Україна одночасно створює Командування далекобійного, або глобального, впливу та Об’єднані сили швидкого реагування.

Перша структура має перетворити окремі удари по військовому потенціалу Росії на системну кампанію під єдиним управлінням.

Друга — трансформувати штурмові війська у технологічне угруповання з артилерією, безпілотниками та можливістю швидко реагувати на зміни фронту.

Разом ці рішення мають сформувати два ударні контури: один працюватиме у стратегічній глибині противника, інший — безпосередньо на полі бою.

10 липня 2026 року президент Володимир Зеленський підписав одразу три укази, які запускають одну з найпомітніших перебудов системи управління Збройними силами за останній час.

Указ №592 передбачає створення Об’єднаних сил швидкого реагування у складі Сухопутних військ і доручає опрацювати можливість їх подальшого перетворення на окремий рід сил. Указ №593 запускає формування Командування далекобійного, або глобального, впливу як нової функціональної структури ЗСУ. Указ №594 додає посади командувачів обох нових структур до переліку військових посад, кандидатури на які погоджуються з президентом.

Формально йдеться про два різні напрями реформи. Проте логіка в них спільна: зібрати розпорошені сили й засоби під постійним командуванням, скоротити час від отримання інформації до застосування сили та встановити персональну відповідальність за результат.

Об’єднані сили швидкого реагування повинні відповідати на різкі зміни безпосередньо на фронті. Командування далекобійного впливу — системно знижувати здатність Росії забезпечувати та продовжувати війну.

Що саме створюється

Структура	Статус	Основне призначення
Командування далекобійного, або глобального, впливу	Нова функціональна структура у складі ЗСУ	Підвищення ефективності дальніх ударів і послаблення воєнного потенціалу Росії
Об’єднані сили швидкого реагування	Спочатку — у складі Сухопутних військ	Швидке реагування на зміни фронту, наступальні й оборонні операції
Можливий майбутній статус сил швидкого реагування	Окремий рід сил ЗСУ — після додаткового опрацювання	Постійна технологічна штурмова складова
Кандидат на командувача сил швидкого реагування	Бригадний генерал Дмитро Волошин	Формування та розвиток нової структури
Командувач далекобійного впливу	Публічно не названий	Координація далекобійної кампанії

Президентські укази не означають, що обидві структури вже повністю сформовані, укомплектовані та приступили до виконання всіх завдань. Документи запускають організаційний процес, у межах якого уряд, Міністерство оборони, головнокомандувач і Генеральний штаб мають визначити структуру, штат, підпорядкування, повноваження, систему забезпечення та кандидатури керівників.

Інакше кажучи, політичне рішення вже ухвалене, але практична архітектура двох нових командувань лише формується.

Чому дві реформи розпочали одночасно

Війна дедалі більше розділяється на два взаємопов’язані рівні.

Перший — це безпосередньо поле бою. Тут ситуація може швидко змінюватися через прорив оборони, накопичення російських сил, втрату важливого рубежу, появу вразливого флангу або можливість для української контратаки.

Другий рівень — стратегічна глибина. Там розташовані елементи системи, яка дозволяє Росії продовжувати бойові дії: військове виробництво, логістика, ремонтні потужності, місця накопичення ресурсів, інфраструктура забезпечення та інші компоненти воєнного потенціалу.

Якщо діяти лише на фронті, Україна змушена постійно реагувати на сили та ресурси, які Росія вже підготувала й доставила до району бойових дій.

Якщо зосередитися лише на далекобійних ударах, але не мати мобільного резерву на полі бою, навіть успішне послаблення російського тилу не завжди дасть негайний результат на конкретній ділянці фронту.

Тому дві структури можна розглядати як частини одного задуму:

• сили швидкого реагування мають змінювати ситуацію там, де вже відбувається бій;
• далекобійне командування повинно впливати на здатність Росії цей бій підтримувати та продовжувати.

Об’єднані сили швидкого реагування: не просто нова назва для штурмовиків

Офіційною метою указу №592 визначено підвищення спроможностей ЗСУ проводити наступальні й оборонні операції, реагувати на сучасні виклики та різкі зміни оперативної обстановки. Окремо в документі йдеться про трансформацію штурмових військ Сухопутних військ у сучасну технологічну складову Сил оборони.

