Президент Володимир Зеленський визначив нове керівництво Збройних сил України. Після заміни Олександра Сирського на посаді головнокомандувача до виконання обов’язків приступив генерал-майор Михайло Драпатий. Начальником Генерального штабу в його команді стане генерал-майор Ігор Скибюк — колишній командувач Десантно-штурмових військ, Герой України та один із заступників Андрія Гнатова.
Кадрові рішення мають не лише змінити прізвища на найвищих військових посадах. Перед новим командуванням поставили значно ширші завдання: посилити наступальні операції, удосконалити мобілізацію та підготовку військових, завершити перехід до корпусної системи, розвивати кіберсили, далекобійні спроможності й технологічну складову армії.
Окремим пріоритетом стає захист неба — від української антибалістичної програми FREYJA до переговорів зі США щодо ліцензійного виробництва систем і ракет Patriot.
Скибюк змінить Андрія Гнатова на чолі Генштабу
Про рішення призначити Ігоря Скибюка начальником Генерального штабу президент повідомив 22 липня після наради з новим головнокомандувачем Михайлом Драпатим та виконувачем обов’язків міністра оборони Євгенієм Хмарою.
За словами Зеленського, кадрові рішення вже визначені, а для їх остаточного оформлення готуються відповідні укази. Тому на момент оголошення йшлося про погоджену кандидатуру Скибюка, яка має бути формалізована документами.
Президент охарактеризував майбутнього начальника Генштабу як досвідченого бойового генерала, який тривалий час служив разом із Драпатим. Саме довіра і спільний досвід двох командирів можуть стати основою нової системи управління ЗСУ.
Скибюк має замінити генерал-лейтенанта Андрія Гнатова, який очолював Генеральний штаб із червня 2025 року. До призначення на цю посаду Гнатов був заступником начальника Генштабу, командував Об’єднаними силами та оперативними угрупованнями військ.
Подальше місце служби Гнатова поки що офіційно не назване. Зеленський лише повідомив, що рішення щодо нього та колишнього головнокомандувача Олександра Сирського вже ухвалені. Обидва генерали, за словами президента, продовжать працювати на захист України.
Драпатий уже оголосив про початок роботи
Михайло Драпатий 22 липня повідомив, що приступив до виконання обов’язків головнокомандувача Збройних сил. Він також підтвердив, що начальником Генерального штабу в його команді буде Ігор Скибюк.
Драпатий подякував президентові за підтримку цієї кандидатури та заявив, що нове військове керівництво не планує починати роботу з гучних обіцянок. Основою його підходу мають стати відповідальність за рішення, повага до військовослужбовців і зосередженість на практичних результатах.
Новий головнокомандувач окреслив кілька основних завдань:
- продовжити та посилити наступальні дії;
- планувати нові операції в тилу російських військ;
- розвивати Збройні сили та впроваджувати сучасні технології;
- нарощувати бойові можливості підрозділів;
- удосконалювати систему військового управління;
- забезпечувати армію ресурсами, необхідними для виконання бойових завдань.
Таким чином, зв’язка Драпатий–Скибюк має одночасно відповідати за поточне ведення війни та за структурну перебудову армії.
Чим відрізняються повноваження головкома і начальника Генштабу
Головнокомандувач та начальник Генерального штабу працюють у тісній взаємодії, але виконують різні функції.
Головнокомандувач відповідає за загальне військове керівництво ЗСУ, застосування армії та розвиток її спроможностей. Він визначає головні пріоритети, організовує виконання військово-політичних рішень і представляє Збройні сили у взаємодії з президентом, Міністерством оборони та командуванням інших складових Сил оборони.
Генеральний штаб є основним органом військового планування. Його начальник має перетворювати стратегічні рішення на конкретні плани, завдання та організаційні заходи. До сфери його відповідальності належать координація командувань, планування застосування військ, підготовка резервів, визначення потреб підрозділів і контроль за реалізацією ухвалених рішень.
