На рахунку Lasar’s Group Павла Єлізарова – знищене російське «залізо» на $12 млрд. Як колишній бізнесмен і продюсер створив легендарний підрозділ?
Неймовірна історія, як бізнесмен і продюсер програми «Свобода слова» Павло Єлізаров створив підрозділ, що знищив російську техніку на $12 млрд. Як йому це вдалося?
Дрони РФ знищили українську техніку на $2 млрд, хвалився на початку липня російський диктатор Володимир Путін. Хороша потенційна відповідь Володимира Зеленського могла б звучати так: «Один підрозділ Нацгвардії України (НГУ) знищив російську військову техніку на $12 млрд».
Це правда. У лавах НГУ вже майже три роки працює окремий загін спеціального призначення Lasar’s Group. Про нього не знайти інтерв’ю, публікацій чи репортажів. Але на його рахунку понад 2000 танків, 3000 БМП, тисячі гармат, автівок, інженерних машин, загалом понад 40 000 уражених цілей. Загальна вартість знищеної техніки – $12 млрд, ідеться у звітах підрозділу, з якими ознайомився Forbes Ukraine. (Усі влучання мають відеопідтвердження.)
Результати Lasar’s Group можна побачити в державній системі «Армія дронів. Бонус», (неофіційна назва – «Є‐бали»), яка нараховує підрозділам бали за знищену техніку й живу силу. У червневому рейтингу «Є‐балів» Lasar’s Group удвічі‐втричі, а подекуди й навіть уп’ятеро випередили інші підрозділи в категоріях танків, бронемашин та гармат.
Важка техніка – ключовий фокус Lasar’s Group. За час вторгнення армія РФ втратила, за даними українського Генштабу, 11 100 танків. Майже кожен пʼятий – на рахунку Lasar’s Group.
Як і багато ефективних структур цієї війни, Lasar’s Group побудували вчорашні цивільні. Підрозділ створив бізнесмен Павло Єлізаров, 56, позивний Лазар, – співвласник Студії Савіка Шустера та продюсер політичного ток-шоу «Свобода слова».
Головний внесок Lasar’s Group вимірюється не фантастичною кількістю та вартістю знищеної техніки, а тим, що вони створили по суті новий тип зброї – важкі бомбери, майже в унісон кажуть командири 3‐го корпусу Андрій Білецький та Окремого штурмового батальйону CODE 9.2 Олександр Настенко.
«Не знаю, хто зробив більший внесок у війну, ніж Пашин підрозділ. Я і сотої частини не зробив», – каже Настенко, який у 2024 році отримав нагороду «Герой України».
Forbes Ukraine уперше розповідає історію Lasar’s Group – революційного підрозділу, який зробив найбільший внесок, щоб прибрати російські танки з поля бою.
Садок біля Дарницького ТЦК на $400 000
Велику війну Єлізаров зустрів у власному будинку на Печерську. За вікном лунали вибухи. «У війну не вірилося до останнього», – зізнається Єлізаров. Згадує, що скасував ефір «Свободи слова», який планувався на наступний вечір, і «залип» у теленовини. Від екрана відірвали неочікувані гості – завітали екснардеп Микола Катеринчук та колишній міністр транспорту Микола Рудьковський. З порога заявили, що були в Печерському ТЦК, там кілометрова черга, а треба десь дістати зброю.
Єлізаров пішов коротким шляхом – набрав тодішнього міністра оборони Олексія Резнікова. Каже, не очікував на відповідь міністра у розпал вторгнення, але Резніков зняв слухавку і відправив трійцю в Дарницький ТЦК. Там їм видали по АК‐47, і того ж дня Єлізаров записався у свіжосформований 126‐й батальйон тероборони, який мав завдання забезпечити оборону Дарницького району.
Бізнесмен зайнявся у ТрО тим, що вмів найкраще – залучав ресурси й організовував людей. Згадує, що будували блокпости, шукали техніку, будматеріали, відремонтували штаб у занедбаній будівлі дитсадка. «Менш ніж із $10 000 з дому не виходив, постійно треба було щось купити. Добре, що мав $1,1 млн готівкою», – пригадує Єлізаров.
