Перші наземні дрони використовувалися в російсько-українській війні ще у 2014 році. Та розвиток наземних роботизованих комплексів (НРК) у 2025-му перевершив усі попередні очікування. У липні стало відомо, що в Україні створено перший у світі батальйон НРК у лавах 20-го окремого полку безпілотних систем К-2 під командуванням Кирила Вереса. Журналіст NV Сергій Окунєв побачив роботу кістяка батальйону, дізнався про унікальні операції із застосуванням наземних дронів, а також з’ясував, як скоро ці системи будуть масово впроваджені у військо.
Ще у лютому 2025 року в ексклюзивному інтерв’ю NV один із найбільш медійних та впізнаваних військових в країні, командир полку К-2 Кирило Верес критикував загальний стан галузі наземних дронів, а вже за пів року каже, що це майбутнє війни.
У червні Кирило показав приклади застосування НРК для порятунку бійців на першій лінії фронту. Після цього до екіпажів дронів буквально вишикувалася черга з журналістів, як українських видань, так і іноземних холдингів.
Не іграшкова «машинка». Як К-2 за допомогою наземних дронів рятують бійців і будують нову логістику
У перші хвилини зустрічі NV з бійцями полку К-2 лунає багато жартів про увагу преси. Через короткі літні ночі на Донбасі у екіпажів НРК немає часу на розмови чи довге знайомство. Як тільки сонце сідає — починається надактивна робота.
У 2025 році через обопільний розвиток дронів доставляти боєкомплект, їжу чи інші речі стандартним способом — автотранспортом або броньованими машинами — вкрай складно та небезпечно. Якщо раніше ворог контролював безпілотниками зону у 2−5 кілометрів від безпосередньої лінії бойового зіткнення, то зараз небезпечна ділянка розширилася в деяких випадках до 15 кілометрів. А поява численних FPV-дронів на оптоволокні значно зменшила ефективність засобів РЕБ, їх наявність уже не гарантує безпеки для авто чи позиції.
Критичні проблеми з логістикою — одна з причин, чому саме у 2025 році стався «вибух» розвитку НРК.
«Ми використовуємо різні дрони. Є менші за розміром, на кшталт НРК TerMIT. Є значно більші. Сьогодні ми пустимо на задачу RATEL H. Він більш помітний, проте може нести на собі дуже велику вагу. Сьогодні ми навантажили його приблизно 600 кілограмами, він має довезти цей вантаж до наших „вампірістів“. Вони не прямо на першої лінії, тому в цьому випадку можна використати саме великий дрон. Тобто під різні задачі — різні дрони», — пояснює старший розрахунку на позивний Бінтік.
Інфографіка: NV
Логістичні місії НРК виконуються вночі, проте це не гарантує захищеності дрона. На напрямку, де працює К-2, ворог масово використовує і «нічні» FPV — для полювання за цілями в темряві. Розрахунок вибудував певну систему роботи — навіть якщо ворог засіче НРК в русі та захоче прослідкувати за ним, то йому не вдасться вистежити операторів, які є значно більш пріоритетними цілями.
«Загалом коли ми розповідаємо про нашу роботу, то усі питають — чи важко керувати дроном. Але власне керування — дуже мала частина роботи. Має бути комплекс дій. Це і розуміння особливостей дронів, їх удосконалення, зв’язок, логістика. Який дрон використати, яким шляхом рухатися, о котрій годині виїжджати, як заїхати одразу на кілька позицій. Зміна маршрутів, пошук альтернативних. Якщо просто людина буде добре натискати на кнопки та щодня їхати однією дорогою з пункту А в пункт Б, а потім повертатися так само — це перестане працювати через 2−3 дні», — каже інший військовослужбовець команди НРК на позивний Сайка.
Боєць із позивним Сайка / Фото: Сергій Окунєв / NV
Крім «стандартної» доставки вантажів оператори проводять і набагато більш складні та унікальні операції. В червні командир полку Кирило Верес показав порятунок за допомогою НРК трьох поранених військовослужбовців з першої лінії фронту за три дні. Це були бійці інших бригад, проте К-2 включився в процес їх евакуації.
«В цілому я не можу сказати, що у нас була спеціальна підготовка саме до таких задач. Насправді ми вже під час роботи починаємо розуміти: „Ага, здається, дрони можна ще використовувати ось так чи ось так“. Пам’ятаю першу операцію з евакуації бійця. Кирило Кирилович був особисто залучений до неї, вийшов на наш розрахунок, каже: остання надія, треба пробувати. Далі йде процес підготовки, тобто не може бути так, щоб через п’ять хвилин „машинка“ вже поїхала. Треба ретельно все спланувати», — згадує боєць К-2 на позивний Чиполліно.
