Михайло Федоров у першому великому інтерв’ю на посаді міністра оборони описав реформу, яка має одночасно відповісти на три кризи: втому військових, дефіцит мотивованих людей на фронті та недовіру суспільства до мобілізаційної системи. Її перший етап — нові контракти, рекордні виплати для піхоти й штурмовиків, гарантована відстрочка після служби, повернення СЗЧ і спроба перевести оборонну систему на дані, аудит та прозорі закупівлі.
Реформа, яку неможливо більше відкладати
Федоров описує нинішню ситуацію як операцію «на відкритому серці». Українська армія входить у новий етап війни з проблемами, які роками накопичувалися всередині системи. Військові, що воюють із 2022-го або ще з 2014 року, дедалі гостріше потребують зрозумілої перспективи звільнення. Мобілізація стала одним із найконфліктніших питань у суспільстві. СЗЧ перетворилося на окрему системну кризу. А держава, яка одночасно має стримувати російський наступ, закуповувати зброю, платити армії та зберігати довіру громадян, більше не може діяти за логікою «якось витримаємо».
Саме в такому контексті міністр оборони Михайло Федоров презентує перший етап трансформації Сил оборони. В інтерв’ю він неодноразово підкреслює: йдеться не про косметичну зміну виплат і не про чергову комунікаційну кампанію. Це спроба створити нову систему координат для війська — з чіткими строками служби, грошовою мотивацією, цифровим обліком, можливістю переведення, зрозумілими правилами для тих, хто вже служить, і для тих, хто лише може піти до війська.
Головний політичний сенс реформи — повернути військовим те, що Федоров називає «світлом у кінці тунелю». Тобто дати людині відповідь на прості, але ключові запитання: скільки я служу, скільки отримую, що буде після завершення контракту і чи зможу я повернутися до цивільного життя.
З чого все почалося: аудит, мінус 300 млрд і три великі проблеми
Федоров заходив у Міноборони з дуже жорсткої стартової позиції. За його словами, міністерство він отримав із «мінус 300 млрд грн», близько 2 млн українців у розшуку та приблизно 200 тис. військовослужбовців у СЗЧ. Саме тому першим завданням став аудит — не лише фінансовий, а й управлінський, кадровий і бойовий. Ключова ідея — рішення мають ухвалюватися не «на відчуттях», а на даних.
Міністр описує три базові принципи нової моделі Міноборони:
- Рішення на основі даних.
Не інтуїція, не ручне управління, не політична доцільність, а цифри: втрати, ефективність підрозділів, мобілізаційна воронка, закупівельні ціни, результативність зброї. - Партнерство з союзниками як обмін цінністю.
Україна не лише просить гроші й техніку, а й дає партнерам бойовий досвід, дані, технологічні висновки та розуміння сучасної війни. - Перемога в кожному технологічному циклі.
Війна змінюється швидше, ніж класична військова бюрократія. Тому Україна має швидко адаптувати дрони, артилерію, ППО, РЕБ, авіацію, логістику та цифрові системи.
Аудит, за словами Федорова, охопив фінансові показники, витрати, мобілізаційну воронку, бригади, причини втрат на полі бою. Міноборони розробило 160 критеріїв оцінки бригад і почало збирати поіменні дані щодо загиблих і зниклих безвісти, аналізуючи не лише сам факт втрати, а й причину: артилерія, КАБ, вихід або захід на позицію, інший тип загрози.
Це важливий момент: Федоров намагається показати, що реформа зарплат і контрактів не виникла «з повітря». Вона стала наслідком спроби порахувати війну — де система втрачає людей, де неефективно витрачає гроші, де командири не мають достатньої мотивації, де мобілізовані випадають із системи, а де держава може знайти ресурс без додаткового зовнішнього фінансування.
Гроші на реформу: тендери, економія і боротьба з корупцією
Найочевидніше запитання до будь-якої реформи такого масштабу: де взяти гроші? Особливо в умовах, коли оборонний бюджет і так є найбільшим у країні, а війна щомісяця вимагає колосальних витрат.
Федоров стверджує, що старт трансформації став можливим завдяки внутрішній оптимізації, аудиту та зміні закупівель. Міністерство, за його словами, не отримало окремого додаткового фінансування саме під перший етап. Тому частину ресурсу шукають усередині системи — через конкуренцію, тендери та боротьбу з корупційними практиками.
