Протягом менше ніж місяця окупації Бучі на Київщині російські військові жорстоко вбили сотні мирних мешканців, багатьох з них перед смертю катували. Газета The Sunday Times встановила імена 13 російських військових командирів, відповідальних за злочини в Бучі на початку повномасштабного вторгнення.
Видання констатує, що масштаби вбивств і катувань цивільних у Бучі протягом 29 днів окупації настільки значні, що місто назавжди стало синонімом воєнних злочинів.
Зокрема, у статті згадується, що підвал дитячого літнього табору перетворили на катівню, де жінок та дітей систематично ґвалтували російські солдати. Окупанти також перерізали горло, калічили жертв та вбивали батьків на очах у їхніх дітей. Після відступу Росії у Бучі знайшли понад 500 тіл цивільних українців, а ще десятки і досі вважаються зниклими безвісти.
The Sunday Times пояснює, що особи 13 відповідальних за воєнні злочини в Бучі російських командирів встановили незалежні юристи та слідчі, використовуючи дані з відкритих джерел. Також всі 13 осіб були підтверджені українськими службами безпеки. Слідчі, зокрема, використовували камери відеоспостереження, відео з телефонів та соціальні мережі.
Вісім з 13 імен підтвердили в Офісі генпрокурора України, цим російським військовим було оголошено про підозру для можливого офіційного переслідування в українських судах та Міжнародному кримінальному суді. Ще п’ятьох чоловіків було ідентифіковано за допомогою повідомлень їхніх підлеглих, зіставлених із загальнодоступними російськими документами, їм підозру наразі оголошено не було.
Інфографіка: The Sunday Times
Понад 80 солдатів, які на момент скоєння злочинів перебували під їхнім командуванням, вже офіційно ідентифіковані. Злочини скоювало значно більше осіб, але їх поки що ідентифікувати не вдалося, розповідається у статті.
The Sunday Times пояснює: для пред’явлення обвинувачення командиру у міжнародному суді необхідно довести, що він мав знати, що його підлеглий скоює злочин і не вжив заходів, щоб цьому запобігти.
Штурм Бучі, міста з населенням 37 тисяч людей, розпочався через три дні після вторгнення в Україну, 27 лютого 2022 року. Тоді він був відбитий, але 3 березня туди відправили десантників з 234-го гвардійського десантно-штурмового полку РФ. Вони створили базу для терору на промисловому майданчику на вулиці Яблунській, головній дорозі, що проходить через Бучу. Через день прибуло підкріплення з 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії та 35-ї та 36-ї об’єднаних армій.
Видання нагадує, що в цей час російські військові стріляли «у все, що рухалося», вбиваючи випадкових перехожих та лишаючи їхні тіла на вулиці.
45-річна Наталія Плотнікова, яка жила на вулиці Яблунській, розповіла журналістам, що під час окупації Бучі її зупинили російські солдати після того, як вона відвезла пораненого сусіда до лікарні. Її та ще сімох людей, серед яких були діти та літній чоловік, змусили роздягнутися до білизни на морозі. Через годину прибули ще солдати, розділили групу навпіл і відвели чотирьох жінок за ріг.
«Ми почули чергу з автоматів. Я бачила, як двоє чоловіків тягнули молоду жінку під пахви», — сказала вона.
Коли жінка спробувала подивитись, що сталося, російський солдат пригрозив вистрілити їй в голову. Ще через годину Плотнікову відпустили.
Президент юридичного фонду Global Rights Compliance Вейн Джордаш, який відразу після деокупації Бучі збирав докази воєнних злочинів росіян у місті, розповів, що його команда оглядала будинки, покинуті росіянами, «де серед куп порожніх пляшок з-під алкоголю, фекалій та гнилої, напівз’їденої їжі була безцінна інформація».
«Там були посібники, які роздавали російським солдатам, що пояснювали їхні воєнні цілі, а солдати написали всередині свої імена. Там був викинутий одяг, на якому був вказаний підрозділ солдата», — розповів Джордаш.
Також слідчі виявили забутий список кодових імен, що використовувалися для позначення старших офіцерів. Крім того, вони опитували свідків та військовополонених, отримали доступ до камер відеоспостереження та використовували програмне забезпечення для розпізнавання облич. Це дозволило їм починати пошук у соціальних мережах та інших публічних ресурсах, щоб встановити особи російських військових.
