Закрита зустріч із “Слугою народу” показала: Банкова готує парламент до шести місяців максимальної дисципліни — у війні, переговорах, мобілізації, податках і співпраці з МВФ.
25 травня президент Володимир Зеленський провів закриту зустріч із депутатами фракції “Слуга народу”. Формально — про війну, економіку, парламентські голосування та стабільність держави. Політично — це була спроба зібрати монобільшість у момент, коли Україна одночасно входить у складний дипломатичний цикл, очікує місію МВФ, має ухвалювати непопулярні податкові рішення та втримувати внутрішню єдність на тлі втоми суспільства від війни. Найгучнішою стала теза про можливість завершення “гарячої фази” війни до листопада — але ця формула радше означає не обіцянку миру, а умовний горизонт, до якого влада хоче підготувати державу.
Не дата миру, а вікно можливостей
Головна фраза, яка вийшла із закритої зустрічі, — можливість завершення “гарячої фази” війни до листопада. Її озвучила народна депутатка від “Слуги народу” Ольга Василевська-Смаглюк, наголосивши, що це можливо лише за умови надання Україні гарантій безпеки. Важливо: це не було офіційним публічним оголошенням президента з чітким мирним дедлайном. У відкритій частині комунікації Зеленський говорив значно обережніше — про пріоритети на найближчий час, тоді як деталі зустрічі стали відомі переважно з переказів депутатів і джерел у фракції.
Саме тому листопад варто читати не як “дату завершення війни”, а як політичний і дипломатичний орієнтир. За даними Суспільного, частина співрозмовників у фракції пояснювала: місяць листопад звучав у контексті того, що потрібно зробити за найближчі пів року, щоб наблизити мир. Тобто йшлося радше про планування дій держави на шість місяців, а не про гарантований фінал бойових дій.
У цій логіці формула Зеленського виглядає як мобілізаційний сигнал для влади: дипломатія має пришвидшитися, парламент — голосувати, уряд — тримати економіку, армія — зберігати стійкість, а партнери — надати такі гарантії, які не дозволять Росії використати паузу для нового наступу.
Гарантії безпеки — ключова умова, без якої “тиша” може стати пасткою
У словах Василевської-Смаглюк центральною була не сама дата, а умова: завершення гарячої фази можливе лише за гарантій безпеки. Це принципова різниця між припиненням активних бойових дій і небезпечним “замороженням” війни. За її словами, мета України — не дозволити Росії “обманути” і після короткої перерви розпочати нові бойові дії.
Саме тут проходить головна межа між миром і паузою. Для Києва неприйнятний сценарій, за якого бойові дії просто стихають, але Росія зберігає можливість переозброїтися, перегрупуватися і повернутися до наступу. Тому гарантії безпеки — це не дипломатична формальність, а запобіжник від повторення війни в ще гіршій фазі.
У цьому сенсі зустріч із депутатами була не стільки про “коли закінчиться війна”, скільки про те, якою має бути позиція України, якщо дипломатичне вікно справді відкриється. Банкова намагається сформувати внутрішній консенсус: мирний трек можливий, але не ціною ілюзій, не ціною демобілізації держави і не ціною політичного самозаспокоєння.
США, Європа і боротьба за модератора переговорів
Окремий блок зустрічі стосувався міжнародної дипломатії. За словами депутатки, Україна очікує, хто стане європейським модератором мирного треку, а також візит американської делегації “найближчим часом”.
Це важлива деталь. Вона показує, що потенційний переговорний процес не зводиться до прямого діалогу Києва і Москви. Україна потребує архітектури, у якій США, Європа та інші партнери не просто “спостерігають”, а стають частиною системи примусу Росії до виконання домовленостей.