Трохи більше ніж місячна служба в ТрО обійшлася йому в понад $400 000. Могло б бути більше, якби не коло знайомств телепродюсера. «Коли у мене виникали питання, я телефонував людям із минулого життя і вони допомагали», – каже Єлізаров. Як приклад наводить власника KAN Development Ігоря Ніконова, котрий надав левову частину будматеріалів.
Попередній радикальний поворот долі стався у житті Єлізарова теж не без Рудьковського. Саме він у 2009‐му вмовив Єлізарова зайти у телевізійний бізнес і стати співінвестором Студії Савіка Шустера.
До цього уродженець Кишинева Єлізаров устиг відслужити в радянській армії, переїхати у 90‐х до України, побудувати й продати у 2008‐му чималий аграрний бізнес, попрацювати у 2007-2008 роках заступником міністра транспорту. Бізнесмен каже, що планував бути пасивним інвестором у телестудії, але поступово втягнувся: став керівником студії, а пізніше – продюсером найпопулярнішого політичного ток‐шоу країни, яке вів Савік Шустер.
Звідки береться цифра у $12 млрд
Lasar’s Group передає розрахунки щодо вартості знищеної техніки у Центр управління та аналізу застосування безпілотних систем НГУ й у Міністерство цифрових трансформацій (до кінця минулого року – Держспецзв’язку). Дані верифікуються і за потреби уточнюються. До заліку потрапляє тільки знищена й уражена техніка, що має відеопідтвердження.
Уражена (та, що не вигоріла вщент) рахується як 50% від вартості. Вартість визначається на основі даних дослідницької групи ORYX та цін з офіційних контрактів на закупівлю та модернізацію російської техніки.
Lasar’s Group враховує тільки танки, БМП, самохідні гармати, системи залпового вогню, ракетно-зенітні комплекси, високовартісні радарні системи. Автомобілі, гармати, міномети, інженерні та фортифікаційні споруди не калькулюються.
У 2019-2021 роках ток‐шоу виходило на каналі «Україна» Ріната Ахметова. У Шустера з Єлізаровим були проблеми й за президентства Петра Порошенка (наприклад, ведучому анулювали дозвіл на роботу в Україні). Із командою Зеленського справи пішли ще гірше: партія «Слуга народу» оголошувала бойкот «Свободі слова» і каналам Ахметова, «голос» Банкової Михайло Подоляк звинувачував програму в «модеруванні емоційних драм на користь олігарха», а президент Зеленський закидав Ахметову підготовку держперевороту. Шустер у відповідь порівнював владу Зеленського із режимом Януковича.
Екзистенційна загроза змусила забути про ворожнечу (на деякий час). Про перший місяць війни Єлізаров розповідає майже із релігійним захопленням. До Сил оборони прийшла неймовірна кількість дуже світлих людей, які приймали ризик загинути у найближчі два тижні, згадує бізнесмен.
«Знаєте, є відчуття благодаті у старих церквах? Таке саме я відчував, коли вночі обходив наш штаб у дитячому садку і бачив сплячих пацанів з автоматами», – пригадує Єлізаров.
Просто додай Starlink
Битва за Київ закінчилась у перших числах квітня. Основного удару по столиці росіяни завдавали з півночі, і дислокований на південному сході батальйон Єлізарова не вступив у бойове зіткнення. Постало питання: що робити далі?
У Силах спецоперацій (ССО) формують новий центр. Разом із Єлізаровим у ССО перейшли з ТрО 20-25 людей. На бойових позиціях біля Запоріжжя працював дроновий спецпідрозділ СБУ «Білі вовки». Там Єлізаров зі своїми бійцями вперше побачили дрон у військовій справі.
«Дуже заздрили і дуже хотіли скинути на голову ворогові протитанкову міну», – сміється Єлізаров. «Павло і в цивільному житті був відкритим до нових ідей, міг швидко прорахувати ефект від впровадження й наскільки виправданим є ризик», – каже його багаторічний бізнес‐партнер Савік Шустер.
Мрію почали втілювати вже за кілька днів, дата першого польоту – 6 травня 2022‐го. Єлізаров купив у контрабандистів аграрний дрон за $10 000, яким вони переправляли цигарки через кордон. Команда якось привʼязала до нього міну. «У нас була дитяча радість, коли цю міну вдалося скинути», – пригадує Єлізаров.