Три роки потому завдяки цим методам було складено першу діаграму, на якій зображено російських офіцерів, що, на думку слідчих, відповідальні за те, що сталося в Бучі.
Газета The Sunday Times підтвердила імена цих офіцерів, використовуючи переклади офіційних повідомлень про підозру, виданих українськими прокурорами, а також документи, надані Службою безпеки України та Офісом генпрокурора, та інтерв’ю з ними. Також журналісти перевірили інформацію, опубліковану самими російськими військовими та в російських соціальних мережах.
Найголовнішим у Бучі був командувач Східного військового округу генерал-полковник Олександр Чайко. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну він воював у Сирії та потрапив під санкції Великої Британії за наказ атакувати лікарні та школи у сирійській провінції Ідліб, де тоді загинуло 1600 мирних жителів.
Вже було достатньо доказів, щоб звинуватити Чайка у злочині агресії — застосуванні збройної сили державою проти суверенітету, цілісності чи незалежності іншої держави. Однак прокурам потрібно було також довести, що він знав, що роблять його війська, та міг їх зупинити.
«Між Чайком і солдатами на місцях є десятки командирів середнього рангу, і вам потрібно порушити проти них справи, перш ніж ви дійдете до відповідальної особи. Як тільки ви створите схему злочинності, ви можете показати командирів, які впроваджували цю схему, і ви можете вести проти них справу», — пояснив Джордаш.
Одним з таких командирів середнього рангу був Сергій Чубарикін, нині генерал-майор, який на той час підпорядковувався безпосередньо Чайку, пояснюється у статті. На момент скоєння злочинів у Бучі йому був 41 рік, він командував 76-ю гвардійською десантно-штурмовою дивізією, що входить до складу Східного військового округу. До цього, як і Чайко, він воював у Сирії, підтримуючи існування диктатури Башара Асада.
«Саме солдати під його командуванням, як стверджується, скоїли більшість воєнних злочинів у місті, включаючи страти, тортури та широкомасштабні мародерства», — наголошується у статті.
The Sunday Times зазначила, що особи солдатів під командуванням Чубарикіна були ідентифіковані — стверджується, що вони проводили операції «зачистки», шукаючи людей за списками та обходячи будинки, щоб виявити потенційні загрози.
Dossier Centre — лондонська слідча організація, що фінансується російськими опозиційними діячами — проаналізував телефонні дзвінки солдат, підлеглих Чубарикіну, які були перехоплені СБУ. Телефоном один із солдатів розповів, який наказ йому дали: «Неважливо, цивільні вони чи ні. Вбивайте всіх».
Чайку та Чубарикіну було оголошено про підозру у скоєнні воєнних злочинів. Їм доповідав Артем Городилов, командир 234-го полку. Городилову не оголошували підозру, але в СБУ вважають, що він був співучасником злочину своїх підлеглих. Аналіз українських юридичних документів показав, що війська під його командуванням звинувачувалися у скоєнні щонайменше 40 воєнних злочинів під час окупації Бучі, що є найбільшою кількістю серед усіх підрозділів, дислокованих у регіоні, пояснює видання. Серед цих злочинів — убивства, мародерство та зґвалтування.
У документах з кодовими іменами російських офіцерів сказано, що Городилов діяв під позивним Уран. На відеозаписі з камер спостереження, вперше отриманому The New York Times та перевіреному Офісом генпрокурора, Городилова можна побачити на вулиці Яблунській, де солдати під його командуванням розстрілюють мирних жителів серед білого дня, сказано у статті.
Одна з цивільних жінок, яка проїжджала на велосипеді повз вулицю Яблунську, загинула після того, як танк випустив по ній снаряд. Це сталось менше, ніж за сто метрів від місця, де на той момент пребував Городилов, повідомило видання. Через кілька днів після завершення окупації Бучі Городилова підвищили у званні до полковника, але зараз він «посварився» з російською владою і його судять у Москві за шахрайство, сказано у статті.
Підполковник Азатбек Омурбеков був одним із найкривавіших російських командирів у Бучі, продовжує The Sunday Times. Він командував 64-ю окремою гвардійською мотострілецькою бригадою елітної піхоти, перебував під санкціями вісьмох окремих юрисдикцій, йому оголосили про підозру.
