В Україні змінюють один із механізмів, від якого залежить розподіл дефіцитної електричної потужності під час масштабних обмежень. Переліки критично важливих об’єктів, які мають пріоритетне електропостачання, формуватимуть окремо для зимового та літнього періодів. На перший погляд це технічна зміна, однак її наслідки можуть відчути і звичайні побутові споживачі: що більший обсяг потужності зарезервований за критичною інфраструктурою, то менше його залишається для решти споживачів. Розбираємося, як працює ця система, що саме вирішив змінити уряд і чи справді новий механізм може означати менше відключень.
Кабінет Міністрів за ініціативою Міністерства енергетики вирішив змінити підхід до формування переліків критично важливих об’єктів, яким під час дефіциту електроенергії має забезпечуватися пріоритетне живлення. Замість одного переліку та параметрів навантаження, що фактично використовувалися для розрахунків незалежно від сезону, мають застосовуватися окремі дані для зимового і літнього періодів.
У Міненерго пояснюють це різницею між сезонними режимами роботи енергосистеми. Обсяг і структура споживання взимку та влітку відрізняються, тому використання однакової бази для визначення захищеного навантаження може спотворювати реальну картину. В уряді очікують, що зміни дадуть змогу точніше планувати доступну потужність, збільшити її обсяг для побутових споживачів, зменшити регіональні диспропорції та зробити роботу енергосистеми стабільнішою.
Йдеться не про скасування захисту лікарень, водоканалів, об’єктів оборони або іншої критичної інфраструктури. Змінюється передусім спосіб визначення того, скільки електричної потужності необхідно гарантовано залишити таким об’єктам у конкретний сезон.
І саме це має значення для всіх інших споживачів.
Чому перелік критичних об’єктів впливає на відключення у звичайних будинках
Щоб зрозуміти наслідки рішення, потрібно розділити дві речі: загальний дефіцит електроенергії в країні та спосіб розподілу наявної потужності.
Якщо в енергосистемі виробництва, імпорту та доступних резервів достатньо для покриття споживання, графіки погодинних відключень взагалі не потрібні. Жодна зміна переліку критичної інфраструктури сама по собі не створює додаткових мегаватів генерації.
Інша ситуація виникає, коли електроенергії недостатньо.
Чинний Порядок визначення та застосування граничних величин споживання електричної потужності, затверджений постановою Кабміну №600 від 24 травня 2024 року, передбачає спеціальний механізм розподілу дефіцитної потужності. Його метою прямо визначений справедливий доступ споживачів до електроенергії за пропорційним принципом з урахуванням стану об’єднаної енергосистеми.
Спрощено механізм виглядає так.
Спочатку оператор системи передачі оцінює, скільки електроенергії система здатна виробити й отримати та скільки її потрібно споживачам. Якщо виникає дефіцит, визначається доступна гранична потужність.
Але перед тим, як розподілити її між звичайними споживачами, з регіонального навантаження віднімається мінімальне навантаження критично важливих об’єктів, які мають право на пріоритетне електропостачання.
Ця норма прописана безпосередньо у пункті 17 урядового порядку: при розрахунках береться загальне прогнозне навантаження оператора системи розподілу мінус сумарне мінімальне навантаження критично важливих об’єктів.
Таким чином, критична інфраструктура фактично утворює захищену частину споживання.
Умовний приклад: якщо регіон у певну годину споживає 1000 МВт, а мінімальне захищене навантаження критичних об’єктів становить 200 МВт, то механізми обмеження та пропорційного розподілу фактично працюють насамперед із рештою 800 МВт.
Якщо ж після актуального сезонного вимірювання з’ясується, що критичним об’єктам у цей період потрібно не 200, а, наприклад, 170 МВт, додаткові 30 МВт залишаються в обсязі, який можна розподілити між іншими споживачами.
Саме тут і прихований потенційний ефект нововведення.
Що було не так із попередньою системою
Чинний порядок уже враховує чимало параметрів роботи критичних об’єктів. Обласні та Київська міська державні або військові адміністрації формують і затверджують відповідні переліки, після чого їх погоджує Держенергонагляд.
Для кожного об’єкта зазначають, зокрема, його мінімальне навантаження, приєднану потужність, наявність резервного живлення, схему підключення, субспоживачів та так зване супутнє навантаження — тобто інших споживачів, які отримують електроенергію через ту саму лінію.
