Український малий і середній бізнес отримає додатковий канал доступу до банківського фінансування: уряд розподілив між 19 банками до 20,8 млрд грн державних портфельних гарантій на 2026 рік. За окремим кредитом держава може взяти на себе до 80% кредитного ризику.
Для підприємця це насамперед означає можливість отримати позику навіть тоді, коли власної застави недостатньо для стандартних вимог банку. Але державна гарантія — не безповоротна допомога, не компенсація 80% кредиту і не автоматичне право на гроші. Бізнес, як і раніше, проходить банківську перевірку і має повністю виконувати свої зобов’язання за кредитом.
Особливо актуальним інструмент може стати для компаній, яким потрібні обігові кошти, інвестиції у відновлення або розширення виробництва, а також для аграріїв, які потерпають від проблем із логістикою та експортом.
Розбираємося, як працюють державні портфельні гарантії, що насправді означають 80%, які підприємства можуть претендувати на кредит, до яких банків звертатися і на що слід звернути увагу до підписання договору.
Що вирішив уряд
13 серпня Кабінет Міністрів ухвалив рішення про надання у 2026 році державних гарантій на портфельній основі 19 банкам-кредиторам на загальну суму до 20,8 млрд грн.
Механізм передбачає, що держава бере на себе частину кредитного ризику банку за портфелем позик, наданих мікро-, малому та середньому бізнесу. Максимальне покриття становить до 80% зобов’язань як за кредитним портфелем загалом, так і за кожною окремою позикою.
Сам механізм не новий. Він працює відповідно до постанови Кабміну №723 від 14 липня 2021 року і був створений саме для того, щоб банки могли кредитувати життєздатний бізнес, якому бракує ліквідного забезпечення. У серпні 2026 року держава фактично розширює ресурс програми та одночасно уточнює її правила.
За виділені гарантії банки сплачують до державного бюджету комісію — у 2026 році вона становить 2% від суми гарантії. Якщо весь передбачений урядом обсяг буде використано, бюджет може отримати близько 0,4 млрд грн таких платежів. Це плата банків державі за надання гарантії, а не автоматична комісія, яку стягують із кожного позичальника.
20,8 млрд грн — це не 20,8 млрд грн, які уряд роздасть підприємцям
Це принципова відмінність.
Уряд не виділяє 20,8 млрд грн на прямі виплати бізнесу. Ця сума є максимальним обсягом державних гарантій, які можуть бути використані банками для покриття частини кредитного ризику.
Схема спрощено виглядає так:
підприємець → звертається до банку → банк оцінює бізнес і видає кредит → кредит включається до портфеля, частково забезпеченого державною гарантією.
Сам кредит фінансує банк зі своїх ресурсів.
Держава вступає в механізм як гарант певної частини ризику. Завдяки цьому банк може погодитися на фінансування підприємства, яке має нормальну бізнес-модель і здатне обслуговувати борг, але не може надати заставу на всю необхідну суму.
Тому 20,8 млрд грн не слід ототожнювати ні з фактичним обсягом кредитування, ні з обсягом коштів, які бізнес гарантовано отримає. Реальна сума нових позик залежатиме від того, скільки компаній звернуться до банків, скільки заявок пройдуть кредитний аналіз, яку частку гарантій застосують до конкретних кредитів і наскільки банки використають надані їм ліміти.
Що насправді означає гарантія «до 80%»
Найпоширеніша помилка — сприймати державну гарантію як обіцянку держави погасити за підприємця 80% кредиту.
Це не так.
Припустімо, компанія отримує кредит на 1 млн грн, а банк включає його до портфеля з максимальною гарантійною часткою 80%.
У такому випадку частина кредитного ризику банку в межах установленої гарантії може становити до 800 тис. грн.
Але для самого підприємця його борг не скорочується до 200 тис. грн.
Позичальник зобов’язаний повернути банку весь кредит, сплачувати відсотки та інші платежі відповідно до договору.
Гарантія спрацьовує у відносинах між державою і банком, коли за кредитом виникає визначений правилами гарантійний випадок. Оновлений у серпні механізм окремо регулює і повернення до бюджету коштів, які банк надалі стягнув із боржника після здійснення гарантійної виплати, а також ситуації реструктуризації проблемної заборгованості.