У вечірньому зверненні Зеленський пояснив концепцію детальніше. За його словами, нова структура повинна поєднати боєздатність штурмових військ, безпілотний компонент, артилерію та інші засоби, необхідні для максимально оперативного реагування на фронті.

Отже, йдеться не лише про адміністративне перейменування штурмових частин. Задум передбачає перехід від набору підрозділів із різним підпорядкуванням до постійно організованого угруповання, здатного діяти як єдина бойова система.

Яким може бути склад нових сил

За інформацією джерела, наближеного до командування ЗСУ, до Об’єднаних сил швидкого реагування планують включити штурмові, артилерійські та безпілотні бригади.

Майбутню структуру описують як нове втілення командування штурмових військ, але зі значно ширшими можливостями. Їхня загальна філософія начебто збережеться, однак штурмові формування отримають постійні артилерійські та безпілотні компоненти.

Така модель має практичну логіку. Штурмова піхота не може ефективно діяти сама по собі. Їй потрібні розвідка, спостереження, вогнева підтримка, безпілотні системи, інженерне забезпечення, захищений зв’язок, транспорт, евакуація та логістика.

Якщо всі ці елементи щоразу збираються з різних частин уже після отримання бойового завдання, підрозділам потрібен час на знайомство, узгодження процедур і налагодження управління.

Об’єднані сили швидкого реагування мають прибути на визначений напрямок уже як злагоджена система.

Які завдання можуть виконувати сили швидкого реагування

Повного переліку функцій у відкритих документах немає. Проте з формулювань указу та звернення президента випливають чотири основні сценарії застосування.

1. Стабілізація критичних ділянок

Якщо на певному напрямку виникає загроза прориву, нові сили можуть бути перекинуті туди як організований резерв.

Їхнім завданням буде не просто збільшити кількість військових на ділянці, а швидко розгорнути повноцінне угруповання з власним управлінням, вогневою підтримкою та безпілотною складовою.

Такі сили можуть використовуватися для посилення оборони, закриття розривів у бойових порядках, захисту флангів і виграшу часу для розгортання інших резервів.

2. Проведення контратак

Швидке реагування не обмежується обороною.

Якщо російські підрозділи просунулися, але ще не встигли закріпитися, організований резерв може спробувати відновити становище, повернути окремі позиції або зірвати подальший розвиток наступу.

Для цього потрібні не тільки підготовлені штурмові підрозділи, а й швидка розвідка, артилерійська підтримка та безпілотні засоби.

3. Створення локальної переваги

За умов, коли Росія має чисельну перевагу, Україна не може рівномірно наситити всі ділянки фронту однаковою кількістю сил.

Альтернативою є швидке зосередження ресурсів на конкретному напрямку. Об’єднане командування може створювати тимчасову перевагу там, де виникла загроза або можливість для активних дій.

4. Формування постійного оперативного резерву

Наявність окремого командування має дозволити Генеральному штабу не збирати резервне угруповання після початку кризи, а підтримувати його у готовності заздалегідь.

Однак для цього частини повинні мати не лише особовий склад і техніку, а й час на підготовку, злагодження та відновлення.

Чому обрали Дмитра Волошина

Президент повідомив, що визначив для виконання нового завдання командира 8-го корпусу Десантно-штурмових військ, Героя України бригадного генерала Дмитра Волошина.

Формальна процедура ще передбачає, що міністр оборони та головнокомандувач повинні опрацювати кандидатуру й невідкладно подати її на погодження. Тому коректніше називати Волошина визначеним президентом кандидатом, а не вже призначеним командувачем.

Вибір командира ДШВ не випадковий.

Волошин перебуває на військовій службі з 2008 року, бере участь у російсько-українській війні з 2014-го, служив у кількох десантно-штурмових бригадах, командував 82-ю бригадою, а згодом очолив новостворений 8-й корпус ДШВ. Він також має досвід наступальних і оборонних операцій.