Але в доступній до нового рішення редакції постанови №600 є важлива деталь: для критичних об’єктів фіксується мінімальне навантаження саме у зимовий період, а ліміти сукупного захищеного навантаження також прив’язані до максимального споживання в режимний день вимірів зимового періоду попереднього року.
Водночас самі графіки погодинних відключень уже давно мають сезонну логіку.
За чинною інструкцією оператори систем розподілу складають ГПВ за результатами окремих зимового та літнього режимних днів вимірів. Графіки, сформовані за зимовими вимірами, діють із 1 жовтня до 1 квітня, а за літніми — з 1 квітня до 1 жовтня.
Виходила певна асиметрія: самі графіки відключень уже пристосовані до сезонного навантаження, тоді як параметри захищеного споживання критичних об’єктів були значно жорсткіше прив’язані до зимових даних.
Нове рішення має усунути саме цю невідповідність.
Що зміниться тепер
Заявлена урядом логіка полягає в тому, що переліки та навантаження критично важливих об’єктів формуватимуться окремо для зимового та літнього періодів.
Отже, оператори та місцева влада отримають можливість враховувати реальне сезонне споживання конкретних об’єктів.
Це особливо помітно на інфраструктурі, робота якої різко змінюється протягом року.
Наприклад, підприємства теплопостачання взимку використовують значні потужності для роботи насосного обладнання, котелень, центральних теплових пунктів та інших технологічних систем. Улітку частина цього обладнання може не працювати або працювати з набагато меншим навантаженням.
І навпаки, деякі об’єкти влітку можуть споживати більше через системи охолодження, водопостачання чи інші сезонні технологічні процеси.
Якщо для всього року резервується одна й та сама величина, в окремі місяці частина потужності потенційно може залишатися формально закріпленою за критичним об’єктом, хоча фактично для підтримання його життєво важливих функцій вона не потрібна.
Сезонне визначення мінімального навантаження має дозволити цей обсяг скоротити там, де це технічно можливо.
Це означає, що світло вимикатимуть рідше?
Може означати, але автоматичної гарантії немає.
Нові правила не вирішують головну причину графіків — дефіцит електроенергії та мережеві обмеження.
Якщо в системі бракує декількох гігаватів потужності після російських атак, ремонтів енергоблоків або через пошкодження мереж, оптимізація переліку критичних об’єктів не компенсує весь дефіцит.
Проте вона може змінити його розподіл.
При однаковому дефіциті скорочення обсягу потужності, яку необхідно гарантовано залишати критичним об’єктам, збільшує ресурс для всіх інших споживачів.
На практиці це може означати кілька варіантів: у певному регіоні може знадобитися менша кількість одночасно задіяних черг, окремі підчерги можуть отримувати електроенергію довше або оператору буде простіше забезпечити рівномірність обмежень.
Але зв’язок тут непрямий.
Ситуація залежатиме від загального дефіциту, можливостей генерації та імпорту, погоди, стану магістральних і розподільчих мереж, наслідків російських атак, аварійності обладнання та конкретної топології мережі в кожній області.
Тому формула «нові списки критичних об’єктів = менше годин без світла» була б надто спрощеною.
Коректніше говорити: нова система повинна збільшити обсяг потужності, який може бути справедливіше розподілений між споживачами під час дефіциту.
Які об’єкти взагалі можуть отримувати пріоритетне живлення
Є ще одна важлива плутанина.
Статус підприємства як «критично важливого» для економіки, який використовується, наприклад, у системі бронювання працівників, не означає автоматичного звільнення його будівель чи виробничих майданчиків від графіків відключень.
Енергетичний порядок має власні критерії.
За чинною редакцією постанови №600 до переліку об’єктів із пріоритетним електропостачанням можуть належати об’єкти критичної інфраструктури, внесені до відповідного реєстру та, як правило, з приєднаною потужністю не менш як 100 кВт; визначені об’єкти сил безпеки й оборони; окремі об’єкти електронних комунікацій, а також населені пункти у 20-кілометровій зоні вздовж кордону з росією або територій активних бойових дій. Для аварійно-рятувальних формувань ДСНС поріг у 100 кВт не застосовується.
Отже, звичайне підприємство не може просто отримати економічний статус «критичного» і на цій підставі вимагати безперебійного електропостачання.
Для енергосистеми діє окремий механізм.