Перше виробництво, а точніше майстерню зі збирання дронів, розгорнули у гаражі на студії, де знімали першого пілота підрозділу із позивним Фіш. На $680 000 залишків готівки Єлізаров закупив запчастини з Китаю, і почали збирати дрони.
Ключову інновацію бомбера придумав технічний директор студії Шустера – Єлізарова: чом би не доєднати до дрона Starlink і не тримати звʼязок через інтернет? Для експерименту Єлізаров дав власний Starlink, його розбили на одному з перших тестових польотів.
На цьому все могло зупинитися – влітку 2022‐го «тарілки» були наддефіцитним товаром, який не можна було просто купити. Знову допомогли знайомства з мирного життя: чотири термінали дав Мустафа Найєм, який тоді працював заступником міністра інфраструктури. «Я його буквально в голову розцілував», – пригадує радощі Єлізаров.
Ще одна вирішальна інновація – використання півтора десятка комплектів акумуляторів для кожного дрона замість стандартних двох комплектів. «Я не розумів, чому за зміну дрон має працювати пів години, максимум годину», – каже Єлізаров. Комплект акумуляторів коштував тоді $1300, тож в один дрон треба було вкласти додатково $20 000. Дорого, але інвестиція виправдана.
«Таким дроном пілот за ніч міг уразити 16 одиниць техніки, а не дві, – пояснює він. – Коефіцієнт корисної дії зростав у геометричній прогресії».
Влітку 2022‐го у ще неофіційному підрозділі Єлізарова було п’ять пілотів. Щоправда, вони не мали бойового розпорядження і не могли перебувати близько до лінії фронту. З бюрократичної проблеми зʼявилася третя інновація. Щоб літати, пілоти Єлізарова просили бійців ГУР або СБУ довести їхні дрони ближче до лінії зіткнення, а далі пілоти керували дронами вже дистанційно.
«З’ясувалося, що для ефективної роботи пілота потрібен лише швидкий інтернет. І в умовному комфорті вони працюють краще, ніж «на нулі», – каже Єлізаров. Дистанційна робота згодом зберегла багато життів – за три з половиною роки війни у Lasar’s Group 16 загиблих, додає він.
Того ж літа Єлізаров зустрів на фронті ще одного знайомого – Андрія Білецького, тодішнього командира підрозділу ССО «Азов». У мирні часи Єлізаров із Білецьким після ефірів «Свободи слова» любили подискутувати на політичні теми. Цього разу Єлізаров приїхав до Білецького з одним із своїх перших дронів.
«Це мало фантастичний вигляд на той момент, вони були піонерами важких бомберів і першими торували доріжку до нового типу зброї», – каже Білецький. Та він одразу додав групі Лазаря тактичних зауважень. «Засіб – це нічого, треба під нього випрацювати тактику, – пригадує Білецький свої настанови команді Єлізарова. – Вони дуже швидко із цим впорались».
Коли гіпотеза, що з дронів можна підбивати техніку, отримала практичне підтвердження, Єлізаров почав думати про масштабування. «Я дивився, як працює підрозділ «Білі вовки», і бачив крутий сімейний ресторан, – каже Єлізаров. – Але сімейним рестораном війну не виграти – треба побудувати McDonald’s».
Протягом літа він обійшов з ідеєю дронового McDonald’s генералів ССО, Сухопутних сил, ГУР. Зазвичай розмова закінчувалася після фрази, що у Єлізарова кілька місяців військового досвіду. Чи не випадково роботу його дронів побачив заступник глави МВС Євген Єнін і запропонував Єлізарову будувати підрозділ у Нацгвардії. (Єнін загинув у катастрофі гелікоптера з керівництвом МВС на борту в Броварах 18 січня 2023 року.)
Тодішній командувач НГУ Анатолій Лебідь, за словами Єлізарова, ідею з дронами не дуже зрозумів. Але був відкритим до нового і попросив намалювати штатну структуру майбутнього підрозділу. Єлізаров показав щось незрозуміле для кадрового військового – підрозділ на 300 людей.
Це надто багато для роти, але замало для батальйону. Лебідь дивну структуру затвердив, у вересні 2022‐го зʼявилася Lasar’s Group.