У спрощеному вигляді головнокомандувач визначає загальний напрям, а начальник Генштабу забезпечує системне планування та виконання. Тому особиста взаємодія між цими двома посадовцями безпосередньо впливає на швидкість ухвалення рішень і злагодженість армійського управління.
Хто такий Ігор Скибюк
Ігор Анатолійович Скибюк — генерал-майор ЗСУ, кадровий військовий із багаторічним досвідом служби в десантно-штурмових підрозділах.
У 1998 році він закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Після навчання служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де починав із посади командира взводу.
Подальша кар’єра Скибюка була переважно пов’язана з командними та штабними посадами. Повномасштабне вторгнення Росії він зустрів командиром 80-ї бригади — одного з найвідоміших з’єднань Десантно-штурмових військ.
Підрозділи бригади брали участь у ключових операціях Сил оборони, зокрема в українському контрнаступі на Харківщині та звільненні Ізюма. За особисту мужність і внесок в оборону України Скибюку присвоїли звання Героя України.
Його кар’єрний шлях упродовж останніх років виглядає так:
- у 2022 році — командир 80-ї окремої десантно-штурмової бригади;
- із 2023 року — начальник штабу та заступник командувача ДШВ;
- із лютого 2024 року — командувач Десантно-штурмових військ;
- із червня 2025 року — заступник начальника Генерального штабу;
- у липні 2026 року — кандидатура на посаду начальника Генштабу ЗСУ.
Такий досвід поєднує командування окремою бойовою бригадою, управління цілим родом військ і роботу у вищому органі військового планування.
Від командира бригади до керівника Генштабу
Кар’єра Скибюка демонструє швидке просування командирів, які здобули основний досвід уже під час російсько-української війни.
Командир бригади працює безпосередньо з бойовими підрозділами та відповідає за виконання завдань на визначеній ділянці. Командувач ДШВ управляє вже цілою системою з’єднань, їхньою підготовкою, розвитком і застосуванням. Робота заступником начальника Генштабу передбачає участь у плануванні на рівні всіх Збройних сил.
Скибюк пройшов усі ці рівні. Це означає, що він знайомий як із проблемами конкретних бойових частин, так і з механізмами центрального військового управління.
Водночас посада начальника Генштабу суттєво відрізняється від командування окремим родом військ. Тепер ідеться не лише про бойове застосування підрозділів, а про синхронізацію всієї армії: Сухопутних військ, Повітряних сил, Військово-морських сил, ДШВ, Сил безпілотних систем, кіберпідрозділів та інших компонентів.
Чому важлива спільна робота Драпатого і Скибюка
Зеленський окремо наголосив, що Драпатий і Скибюк разом захищали Україну. Це вказує на один із ключових критеріїв формування нової команди — наявність спільного бойового досвіду та взаємної довіри.
Для військового керівництва це має практичне значення. Під час інтенсивної війни командування повинно швидко оцінювати ситуацію, погоджувати операції, розподіляти резерви та реагувати на зміни на фронті. Тривалі суперечки або паралельні системи ухвалення рішень можуть уповільнювати цей процес.
Разом із тим спільний досвід сам собою не гарантує успішної роботи. Ефективність нової команди залежатиме від того, наскільки вона зможе налагодити взаємодію з командувачами родів військ, корпусів і бойових угруповань, а також із Міністерством оборони, оборонною промисловістю та міжнародними партнерами.
Головний пріоритет — ефективна мобілізація
Під час наради Зеленський назвав практичну та ефективну мобілізацію одним із головних чинників здатності ЗСУ виконувати оборонні завдання.
Мобілізація в цьому контексті означає не лише залучення людей до війська. Йдеться про складний ланцюг, який включає:
- визначення реальних потреб бойових частин;
- проходження військово-лікарських процедур;
- розподіл мобілізованих за спеціальностями;
- базову та фахову підготовку;
- комплектування і відновлення підрозділів;
- забезпечення особового складу;
- формування резервів;
- організацію ротацій.