І навіть критичним об’єктам гарантують не необмежене споживання
Ще одна принципова деталь — пріоритетне електропостачання не означає можливості використовувати стільки електроенергії, скільки об’єкт використовував би у звичайному режимі.
Правила оперують поняттям мінімального навантаження, необхідного для належної роботи.
Під час застосування граничної потужності об’єкт із переліку повинен дотримуватися саме встановленого мінімального навантаження.
Наприклад, лікарні потрібно забезпечити роботу реанімації, операційних, систем киснепостачання, критичного медичного обладнання та інженерної інфраструктури. Це не обов’язково означає збереження всього її звичайного споживання.
Той самий принцип стосується водоканалів, теплопостачальних підприємств, телекомунікаційного обладнання та інших об’єктів.
Саме тому коректність визначення мінімальної, а не максимальної або звичної потужності кожного критичного об’єкта має таке велике значення.
Є й проблема «сусідів» критичної інфраструктури
Окремий виклик — фізична структура електромереж.
Критичний об’єкт нерідко заживлений від тієї самої лінії, що й магазини, офіси, житлові будинки або інші споживачі. Неможливість відключити їх окремо означає, що для збереження електропостачання, наприклад, лікарні доводиться одночасно залишати електроенергію і частині некритичних споживачів.
Це називається супутнім навантаженням.
Чинні правила прямо вимагають враховувати його при формуванні переліків. Більше того, об’єкт за загальним правилом не включають до переліку, якщо сумарне супутнє навантаження інших споживачів на тій самій лінії перевищує 100 кВт.
Саме тому інколи два сусідні будинки можуть мати зовсім різні графіки: один фізично підключений до лінії з критичною інфраструктурою, другий — ні.
Сезонний перегляд переліків сам по собі цього не змінить. Для усунення таких перекосів потрібні реконструкція мереж, технічне розділення ліній або альтернативне живлення критичних об’єктів.
Скільки потужності може бути захищено від відключень
У правилах існує ще один запобіжник.
Сумарне мінімальне навантаження критичних об’єктів разом із супутнім навантаженням не повинно безконтрольно поглинати більшу частину споживання області.
У доступній до останніх оголошених змін редакції постанови №600 встановлено базову межу у 15% максимального споживання потужності в режимний день вимірів зимового періоду попереднього року.
Для Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей діє підвищена межа — 30%.
Якщо цей поріг перевищується, місцеві адміністрації повинні переглядати перелік із урахуванням пріоритетності об’єктів, їхньої категорії критичності та впливу на життєво важливі функції.
Саме цей блок правил особливо важливий у контексті переходу до сезонної моделі.
Якщо базою для розрахунку стануть актуальні зимові й літні вимірювання, кожна область матиме точніше співвідношення між реально необхідним захищеним навантаженням і загальним сезонним споживанням.
Теоретично це має зробити розподіл між областями об’єктивнішим.
Чому в різних областях результат може бути різним
Навіть після запровадження однакових правил ефект не буде однаковим по всій Україні.
Регіони мають різну структуру споживання.
В одних областях значну частину навантаження становить промисловість. В інших — великі міста та побутові споживачі. У прифронтових регіонах діють додаткові правила через військові ризики. Десь значне навантаження припадає на водоканали та комунальну інфраструктуру, десь — на підприємства з безперервним технологічним циклом.
Відрізняється і структура мереж.
Умовні 20 МВт, які в одній області вдалося вивільнити після перегляду критичних об’єктів, можуть дати відчутний результат. В іншій області на тлі значно більшого споживання або серйозного локального мережевого дефіциту ці самі 20 МВт майже не змінять графіки.
Тому реальний ефект нового порядку варто оцінювати не лише за загальноукраїнським показником, а по кожному оператору системи розподілу та області окремо.
Хто формуватиме нові списки
За чинною моделлю ключова роль належить обласним та Київській міській державним — в умовах воєнного стану військовим — адміністраціям.
Саме вони готують і затверджують переліки.
У процесі мають проводитися консультації з органами місцевого самоврядування, операторами систем розподілу та територіальними органами Держенергонагляду. Обговорюються доцільність включення конкретного об’єкта, необхідне мінімальне навантаження, схема його електропостачання та можливість відключення інших споживачів на тій самій лінії.
Після затвердження перелік передається Держенергонагляду на погодження, а потім оператору системи передачі та відповідним ОСР.