Побудувати McDonaldʼs для дронів
«Я лінивий, не люблю працювати», – напівжартома розповідає про власний менеджерський стиль Єлізаров. Ще з часів бізнесу своїм ключовим завданням він вважає правильний підбір команди.
Lasar’s Group починалася в НГУ з команди, в якій було лише п’ять екіпажів дронів. Відповідальним за перше масштабування до взводу з 30 пілотів став перший пілот Єлізарова із позивним Фіш (ім’я не розкривається з безпекових міркувань).
У цивільному житті Фіш був малим підприємцем, а дронами займався як хобі. Під час битви за Київ допомагав з аеророзвідкою спецслужбам, після неї – з повітря знімав для ЗМІ наслідки окупації.
Фіш якось дізнався, що Єлізаров займається дронами, і наприкінці весни 2022‐го приїхав до нього на полігон із дроном «Кажан» у багажнику старого Nissan Navarra. У Фіша була чітка мрія – підбити російський танк. «Кажан» геть не годився для нищення танків. Але мрія Фіша здійснилася: він легенда серед пілотів – на його рахунку вже понад 500 одиниць знищеної техніки.
Фіш швидко впорався з масштабуванням – зібрати інших пілотів допомогло черезтинне радіо у ком’юніті дронарів. Палити російські танки восени 2022‐го багато хто мріяв.
Lasar’s Group від самого початку будувалася не за військовими канонами. Підрозділ на 98% складається з учорашніх цивільних. Наприклад, начальником штабу Єлізаров з другої ітерації поставив молоду жінку без військового бекграунду. Неля (прізвище не розкривається з безпекових міркувань) до війни очолювала адмінслужбу у приватній компанії. Вона була у складі 126‐го батальйону ТрО і перейшла з Єлізаровим до НГУ.
Начштабу батальйону – зазвичай старший офіцер зі значним військовим досвідом. «Це у кіно начальник штабу малює стрілочки на карті і планує операції, у житті ця посада більше про організаційну роботу підрозділу», – пояснює Єлізаров свій вибір. Додає, що ключові критерії призначень – функціональність та ефективність.
Ще одна нетиповість підрозділу – розподілом дронів та боєприпасів у Lasar’s Group займається розвідка. «Вони найкраще розуміють широку ситуацію, мають ідеї та можуть спланувати потреби під операції», – пояснює Єлізаров. А те, що розвідка підрозділу переважно складається з фінансових аналітиків, спрощує це завдання.
Основні інструменти Єлізарова як менеджера – свобода і виклик. «Якщо він бачить у людині потенціал, то дає карт-бланш – бери відповідальність і розв’язуй завдання у спосіб, який вважаєш правильним», – каже Неля. При цьому постійно ставить дедалі амбітніші завдання, додає вона. «Ми щойно пройшли розширення до 30 пілотів, яке я вважала складним, а він уже дає завдання розширюватись до 90», – розповідає начштабу Lasar’s Group.
Ставити, на перший погляд, нереалістично амбітні цілі – притаманна Павлові риса, говорить Шустер. Військова місія Lasar’s Group звучала мегаамбітно, якщо не сказати хвалькувато, – нівелювати перевагу армії РФ у бронетехніці – насамперед танках, які наприкінці 2022‐го ще вільно розбивали українські позиції прямим наведенням. Це були не просто слова.
«Павло Олександрович показав нам розрахунки й сказав: якщо за місяць будемо виносити ось таку кількість техніки, то за два роки її не стане», – пригадує Фіш. Він переконаний, що саме така надамбітна, але чітко вимірювана ціль зробила Lasar’s Group успішним підрозділом.
Гроші перемоги: від знайомих до «Армії дронів»
Перші серйозні результати підрозділ показав уже восени 2022 року, коли у нього було 10-15 своїх дронів, вважає Єлізаров. Держфінансування не було, і гроші збирали по друзях‐знайомих: пропонували інвестувати від $20 000 й отримати за це «іменний дрон» і відео техніки, яку він підбив. Вдалося залучити приблизно 10 благодійників, зокрема екснардепа Антона Геращенка.
«Геращенко назвав свій дрон на честь доньки Поліни, – пригадує Єлізаров. – Це був найуспішніший дрон, просто невмирущий. Ми жартували, що всі дрони треба назвати «Поліна‐1», «Поліна‐2» і т. д.».
