, яка “зайшла” в медіа: “ми самі зруйнували свою мобілізацію”.
Буданов уточнює контекст:
- Його питали про найбільші помилки і те, що Україна “програла”.
- Він говорив про інформаційний простір, який у певний момент Україна почала програвати, і це вдарило по мобілізації, а далі потягнуло інші проблеми.
На питання “це провина держави чи журналістів?” Буданов відповідає однозначно: провина держави — “просто констатуємо”.
Контраст із російською медіамоделлю
Він пропонує подивитися, як Росія “медійно веде війну”:
- Там не показують “калік”, не показують історій “як вам важко”.
- У кадрі — “браві вояки”, які перемагають, у чистій формі (він додає: часто це актори, але це і є “медійна програма”).
- Наративи “Бог допоміг врятуватись”, але “врятуватись” не як втекти, а як виконати завдання, вижити, перемогти.
В українському просторі, за його словами, навпаки:
- Ефір “переповнений” історіями про насильницькі затримання ТЦК, про конфлікти, побиття тощо.
- Навіть якщо це менше відсотка від загальної кількості випадків — акцентування робить так, що здається, “це довкола вас повсюду”.
“Шлях виходу?”
Буданов уникає ролі “медійного радника”: каже, що не є глибоким фахівцем у медіасфері, але підкреслює факт проблеми і її вплив на мобілізацію.
Покровський напрямок і роль ГУР: “головний удар” і “критична ситуація”
Далі ведуча переводить до фронту й конкретно до Покровського напрямку, який описує як найгарячішу точку за кількістю бойових зіткнень.
Буданов пояснює без “подвійного дна”: Покровськ — це напрямок головного удару. Це суто військове планування.
Чому спецпідрозділи ГУР опинилися в ролі “загальновійськових”
Ведуча нагадує про операцію, коли спецпідрозділ ГУР “ефектно висаджувався з гелікоптерів” у районі Покровська. Чому ухвалили таке рішення і чому взагалі спецпідрозділ виконує такі задачі?
Буданов відповідає:
- Рішення ухвалив він, виходячи з реалій, які були “не дуже сприятливі”, м’яко кажучи.
- Те, що спецпідрозділи виконують “непрофільні” задачі — це зміна воєнного часу, яка триває “постійно з 2022 року”.
- Він прямо говорить про кадрову реальність: “не вистачає людей, всі ж це знають.”
Ризик гелікоптерів у війні дронів
На сумнів ведучої про високий ризик використання гелікоптерів, коли “ми постійно говоримо про дрони”, Буданов відповідає філософсько-прикладно:
- Війна — це ризик.
- Їм потрібно було одномоментно різко наростити присутність у конкретній точці.
На запитання, чи не означає це, що “інші підрозділи не справлялися”, він традиційно відмовляється оцінювати дії інших. Але констатує ключове: “На той момент ситуація була критична… іншого варіанту… не бачили.”
Ракети й “шахеди”: чому удари не вичерпались і що з прогнозами 2022–2023 років
Ведуча наводить цифри, які озвучував президент: лише за перший тиждень грудня РФ випустила понад 1600 ударних дронів і майже 70 ракет різних типів.
Звідси — питання, яке часто ставлять Буданову публічно: “вам згадують прогнози 2022-го/початку 2023-го про те, що в росіян закінчаться ракети/шахеди”.
Буданов відповідає двома рівнями.
1) Про точність цитування: “давайте пряму мову”
Він підкреслює: тоді йшлося про запаси, які підходять до нуля, і це потрібно цитувати дослівно.
2) Про фактичний період “провалу” ударів
Він нагадує, що був тривалий проміжок, коли:
- Ракетні удари були епізодичними й рідкісними.
- Це він датував приблизно: 2023-й і до близько квітня 2024-го.
- “Шахеди” тоді застосовувалися “одинично”.
І робить висновок: після цього РФ: “Вийшла на пік своєї могутності” в промисловості — і цього піку, за його словами, не втрачає.