Найпоказовіший приклад — закупівлі 155-мм далекобійної артилерії. За словами Федорова, після запуску конкурсу на снаряди, які летять понад 30 км, Міноборони зекономило 16–20%, а одна з компаній знизила ціну на кожному снаряді на $1000.
Для оборонного бюджету це не дрібниця. Якщо масштабувати таку економію на великі закупівлі — дрони, боєприпаси, транспорт, комплектуючі, ремонт, — йдеться про мільярди гривень, які можна спрямувати на додаткові виплати, контракти, нову техніку або інші критичні напрями.
Федоров також заявляє, що за перші п’ять місяців Міноборони законтрактувало дронів більше, ніж за весь попередній рік. І це, за його словами, стало можливим ще до повноцінного надходження європейського кредиту.
Європейський кредит: гроші є, але дістатися до них складно
Окрема частина фінансової архітектури — європейський кредит. Його планують спрямовувати на українські дрони, українські ракети, далекобійну артилерію, а також міжнародні проєкти — зокрема закупівлю шведських Gripen і програму отримання протибалістичних ракет.
Але Федоров чесно визнає: головна проблема не лише в самій сумі, а в механіці використання. Частина європейських партнерів хоче, щоб кошти залишалися в них і витрачалися на те, що виробляють європейські компанії. Україна ж наполягає: ці гроші мають допомагати виграти війну, а не застрягати в бюрократії.
Цей конфлікт логік — один із ключових для нинішньої війни. Європейська система працює повільно, процедурно й обережно. Українська потреба — швидка, практична й фронтова. Коли Федоров каже партнерам, що завдання кредиту — допомогти Україні, а не Росії, він фактично натякає: затримка рішень теж має ціну, і цю ціну платить фронт.
Не лише дрони: артилерія, авіація, F-16 і ППО
У публічному образі Федорова часто сприймають як людину дронів і цифровізації. Але в інтерв’ю він намагається зруйнувати цей стереотип. Його теза: Міноборони не може бути «заточене» лише на один тип зброї. Сучасна війна — це оркестр, де дрони, артилерія, ракети, авіація, ППО, РЕБ і логістика мають працювати разом.
Один із його головних пріоритетів — далекобійна 155-мм артилерія. За словами міністра, коротка артилерія на 12–18 км дедалі частіше не дає потрібного результату, бо kill zone розширилася, а гармати швидко потрапляють під загрозу ворожих дронів. Тому потрібно переходити на снаряди й системи дальністю 30+ км.
Так само він говорить про авіацію: ремонтні спроможності для F-16, пошук фінансування, постачання ракет, взаємодію з Канадою та Бельгією, переобладнання гелікоптерів для боротьби з «Шахедами». У цьому блоці важлива не лише конкретика, а й стиль управління: Федоров показує, що Міноборони намагається діяти в реактивному темпі — швидко знаходити ракети, літаки, компоненти, змінювати нормативну базу, відкривати ринок, шукати нестандартні рішення.
Суть трансформації: мотивована піхота замість мобілізаційної безвиході
Головний нерв реформи — піхота і штурмовики. Саме ці категорії військових несуть найбільший ризик і водночас є найбільш дефіцитними психологічно: суспільство найбільше боїться саме першої лінії, позицій, штурмів, невизначеності й безстроковості. Саме тому Федоров говорить про «найбільші у світі» зарплати для цих категорій: держава має платити більше тим, хто бере на себе найбільший ризик.
Федоров прямо говорить: щоб змінити мобілізаційну систему, потрібно спершу створити умови, за яких люди бачитимуть зрозумілу логіку служби. Звідси — рекордні виплати. За його словами, середня зарплата піхотинця має становити близько 300 тис. грн, а штурмовики зможуть отримувати до 460 тис. грн.
Це не просто «підняти зарплати». Це спроба створити нову мотиваційну рамку:
- за найвищий ризик — найвища оплата;
- за перебування на першій лінії — окрема денна виплата;
- за штурмові й ударно-пошукові дії — ще вища ставка;
- за результат — додаткові бонуси;
- після служби — відстрочка, а не повернення в невизначеність.
На першій лінії вводиться 10 тис. грн на день за перебування на позиції, а за штурм або ударно-пошукові дії — 40 тис. грн на день. Окремо зберігаються виплати за бойові позиції, командні пункти, управління і забезпечення.