Учасники операції зізнаються, що за час евакуації зі всіх сім потів зійшло. Одним з основних питань було — чи взагалі здатен поранений військовий залізти на допоміжний засіб, який був причеплений до наземного дрона.
«Ми мали інформацію про стан пораненого, стан був дуже важкий. Він міг вже втратити свідомість до того часу, як ми до нього добралися б. Також він міг просто фізично не зуміти перебратися на платформу. Це був би, мабуть, найгірший варіант. Ось, ми доїхали, стоїмо поруч, в одному метрі — і нічого не можемо зробити. Але не знаю як, мабуть, якісь вищі сили йому допомогли і він зміг залізти на платформу. При тому доволі швидко. Потім я бачив його. І досі не розумію, як з такими травмами він зміг сам себе туди затягнути», — каже Чиполліно.
Боєць із позивним Чиполліно / Фото: Сергій Окунєв / NV
Зараз усі евакуйовані дроном бійці проходять лікування. Попередньо — їхньому життю загрози немає.
Сайка розповідає, що ще до переведення в полк чув про НРК, але ставився до цього несерйозно, як до «іграшкових машинок на справжній війні». Та його думка давно змінилася, а історії порятунку побратимів не залишають жодних сумнівів у необхідності та актуальності таких засобів. Сайка і сам безпосередньо керував наземним дроном під час однієї з евакуацій. Каже, що це зовсім не те саме, що завдавати ураження за допомогою звичайного БПЛА. Відповідальність значно більша, ніж під час будь-якої іншої місії, до якої військовий був залучений раніше.
«Під час керування може статися що завгодно. Наприклад, можуть виникнути певні технічні проблеми. Різниця тільки у тому, що коли у тебе зламалася машина, чи зброя, чи гармата, чи щось інше — воно у тебе „в руках“ і ти можеш почати ремонт. У нашому випадку засіб може бути за багато кілометрів від нас. І до того ж, технічні труднощі під час логістичних місій не йдуть у жодне порівняння з ситуаціями, коли помирає людина, яку ти маєш врятувати. Коли ми виконували евакуації, я мало не молився, аби не було серйозних проблем зі зв’язком чи чимось ще», — говорить Сайка.
Чиполліно додає, що, крім проблем зі зв’язком, з дорогою, зі станом пораненого, також важливим є рівень активності ворога. Під час однієї з евакуацій ворог зафіксував переміщення пораненого та намагався атакувати НРК. Кілька «скидів» з повітря, на щастя, не влучили в ціль та не пошкодили дрон та бійця. Цю евакуацію у К-2 згадують як одну з найскладніших.
За даними полку К-2, станом на липень 2025 року успішно евакуйовано 10 поранених. Крім того, за допомогою НРК вдалося повернути сім тіл загиблих військовослужбовців, тепер є можливість передати їх рідним.
Старший групи Бінтік каже, що бійці буквально щодня досліджують можливості НРК. На відміну від експлуатації стандартних повітряних дронів, де вже накопичено чималий досвід, є багато фахівців та перевірених виробів, сфера НРК розвивається настільки швидко, що іноді підрозділ сам не встигає за цим розвитком.
«Якщо казати про нашу групу, то я б хотів, щоб ми сфокусувалися зараз на конкретних задачах та почали виконувати їх максимально ефективно, впевнено і якісно. У нас немає такого, що давайте сюди ще дрони, що стріляють, дрони, що вибухають, дрони, що мінують — і ми будемо займатися усім і одразу. Тоді ми будемо фахівцями в усьому, але водночас ні у чому. Чи хочу я постріляти з кулемета на колесах? Мрії чи мети такої немає», — відверто каже Бінтік.
Старший групи Бінтік / Фото: Сергій Окунєв / NV
На думку бійця, для розвитку та застосування інших дронів потрібні нові екіпажі та військовослужбовці.
Українські розробки. Навіщо К-2 так багато наземних дронів і скільки вони коштують
Кирило Верес в одному зі своїх звернень заявив, що 2025-й може стати роком наземних дронів, а також закликав інші підрозділи нарощувати досвід та можливості застосування НРК. Тоді публічно ще не було відомо, що командир готується до значних змін у своєму полку.
NV одним із перших серед ЗМІ дізнався про створення в лавах К-2 батальйону наземних роботизованих комплексів. Це перший в Україні та у світі повноцінний батальйон, що буде займатися виключно НРК. З міркувань безпеки не оголошується його структура та чисельність, проте можна сказати, що буде залучено сотні військовослужбовців. Зараз пересічно в українських бригадах, що вважаються «піонерами» в питанні застосування наземних дронів, ними займаються максимум десятки людей. К-2 планує створити найбільш амбітний підрозділ у цій сфері.