“Це їхнє досягнення?”
На питання, що стало складовими їхнього успіху, він говорить:
- Вони нарощують виробництво дронів.
- Вони виконують і часто перевиконують плани.
Іран/КНДР — “не мають відношення”
Окремо, на пряме питання про можливу “підмогу” Ірану чи Північної Кореї у виробництві, Буданов відповідає категорично:
- Ні Іран, ні КНДР “ніякого відношення до цього процесу не мають”.
Чи можна сказати, що основні удари по енергетиці “позаду”?
Буданов — також категоричний:
- Ні. Удари будуть продовжуватися.
“Орешнік” у Білорусі: демонстрація, залякування, “рушниця на стіні”
Після заяв Лукашенка про доставку з РФ комплексу “Орешнік” у Білорусь ведуча питає: на кого він буде спрямований?
Буданов описує це як:
- демонстративні дії керівництва Білорусі та РФ,
- мета — залякування,
- логіка — ядерне стримування (“так і називається”).
І дає образ: Рушниця, що висить на стіні, “може вистрілити”, якщо натиснути на гачок.
Переговорна група: “принцип тиші”, дедлайни й головний камінь спотикання
Буданов підтверджує: він увійшов до оновленого складу делегації, що займається переговорами з Америкою і Росією.
“Перемовний процес потрібен і без цього не обійдеться”
Він кілька разів повторює базову тезу:
- Перемовини потрібні, без них не обійдеться.
- Але він відмовляється говорити про свою конкретну роль, переходячи до ключового правила.
“Формула успіху — тиша”
Буданов називає найважливішим принципом переговорів про війну:
Дотримання тиші.
Перемовини, що не дотримувались тиші в складних темах, “провалювались завжди”.
Про дедлайни “до Різдва/Нового року”
Він визнає: бажані терміни завжди з’являються, медіа це люблять. Але його висновок максимально прямий: “Допоки ми не вирішимо всі питання, нічого не буде.”
Навіщо Росії переговори?
Його відповідь не романтична, а технологічна:
- Переговори — один зі способів досягнення мети для кожної сторони.
Головний вузол — території
На питання про “камінь спотикання” Буданов відповідає без обхідних шляхів: Територіальне питання — основне, в якому сторони не сходяться.
“Вікно в лютому” — чому?
Коли ведуча згадує його фразу про “вікно” для угоди в лютому, Буданов пояснює:
- Це розрахунково найбільш сприятливий період і для України, і для РФ, щоб “чогось досягти”.
- Причини: військова активність, опалювальний сезон та інші фактори (він не деталізує).
Чому США “важлива Росія”: Китай як головний противник і спроба “відірвати” Москву
Ведуча піднімає тему американської стратегії: в США, за її словами, ухвалили нову стратегію нацбезпеки, де серед пріоритетів — відновлення стратегічних, дипломатичних і торговельних відносин з Росією.
Буданов відповідає геополітично:
- Для США головний противник/суперник — Китай (каже, що це офіційна позиція).
- США бачать загрозу в поглибленні співпраці РФ з Китаєм.
- Тому Вашингтон “вочевидь” намагатиметься відривати Росію від Китаю, а щоб відривати — треба щось пропонувати.
На емоційне “для України це виглядає не дуже” Буданов відповідає холодним реалізмом:
- Світ “не живе Україною”.
- Держави думають про свої інтереси.
“Домовлятимуться коштом слабшої сторони?”
Ведуча формулює болючий страх: у таких умовах можуть домовлятися коштом слабшого. Буданов каже, що це неприємно, але:
- Це “світова практика”: слабша сторона не диктує умови.
- Щоб диктувати умови — треба бути сильним.
Він розгортає поняття сили: політична, економічна, індустріальна, наукова, військова, навіть релігійна. І ставить ключове питання: за якою з цих сил Україна сильна саме в порівнянні з Росією?
Водночас він додає й український контраргумент:
- З 2014 року Україна воює з РФ: не перемогли, але й не програли — це теж треба пам’ятати.