Окремо вводяться виплати за конкретний результат: зокрема, 100 тис. грн за полоненого, що має збільшити обмінний фонд, а також додаткові виплати за відеопідтверджене ураження ворога. Усе це прив’язується до ширшої системи верифікації, балів і цифрового обліку результатів.
Нові контракти: 10, 14 і 24 місяці
Найважливіший елемент реформи — строкові контракти. Вони мають замінити відчуття безстроковості, яке стало однією з головних причин недовіри військових до держави.
| Формат | Для кого | Строк | Що дає |
|---|---|---|---|
| Піхотно-штурмовий контракт для чинних військових | Для тих, хто вже служить на відповідних посадах | 10 місяців | Право звільнитися після контракту та отримати відстрочку |
| Піхотно-штурмовий контракт для військовозобов’язаних | Для тих, хто заходить у військо | 14 місяців | 2 місяці навчання + 12 місяців служби |
| Бойовий контракт | Для інших бойових посад: БПЛА, РЕБ, НРК, артилерія, штаби тощо | 24 місяці | Гарантована відстрочка після служби |
| Базовий контракт | Для тилових і забезпечувальних посад | 24 місяці | Менший ризик, інші виплати, але також зрозумілий строк |
1. Піхотно-штурмовий контракт для чинних військових
Для тих, хто вже служить на першій лінії, вводиться контракт на 10 місяців. Після його завершення військовий може звільнитися зі служби й отримати відстрочку. Якщо, наприклад, із цих 10 місяців людина чотири місяці була на першій лінії, ці бойові дні конвертуються у додаткову відстрочку за формулою один день бойових = три дні відстрочки, плюс базові шість місяців. У прикладі Федорова це дає приблизно 18 місяців відстрочки.
2. Піхотно-штурмовий контракт для військовозобов’язаних
Для цивільних, які готові піти в піхоту або штурмові підрозділи, контракт становитиме 14 місяців: два місяці навчання і рік служби. Після цього також діятиме гарантована відстрочка — базові шість місяців плюс додатковий час за бойові дні.
3. Бойовий контракт на 24 місяці
Для інших бойових посад — операторів БПЛА, РЕБ, НРК, артилеристів, штабних посад та інших спеціальностей — запроваджується контракт на 24 місяці. Після нього військовий отримує гарантовану відстрочку: шість місяців базово плюс додатково один день відстрочки за один день бойових.
4. Базовий контракт для тилу
Для тилових і забезпечувальних посад також передбачається контрактна логіка. Тут нижчий ризик і, відповідно, інша система виплат, але принцип той самий: служба має мати зрозумілий строк, а не виглядати як пастка без виходу.
Чому відстрочка — ключ до довіри
Федоров прямо визнає: раніше мінімальний контракт був на три роки і без реальної довіри до того, що після завершення людина зможе звільнитися. Багато військових вважали, що контракт автоматично затягне їх у нове коло служби, а повернення через ТЦК лише створить нові ризики.
Тепер Міноборони намагається зафіксувати іншу логіку: контракт має завершуватися не невизначеністю, а конкретною гарантією — відстрочкою. Це важливо і для тих, хто вже служить, і для тих, кого держава хоче залучити добровільно.
У цій реформі відстрочка — не дрібна юридична деталь. Це психологічна опора. Людина повинна знати: якщо вона виконала контракт, держава не має одразу знову повернути її в мобілізаційну воронку.
Часткова демобілізація: хто може вийти зі служби з кінця осені
Найчутливіший блок — доля тих, хто воює з 2022 року або ще раніше. Федоров заявляє, що з кінця осені має початися процес часткового звільнення зі служби для військових, які давно в армії. Це не буде одномоментна демобілізація всіх: щомісяця звільнятимуть певну кількість людей, залежно від ситуації на фронті, можливої російської мобілізації та інших факторів.
Ключові критерії — тривалість служби та кількість бойових днів. Для тих, хто служить із 2014 року, цей фактор має враховуватися сильніше. Для тих, хто з 2022-го і має багато бойових днів, також відкривається можливість потрапити під звільнення.
Міноборони обіцяє створити калькулятор, де військовослужбовець зможе побачити, у який місяць потенційно може потрапити під звільнення. Рішення має ухвалювати Генштаб на основі даних про строк служби та бойові дні.
Важлива деталь: якщо військовий підпише новий 24-місячний контракт, але потім потрапить під указ президента про звільнення, указ матиме пріоритет. Тобто контракт не має заблокувати право на звільнення для тих, хто вже давно служить.