РБК-Україна з посиланням на джерело також пов’язувало листопадовий горизонт із внутрішньополітичним календарем США та бажанням Вашингтона спробувати “утихомирити” війну до американських виборів у Конгрес. Це не означає, що Київ автоматично прийме будь-який запропонований формат. Навпаки, для України ризик полягає в тому, що партнери можуть прагнути швидкого політичного результату, тоді як Києву потрібне довгострокове безпекове рішення.
Шість місяців стабілізації: що Зеленський вимагав від парламенту
Офіційна лінія, яку озвучив голова фракції Давид Арахамія, звучить так: наступні шість місяців мають стати періодом максимальної концентрації та стабілізації роботи країни. Серед пріоритетів він назвав стійкість державних інституцій, підтримку армії, своєчасні виплати людям, роботу енергетики, економіки та місцевого самоврядування.
Це фактично перелік того, що має витримати держава, якщо дипломатичний трек справді активізується. Парадоксально, але рух до можливого миру потребує не розслаблення, а ще більшої внутрішньої дисципліни. Україна має показати партнерам, що вона керована, фінансово відповідальна, здатна виконувати зобов’язання і не входить у внутрішню політичну турбулентність.
Саме тому на зустрічі звучала тема консолідованих голосувань у Верховній Раді. Один із ключових меседжів полягав у тому, що парламент не має “розхитуватися”, а потрібні державі рішення мають проходити через залу. Схожу логіку передавав і Арахамія, який наголошував: нині не час для внутрішніх конфліктів чи політичних шоу.
Мобілізація і “бусифікація”: болюче питання довіри
Окремо депутати порушували тему мобілізації та так званої “бусифікації”. За даними Суспільного, про це говорив, зокрема, Данило Гетманцев. Він оцінював зустріч критично — не як повноцінний обмін думками й вироблення спільних підходів, а радше як політичну розмову згори вниз.
Це одна з найчутливіших тем для влади. Мобілізація залишається необхідною для оборони, але спосіб її проведення напряму впливає на довіру громадян до держави. Якщо суспільство бачить хаос, свавілля чи приниження, навіть об’єктивна потреба армії в людях починає сприйматися через призму несправедливості.
Тому питання мобілізації на такій зустрічі — це не лише про військовий ресурс. Це про легітимність державної політики. Україна не може дозволити собі провалити мобілізацію, але так само не може дозволити, щоб механізм поповнення війська руйнував довіру до самої держави.
Податки, посилки, цифрові платформи: чому МВФ знову заходить у політичний центр
Другий великий блок — економіка і податки. На пленарному тижні планувалося винесення законопроєктів щодо оподаткування посилок і цифрових платформ, які є частиною зобов’язань перед МВФ. Цього ж тижня очікується візит місії Фонду, яка має оцінити прогрес реформ.
Мінфін раніше пояснював, що законопроєкти про цифрові платформи передбачають запровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи відповідно до стандартів ОЕСР і директиви ЄС DAC7. Йдеться про сервіси на кшталт Bolt, Uklon, Airbnb, Glovo, Uber та інші платформи, через які продаються товари, надаються послуги або здається майно.
Політично проблема в тому, що ці рішення непопулярні. Оподаткування цифрових платформ і посилок легко подати як “нові податки для людей”. Але для уряду й МВФ це частина ширшого завдання: розширити податкову базу, зменшити тіньову економіку і показати, що Україна здатна фінансувати частину власних потреб навіть під час війни. У Верховній Раді раніше заявляли, що законопроєкти про цифрові платформи та посилки до 150 євро можуть принести бюджету близько 34 млрд грн додаткових надходжень.
Тут Зеленський фактично просить депутатів взяти на себе політичну відповідальність. МВФ, бюджет, армія, соціальні виплати і довіра партнерів змикаються в один вузол. І якщо парламент не голосує, проблема виходить далеко за межі одного податкового закону.