Отже:
- держава не дарує підприємцю 80% кредиту;
- 80% — це максимальна частка ризику, яку може покривати гарантія;
- борг позичальника перед банком від цього не зникає;
- державна гарантія передусім допомагає розв’язати проблему недостатньої застави.
Для якого бізнесу це найбільш актуально
Механізм орієнтований на мікро-, малі та середні підприємства.
Насамперед він корисний компаніям, які мають працюючий бізнес і перспективу повернення кредиту, але через війну, втрату майна або специфіку своєї діяльності не можуть надати банку достатнє забезпечення.
Типові ситуації можуть бути такими:
- підприємству потрібні гроші для поповнення обігового капіталу;
- необхідно закупити сировину або комплектуючі;
- компанія відновлює пошкоджені виробничі потужності;
- потрібне нове обладнання;
- бізнес хоче розширити виробництво;
- підприємство має значний розрив між оплатою постачальникам і надходженням грошей від покупців;
- активи підприємства вже перебувають у заставі за іншими кредитами;
- доступної застави просто недостатньо для суми фінансування, яку потребує бізнес.
Окремо уряд наголошує на потребах аграрного сектору. Прем’єр-міністр Сергій Корецький пов’язав нове рішення, зокрема, із проблемами агробізнесу через удари по портовій інфраструктурі, складнішу логістику та експорт і, як наслідок, дефіцит обігових коштів.
Для аграрія це може бути, наприклад, кредит на насіння, добрива, пальне, виплату зарплат або інші поточні витрати в ситуації, коли гроші від реалізації врожаю надходять пізніше, ніж планувалося.
Державна гарантія не означає, що банк зобов’язаний видати кредит
Наявність гарантії знижує ризик банку, але не скасовує кредитний аналіз.
Банк самостійно формує портфель кредитів, які частково забезпечуватимуться державними гарантіями. Саме банк визначає, чи є конкретний позичальник достатньо платоспроможним і чи відповідає його кредит вимогам програми.
Тому підприємство може отримати відмову навіть за наявності в банку державного гарантійного ліміту.
Банк, зокрема, аналізуватиме:
- Фінансовий стан. Чи достатньо компанія заробляє для обслуговування майбутнього боргу.
- Кредитне навантаження. Які кредити, лізинг, овердрафти та інші зобов’язання вже має бізнес.
- Кредитну історію. Наскільки дисципліновано компанія обслуговувала попередні позики.
- Грошовий потік. Чи вистачатиме підприємству надходжень для регулярних платежів.
- Мету кредиту. Банк повинен розуміти, на що підуть гроші та як вони вплинуть на діяльність компанії.
- Відповідність вимогам державної підтримки. Для програми діють окремі критерії та обмеження щодо підприємств і видів діяльності.
Тобто державна гарантія повинна допомагати кредитувати життєздатний бізнес із дефіцитом забезпечення, а не компенсувати очевидну неспроможність компанії повертати борги.
Чого гарантія не замінює
Портфельну гарантію також важливо не плутати з іншими державними програмами підтримки.
| Інструмент | Що він вирішує |
|---|---|
| Портфельна державна гарантія | Частково покриває кредитний ризик банку та дає можливість зменшити вимоги до застави |
| «5–7–9%» | Передусім здешевлює вартість фінансування для бізнесу відповідно до умов програми |
| Грант | Надає безповоротне фінансування за умови виконання встановлених вимог |
| Звичайний банківський кредит | Видається без державної гарантії на стандартних умовах конкретного банку |
У деяких кредитних продуктах державна портфельна гарантія може застосовуватися разом з іншими механізмами підтримки, якщо це дозволяють правила конкретної програми та банку. Наприклад, у продуктах у межах «5–7–9%» банки передбачають можливість часткового забезпечення кредитів державними гарантіями.
Тому підприємцю варто запитувати не просто про «кредит під державну гарантію», а про повну конструкцію фінансування: ставка, компенсація відсотків, гарантія, власна застава, комісії та строк.
Чи потрібна застава
Головна перевага механізму — можливість пом’якшити вимоги банку до забезпечення. Саме так мету державних гарантій формулює агент програми — Укрексімбанк.
Однак це не тотожне кредитуванню взагалі без застави.
Банк може вимагати:
- часткову заставу;
- заставу обладнання або іншого майна, придбаного за кредитні кошти;
- майнові права;
- поруку власників;
- інші види забезпечення.