СЗЧ: повернення не через покарання, а через новий маршрут
Одна з найскладніших тем — СЗЧ. За словами Федорова, в СЗЧ перебуває понад 200 тис. військовослужбовців. Міноборони хоче повернути частину з них не лише через примус або кримінальну логіку, а через новий механізм: можливість обрати підрозділ і повернутися туди, де людина бачить сенс служби.
Міністр пов’язує зростання СЗЧ із проблемою переведень. За його словами, чим більше відмов у переведенні, тим більше зростає СЗЧ. Тому спрощення й автоматизація переведень стає не просто кадровим сервісом, а інструментом утримання людей у війську.
У реформі з’являється ідея повернення СЗЧ до «топових» підрозділів. Йдеться про рейтинг сильних частин, де враховуватимуться бойові результати, втрати ворога, власні втрати, деокупована або втрачена територія. Логіка проста: якщо людина втекла від хаосу, поганого управління або відсутності перспективи, її не можна просто повернути в ту саму систему. Треба дати шанс повернутися до сильного командира і зрозумілої структури.
Mission Control: цифровий облік війни
Ще один елемент трансформації — Mission Control. Федоров описує його як систему, що дозволить бачити, скільки конкретна людина перебувала на першій лінії, скільки логістичних операцій для неї виконували, які бойові дні вона має.
Це важливо для трьох речей:
- розрахунку виплат;
- розрахунку відстрочки;
- майбутньої часткової демобілізації.
Фактично Міноборони хоче створити цифрову пам’ять служби. Не на рівні паперових довідок і ручного підтвердження, а через систему, яка бачить реальний бойовий досвід конкретної людини.
Якщо це запрацює, армія отримає інструмент, якого їй давно бракувало: чесний облік того, хто, скільки і де воював. Якщо ні — реформа ризикує впертися в стару проблему недовіри: військові не повірять, що їхні бойові дні, ризики й заслуги будуть враховані справедливо.
Командири і тил: чому підвищення стосується не лише піхоти
Федоров окремо наголошує: якщо піхотинець або штурмовик отримує сотні тисяч гривень, система не може залишити командирів і штаби на старих виплатах. Командир корпусу, бригади чи батальйону відповідає за тисячі людей, планування операцій, логістику, втрати й результат. Тому зарплати командирів і штабів також мають зростати.
Окремо вводиться надбавка +10 тис. грн для тих, хто виконує функції забезпечення: логістів, зв’язківців, діловодів, механіків, ІТ-фахівців у війську. Федоров пояснює це просто: військовий не має бути змушений після служби таксувати або підробляти, щоб утримувати родину.
Це важлива спроба збалансувати систему. Якщо підняти виплати лише піхоті, можна отримати внутрішнє напруження. Якщо не підняти командирам — управління залишиться демотивованим. Якщо забути про тил — фронт втратить опору. Тому реформа намагається вибудувати ієрархію виплат навколо ризику, відповідальності й ролі у бойовій системі.
ТЦК і мобілізація: наступний етап буде ще болючішим
Федоров не оминає питання ТЦК. Він визнає: суспільне обурення силовою мобілізацією є справедливим, але водночас наголошує, що фронт потребує поповнення. Це і є головна дилема держави: як не зламати армію і водночас не зламати суспільну довіру.
Його відповідь — спершу створити контрактну альтернативу. Якщо людина бачить зрозумілий строк служби, високу оплату, відстрочку після контракту, можливість обрати підрозділ і посаду, тоді частину мобілізаційного тиску можна зменшити. Іншими словами, держава хоче «перевернути піраміду»: не заганяти людину в армію як у чорну скриньку, а створити умови, за яких частина людей піде сама — бо розумітиме правила. Але Федоров не обіцяє, що це станеться миттєво. Він прямо каже: зміна мобілізації — наступний крок, і його треба робити так, щоб фронт залишався боєздатним.
Інакше кажучи, реформа контрактів — це підготовка до складнішої реформи мобілізації. Якщо перший етап провалиться, другий буде майже неможливим.