Якщо будь-яка частина цієї системи працює неналежно, армія може отримувати поповнення, яке не відповідає потребам конкретних бригад. Тому перед Генштабом стоїть завдання пов’язати мобілізаційний процес із реальним плануванням операцій, підготовкою військових і спроможностями навчальних центрів.
Для Драпатого і Скибюка це буде одним із найскладніших напрямів, адже мобілізація одночасно залежить від військових, урядових, правових та організаційних рішень.
Підготовка військових і посилення підрозділів
Ще один пріоритет — якість підготовки особового складу. За умов технологічної війни базових військових навичок недостатньо. Підрозділам потрібні оператори безпілотних систем, фахівці радіоелектронної боротьби, зв’язківці, інженери, розвідники, медики та військові інших спеціальностей.
Підготовка має враховувати досвід конкретних напрямків фронту, швидкі зміни тактики противника і появу нових засобів ураження.
Посилення частин також передбачає їх укомплектування технікою, боєприпасами, транспортом, зв’язком та засобами захисту. Генштаб має узгоджувати ці потреби з Міністерством оборони, яке відповідає за значну частину закупівель, постачання й ресурсного забезпечення.
Перехід до корпусної системи
Окремо президент назвав розвиток корпусної системи Збройних сил.
Корпус має об’єднувати кілька бригад та інші підрозділи під єдиним постійним командуванням. Така структура повинна скоротити кількість тимчасових управлінських рішень і забезпечити більш передбачувану взаємодію між частинами.
Корпусне командування отримує відповідальність за визначене угруповання військ, планування операцій, застосування резервів, логістику та координацію різних засобів ураження.
Однак саме створення корпусів не є завершенням реформи. Потрібно укомплектувати штаби підготовленими офіцерами, налагодити захищений зв’язок, розмежувати повноваження та забезпечити корпуси засобами розвідки, логістики й управління. Саме ці практичні завдання тепер мають координувати Драпатий і Скибюк.
Розвиток кіберсил і технологій
До переліку організаційних рішень увійшов розвиток українських кіберсил. У сучасній війні кібероперації тісно пов’язані з розвідкою, зв’язком, управлінням військами та захистом інформаційної інфраструктури.
Для України важливими є як оборонні, так і активні кіберспроможності. Армія повинна захищати системи управління, бази даних, канали зв’язку і цифрову інфраструктуру від російських атак. Водночас кіберпідрозділи можуть підтримувати інші операції Сил оборони.
Заява Драпатого про розвиток технологій свідчить, що цифровізація та інновації залишатимуться одним із центральних напрямів. Це стосується безпілотних систем, автоматизації управління, обробки розвідувальної інформації, засобів зв’язку та радіоелектронної боротьби.
Нові операції та удари по тилу противника
Президент подякував Силам оборони за реалізацію далекобійних операцій проти Росії та підтримання регулярності ударів середньої дальності.
Драпатий, зі свого боку, заявив про необхідність планувати нові операції в тилу противника та посилювати наступальні дії в усіх доменах. Це означає поєднання операцій на суші, у повітрі, на морі, у кіберпросторі та з використанням далекобійних засобів.
Євгенію Хмарі доручено працювати над питаннями постачання для далекобійних і середніх за дальністю ударних програм. Відповідні потреби вже обговорювали з бойовими командирами та виробниками озброєнь.
Для Генштабу важливо інтегрувати такі удари в загальний задум операцій. Їхня результативність залежить не лише від наявності озброєння, а й від розвідки, визначення пріоритетних цілей, планування та оцінювання отриманих результатів.
FREYJA, Patriot і посилення захисту неба
Одним із головних напрямів стане розвиток протиповітряної та протиракетної оборони.
Під час наради визначили посадовців, які мають прискорити реалізацію кількох ключових ініціатив. Серед них — антибалістична програма FREYJA, співпраця зі США щодо ліцензій на виробництво Patriot і спільні оборонні програми з європейськими партнерами.
Для України критично важливо не лише отримувати готові системи, а й створювати довгострокову виробничу та сервісну базу. Ліцензійне виробництво могло б зменшити залежність від нерегулярних зовнішніх поставок, хоча реалізація таких домовленостей потребуватиме значного часу, інвестицій та згоди партнерів.