Один із розповсюджених стереотипів, який міг би негативно впливати на масове впровадження НРК в українському війську, — нібито висока вартість комплексів. Ця теза тягнеться з 2022−2023 років, коли деякі підрозділи орієнтувалися на закупівлю іноземних виробів, що дійсно були дорогими. Приміром найбільш відомий в Україні іноземний комплекс, естонський НРК Themis, коштує від 300 тисяч євро за один дрон та систему керування. Той самий виробник анонсував ще один бойовий дрон — Type-X, його ціна може бути ще в кілька разів вищою.
Але дрони, що «завойовують» поле бою в Україні у 2025 році, — це українські розробки. Їх ціна набагато менша. Для того, щоб переконатися в цьому, не потрібно мати доступ до секретних даних. Одним із ключових «гравців» в галузі виробництва та проєктування НРК став BRAVE1 — кластер для розвитку військових технологій в Україні, заснований Міністерством цифрової трансформації, Міністерством оборони та низкою інших державних відомств. На сайті проєкту — майже як у супермаркеті — можна обрати наземний дрон, дізнатися про його параметри та вартість.
До прикладу, TerMIT, який рятував життя українських військових під керівництвом операторів К-2, коштує лише 510 тисяч гривень. Більш потужний Ratel H, за роботою якого спостерігав журналіст NV, коштує 2 мільйони гривень. А бойові дрони, що здатні стріляти, вибухати чи мінувати території, коштують від 200 тисяч до 1 мільйона гривень. Зараз на BRAVE1 є можливість замовити 90 різноманітних видів НРК. Ще значна кількість нині у розробці чи на випробуваннях.
Інфографіка: NV
Другим та, імовірно, важливішим фактором насичення фронту НРК є потреба в людях. Це не лише оператори, це і логісти, ремонтники, командири. Приклад К-2 значною мірою унікальний. Більшість військовослужбовців, долучених до роботи з НРК, є бійцями після СЗЧ. Загалом 20-й ОБПС — один із найбільш успішних підрозділів, який повертає на фронт військових, які раніше відмовилися продовжувати службу в інших бригадах.
Новий етап розширення, зокрема створення батальйону наземних дронів, потребуватиме сотні військовослужбовців, тож перед командою Кирила Вереса стоятиме необхідність нового рекрутингу. У лютому 2025 року командир пояснював NV, що його підрозділ майже не використовує мобілізованих за процедурою ТЦК. К-2 запустив власний пошук кадрів, і це перевершило усі очікування. Лише за кілька тижнів надійшло 13 тисяч заявок від добровольців, військових, що хотіли повернутися з СЗЧ або перевестися з інших військових частин.
Дрон Ratel H перед виїздом / Фото: Сергій Окунєв / NV
Командир на позивний Кіт якраз прийшов до полку Вереса взимку 2025 року. Він раніше обіймав посаду командира штурмового батальйону, а його підрозділ з перших днів брав участь у Курській операції. Кіт зізнається, що, як і багато хто, не дуже вірив у перспективи наземних дронів, та зараз розуміє, що це один з дуже впливових аргументів на лінії фронту.
«Якби у мене були хоча б кілька НРК, один розрахунок та пара „машинок“, ми б досі стояли на Курщині. Бо там ключовим питанням була логістика», — каже Кіт.
У центрі — дрон TerMIT / Фото: Сергій Окунєв / NV
Аналогічної думки дотримується командир батальйону однієї з механізованих бригад, який виконує задачі на Покровському напрямку. Він побажав залишитися анонімним.
«Для мене це почалося так: десь пів року тому чи більше мені доповіли, що суміжна бригада завозить на позиції вантажі за допомогою наземних дронів. Я не сприйняв це серйозно, але вирішив зателефонувати знайомому командиру тих суміжників. Коли я почув скільки, як часто та на які саме позиції вони доставляють, то був шокований. Уявіть собі, умовно завозять кожні два дні по 500 кілограмів. А я в таку саму посадку не можу раз на тиждень доставити 500 кілограмів. Тобто вони за тиждень завозять у 4 рази більше, ніж ми, і без ризику для особового складу. Цифри умовні, але співвідношення точне. Я зателефонував нашим фахівцям з БПЛА і сказав: байдуже, скільки треба часу, скільки це коштує, але нам потрібно це впроваджувати», — розповідає цей командир.
Офіційні анонси свідчать, що тема наземних дронів вже зовсім скоро може масштабуватися на тільки в передових підрозділах, а і в Силах оборони загалом.
«Кінцева мета — заміна піхотинця на полю бою». NV побачив ще більше новітніх дронів
На полі під Києвом у липневий день було незвично гучно. Тут проводили закриту презентацію невеликих наземних дронів. Та ці машини, попри свій розмір, доволі шумні.
Командування Сухопутних військ запросило пресу, зокрема журналіста NV, щоб продемонструвати новітні розробки в галузі наземних роботизованих комплексів, а також поділитися планами впровадження НРК в українському війську.