Технологічний фронт: ШІ, автономні дрони і війна наступного циклу
Окремий стратегічний блок інтерв’ю — майбутнє війни. Федоров вважає, що наступний етап буде пов’язаний зі штучним інтелектом і автономністю дронів. Сьогодні українські оператори можуть керувати дронами в реальному часі, змінювати траєкторії, знаходити цілі та бити по логістиці ворога. Але росіяни адаптуються, зокрема до каналів зв’язку. Тому наступний крок — автономні системи.
Україна, за словами Федорова, уже навчає понад 100 моделей для партнерів, не передаючи їм самі дані напряму. Це дозволяє зберігати контроль над чутливою інформацією і водночас отримувати технологічні рішення назад для українського війська.
Це один із ключових висновків усього інтерв’ю: Україна більше не просто просить зброю. Вона стає лабораторією сучасної війни — з унікальними даними, бойовим досвідом і здатністю швидко тестувати рішення, які для НАТО або Європи ще залишаються теорією.
Закупівлі, поліграф і «внутрішні вороги»
Окремий великий блок інтерв’ю — боротьба з корупцією. Федоров говорить про значний опір реформі закупівель: Міноборони має найбільший бюджет країни, а отже навколо нього роками формувалися інтереси компаній, лобістів і посередників.
За його словами, у міністерстві проводили перевірки через поліграф: хто відмовлявся або проходив погано — звільняли. Федоров також наводить приклади економії на закупівлях пікапів і квадроциклів, коли зміна технічних вимог дозволяла уникнути завищення ціни або «заточення» під конкретного постачальника.
У цій логіці тендери — не просто бюрократична процедура, а спосіб знайти гроші на армійську трансформацію. Якщо держава економить 16–20% на великих закупівлях, це перетворюється на десятки або сотні мільйонів доларів, які можна спрямувати на зарплати, зброю, техніку або нові програми.
Політичний контекст: Сирський, Зеленський і ризик внутрішніх конфліктів
Навколо Федорова як міністра оборони вже з’явилися розмови про можливе напруження з головнокомандувачем Олександром Сирським. У відповідь він наполягає: відносини конструктивні, трансформацію розробляли разом із Генштабом, а будь-який публічний конфлікт між міністром і головкомом був би подарунком для Росії. Він визнає, що дискусії є — іноді жорсткі, зокрема щодо забезпечення бригад і темпів ухвалення рішень. Але наполягає: це робочі суперечки, а не конфлікт.
Це важливий політичний сигнал. Реформа такого масштабу неможлива без узгодження між Міноборони, Генштабом, президентом, урядом і парламентом. Якщо хоча б один великий центр впливу почне грати проти неї, система швидко забуксує.
Сам Федоров намагається позиціонувати реформу як командне рішення — президента, уряду, Міноборони, Генштабу і Сил оборони. Але її успіх залежатиме не від презентації, а від того, чи зможе ця команда провести її через спротив бюрократії, командирів, старих закупівельних інтересів і суспільної недовіри.
Так само він відкидає розмови про власний політичний проєкт. Його відповідь зводиться до одного: він прийшов в уряд із командою Володимира Зеленського, працює в цій команді й бачить свою нинішню амбіцію не в політичній кампанії, а в тому, щоб зупинити Росію та завершити війну на справедливих умовах.
Головний ризик — довіра
У реформи є сильна логіка. Вона відповідає на реальні проблеми: безстроковість служби, низьку мотивацію, СЗЧ, несправедливі виплати, хаос із переведеннями, недовіру до мобілізації. Але є і головний ризик — чи повірять у неї військові.
Для піхотинця важливо не лише те, що йому пообіцяли 300 тис. грн. Йому важливо, чи виплатять їх вчасно. Для штурмовика важливо не лише те, що контракт на 10 місяців існує на папері. Йому важливо, чи справді він зможе звільнитися після завершення. Для людини в СЗЧ важливо не лише те, що її запрошують повернутися. Їй важливо, чи не стане це пасткою. Для цивільного важливо не лише те, що контракт має строк. Йому важливо, чи не змінять правила посеред гри.
Саме тому ця трансформація — не просто фінансова або кадрова. Це реформа довіри.
Українська балістика: «змінить усе», але без деталей
Фінальний акцент інтерв’ю — українська балістична ракета. Федоров не розкриває деталей, щоб не завищувати очікування і не підказувати ворогу, але формулює політичний сигнал дуже чітко: українська балістика буде, вона змінить статус України у війні, а бюджет на закупівлю балістики на 2027 рік уже закладається.