Вже тоді Lasar’s Group була геймченджером на невеликих ділянках фронту. Ось як згадує знайомство з Єлізаровим командир CODE 9.2 Олександр Настенко (Флінт): «Зустрітися з Пашею мені порадив Геращенко, це був вересень‐жовтень 2022‐го». На той момент Настенко очолював стандартний піхотний розвідвзвод 92‐ї бригади.
У нього був наказ штурмувати село Новоселівське на Луганщині, і справи йшли не дуже добре. Флінт прийшов на зустріч із Єлізаровим зі скепсисом, бо вже мав невдалий досвід роботи з дронарями. «В Паші побачив інтелектуальну людину, і ми разом спланували штурм», – каже Флінт.
Пілоти Lasar’s Group одним ударом знищили вісьмох російських солдатів, пригадує Настенко. Піхотинці CODE 9.2 узяли село з мінімальними втратами – лише з одним пораненим. Росіяни не збиралися просто так віддати населений пункт: зібрали 14 БМП, танк, десь 100 піхотинців і рушили на штурм. Але ще на вихідних рубежах три борти Lasar’s Group розбили піхоту і частину техніки.
«Паша зупинив їхній контрнаступ, – каже Флінт. – Він розбив їх просто у гівно та підірвав морально‐психологічний стан». Уражений міццю важких дронів, Флінт згодом теж почне літати на бомберах, а CODE 9.2 стане одним із найефективніших дронових підрозділів країни.
«Паша відкрив для мене важкі бомбери. Я навчився у них тактики, алгоритму роботи з дронами та підходу до безпеки, – розповідає Настенко. – Зі свого боку пояснив, як дрони можуть краще допомогти роботі піхоти».
На початку 2023‐го у Lasar’s Group зробили символічний кубок із термоса, на якому вигравійовано цифру 150+ знищених цілей за минулий рік. Це стало традицією: на кубку за 2023‐й уже була цифра 4000+, за наступний рік – 11 000+. Всі ураження задокументовано, каже Єлізаров і показує на екрані гігантську Excel‐таблицю, в якій містяться дані: хто, коли, де, який борт, яким боєприпасом і посилання на відеопідтвердження.
Десятки знищених одиниць техніки у перші ж місяці існування Lasar’s Group допомогли із фінансуванням. Наприкінці 2022‐го міжнародні партнери проплатили Lasar’s Group створення майже 500 дронів. «Це одразу вивело нас на новий рівень», – каже Єлізаров.
А у 2023‐му на підрозділ звернув увагу міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, який створював проєкт «Армія дронів». Дрони Lasar’s Group були представлені на першому тестуванні «Армії дронів» серед продуктів ще приблизно 70 компаній‐конкурентів.
«Ми побачили інноваційність у тому, як Lasar’s організували звʼязок та побудували модель дистанційного оперування дронами, – пригадує Федоров. – Від «Армії дронів» вони отримали підтримку, щоб зробити вже тисячі дронів».
Діло дронарів №?
Зараз Lasar’s Group за структурою нагадує команду «Формули‐1». Ролі у підрозділі чітко розділені – пілоти, штурмани, розвідники тощо. Результати роботи постійно аналізуються. Ефективність пілотів має зростати, є регулярне тестування і навчання.
Ще одна схожість на «Формулу‐1» – власні «боліди». Спеціально для Lasar’s Group дружнє цивільне підприємство виробляє дрони, вибухівку та боєприпаси. Це, по‐перше, дозволяє отримувати саме такі дрони, які потрібні для виконання бойових завдань, а не переробляти їх поблизу ЛБЗ, каже Єлізаров. По‐друге, підвищують ефективність усього підрозділу: у разі втрати бортів не треба довго чекати на отримання потрібних моделей дронів.
Виробництвом займаються три компанії, основною з яких є ТОВ «Скрінтек». Остання була в Єлізарова з часів COVID‐19, коли він із партнерами намагався заробити на імпорті коронавірусних тестів. У 2023‐му, коли справа дійшла до отримання державних грошей на виробництво дронів, Єлізаров дав цю на той момент уже «вільну» ТОВку.