Конкретна конструкція залежить від кредитного продукту, фінансового стану компанії, розміру кредиту та внутрішньої політики банку.
Наприклад, якщо для звичайного кредиту банк вимагав би забезпечення майже на всю суму, державна гарантія може дозволити погодити кредит із меншою власною заставою.
Саме тут і виникає основний практичний ефект програми.
У серпні правила програми змінили
Напередодні нового розподілу гарантій Кабмін також переглянув порядок роботи механізму.
Постановою №1007 від 10 серпня 2026 року уряд змінив правила програм, передбачених постановами №723 та №472. За поясненням Мінфіну, коригування зроблено за результатами аналізу роботи механізму у 2020–2025 роках.
Серед важливих новацій:
1. Деталізовано вимоги до першого включення кредиту до портфеля.
Тобто банк має чіткіше перевіряти відповідність позики критеріям програми ще до того, як державна гарантія почне покривати ризик за нею.
2. Встановлено період обмеження для позичальників, за кредитами яких уже настав гарантійний випадок.
Такий бізнес не може одразу отримати новий кредит із державною гарантією. Це має запобігти ситуації, коли один і той самий проблемний позичальник багаторазово користується державною підтримкою після дефолту.
3. Уточнено механізми для різних моделей гарантій.
Правила деталізовано для програм із параметрами 50/70 та 80/80, зокрема для випадків, коли розрахований обсяг гарантій перевищує встановлений банку ліміт.
4. Уточнено документи для отримання банком гарантійної виплати.
Це має стандартизувати процедуру, якщо позичальник перестає виконувати зобов’язання.
5. Деталізовано повернення коштів до бюджету.
Якщо після виплати державної гарантії банк стягне частину простроченого боргу з позичальника, відповідна частина коштів має повертатися державі за визначеним механізмом. Окремо врегульовано реструктуризацію такої заборгованості.
Отже, одночасно зі збільшенням ресурсу програми держава посилює контроль за тим, які кредити потрапляють під гарантії і що відбувається після виникнення проблемної заборгованості.
Які банки працюють із державними портфельними гарантіями
Тут є важливий нюанс.
В урядовому повідомленні від 13 серпня йдеться про 19 банків, яким у межах нового рішення розподілено до 20,8 млрд грн гарантій. Водночас у самому оприлюдненому повідомленні Мінфіну не наведено назв усіх цих 19 банків та індивідуальних лімітів для кожного з них.
Натомість на сторінці Укрексімбанку як агента програми станом на 14 серпня наведено ширший перелік банків, які вже є учасниками механізму державних портфельних гарантій. Їх 33. Тому цей список не слід автоматично вважати переліком саме тих 19 банків, між якими розподілено нові 20,8 млрд грн.
Серед чинних учасників програми:
- А-Банк
- Агропросперіс Банк
- Альтбанк
- Банк Альянс
- Асвіо Банк
- Банк Восток
- Банк Грант
- Банк інвестицій та заощаджень
- Комінбанк
- Банк Кредит Дніпро
- Кредитвест Банк
- Креді Агріколь Банк
- Кредобанк
- Банк Львів
- МетаБанк
- МІБ
- МТБ Банк
- ОТП Банк
- Ощадбанк
- Банк Південний
- Піреус Банк МКБ
- Полтава-Банк
- Правекс Банк
- ПриватБанк
- ПроКредит Банк
- ПУМБ
- Радабанк
- Райффайзен Банк
- Сенс Банк
- Таскомбанк
- Банк Український Капітал
- Укргазбанк
- Укрексімбанк.
Для підприємця тому важливо уточнювати безпосередньо в обраному банку не лише те, чи працює він із державними портфельними гарантіями взагалі, а й чи має зараз вільний гарантійний ліміт і чи може включити конкретний новий кредит до відповідного портфеля.
Як банки отримують гарантійний ліміт
Механізм працює не так, що кожен банк автоматично може гарантувати державою будь-яку кількість кредитів.
Банки подають заявки на участь. Міністерство фінансів визначає банки-кредитори та обсяги гарантій, після чого уряд ухвалює відповідне рішення. Далі укладаються гарантійні договори, і банки можуть формувати портфелі кредитів у межах отриманого ліміту.
Агентом держави в цьому механізмі виступає Укрексімбанк. Він, зокрема, приймає та перевіряє документи банків, забезпечує підготовку гарантійних договорів, здійснює моніторинг і бере участь у розрахунках у разі настання гарантійних випадків.