Євроінтеграція: не “асоційоване членство”, а повноцінна перспектива
На зустрічі також говорили про ЄС. За словами Василевської-Смаглюк, Зеленський заявив, що депутати виконали вимоги для відкриття всіх переговорних кластерів і до літа їх мають відкрити. Окремо він критично висловився щодо ідеї асоційованого членства без права голосу і без торгово-економічних перспектив, адже такий формат не дав би українцям відчуття справедливості.
Це важливий політичний сигнал і всередину країни, і назовні. Україна не хоче бути “буфером” із частковим доступом до Європи. Після років війни, виконання реформ і величезної ціни за безпеку континенту Київ наполягає: євроінтеграція не може перетворитися на символічну втішну премію.
Для парламенту це означає ще один фронт роботи — євроінтеграційні закони. Саме тому Зеленський, за даними РБК-Україна, мав зустрічатися і з керівниками інших парламентських фракцій та груп перед засіданням Ради 26 травня; серед очікуваних тем — голосування за важливі законопроєкти, зокрема євроінтеграційні.
Чому влада говорить про мир саме зараз
Формула “до листопада” з’явилася не у вакуумі. Вона збіглася з кількома процесами.
По-перше, влада демонструє, що фронт вдалося стабілізувати. Це не означає відсутності ризиків, але створює політичну основу для твердження: Україна не входить у переговори з позиції паніки.
По-друге, партнери шукають формат, у якому можна зменшити інтенсивність війни без капітуляційного сценарію для України. Але що більше зовнішнього тиску на “швидкий результат”, то важливішими стають гарантії безпеки.
По-третє, всередині країни накопичується втома. І влада намагається дати суспільству горизонт — не обіцянку “все закінчиться”, а сигнал, що дипломатичний трек не мертвий.
По-четверте, парламентська дисципліна стає критичною. Якщо країна входить у піврічний період переговорів, бюджетних рішень, податкових голосувань і співпраці з МВФ, Банковій потрібна не розсипана Рада, а керована більшість.
Головний ризик — завищені очікування
Найбільша небезпека цієї комунікації — створити в суспільстві враження, ніби мир уже майже вирішено. Саме тому джерела Суспільного застерігали від надмірного оптимізму щодо результатів мирного треку до кінця року.
Росія може використати будь-яку паузу як інструмент відновлення сил. Партнери можуть прагнути швидкої політичної домовленості. Українське суспільство може очікувати швидкого полегшення. А парламент може спробувати уникнути непопулярних рішень, прикриваючись очікуванням “скоро все закінчиться”.
Саме тому влада намагається втримати баланс: говорити про шанс, але не обіцяти легкого фіналу; шукати переговори, але не продавати замороження як мир; просити депутатів про єдність, але не знімати з них відповідальність за складні голосування.
Закрита зустріч Зеленського зі “Слугою народу” стала не просто внутрішньофракційною нарадою. Це був політичний інструктаж перед потенційно найскладнішими шістьма місяцями року.
Листопад у цій історії — не дата гарантованого завершення війни. Це горизонт, до якого Україна має підійти максимально зібраною: з працюючим парламентом, контрольованими фінансами, підтримкою МВФ, просуванням до ЄС, стабільним тилом, зрозумілою мобілізаційною політикою і сильними позиціями на переговорах.
Справжнє питання не в тому, чи “закінчиться гаряча фаза” саме до листопада. Питання в іншому: чи зможе Україна за ці шість місяців перетворити дипломатичне вікно на безпечний політичний результат — без пастки замороження, без втрати суб’єктності й без внутрішнього розвалу в момент, коли від єдності держави залежить не менше, ніж від ситуації на фронті.
Зеленський не оголосив дату завершення війни — він позначив умовний політичний горизонт. До листопада Україна має спробувати використати дипломатичне вікно, але лише за умови реальних гарантій безпеки. Саме тому влада вимагає від парламенту дисципліни: попереду голосування щодо МВФ, податків, посилок, цифрових платформ, євроінтеграції та рішень, які мають втримати державу в робочому стані.
За матеріалами rbc.ua