Володимир Ровенський, офіцер відділу розвитку наземних безпілотних систем в лавах Сухопутних військ, уточнює: НРК вже далеко не рідкість для Сил оборония. Згідно з даними на липень 2025 року, 22 підрозділи в лавах Сухопутних військ постійно використовують наземні дрони. І це не враховуючи підрозділи Десантно-штурмових військ, або, тим паче, Сил безпілотних систем.
Володимир Ровенський, офіцер відділу розвитку наземних безпілотних систем / Фото: Сергій Окунєв / NV
Загалом офіцер оптимістично налаштований. Він погоджується, що 2025 рік може стати «роком НРК в Україні». За його словами, наземні роботизовані комплекси — це та галузь, в якої Україна зараз перевершує не тільки ворога, а і західних «конкурентів».
«У нас є те, чого не має жодна західна країна, — випробування продукту в бойових умовах. Там, де західним компаніям потрібні місяці чи навіть рік на збір інформації та опрацювання недоліків, ми можемо робити це за кілька днів, а досвід здобуватиметься не на полігоні, а на полі бою. З 2022 року ми отримували невеличку кількість іноземних дороговартісних дронів, але вони практично „не прижилися“ у війську. Водночас наші аналоги мають значно кращі відгуки від операторів та підрозділів», — каже Володимир.
Серед екземплярів, які презентували на зустрічі з журналістами, є дрони-мінери. НРК з іронічною назвою Гном може нести на собі дві протитанкові міни ТМ-62 та скидати їх за командою оператора. Також дрон оснащений функцією дистанційного зниження. У випадку, якщо ворог захопив «машинку», оператор може влаштувати крадієві сюрприз у вигляді самоліквідації Гнома. У цього НРК також є «старший брат», який може нести на собі десятки потужних мін та опрацьовувати за кілька годин площі, які людина мінувала б близько тижня.
Дрон-мінер Гном / Фото: Сергій Окунєв / NV
Справжньою «зіркою» презентації став наземний бойовий дрон Лють, який вміє в буквальному сенсі йти у бій. На нього встановлено кулемет та систему керування дистанційним вогнем. Лють може непомітно підбиратися до позицій ворога та відкривати вогонь. Крім кулемета, на платформу може бути встановлено й іншу зброю. Нещодавно офіційні ресурси Міноборони опублікували відео застосування Люті бойовими підрозділами Головного управління розвідки. Згідно з матеріалами радіоперехоплень, ворог довгий час не міг зрозуміти, що відбувається, хто та звідки веде вогонь.
Бойовий дрон Лють / Фото: Сергій Окунєв / NV
«Колись у нас і FPV-дрони були поодинокими на фронті, коли ця галузь тільки створювалася. Зараз ми бачимо, наскільки все масштабувалося. Я майже впевнений, що згодом ми побачимо справжні штурми у виконанні десятків бойових дронів, що будуть вести безпосередній вогонь по ворогу», — говорить викладач школи навчання спеціалістів наземних роботизованих комплексів на позивний Руф.
Викладач Руф / Фото: Сергій Окунєв / NV
Згідно з заявою директора департаменту закупівель Міноборони Гліба Каневського, у 2025 році на фронт від держави планують поставити 15 тисяч наземних дронів. Крім того, фінансування виробництва та придбання НРК закладено в державні програми, такі як Армія дронів, Лінія дронів та інші. Ключовою задачею для масштабування системи НРК у війську залишається підготовка військовослужбовців.
«Навчаємо ми усіх, немає якихось особливих потреб чи вимог. Звісно, якщо людина молода — їй краще вдається опановувати технології. Якщо людина має досвід комп’ютерних ігор, то це ще краще, бо керування тут майже як на PlayStation. Навчитися цьому — взагалі питання кількох днів. Звісно, є ще багато аспектів, це не означає, що за три-чотири дні ти вже повноцінний фахівець, але нічого надскладного немає», — стверджує викладач школи операторів НРК на позивний Наруто.
У травні 2025 року Міністерство оборони запустило в застосунку Армія+ навчальний курс про наземні роботизовані комплекси, який можна пройти онлайн. У липні стало відомо, що відтоді 4000 військових розпочали навчання, а 1500 з них вже завершили курс та отримали сертифікат.
На появу нових технологій на фронті реагують і волонтерські спільноти. Журналіст NV опитав кількох представників волонтерського руху, що допомагають українському війську. Усі підтвердили, що в 2025 році все частіше чують від військових запити на НРК, хоча навіть у 2024-му це були геть поодинокі випадки. Пошук у соцмережах за словосполученням «збір на НРК» також демонструє десятки різних оголошених зборів.
За матеріалами nv.ua