Ще у 2025 році Волошин говорив, що хотів би отримати завдання діяти як ударне угруповання. Він наголошував на необхідності збирати найкращі практики різних бригад, перевіряти їх і масштабувати на рівень корпусу. На його думку, Україна не може змагатися з Росією кількістю людей і повинна випереджати противника технологіями, передусім безпілотними системами.

Ці підходи значною мірою збігаються із заявленою концепцією сил швидкого реагування: постійне управління, технологічна перевага, інтеграція різних компонентів і персональна відповідальність командування за підлеглі частини.

У Силах оборони також назвали вибір Волошина вдалим, відзначивши його професійну репутацію.

Чим сили швидкого реагування відрізнятимуться від ДШВ

На перший погляд, завдання нової структури можуть дублювати функції Десантно-штурмових військ, які вже є мобільним ударним компонентом ЗСУ.

Однак між ними є принципова різниця.

ДШВ — це сформований рід військ із власним командуванням, традиціями, бригадами та системою підготовки.

Об’єднані сили швидкого реагування створюються через трансформацію штурмових військ Сухопутних військ. Вони можуть об’єднати не лише штурмові, а й артилерійські та безпілотні бригади.

Тобто ДШВ і нова структура можуть мати схожу мобільну та ударну логіку, але не є тотожними.

Призначення Волошина радше свідчить про намір перенести до нових сил досвід ДШВ у плануванні активних дій, підготовці командирів і побудові корпусного управління.

Людський вимір реформи

Оголошуючи про трансформацію штурмових військ, Зеленський окремо наголосив, що в цьому напрямку накопичилися проблеми, передусім у ставленні до людей. Президент також повідомив про процесуальні дії правоохоронних органів і майбутні зміни на рівні управління.

Ця заява прозвучала на тлі суспільного резонансу навколо 425-го окремого штурмового полку «Скеля». У медіа були оприлюднені звинувачення щодо небойових втрат, жорстокого поводження та серйозних управлінських проблем у підрозділі. Після публікацій військова омбудсманка запропонувала змінити систему управління такими формуваннями.

Водночас створення Об’єднаних сил швидкого реагування не варто зводити лише до реакції на один скандал.

Реформа може стати спробою встановити єдині стандарти для штурмових частин: від підготовки командирів і планування операцій до ротації, відновлення та контролю за дотриманням прав військовослужбовців.

Нова структура матиме сенс лише тоді, коли командування відповідатиме не тільки за кількість проведених операцій, а й за якість підготовки, збереження особового складу та обґрунтованість поставлених завдань.

Командування далекобійного впливу: що створив указ №593

Друга частина реформи стосується українських далекобійних спроможностей.

Указ №593 створює у складі ЗСУ нову функціональну структуру — Командування далекобійного, або глобального, впливу.

Офіційно перед ним поставлено три головні цілі:

1. підвищити ефективність дальніх вогневих ударів;
2. знизити спроможність противника вести війну проти України;
3. підірвати його воєнний потенціал.

Зеленський сформулював завдання ширше: нове командування має сконцентрувати наявні ресурси, щоб відчутніше знижувати російський потенціал війни. Ім’я майбутнього командувача президент не назвав, але заявив, що це має бути максимально досвідчений керівник.

Важливо, що указ не створює окремий рід військ. У документі йдеться саме про функціональну структуру у складі Збройних сил.

Це означає, що командування, ймовірно, повинно об’єднати планування та координацію різних засобів, не обов’язково забираючи всі відповідні підрозділи у постійне адміністративне підпорядкування.

Що означає «глобальний вплив»

Слово «глобальний» у назві може створювати хибне враження, що Україна формує аналог стратегічного командування світового масштабу.

Однак із тексту указу цього не випливає.

Офіційний документ говорить про дальні вогневі удари, підрив воєнного потенціалу противника та зменшення його здатності вести війну. Тому «глобальний» у цьому контексті доцільніше розуміти як всеохопний вплив на російську воєнну систему, а не як необмежену географію застосування.

