У лютому тема «металодетекторів у школах» різко стала медійною — але насправді йдеться про значно ширший пакет змін: фізична охорона → “тривожна кнопка” → відеоспостереження → пропускний режим із металодетекторами. Ці вимоги закріплені в нормативних актах і подані як стандарт безпеки для закладів загальної середньої освіти на період воєнного стану.
Нижче розбір: що саме прописано, як це має працювати щодня, де найболючіші точки, хто платить і чому “без поборів” тут ключове.
Нормативна рамка: що саме ухвалили і на який період
Базовий документ — наказ Міністерство внутрішніх справ України №28 від 08.01.2026, зареєстрований у Міністерство юстиції України 09.01.2026. Він затверджує:
- Типовий перелік заходів охорони (фізична охорона та технічні засоби: виклик поліції, відеоспостереження, металодетектори);
- Порядок застосування цих заходів на період воєнного стану.
Паралельно Кабінет Міністрів України постановою №70 від 14.01.2026 затвердив перелік небезпечних предметів і речовин, із якими заборонено перебувати на території та в приміщеннях школи.
Читайте також: “Що не можна мати при собі в школі: Кабмін затвердив перелік небезпечних предметів”
І ще один важливий контекст: медійні матеріали пояснюють нововведення через практичні деталі — кого оглядатимуть, де мають стояти камери, скільки зберігати записи тощо.
Три “кити” нової моделі безпеки
Фізична охорона стає не опцією, а стандартом
Порядок визначає: охорона може здійснюватися поліцією охорони або ліцензованою охоронною компанією за договором, а «за наявності можливості» — персоналом закладу освіти (персонал охорони).
Далі — те, що безпосередньо змінює шкільний ранок і “ритм” дня:
- охоронець має прибути за 60 хвилин до початку освітнього процесу й повідомити керівника;
- протягом дня — обхід території та огляд приміщень, пошук сторонніх осіб і потенційно небезпечних предметів;
- перевірка справності сигналізації та обладнання (включно з металодетекторами, якщо вони є);
- участь в евакуації до укриттів під час тривог, взаємодія з командою реагування та поліцейським служби освітньої безпеки (за наявності).
У документі окремо підкреслено межу: заходи охорони не можуть супроводжуватися діями, що принижують гідність або завдають фізичних та моральних страждань. Це важливо як “страхувальна норма” проти приниження дітей або агресивних практик контролю.
Права охорони теж прописані — і вони ширші, ніж багато хто уявляє: перевірка документів, огляд людей та речей із металодетектором, затримання порушника з негайним викликом поліції, а також застосування фізичного впливу та спецзасобів “у випадках і порядку, передбачених законом”.
Окремий блок — заборони для охорони: не можна залишати пост, втручатися в роботу технічних систем (вимикати сигналізацію, змінювати паролі, змінювати час архівації відео), відволікатися “непрофільними” гаджетами тощо.
“Тривожна кнопка”: швидкість реакції як новий KPI школи
Система термінового виклику поліції описана як стаціонарний і/або мобільний сповіщувач для формування тривожного сигналу та виклику наряду.
Ключові вимоги:
- стаціонарна кнопка — на посту охорони або в загальнодоступному місці; може дублюватися в іншому приміщенні, визначеному керівником;
- мобільна кнопка має бути в охорони, керівника закладу та поліцейського служби освітньої безпеки (якщо залучений) — щоб активувати з різних локацій;
- активується у разі ознак правопорушення та загрози, НС, пожеж тощо.
Фактично це спроба зробити так, щоб школа перестала бути “закритою системою”, яка довго приймає рішення “дзвонити чи не дзвонити”, і перейшла до короткого ланцюжка реагування.
Відеоспостереження: “бачити” входи й потоки, але не приватність
Система відеоспостереження визначається як комплекс камер та реєстраторів із функцією запису і зберігання, встановлений превентивно й для контролю правил доступу.
Найважливіше по суті:
- камери можуть стояти на території та всередині приміщень, а також в об’єктах цивільного захисту (укриттях), із фокусом на входах і місцях скупчення;
- обов’язкова умова — люди мають бути поінформовані, тому інформацію про відеоспостереження розміщують біля входів;
- заборонено встановлювати камери в місцях особистого користування: вбиральні, роздягальні, душові, інші місця для усамітнення;
- записи мають зберігатися не менш ніж 30 днів, а реєстратори розміщують так, щоб виключити доступ сторонніх;
- типовий перелік зон: входи-виходи, периметр і прилегла територія, за потреби — в’їзди, а всередині — входи в приміщення, коридори та холи, сходові клітки, актові й спортивні зали.
Тобто логіка така: школа має “бачити” периметр і маршрути, але не може перетворюватися на простір тотального спостереження за приватністю.
Металодетектори: що саме зміниться на вході
Саме цей пункт створює найбільший резонанс, бо він торкається дітей щодня — на вході, у черзі, під час перевірки речей.
Порядок розписує:
- стаціонарні металодетектори встановлюють на входах до приміщення школи;
- якщо додаткові виходи використовуються лише для евакуації, їх металодетекторами не обладнують;
- кількість металодетекторів має відповідати кількості входів, які постійно використовуються;
- на вході мають бути сповіщення про пропускний режим із застосуванням металодетекторів;
- перед проходженням через пост охорони школа повинна забезпечити можливість ознайомитися з переліком заборонених предметів і з порядком огляду для людей, яким потрібні спеціальні умови (медичні кейси).