Самі списки публічними не є: відомості про включені до них об’єкти визначені інформацією з обмеженим доступом. Це пояснюється, зокрема, безпековою чутливістю даних про розташування та електропостачання критичної інфраструктури.
Тому побутовий споживач, найімовірніше, не побачить таблицю зі всіма об’єктами та їхніми потужностями.
Але побачити можна буде результат — у тому, який обсяг навантаження ОСР зможе включати до графіків і наскільки рівномірно розподілятимуться обмеження.
Що зміниться для обленерго
Для операторів систем розподілу сезонна модель означатиме насамперед перерахунок вихідних даних.
ОСР уже працюють із зимовими та літніми режимними вимірами під час формування графіків погодинних відключень. За чинною інструкцією графіки складаються на основі максимального навантаження в режимний день, розподіляються на шість черг, а кожна черга — на дві підчерги.
Критично важливі об’єкти, яким має бути забезпечено пріоритетне електропостачання відповідно до встановленого мінімального навантаження, до ГПВ не включаються.
Отже, після затвердження сезонних переліків ОСР повинні будуть співвіднести три масиви даних: загальне сезонне споживання регіону, захищене мінімальне навантаження критичних об’єктів і обсяг навантаження, який реально можна залучити до графіків.
Саме після цього стане зрозуміло, чи збільшилася фактична «база» споживачів, між якими можна розподіляти доступну електроенергію.
Чого нові правила точно не змінюють
Важливо не приписувати урядовому рішенню ефекту, якого воно не має.
Сезонні списки не збільшують виробництво електроенергії. Не ремонтують пошкоджені російськими ударами електростанції. Не збільшують пропускну спроможність магістральних мереж. Не гарантують відсутності аварійних відключень.
Вони також не означають автоматичного вилучення лікарень, водоканалів, котелень чи об’єктів оборони з переліку пріоритетного живлення.
Мета реформи набагато прагматичніша: не резервувати більше потужності, ніж критичному об’єкту реально потрібно саме в цей період року.
За умов великого дефіциту ефект може бути майже непомітним для населення.
За умов, коли системі бракує відносно невеликого обсягу потужності для скасування однієї черги ГПВ, навіть порівняно невелике вивільнення мегаватів уже може мати практичне значення.
Коли стане зрозуміло, чи спрацювала реформа
Оцінювати новий підхід лише за рішенням Кабміну зарано.
Ключовими будуть фактичні сезонні переліки, встановлені для об’єктів мінімальні навантаження та те, наскільки вони відрізнятимуться від попередніх показників.
Другий тест — період реального дефіциту.
Лише після застосування обмежень можна буде порівняти, яку частку навантаження в конкретних областях становить критична інфраструктура, скільки потужності залишається для інших споживачів і чи справді вдалося зробити графіки рівномірнішими.
При цьому уряд уже заявляє, що мета змін — ефективніше використовувати доступні обсяги електроенергії, збільшити її доступність для населення і вирівняти розподіл між регіонами.
Саме ці три параметри — обсяг вивільненої потужності, кількість застосованих черг та різниця у тривалості відключень між регіонами — і можуть стати найбільш показовими критеріями ефективності нової системи.
Рішення про зимові та літні переліки критичних об’єктів виглядає технічним, але зачіпає одну з ключових проблем системи обмежень — скільки електроенергії вилучається із загального ресурсу ще до того, як решту починають розподіляти між населенням і бізнесом.
Чинні правила захищають мінімальне навантаження критичної інфраструктури. Це необхідно: лікарні, системи водо- і теплопостачання, оборонні та комунікаційні об’єкти не можуть працювати за звичайним принципом чергових відключень.
Але обсяг такого захисту має відповідати реальній потребі.
Якщо котельні, насосні станції, підприємства чи інші об’єкти в різні пори року споживають різну потужність, однакова величина резервування протягом усіх дванадцяти місяців створює ризик неефективного використання дефіцитного ресурсу.
Сезонний підхід має це виправити.
Для побутового споживача головне питання тому звучить не «чи заберуть світло у критичних об’єктів», а інакше: чи зможе держава точніше визначити їхню реальну мінімальну потребу і не резервувати зайві мегавати тоді, коли мільйони інших споживачів перебувають під обмеженнями.
Відповідь стане зрозумілою після того, як нові сезонні переліки почнуть використовуватися в реальних розрахунках і енергосистема знову працюватиме в режимі значного дефіциту.