Віткофф, “стенограма” з Ушаковим і логіка американського переговорника
Ведуча згадує публікації про нібито стенограму розмови спецпосланця президента США Стівена Віткоффа з помічником Путіна Ушаковим — і що з неї виглядає, ніби Віткофф “допомагає” росіянам заручитися прихильністю Трампа.
Буданов не оцінює особисто, але пояснює принцип:
- Коли йдеться про переговорників, вони можуть робити “будь-що”, щоб досягти мети.
- США думають про Америку.
- Росіяни — про Росію.
- Ми — про Україну.
І повертає до вже озвученого: якщо для США важливе налагодження економічних зв’язків із РФ, поведінка їхнього переговорника лежить у межах цієї логіки.
Дмитро Козак, “хто був проти вторгнення” і чому Буданов уникає прізвищ
Ведуча згадує велику статтю NYT про Дмитра Козака, де, за її словами, його описували як майже єдиного в оточенні Путіна, хто “опирався” повномасштабній війні.
Буданов заперечує таке трактування:
- Каже, що Козак “не опирався”, а займав “протилежну позицію”, і був одним з небагатьох, хто це відкрито говорив.
На питання “чому зараз про нього згадали?” — відповідь коротка:
- “Його зняли не так давно”.
- Фігура епатажна, про нього ще згадають.
Коли ведуча просить назвати, хто ще був проти повномасштабного вторгнення, Буданов каже:
- Про це “багато говорили”.
- Сумніви були навіть серед військового керівництва у 2021-му, але називати прізвища зараз небезпечно, бо це може “залізти не туди” і вплинути на переговори.
- Багато з цих людей досі на посадах.
“Голосів завершувати війну стало більше”: ціна просування і вартість “одного дня війни”
Окремо Буданов говорить про внутрішню динаміку в РФ:
- На питання, чи є в оточенні Путіна голоси “завершувати”, він відповідає: “дуже багато. Більше стало, ніж було раніше.”
- І це — попри просування на фронті.
Його пояснення — ціна:
- Він ставить зустрічне питання: “ви уявляєте, скільки коштує один день війни?”
- Підкреслює, що це дуже дорого навіть за мірками Росії, яка “на війну нічого не жаліє”.
Обміни полоненими: “якість наповнення”, конкретні прізвища і позиція РФ
Як “важливий для ГУР трек” Буданов описує повернення військовополонених і цивільних.
На питання, чи “пригальмувався” процес, він пояснює:
- Є позиція щодо якості наповнення обмінів.
- Україна хоче дотиснути питання по конкретних категоріях: люди з пожиттєвими, з важким станом здоров’я, інколи — конкретні прізвища.
- Росіяни “дуже часто впираються” по окремих людях.
Про можливість впливу США — лаконічно: “не знаю, їх спитайте.”
Контакти спецслужб і кейс Білорусі: “п’ять українців — це добре”
Після заяви Путіна, що російські й українські спецслужби “в контакті”, ведуча питає, що це за контакт. Буданов знову відводить: “спитайте його”.
Далі він переходить до практичного кейсу: звільнення з Білорусі 109 цивільних, переважно іноземців, серед яких — кілька українців.
Буданов пропонує фокус:
- Разом із суспільно важливими для Білорусі людьми вийшли і п’ять громадян України, які проходили по справах, пов’язаних із діяльністю українських спецслужб на території Білорусі.
- Він підсумовує: “це добре” — і пропонує концентруватися саме на цьому.
На питання, чим Білорусь цікава США (на тлі контактів нової адміністрації та часткового зняття санкцій), відповідає коротко:
- Геополітика: Росія, Венесуела, торговельні коридори “зі сходу на захід” — і ще багато факторів.
Робота РФ з українським суспільством: демобілізація як ключова ціль і “компроміс, коли обидва сумні”
Буданов прямо називає, що для РФ є одним з оперативних завдань:
- Зрив мобілізації (і кампанія триватиме, доки триває війна).