У британському санкційному списку Омурбекова обвинувачують у «безпосередньому командуванні» військами, причетними до вбивства мирних жителів у Бучі, а у США заявили, що він особисто скоїв грубі порушення прав людини, включаючи позасудові страти, сказано у статті. Через безпосередню участь Омурбекова у злочинах українці звуть його «Бучанським м’ясником».
Після появи повідомлень про злочини Омурбекова та його підлеглих, Путін оголосив, що нагородить 64-ту бригаду почесними відзнаками. Самого Омурбекова підвищили, також він отримав звання героя Росії.
The Sunday Times зауважує, що, хоча п’ятьом офіцерам з їхнього списку, відповідальним за воєнні злочини в Бучі, не було оголошено підозру, військові під їхнім командуванням були обвинувачені у таких злочинах або засуджені за них.
Один з таких засуджених є 28-річний лейтенант 5-ї гвардійської танкової бригади Микола Соковиков, він заочно засуджений у Києві до довічного ув’язнення, але малоймовірно, що колись він справді потрапить до тюремної камери в Україні, зазначається у статті.
Справу проти Соковикова було порушено після того, як CNN передало українській поліції відеозапис з камер спостереження, на якому російський солдат стріляє у двох мирних жителів, Леоніда Пляца та Сергія Муравицького, у веломагазині у Бучі 19 березня 2022 року.
68-річний Пляц працював охоронцем у магазині, а 61-річний Муравицький продавав велосипеди. На відео видно, як російські солдати розмовляли з ними, а коли цивільні відходили, солдат відкрив по них вогонь.
Муравицький загинув на місці, а Пляцу вдалося дістатися до офісу охорони, де він пізніше помер від втрати крові. Тим часом російські військові зайнялись мародерством, нагадало видання.
Генеральна прокуратура підтвердила, що найсучасніше програмне забезпечення для розпізнавання облич ідентифікувало одного з убивць на відео як Соковикова.
Слідчі звірили обличчя Соковикова з публічними профілями в соціальних мережах, дізнавшись, що він з Омська, одружений і має двох дітей.
На підставі цих доказів прокурори видали повідомлення про підозру, у якій сказано: «Цього дня Микола Сергійович Соковиков… зробив загалом не менше 12 пострілів з автоматичної вогнепальної зброї в спину та таз Леоніда Олексійовича Пляца та Сергія Юрійовича Муравицького».
Правозахисники ідентифікували командира Соковикова як полковника Андрія Кондрова, йому не повідомляли про підозру. Його особу також встановила СБУ.
У списку, який наводить The Sunday Times, є також:
Генерал-полковник Валерій Солодчук, який керував російськими військовими, обвинуваченими у вбивствах цивільних у Бучі. У 2025 році його підвищили у званні.
Генерал-полковник Олександр Санчик, війська під командуванням якого, імовірно, катували та ґвалтували мирних жителів в Бучі.
Полковник Денис Суворов, який, за даними України, особисто викрав українського офіцера, прив’язав до дерева і катував, а тіло скинув у яму.
Полковник Олексій Толмачов — військові полку, яким він командував у Бучі, обвинувачені у незаконних затриманнях, імітації страт, жорстокому поводженні а мародерстві.
Генерал-майор Володимир Селівестров, який перебував у центрі управління терором на вулиці Яблунській.
Генерал-майор Вадим Панков, який, імовірно, наказав вбити 30 місцевих жителів та примусив цивільних прибрати їхні тіла.
Полковник Сергій Карасьов, якого обвинувачують у тому, що він вибив зуби жінці прикладом та вбив цивільного пострілом в голову.
Російські воєнні злочини в Бучі — головне
На початку березня 2022 року росіяни повністю окупували Бучу. Її вдалося звільнити лише 31 березня.
Увесь цей час окупанти чинили по всьому місту нелюдські злочини і жорстоке свавілля. Найбільше тіл убитих цивільних (близько 40) пізніше було знайдено на вулиці Яблунській.
Згідно з даними, які в березні 2025 року повідомили BBC Україна в архівному відділі Бучанської міської ради, під час російської окупації в Бучі загинула 381 людина, у Бучанській територіальній громаді — 554 людини, серед них 12 дітей.
За матеріалами nv.ua