Це не просто заява про ще один вид озброєння. У контексті всього інтерв’ю балістика виглядає як частина тієї самої логіки: Україна має не лише оборонятися, а й формувати власну довгострокову силу — технологічну, промислову, кадрову й фінансову.
Перший крок до нової армійської угоди
Інтерв’ю Федорова показує: держава нарешті визнає, що стара мобілізаційна модель вичерпує себе. Вона ще тримає фронт, але дедалі дорожче коштує суспільній єдності. Вона дозволяє поповнювати військо, але породжує СЗЧ, страх, спротив і відчуття несправедливості. Вона зберігає боєздатність, але виснажує тих, хто воює роками.
Трансформація Сил оборони — це спроба перейти від логіки безстрокового обов’язку до логіки контракту, мотивації й правил. Її перший етап можна звести до кількох простих обіцянок:
- найризикованіша служба має оплачуватися найвище;
- контракт має мати кінець;
- після служби має бути гарантована відстрочка;
- бойові дні мають чесно рахуватися;
- військовий має мати можливість перевестися;
- ті, хто давно воює, мають отримати перспективу звільнення;
- мобілізація має поступово ставати менш силовою і більш прогнозованою.
Але між обіцянкою і реальністю — величезна відстань. Її доведеться пройти в умовах активної війни, дефіциту грошей, російського тиску, бюрократії, старих корупційних інтересів і втоми суспільства.
Тому справжній тест реформи почнеться не з моменту її оголошення. Він почнеться тоді, коли перші військові підпишуть нові контракти, отримають перші підвищені виплати, побачать свої бойові дні в системі, зможуть перевестися, повернуться із СЗЧ або справді звільняться після завершення строку.
Якщо це спрацює, Україна отримає шанс перезібрати армію без руйнування фронту. Якщо ні — криза довіри між державою, військом і суспільством стане ще глибшою.
Головні меседжі інтерв’ю
Про стан Міноборони на старті
«Міністерство оборони потрапляє в мої руки з мінус 300 млрд, 2 млн українців у розшуку та 200 тисячами СЗЧ. Нам потрібно зробити домашню роботу, щоб рухатися далі».
«Ми прийшли з візією, як перехопити ініціативу на полі бою, в небі, як виснажити економіку ворога, щоб він не міг фінансувати війну».
«Наша візія звучить як Air, Land, Economy — небо, земля, економіка».
«Ми почали боротися за кожну втрату на полі бою».
Про корупцію і закупівлі
«Початок цієї трансформації відбувається за рахунок аудиту й оптимізації всередині Міністерства оборони».
«Колосальна сума буде зекономлена завдяки тому, що ми просто почали бити корупціонерів і боротися з корупцією всередині Міністерства оборони».
«Ми переводимо все на тендери, на прозорі правила гри».
«На закупівлях 155-го калібру ми зекономили від 16 до 20%. Одна з компаній знизила ціну на кожному снаряді на 1000 доларів».
«За останні чотири-п’ять місяців ми законтрактували дронів набагато більше, ніж за увесь минулий рік».
Про гроші партнерів і бюрократію
«Наша задача — щоб ці гроші допомогли виграти Україні, а не Росії. Тому давайте рухатися швидше і менш бюрократично».
«Гроші наче є, але дотягнутися до них складно».
«Всі зарплати будуть виплачені, буде закуплена вся зброя, яка необхідна».
Про удари РФ по Києву і путіна
«Ось це все, на що здатен сьогодні путін — просто бити по центру міста балістичними ракетами».
«Це якась уже агонія і нерви путіна — намагатися бити центр міста, вбиваючи цивільних».
«Це ніяк не впливає на ситуацію на полі бою. Це ніяк не впливає на виробництво зброї в Україні. Це просто моральний тиск».
«Це ми бачимо його максимум, який він може на сьогодні досягнути».
Про дрони, артилерію та нову війну
«Багато міфів народжується через те, що не завжди хочеться підказувати ворогу нашу стратегію дій».
«Коротка артилерія вже не дає результату на полі бою. Ситуація змінилася, kill zone розширена».
«Ми не тільки про дрони. Ми говоримо про оркестр зброї на полі бою».
«Ми намагаємося розвивати все комплексно, щоб на доктринальному рівні постійно перемагати росіян».
Про трансформацію Сил оборони
«Питання вже назріло, м’яко кажучи, і потрібна справедливість».