Мета полягає не лише в тому, щоб уразити окремий об’єкт, а в тому, щоб змінити умови, в яких Росія веде війну.

Системний результат може проявлятися в необхідності розосереджувати ресурси, змінювати маршрути, посилювати захист, витрачати кошти на відновлення, переносити об’єкти або відтягувати сили протиповітряної оборони.

Від окремих ударів до єдиної кампанії

Нове командування створювалося в режимі підвищеної секретності та має відповідати за розроблення загальної філософії й реалізацію далекобійних ударів по Росії.

Під «філософією» тут варто розуміти не абстрактну доктрину, а спільну систему відповідей на практичні запитання:

• якої військової мети має досягти далекобійна кампанія;
• які спроможності Росії є пріоритетними;
• як розподіляти обмежені ресурси;
• якою має бути послідовність операцій;
• як поєднувати різні засоби й виконавців;
• як оцінювати не лише факт ураження, а довгостроковий результат.

Саме тут проходить межа між окремим успішним ударом і системною кампанією.

Одиничне ураження може тимчасово зупинити роботу конкретного об’єкта. Послідовна кампанія повинна змусити противника постійно змінювати поведінку, витрачати додаткові ресурси та втрачати можливості.

Яку конкуренцію має усунути командування

В українській системі існувала конкуренція між структурами, які займаються далекобійними операціями.

Серед них: Головне управління розвідки, Службу безпеки України, Сили безпілотних систем та інші складові Сил оборони. Нове командування нібито має зменшити цю конкуренцію і створити єдину рамку для планування.

Конкуренція між структурами сама по собі не завжди є негативною. Вона може прискорювати технологічний розвиток, породжувати нові підходи та не дозволяти системі залежати від одного центру.

Проблеми виникають, якщо конкуренція призводить до дублювання завдань, боротьби за обмежені ресурси, неповного обміну інформацією або відсутності спільної послідовності операцій.

Єдине командування повинно не знищити ініціативу різних структур, а підпорядкувати їхні можливості загальному стратегічному задуму.

Чи підпорядкують новому командуванню СБУ та ГУР

Ні президентський указ, ні відкриті офіційні пояснення не дають підстав стверджувати, що СБУ або ГУР автоматично перейдуть у підпорядкування новому командувачу.

Командування далекобійного впливу створюється у складі ЗСУ. СБУ та ГУР мають окремий правовий статус і власні вертикалі управління.

Тому можливі кілька модифікацій взаємодії.

Нове командування може безпосередньо керувати далекобійними підрозділами ЗСУ, тоді як інші органи зберігатимуть власне управління, але координуватимуть із ним пріоритети.

Інший варіант — створення механізму спільного планування, за якого різні структури залишаються організаційно незалежними, проте діють у межах погодженої кампанії.

Можливий і розподіл сфер відповідальності — за типами завдань, можливостями або напрямами.

Наразі немає розʼяснення навіть остаточної моделі взаємодії нового командування із Силами безпілотних систем. Також не відомо, кому саме підпорядковуватиметься нова структура та хто її очолить.

Що має концентрувати далекобійне командування

Фраза президента про концентрацію всіх наявних ресурсів не обов’язково означає фізичну передачу кожного далекобійного підрозділу одному командувачу.

Концентрація може стосуватися передусім управління:

• єдиного визначення пріоритетів;
• розподілу дефіцитних засобів;
• координації розвідки;
• планування послідовності операцій;
• оцінювання результатів;
• взаємодії з виробниками;
• формування довгострокового запиту на нові спроможності.

Командування може отримувати різні підрозділи й засоби для виконання конкретних завдань, не обов’язково керуючи ними постійно в адміністративному сенсі.

Остаточну модель має визначити Генеральний штаб.

Чому важливий повний цикл операції

Ефективність далекобійного впливу залежить не тільки від характеристик окремого засобу.

Не менш важливий весь цикл:

виявлення → перевірка інформації → визначення пріоритету → планування → застосування → оцінювання результату → повторне рішення.

Якщо різні етапи розділені між структурами, які повільно обмінюються інформацією або мають різні пріоритети, час між виявленням можливості та рішенням збільшується.