Генштаб у цьому процесі має визначити оперативні потреби: які об’єкти та райони потребують першочергового прикриття, як інтегрувати різні системи в єдину мережу та як розподіляти обмежений ресурс протиповітряної оборони.
Кадрові перестановки відбуваються на тлі змін у владі
Оновлення керівництва ЗСУ стало частиною ширшої хвилі кадрових рішень.
Після відставки прем’єр-міністерки Юлії Свириденко 15 липня Михайло Федоров заявив про завершення роботи на посаді міністра оборони. Згодом він публічно повідомив про системні суперечності із Сирським і стверджував, що військове керівництво блокувало частину ініціатив Міноборони.
Зеленський визнав системний характер конфлікту між двома посадовцями. Сам Сирський заявляв, що повідомлення про протистояння стало для нього несподіваним.
На тлі відставки Федорова у низці міст відбулися акції, учасники яких вимагали змінити головнокомандувача та повернути колишнього міністра.
20 липня виконання обов’язків міністра оборони перейшло до Євгенія Хмари. Наступного дня Зеленський оголосив про намір призначити Драпатого головнокомандувачем замість Сирського, а 22 липня стало відомо про кандидатуру Скибюка на посаду начальника Генштабу.
Що буде із Сирським і Гнатовим
Питання подальшої служби Олександра Сирського та Андрія Гнатова залишається відкритим.
Зеленський запевнив, що відповідні рішення вже визначені. Водночас він не повідомив, чи залишаться генерали у структурі ЗСУ, перейдуть на інші командні посади або працюватимуть в іншому форматі.
Збереження їхнього досвіду може бути важливим для армії. Сирський керував ЗСУ у складний період війни, а Гнатов має досвід управління оперативними угрупованнями і роботи в Генштабі. Проте реальний зміст їхніх нових повноважень стане зрозумілим лише після оприлюднення офіційних рішень.
Яких результатів очікують від нової команди
Перед новим керівництвом Збройних сил стоять завдання різного рівня. Частина з них потребує швидких рішень, інші розраховані на тривалу перебудову.
У короткостроковій перспективі Драпатий і Скибюк мають забезпечити безперервність управління військами, посилити підрозділи на найскладніших напрямках, організувати резерви та підтримувати операції в тилу противника.
У середньостроковій перспективі йдеться про корпусну реформу, вдосконалення мобілізації, підготовки та логістики.
Довгостроковий блок включає розвиток кіберсил, технологічне переозброєння, створення української протибалістичної системи та локалізацію виробництва західного озброєння.
Головним критерієм успішності кадрових змін стане не швидкість появи нових указів чи заяв, а здатність нової команди перетворити визначені пріоритети на рішення, які відчують бойові підрозділи.
Нова конфігурація військового керівництва
Після завершення формалізації кадрових рішень найвище військове керівництво України має отримати нову конфігурацію: Михайло Драпатий — головнокомандувач ЗСУ, Ігор Скибюк — начальник Генерального штабу, Євгеній Хмара — керівник Міністерства оборони у статусі виконувача обов’язків.
Усі троє мають працювати над спільними напрямами, але відповідатимуть за різні частини системи. Драпатий — за загальне військове керівництво, Скибюк — за планування та координацію Генштабу, Хмара — за оборонну політику, ресурсне забезпечення і взаємодію з виробниками та партнерами.
Найближчі рішення покажуть, наскільки злагоджено працюватиме ця конструкція. Першими тестами стануть організація мобілізації, наповнення корпусної системи реальними спроможностями, забезпечення далекобійних програм і посилення протиповітряної оборони.
Призначення Ігоря Скибюка є частиною масштабного перезавантаження військового керівництва. Його бойовий досвід, служба в ДШВ та попередня робота в Генеральному штабі створюють основу для нової ролі. Однак результат залежатиме від того, чи зможе команда Драпатого і Скибюка одночасно керувати поточними операціями та проводити необхідні армії структурні зміни.