На питання про ризик дестабілізації — коли він більший: якщо Україна воює чи якщо приймає умови переговорів — Буданов звертає увагу на визначення:
- Перемовини — це компроміс.
- Компроміс — це не коли один щасливий, а інший сумний, а коли обидва виходять сумними.
- Якщо нам “диктують умови”, а ми їх приймаємо — це не перемовини (він натякає на іншу назву).
Чи вкладатиметься Росія в дестабілізацію “всередині” у разі паузи? Буданов каже:
- РФ завжди була в цьому сильна, працює так “в усіх країнах”, Україна не виняток.
- Це “нормальна робота спецслужб” багатьох держав, просто Росія традиційно сильна.
Тиск на НАТО: провокації, інформаційна кампанія і перевірка готовності
Ведуча згадує інциденти втручань РФ у повітряний простір країн НАТО і додає приклад: судно на повітряній подушці зайшло в територіальні води Естонії й спокійно вийшло.
Буданов погоджується: провокації системні. Їхня мета:
- Щоб про це говорили “в усіх країнах світу”.
- Це елементи спецінформаційної кампанії тиску — на внутрішні суспільства, зовнішніх партнерів і т.д.
- Паралельно — перевірка готовності до реагування на військові загрози.
Він додає тезу, яка звучить як попередження:
- РФ не полишає ідей “відкритого заходу” в певні країни.
- На питання “які?” відповідає: балтійські країни.
Чи формує РФ резерви для інших фронтів?
- Так, формується стратегічний резерв, але він ще не набув спроможностей “про які вони мріють”.
- Оперативний резерв постійно задіюється.
- Поки триває широкомасштабна війна тут — на два фронти воювати не будуть, бо “Друга світова показала: це катастрофа”.
Диверсії в ЄС і “українські паспорти”: важлива різниця формулювань
Ведуча згадує випадки, коли РФ, імовірно, використовувала осіб з українськими паспортами для провокацій у ЄС (зокрема в Польщі).
Буданов робить принципову поправку:
- Це не “люди з паспортами”, а громадяни — і це різні речі.
На питання “чи РФ використовує цих людей і як це відбувається” він знову уникає прямої відповіді, але дає рамку:
- Якщо поставити себе на місце РФ, у війні їй було б вигідно, щоб громадяни України в країнах-союзниках РФ робили дії, що створюють напруження, погіршують відносини, розривають зв’язки.
- “От вам відповідь”, — підсумовує він логіку.
Молдова і Придністров’я: “само не зникне”, але рішення — питання геополітики
Ведуча піднімає Молдову: там перемогли проєвропейські сили, але лишається Придністров’я.
Буданов каже:
- Сам по собі анклав не припинить існувати.
- Якщо говорити про “передумови”, треба порівнювати сили Молдови і Росії.
- РФ своє угруповання утримує, “в них все добре там”.
Він додає важливу для України рамку:
- Це може бути загрозою для України.
- Україна “може вирішити” це питання, навіть радикально, якщо візьметься.
- Але “чи потрібно” — це вже геополітичне питання, і на нього він утримується від відповіді.
Зони нестабільності у світі й нова архітектура безпеки: “старий світопорядок зруйнований”
На запитання про 2026-й — Венесуела, Тайвань, інші точки ризику — Буданов розширює перспективу:
- Багато воєн і конфліктів вже йдуть “прямо тут і зараз”: “половина Африки”, М’янма тощо.
- Це нікуди не дінеться.
Головна теза: “Старий світопорядок повністю зруйнований, його не існує.”
Новий — будується, є різні “архітектурні проекти” на розгляді.
Про місце України:
- Україна або займе достойне місце, або будуть великі проблеми і для України, і для інших країн (зокрема тих, кому загрожує РФ).
- Це залежить від наших дій і від фінальних результатів війни.
І тут він повертає вагу переговорів:
- Перемовний процес важливий не тільки для нас і росіян — а для того, “що буде далі” у ширшій архітектурі.