Тобто навіть якщо банк формально є учасником програми, його можливості видавати нові кредити під гарантію залежать від залишку доступного ліміту.
Як підприємцю звернутися по кредит
Окремої універсальної державної заявки, яку підприємець подає до Кабміну чи Мінфіну, немає.
Звертатися потрібно до банку.
Практично процедура може виглядати так.
Крок 1. Обрати банк
Перед поданням повного пакета документів варто поставити банку конкретне запитання:
«Чи має банк зараз доступний ліміт державних портфельних гарантій і чи може кредит для мого підприємства бути включений до такого портфеля?»
Це дозволить одразу зрозуміти, чи працює конкретне відділення або бізнес-підрозділ із програмою.
Крок 2. Описати потребу у фінансуванні
Банку знадобляться:
- бажана сума;
- строк кредитування;
- мета використання коштів;
- прогнозоване джерело погашення;
- інформація про наявну заставу;
- чинні кредити та інші боргові зобов’язання.
Чим точніше бізнес може пояснити, навіщо йому гроші та за рахунок чого він їх поверне, тим простіше банку оцінити кредитний ризик.
Крок 3. Надати документи
Конкретний пакет залежатиме від банку та кредитного продукту, але зазвичай фінансова установа потребуватиме корпоративних документів, інформації про структуру власності, фінансової та податкової звітності, даних про обороти, чинні зобов’язання, активи та предмети можливого забезпечення.
Для інвестиційного кредиту можуть знадобитися договори на обладнання, кошториси, бізнес-план або фінансовий прогноз.
Крок 4. Пройти кредитний аналіз
Банк оцінить, чи здатне підприємство повернути позику.
Державна гарантія тут не замінює платоспроможність. Якщо бізнес уже має критичне боргове навантаження, систематичні прострочення або не може обґрунтувати майбутні грошові потоки, сама наявність державної програми проблему не вирішить.
Крок 5. Банк визначить структуру забезпечення
Якщо позичальник відповідає вимогам, банк може включити кредит до гарантійного портфеля.
Після цього визначаються:
- частка державної гарантії;
- власне забезпечення підприємства;
- можлива порука;
- процентна ставка;
- комісії;
- графік погашення;
- інші умови кредитування.
Саме тому дві компанії навіть в одному банку можуть отримати кредити з різною структурою забезпечення.
Які запитання слід поставити банку до підписання договору
Фрази «під державну гарантію до 80%» недостатньо, щоб оцінити реальну вигідність пропозиції.
Підприємцю варто отримати відповіді щонайменше на такі запитання:
- Яка частка саме мого кредиту буде покрита державною гарантією?
- Яку заставу все одно вимагає банк?
- Чи потрібна особиста порука власника або бенефіціара?
- Яка повна процентна ставка?
- Які разові й регулярні комісії передбачено?
- Чи можна поєднати кредит із програмою «5–7–9%» або іншою державною підтримкою?
- Який графік погашення основної суми?
- Чи передбачений пільговий період?
- Що станеться, якщо компанія тимчасово порушить графік платежів?
- За яких умов кредит перестане відповідати вимогам державної гарантії?
- Чи є в банку достатній невикористаний гарантійний ліміт саме зараз?
Особливо важливо порівнювати повну вартість кредиту, а не лише рекламну процентну ставку.
Хто може не пройти за критеріями програми
Крім звичайної банківської оцінки, діють і правила державної підтримки.
Поточні роз’яснення агента програми передбачають, зокрема, що позичальник має відповідати встановленим вимогам до суб’єктів підприємництва та не підпадати під законодавчі обмеження щодо державної підтримки.
Для окремих видів діяльності встановлені спеціальні обмеження. Наприклад, правила містять критерії щодо підприємств, значна частина доходів яких пов’язана з гральним бізнесом, виробництвом або спеціалізованою реалізацією алкоголю та тютюнової продукції.
Тому належність компанії до малого чи середнього бізнесу сама по собі ще не гарантує права на включення кредиту до портфеля.
Чому механізм особливо важливий під час війни
Для банку застава виконує функцію «другого джерела» повернення кредиту, якщо бізнес перестає платити.
Але після повномасштабного вторгнення саме із заставою у багатьох підприємств виникли системні проблеми.