Постійне командування може скоротити цей цикл, якщо отримає доступ до необхідних даних, захищені канали взаємодії та право розподіляти ресурси.

Водночас надмірна централізація теж може бути небезпечною. Якщо кожне рішення проходитиме через додатковий штаб і довгий ланцюг погоджень, швидкість, навпаки, зменшиться.

Зв’язок із оборонною промисловістю

Ще одним потенційним завданням далекобійного командування може стати формування єдиного запиту для української оборонної промисловості.

Ця функція прямо не розписана в указі, але логічно випливає із завдання концентрувати ресурси та підвищувати ефективність.

Постійний центр управління здатен накопичувати дані про результативність застосування, надійність систем, виявлені недоліки й потреби військових.

Виробники у такому разі можуть отримувати не розрізнені побажання від багатьох підрозділів, а узгоджені пріоритети щодо характеристик, масштабування виробництва, вдосконалення компонентів та адаптації до змін російської протидії.

Але тут важливо не створити монополію одного штабу на технічні рішення. Польові підрозділи повинні зберігати можливість швидко передавати власний досвід і пропонувати нові підходи.

Як дві структури доповнюватимуть одна одну

Об’єднані сили швидкого реагування та Командування далекобійного впливу працюватимуть на різних рівнях, але їхній результат має сходитися на фронті.

Рівень	Структура	Очікуваний ефект
Стратегічна глибина	Командування далекобійного впливу	Послаблення здатності Росії виробляти, накопичувати, переміщувати й застосовувати ресурси війни
Оперативний рівень	Об’єднані сили швидкого реагування	Швидке посилення напрямків, контратаки, стабілізація фронту
Тактичний рівень	Штурмові, артилерійські та безпілотні підрозділи	Безпосереднє виконання бойових завдань як єдина система

Умовно кажучи, далекобійне командування має створювати сприятливіші умови для ведення війни, а сили швидкого реагування — використовувати ці умови там, де вони можуть дати конкретний результат.

Якщо внаслідок системного впливу Росії складніше забезпечувати певний напрямок, мобільне українське угруповання може отримати можливість для активніших дій.

І навпаки: інформація про потреби фронту має впливати на пріоритети далекобійної кампанії.

Які рішення ще не ухвалені

Попри політичну визначеність, навколо обох реформ залишається багато відкритих питань.

Для сил швидкого реагування

Необхідно визначити:

• які саме частини ввійдуть до структури;
• чи будуть вони передані постійно;
• яким буде співвідношення штурмових, артилерійських і безпілотних формувань;
• як нові сили взаємодіятимуть із корпусами, ДШВ та оперативними угрупованнями;
• як організують ротацію й відновлення;
• чи стануть вони окремим родом сил.

Для далекобійного командування

Залишається встановити:

• хто його очолить;
• кому воно підпорядковуватиметься;
• які підрозділи отримає в постійне управління;
• як координуватиме діяльність із СБУ, ГУР і Силами безпілотних систем;
• хто затверджуватиме пріоритети;
• як вимірюватиметься результат;
• які повноваження матиме командувач щодо розподілу ресурсів.

Для оформлення нової системи Верховній Раді можуть знадобитися законодавчі зміни. Однак їхній точний обсяг поки що не визначений публічно.

Головні ризики реформи

Нові штаби без нових можливостей

Найбільша загроза — створити додаткові командування, але не забезпечити їх людьми, ресурсами, інформацією та реальними повноваженнями.

У такому разі нові структури стануть лише ще одним рівнем погодження.

Боротьба за кадри

Для двох командувань потрібні досвідчені офіцери, аналітики, фахівці з розвідки, безпілотних систем, артилерії, зв’язку та логістики.

Якщо їх просто переведуть із чинних органів управління без підготовки заміни, реформа може послабити інші частини ЗСУ.

Під час формування 8-го корпусу Волошин уже говорив про труднощі з комплектуванням штабів і небажання окремих структур віддавати підготовлених офіцерів.

Перетин повноважень

Нові структури можуть конкурувати з уже наявними командуваннями, якщо Генеральний штаб не проведе чітких меж відповідальності.