За його словами, це був перший досвід роботи з держгрошима більш як за 30 років у бізнесі. «Ніколи не хотів брати державні гроші, бо розумів, що будуть крики, медійні війни та корупційні справи», – пояснює Єлізаров. Він не помилився.
У 2023‐му засновник Lasar’s Group стояв перед вибором: лишатися «бутиковим» підрозділом чи отримувати держфінансування і будувати McDonald’s. «Без державних грошей ми б не змогли знищувати техніку у промислових масштабах», – пояснює він.
У 2023‐му «Скрінтек» отримала від держави майже 4 млрд грн, у 2024‐му – 6 млрд грн. Цьогоріч фінансування урізане. Станом на серпень 2025‐го контрактів з державою підписано менш ніж на 4 млрд грн. Рятує пряме фінансування від США, які виділили кошти на 2000 дронів, каже Єлізаров. На виробництві зараз задіяно понад 1000 людей. Організували масштабне виробництво з нуля у 2023 році.
Вертикально інтегрована структура на третьому році війни почала створювати Єлізарову проблеми. З прокурорського крісла це готова справа: підприємство Єлізарова‐бізнесмена за державні гроші виробляє дрони та боєприпаси, передає все це підрозділу, який очолює Єлізаров‐полковник, і він же є їхнім замовником. У мирний час це щонайменше викликало б питання про конфлікт інтересів, визнає і сам Єлізаров. Він каже, що до нього вже приходили правоохоронці з усіх служб, крім одної.
Поки що Єлізарову вдається переконувати правоохоронців кількома аргументами:
- чіткий розподіл функціоналу. «Виробництва є окремими цивільними компаніями, які займаються фінансово‐економічною діяльністю», – каже Єлізаров. Точка дотику із військовим підрозділом – зворотний звʼязок про якість дронів у бойових умовах і можливість їхнього поліпшення;
- якісна документація. Із перших днів Lasar’s Group веде облік за номером кожного борту, його результатами роботи, прикріпленими відео тощо. На кожен втрачений борт є геолокація, час, обставини;
- списанням втрачених дронів займається окрема група у Lasar’s Group. Це колишні правоохоронці, які орієнтуються у бюрократичних пастках, пояснює Єлізаров. Наразі «Скрінтек» не є фігурантом кримінальних справ у судовому реєстрі, чого не скажеш про медійне поле. На сайтах із сумнівною репутацією, як‐от antikor, та анонімних Telegram‐каналах є статті, де звинувачують Єлізарова у тому, що він сам у себе купує дрони.
Ця медіаатака, за словами Єлізарова, одна з причин, чому він вийшов із непублічного режиму і дає перше інтерв’ю за час війни. «Працівники «Скрінтеку» часом скаржаться: «З нас роблять виродків‐корупціонерів. Може, нам краще припинити все це робити?» Мені треба якось заспокоїти людей», – каже Єлізаров.
«Антикорупційне законодавство мирного часу – потенційна проблема не тільки для Лазаря, – зазначає засновник одного з найефективніших дронових підрозділів, який спілкувався на умовах анонімності. – Через тісні звʼязки з виробником можна прийти і до нас, і до Ахіллеса або звинуватити хлопців Мадяра, що вони з трьох дронів роблять два». Додає, що критерієм під час війни має бути ефективність підрозділів, а не те, як вони слідують букві закону.
Криза сенсів для Лазаря
Станом на серпень 2025‐го Lasar’s Group має отримати від держави дронів на менш ніж 4 млрд грн. Цього фінансування бракує. Виробництво, за словами Єлізарова, завантажене на 30%, і, відповідно, щоночі задіяно лише третину екіпажів.
Єлізаров каже, що підрозділ міг би зупинитися вже у жовтні, якби не фінансування американців, які проплатили 2000 дронів. Розмір Lasar’s Group збільшувався за час війни (кількість не розголошується з міркувань безпеки). Але зараз штатна кількість підрозділу заповнена наполовину. «Просто немає грошей, аби забезпечити дронами повну штатку. А навіщо тримати людей без роботи?» – пояснює Єлізаров.