Майно може:
- розташовуватися на території з підвищеним воєнним ризиком;
- бути пошкодженим або знищеним;
- втрачати ліквідність;
- уже перебувати у заставі;
- мати ринкову вартість, яку банк оцінює значно нижче, ніж власник.
Виникає парадокс: компанія може мати замовлення, виробництво, клієнтів і перспективу прибутку, але не отримати необхідний кредит через недостатню заставу.
Саме цей розрив і має частково закривати державна гарантія.
Для аграрного підприємства проблема може виглядати ще гостріше. Урожай уже зібраний, однак його реалізація затягується через портову логістику або експортні обмеження. Компанії водночас потрібно фінансувати наступний виробничий цикл. Уряд прямо називає дефіцит обігових коштів через проблеми з експортом одним із мотивів розширення підтримки агросектору.
Три головні міфи про державні гарантії
Міф №1. «Держава оплачує 80% мого кредиту»
Ні. Позичальник має повернути кредит повністю.
80% — максимальна частка кредитного ризику банку, яку може покривати державна гарантія.
Міф №2. «Якщо є гарантія, застава взагалі не потрібна»
Не обов’язково.
Гарантія дозволяє банку зменшити дефіцит забезпечення, але банк може вимагати часткову заставу, поруку або інше забезпечення.
Міф №3. «Якщо моє підприємство належить до малого бізнесу, банк зобов’язаний дати кредит»
Ні.
Банк самостійно оцінює платоспроможність позичальника і приймає кредитне рішення. Державна гарантія не замінює кредитний скоринг.
Що перевірити підприємцю перед зверненням
Найкращі шанси отримати фінансування має бізнес, який приходить до банку не лише із запитом «потрібні гроші», а з чіткою фінансовою моделлю.
До переговорів варто підготувати:
- Суму. Скільки грошей реально потрібно.
- Мету. На що саме вони будуть використані.
- Строк. Коли інвестиція або закупівля почне генерувати дохід.
- Грошовий потік. З яких надходжень сплачуватимуться кредит і відсотки.
- Власний внесок. Яку частину проєкту компанія може профінансувати сама.
- Забезпечення. Які активи є у підприємства, навіть якщо їх недостатньо для стандартного кредиту.
- Ризиковий сценарій. Що станеться, якщо продажі будуть нижчими або надходження затримаються.
Для банку державна гарантія — це додаткове зниження ризику. Але головним джерелом погашення кредиту все одно має залишатися дохід самого бізнесу.
Що означає рішення уряду для ринку
Новий ліміт до 20,8 млрд грн важливий не лише через його абсолютний розмір.
Державна гарантія фактично дозволяє банкам перенести частину кредитного ризику з власного балансу на державу і завдяки цьому працювати з позичальниками, яких за стандартних вимог вони могли б не кредитувати через недостатнє забезпечення.
Для бізнесу це означає розширення можливостей отримати:
- обігове фінансування;
- інвестиційний кредит;
- кошти на відновлення;
- ресурс для закупівлі обладнання;
- фінансування сезонного виробничого циклу.
Водночас результат програми не можна оцінювати лише за оголошеними 20,8 млрд грн гарантій. Ключовими показниками будуть фактична кількість нових кредитів, їхній обсяг, частка використаних банками лімітів, рівень проблемної заборгованості та те, наскільки гарантії справді відкриють кредитування для підприємств, які без них не отримали б фінансування.
Рішення уряду не створює для малого й середнього бізнесу «безкоштовних кредитів» і не перекладає 80% боргу підприємця на державу.
Його практичний сенс інший: держава готова взяти на себе до 80% кредитного ризику банку, щоб банк міг профінансувати життєздатне підприємство навіть за недостатньої застави. На 2026 рік для 19 банків передбачено до 20,8 млрд грн такого гарантійного ресурсу.
Для компанії шлях до грошей усе одно проходить через банк: потрібно підтвердити платоспроможність, пояснити мету кредиту і показати джерело його повернення.
Тому головне практичне запитання для підприємця звучить не «чи дає держава мені 80% кредиту?», а інакше:
чи має мій банк вільний ліміт державної портфельної гарантії і чи дозволить ця гарантія отримати потрібне фінансування за тієї застави, яку я реально можу надати?
Саме відповідь на це питання визначатиме, наскільки нові 20,8 млрд грн державних гарантій перетворяться з бюджетного ліміту на реальні кредити для українського бізнесу.