Особливо складною буде координація далекобійного напрямку, де беруть участь органи з різним правовим статусом.

Перетворення сил швидкого реагування на «пожежну команду»

Мобільний резерв може втратити боєздатність, якщо його безперервно перекидатимуть із одного кризового напрямку на інший без часу на відновлення.

Повноцінна модель повинна включати не лише швидке введення в бій, а й регулярний цикл підготовки, застосування, виведення, доукомплектування та повторного злагодження.

Надмірна централізація далекобійних операцій

Єдине планування має усунути дублювання, але не повинно придушити ініціативу підрозділів, які розробляють нові технології й тактичні підходи.

Оптимальна система повинна поєднати стратегічну координацію з децентралізованим пошуком нових рішень.

Як оцінювати успіх

Успіх Об’єднаних сил швидкого реагування не можна вимірювати лише кількістю проведених штурмів.

Важливішими будуть:

• швидкість прибуття на критичний напрямок;
• здатність стабілізувати ситуацію;
• якість взаємодії штурмовиків, артилерії та безпілотних систем;
• обґрунтованість бойових завдань;
• збереження боєздатності;
• час, необхідний для відновлення підрозділів.

Роботу далекобійного командування також не варто оцінювати тільки за кількістю запусків, дальністю або числом повідомлень про ураження.

Головним показником має стати реальний вплив на російську систему ведення війни:

• тривалість порушення роботи важливих спроможностей;
• зростання витрат противника;
• зміна логістичних маршрутів;
• необхідність розосередження сил;
• відтягування ресурсів із фронту;
• скорочення можливостей Росії підтримувати бойові дії та завдавати ударів по Україні.

Що має відбутися далі

Першим кроком стане формальне призначення командувачів.

Щодо сил швидкого реагування політичний вибір уже зроблено на користь Дмитра Волошина, але його кандидатура має пройти визначену процедуру.

Керівника Командування далекобійного впливу поки що не названо.

Одночасно Генеральний штаб і Міністерство оборони повинні:

1. сформувати органи управління;
2. визначити підпорядковані або придані сили;
3. розмежувати компетенції;
4. встановити порядок взаємодії;
5. створити систему забезпечення;
6. визначити критерії оцінювання;
7. підготувати необхідні нормативні та, можливо, законодавчі зміни.

Указ №594 уже закріпив, що кандидатури обох командувачів погоджуватимуться з президентом. Це створює окремий рівень політичної відповідальності за вибір керівників, але оперативне управління має залишатися частиною військової вертикалі.

Створення Командування далекобійного впливу та Об’єднаних сил швидкого реагування — це спроба побудувати в ЗСУ два постійні ударні контури.

Перший має працювати у стратегічній глибині: об’єднувати далекобійне планування, концентрувати ресурси та системно знижувати здатність Росії продовжувати війну.

Другий — безпосередньо на фронті: швидко посилювати критичні напрямки, проводити контратаки та створювати локальну перевагу за рахунок поєднання штурмових військ, артилерії та безпілотних систем.

Головна ідея обох реформ полягає не в появі нових назв, а в переході від тимчасово зібраних угруповань до постійної системи управління.

Далекобійні удари мають перестати бути набором окремих операцій і перетворитися на послідовну кампанію.

Штурмові підрозділи повинні перестати залежати від випадкового набору приданих засобів і отримати стабільну артилерійську, безпілотну, розвідувальну та логістичну підтримку.

Але остаточний результат залежатиме від практичної реалізації.

Якщо нові командування отримають реальні повноваження, професійні штаби, доступ до інформації та стабільний ресурс, вони можуть скоротити цикл ухвалення рішень і зробити застосування сил більш системним.

Якщо ж реформа обмежиться створенням нових посад і додаткових рівнів погодження, вона лише збільшить бюрократію.

Тому головне питання полягає не в тому, скільки нових структур з’явиться у ЗСУ, а в тому, чи зможуть вони швидше за противника бачити загрозу, концентрувати ресурси, ухвалювати рішення та досягати вимірюваного військового результату.