Кого оглядатимуть, а кого — ні
Огляду підлягають: усі учні, які здобувають базову та профільну середню освіту (тобто фактично 5–11 класи), інші учасники освітнього процесу, персонал, відвідувачі.
Не підлягають огляду:
- учні початкової школи 1–4 класи;
- частина осіб з ООП, зумовленими станом здоров’я, які потребують особливих умов;
- люди після ізотопної терапії та з внутрішніми металевими елементами — за медичною довідкою.
Як це виглядатиме в побуті: “виклади метал — пройди знову”
Документ прямо радить організаційні речі, які в реальності й визначать, чи буде це “тихий контроль”, чи ранковий хаос:
- перед аркою має бути оглядовий стіл, куди кладуть металеві предмети та електроніку, щоб уникнути хибних спрацювань;
- для регулювання потоку — додаткові бар’єри та обмежувальні знаки;
- якщо металодетектор спрацював, людині пропонують добровільно викласти металеві речі та пройти контроль повторно;
- відмова пройти огляд або показати предмет, на який спрацювала система, — це порушення правил доступу, що веде до неможливості входу.
“Що не можна приносити до школи”: перелік забороненого, який тепер має бути “перед очима”
Постанова уряду визначає перелік небезпечних предметів і речовин, з якими заборонено перебувати у школі.
Комунікаційно важливо, що цей перелік охоплює не лише очевидне (зброя та боєприпаси), а й:
- піротехніку та вибухонебезпечні предмети;
- газові балончики, електрошокери, спецзасоби;
- інструменти (навіть побутові — залежно від контексту);
- легкозаймисті речовини;
- алкоголь, тютюн, вейпи та енергетичні напої.
Офіційне пояснення переліку публікувало Міністерство освіти і науки України.
“Без поборів”: чому фінансування — головна конфліктна точка
Будь-які “стандарти безпеки” розбиваються об одне запитання: хто платить.
У медіапоясненнях підкреслюють: фінансування має йти від засновника (громада/місто) або інших законних джерел, а збір коштів з батьків на охорону та камери подається як незаконний.
Паралельно Надія Лещик публічно роз’яснювала логіку “благодійних внесків” у школах: вимагати їх як обов’язкові — неправильно, а внески можуть бути лише добровільними (і без тиску).
Ось чому ця тема потенційно стане “мінним полем” 2026 року: папір вимагає стандарт, а в реальності не всі громади мають швидкий ресурс на охорону, закупівлі, сервіс, монтаж і обслуговування.
Як виглядатиме “нова школа” в реальному житті: 5 змін, які відчують усі
Ранок стане процедурою
Замість звичного потоку дітей — пропускний режим. Для 5–11 класів і дорослих це означає: кишені (метал, телефон на стіл) → арка → за потреби повторний прохід.
Візити батьків “просто зайти” у коридор стануть складнішими
Відвідувачі теж підпадають під пропускний режим і правила доступу.
У школі з’явиться нова “служба”: охорона як учасник процесу
Охоронець не лише “стоїть”, а патрулює, перевіряє системи, бере участь в евакуації.
Камери стануть “інфраструктурою доказів”
І для розслідувань інцидентів, і для дисциплінарних історій. Водночас документ прямо закладає запобіжники: 30 днів зберігання, інформування людей, заборона приватних зон, захист реєстраторів.
Зміниться культура відповідальності
Бо тепер є чітка “сходинка” реакції: тривожна кнопка → наряд поліції.
Точки ризику: де реформа може “зламатися” в реальності
- Черги. Навіть якщо все правильно організувати, одна арка на великий потік — це ранкові затримки. Порядок передбачає бар’єри, але це тільки половина рішення — друга половина в розкладі, входах і кількості персоналу.
- Людський фактор охорони. Документ забороняє приниження гідності — але саме тут потрібні навчання і контроль якості, інакше “безпека” легко перетворюється на хамство.
- Персональні дані. Відео — це не просто “камера висить”. Хто має доступ? Як логуються перегляди? Як запобігти “зливам”? Формально реєстратори мають бути недоступні стороннім.
- Фінансування та довіра. Якщо громада не дає грошей швидко, виникає спокуса “скинутися”. А це запускає конфлікт між батьками, школою і владою.
- Інклюзія та медичні винятки. Порядок прямо передбачає виключення з огляду для 1–4 класів та окремих категорій за станом здоров’я — але школам потрібно буде дуже чітко і делікатно організувати це, щоб не створювати стигму.
Це не про “рамки на вході”, а про нову архітектуру шкільної безпеки
Металодетектор — лише найпомітніша деталь. Насправді наказ Міністерство внутрішніх справ України формує архітектуру безпеки: контроль доступу, охорона як служба реагування, зв’язок із поліцією, відеофіксація як інструмент превенції та розслідування.
Але успіх реформи вирішується не папером, а трьома речами:
- гроші громади (без “поборів”),
- людська якість охорони (без приниження гідності),
- комунікація — прості правила, які знають усі.
За матеріалами rbc.ua