За останній рік Lasar’s Group, здавалося б, зіткнулася з кризою сенсів. Головної мети підрозділу – прибрати танки і бронетехніку з поля бою – вдалося досягти. Дані досліджень багатьох OSINT‐спільнот збігаються: армія РФ втратила у війні в Україні левову частку бронетехніки, зокрема й ту, що була на базах збереження. Авторитетні OSINT‐спільноти «Військовий віщун» та Resurgam прогнозують, що за 2025 рік РФ зможе виробити й відновити приблизно 400 танків, це майже у чотири рази менше, ніж у 2022‐му. При тому що за сім місяців цього року РФ втратила понад 1400 танків, за даними Генштабу. Армія окупантів почала економити бронетехніку, з травня цього року темпи її втрат упали в кілька разів.
«Раніше наші операції нагадували полювання в зоопарку: ми просто вилітали на глибину 3 км, і там була купа цілей, – розповідає Єлізаров. – Зараз «заліза» нема, бронетехніку важко знайти й на глибині 20 км. Напевно, у цьому є і наша заслуга».
Вразити Редіса
У вересні 2022-го відбувся перший великий обмін полоненими й, зокрема, зрадника Віктора Медведчука на частину захисників «Азовсталі». За умовами обміну очільник «Азову» Денис Прокопенко (Редіс) з іншими військовими мав залишатися у Туреччині.
Навесні 2023-го міністр внутрішніх справ Ігор Клименко приїхав до них і показав Прокопенку відео з роботою Lasar’s Group. «Це був прорив у виробництві та застосуванні дронів. Подібних зразків на той час іще не було в жодному підрозділі», – пригадує Редіс враження від побаченого. Нині Редіс командує корпусом НГУ «Азов». Він розповідає, що корпус нещодавно навчався спільно із Lasar’s Group та планує впроваджувати їхню практику на корпусному рівні.
Ціль на 2025‐й – змусити замовкнути ворожу артилерію, яка працює часто поза межею дії FPV‐дронів та завдає втрат українській піхоті, каже Єлізаров. За червень, згідно з даними системи «Є‐бали», Lasar’s Group на першому місці у категорії «Гармати»: підрозділ знищив більше, ніж наступні чотири, разом узяті.
Ще один вектор розвитку – спецоперації з новою якістю взаємодії дронів та інших підрозділів, додає Єлізаров, не вдаючись у деталі з безпекових міркувань.
Без роботи Lasar’s Group точно не залишиться, певен Білецький. «Є багато підрозділів, які були актуальні в історичний момент і стали героями, але з часом закостеніли, – підсумовує Білецький. – Lasar’s Group актуальні й через роки війни, тому що постійно шукають нові шляхи».
Додає, що у Lasar’s Group навчилася вся українська армія. «Зараз немає бригади, де б не було важкого бомбера. Все це започаткували «лазарі», – пояснює Білецький. — За це низький уклін, бо важкі бомбери вже, мабуть, перевищують вплив артилерії на фронті».
Сам Єлізаров нині є студентом Університету оборони, зазвичай там навчаються офіцери, які планують переходити на посади, де є стратегічний рівень керівництва. Що він планує робити далі?
Під час розмови роздуми Єлізарова неодноразово виходять за рамки діяльності Lasar’s Group. Він часто повторює, що Україна втратила свої козирі у цій війні, якими були добровольці й дрони (причину останнього він вбачає, зокрема, у надмірній публічності дронових підрозділів).
Єдина нова потенційна перевага – у рази більша ефективність Сил оборони та цивільного сектору. Наразі – лише потенційна. «Нам потрібно провести в армії щось на кшталт DOGE Ілона Маска: прибрати зайвих людей – хай створюють цивільний ВВП, оптимізувати структуру, скоротити час ухвалення та імплементації рішень».
Шансів бути почутим і отримати можливість реалізувати ці ідеї у Єлізарова небагато. Троє обізнаних співрозмовників розповіли Forbes, що, коли навесні 2024‐го в Україні створювали Сили безпілотних систем (СБС), Єлізаров був одним з основних ідеологів СБС і, відповідно, претендентом, щоб очолити нову структуру. Але Офіс президента був проти фігури колись опозиційного продюсера. Сам Єлізаров політичні питання не коментує: «Військова форма і політика несумісні».
Про плани після війни він розмірковує неохоче. Каже, що роздумує над створенням приватної військової компанії, яка б після завершення повномасштабної війни в Україні консультувала та навчала дронових технологій іноземні армії.
За матеріалами forbes.ua