Економіка РФ: “21% нафтообробки втрачено”, рецесія, бюджет-2026 і 46% на війну
Наприкінці інтерв’ю ведуча нагадує його слова з початку 2025-го: якщо Росія “не схаменеться” до середини 2025 року, їй доведеться ухвалювати дуже складні рішення щодо фінансово-економічної системи.
Буданов відповідає: проблеми в економіці є — і пропонує дивитися на війну через кошти.
Удари по ПЕК і “21%”
Він говорить про “санкції України по РФ” у сенсі ударів по паливно-енергетичному комплексу і стверджує:
- РФ втратила близько 21% усієї нафтообробки та всього, що стосується виробництва бензину.
- Це “величезні кошти”, а економіка РФ “побудована на цьому”.
Він зводить “основу” російської економіки до трьох опор:
- Нафта, газ і золото. “Все. Більше нічого нема.”
Рецесія з кінця весни
Далі він стверджує:
- З кінця весни РФ зайшла в стабільну рецесію.
- Це не “обвал”, але проблеми “йдуть”.
Бюджет-2026: “катастрофічний”, усе порізано крім оборони
Буданов каже, що бюджет РФ на 2026 рік виглядає катастрофічно:
- “Всі програми скорочені”, лишається тільки оборонна компонента.
- Непопулярні й болючі рішення “вони вже прийняли”.
46% на війну
Одна з найжорсткіших цифр у розмові:
- Сукупно (оборона + “сили безпеки й оборони” в широкому сенсі) — 46% бюджету.
Висновок Буданова:
- Жодна країна не може нормально розвиватися, коли витрачає 46% на війну — “це неможливо”.
Чи вплине економіка на поле бою?
Ведуча питає, чи економічні труднощі вплинуть безпосередньо на поле бою у 2026-му.
Буданов розділяє:
- На полі бою — ні.
- На позицію Росії щодо завершення війни — так, “стовідсотково”.
І уточнює про “економічний крах”: якщо війна тягнеться так, як є, РФ може “рухатись тими темпами вниз” дуже довго — не обов’язково буде миттєва точка обвалу. Але питання — чи готова Росія так довго чекати, бо проблеми вже істотні.
Території й “врегулювання”: це не автоматично “віддати”
Ведуча виносить у фінал найболючіше: чи бачить він вирішення територіального питання, якщо соціологія показує, що люди не готові “виходити з Донеччини”.
Буданов відповідає важливою рамкою:
- Чому “врегулювання” територіального питання автоматично означає “комусь щось віддати”?
- Він нагадує свою позицію: він противник того, щоб “будь-що будь-кому віддавати”.
І повертає формулу компромісу: Компроміс — це коли обидва виходять “сумними”. Оце компроміс.
З усього сказаного Будановим складається жорсткий, але цілісний “скелет” 2026-го:
- РФ не припиняє наступ і бачить завдання року як Донбас + Запоріжжя (з мрією про весь регіон).
- Їхня здатність воювати довго упирається не стільки в “людей”, скільки у гроші — і поки гроші є, контрактна модель дозволяє закривати сотні тисяч.
- Україна, за його логікою, має внутрішній фронт, який прямо б’є по мобілізації: інформаційна реальність інколи множить токсичні кейси й формує відчуття тотальної несправедливості.
- Масовані удари “шахедами” і ракетами — не випадковість і не “залишки складів”: РФ вийшла на пік промисловості, виконує й перевиконує плани, а удари по енергетиці не припиняться.
- Переговори неминучі, але він бачить їх як тиху, закриту роботу, де головний вузол — території, а компроміс за визначенням буде болючим.
- Економіка РФ вже “їде вниз” (рецесія, бюджет, 46% на війну), але це, за його словами, не зламає поле бою миттєво — радше буде тиснути на готовність РФ шукати вихід.
- Паралельно старий світопорядок розвалився — і місце України в новій архітектурі залежить від того, чим завершиться ця війна.
За матеріалами suspilne.media