«Світло в кінці тунелю потрібне для наших військових, які вже чотири роки — і пішов п’ятий рік — знаходяться на полі бою».
«Ми бачимо десь силову мобілізацію, і це справедливе обурення викликає у населення».
«Це як робити операцію на серці, коли не вистачає обладнання, немає світла і немає правильних ін’єкцій. Але потрібно це робити, щоб серце не зупинилося».
«Нам потрібно цю єдність зберегти. Тому нам потрібно вирішити цю кризу».
Про політиків і популізм
«Легше всього було сказати: ТЦК погані, Сухопутні війська роблять не так, поліція робить не так».
«Деякі політики будують на цьому кар’єру, але вони не розуміють, що можуть потім жити не в Україні».
«Їм потрібно більше їздити на фронт, більше спілкуватися з піхотинцями».
«Цим політикам потрібно частіше це робити, щоб вони працювали на військо, а не на популізм».
Про зарплати військових
«Ми запропонували найбільші у світі заробітні плати для піхотинців і штурмовиків».
«Середня заробітна плата буде 300 тисяч гривень у піхотинців. У штурмовиків вона буде більша — максимум зможуть отримати 460 тисяч гривень».
«Якщо говоримо про піхоту — 10 тисяч гривень на день».
«Ми робимо такі умови не тому, що критично не вистачає піхоти або штурмовиків. Задача — платити гідну зарплату людям, які роблять надскладну роботу в сучасній війні».
«Зайти на позицію, вийти з позиції — це складна логістична операція».
Про контракти і відстрочку
«Ти служиш 10 місяців для діючих військовослужбовців на першій лінії — і все, ти можеш звільнитися зі служби, в тебе вже є відстрочка».
«Якщо ти з 10 місяців чотири місяці був на першій лінії, у тебе 18 місяців відстрочки».
«За чотири місяці ти мінімум заробляєш 1,2 млн грн».
«Раніше такої зарплати немає. Сьогодні відстрочки ні в кого немає. Сьогодні терміну служби 24 місяці немає. Сьогодні терміну служби 10 місяців, 14 місяців немає».
«Ми не можемо відразу вирішити всі проблеми для всіх категорій військовослужбовців. Але ми робимо перші кроки».
Про СЗЧ
«Трохи більше ніж 200 тисяч військовослужбовців знаходиться в СЗЧ».
«Ми побачили кореляцію: чим більше відмовлень по переведенню, тим більше зростає СЗЧ».
«Ми запропонували механізм, як повертати людей із СЗЧ без батальйонів резерву, а відразу в топові підрозділи на полі бою».
«У цих 200 тисяч плюс військовослужбовців є можливість потрапити в топ-50 підрозділів за рейтингом бойової результативності».
«Це дуже висока гарантія, що з тобою буде все в порядку, тому що ти обрав один із найкращих підрозділів».
Про ТЦК
«Я не виходжу і не роблю заяв: ой-ой, це не Федоров і не Міністерство оборони».
«А чия це проблема? Сухопутних військ, поліції, главкома, начальника Генштабу? Ми всі в одному човні й намагаємося врятувати країну».
«Те, що ми пропонуємо військовим зараз, як трансформувати армію і вирішити проблеми, — це як мінімум мій борг».
Про Сирського і конфлікти
«Ми не дамо росіянам такий подарунок — мати будь-який конфлікт або дефіцит спілкування між міністром оборони воюючої країни і головкомом української армії».
«Всі наші внутрішні питання ми будемо вирішувати в мене в кабінеті або у президента в кабінеті, але точно не обговорюючи це в медіа».
«Ми в одній команді — команді України, команді президента».
Про політичні амбіції
«Це один із найулюбленіших інструментів моїх ворогів — маніпулювати, закидувати, викликати різні емоції».
«Я прийшов із командою президента Володимира Зеленського і всі ці роки працював разом із ним».
Про Європу, Україну і росіян
«Європа розуміє: без України не може бути безпеки Європи».
«Так, як українці знищують росіян, ніхто у світі не буде знищувати росіян».
«Подивіться на Україну: вони 35 тисяч росіян на місяць знищують».
«Дрон, який сьогодні літає, через три місяці вже не буде літати — це буде інший дрон».
Про українську балістику
«Українська балістика змінить все у цій війні».
«Вона змінить взагалі статус України у світі. Це взагалі інша ліга».
«Балістика українська буде, і вона буде бити по Росії».
