З моменту окупації Росією ЗАЕС, тепер вже неробоча станція в Енергодарі замість того, аби виробляти електроенергію, перетворилась на військову базу, з якої російські війська атакують місто Нікополь.
Про це мешканці міста розповіли The Washington Post.
Тим часом адміністрація президента США Дональда Трампа, який прагне швидко врегулювати війну Росії проти України, звернула увагу на цю станцію. Прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт заявляла, що американське володіння атомними електростанціями України «забезпечило б найкращий захист цієї інфраструктури та підтримало б енергетичні потреби України».
Як зазначає WP, ця пропозиція глибоко стурбувала Україну, адже Київ вже давно вважає, що відновлення контролю над станцією не підлягає обговоренню заради економічної незалежності та безпеки України.
Для українців постійна російська окупація станції — найгірший сценарій. Це означатиме, що Україна продовжуватиме втрачати енергію, яку раніше виробляла станція, водночас витрачаючи обмежені запаси електроенергії для охолодження реакторів, щоб уникнути катастрофічної ядерної аварії.
Це також означатиме, що жителі Енергодару, більшість з яких виїхали, ніколи не зможуть повернутися додому — і ніколи не зможуть відновити роботу на станції, де колись працювали тисячі з них. Для жителів Нікополя це означало б, що місто залишиться прифронтовим.
Керівник Нікопольської військової адміністрації Юрій Бахно розповів, що з моменту захоплення станції українська розвідка зафіксувала, що російські війська використовують її для навчання новобранців, яких вчать відпрацьовувати артилерійські та безпілотні удари по місту.
На сьогодні 79 жителів загинули та 400 отримали поранення. Також близько 7 тисяч будівель у Нікополі було пошкоджено, і понад половина населення міста виїхала, додав він.
Водночас Міноборони РФ регулярно бреше про те, що українські війська нібито обстрілюють ЗАЕС і займаються «ядерним тероризмом».
Коли команда Washington Post була у Нікополі, місцеві мешканці Марина та Саша вибігли зі свого будинку, щоб попередити журналістів про російські безпілотники, що постійно літають над містом. Їхній попередній будинок росіяни зруйнували обстрілами. Зараз вони живуть у тимчасовому помешканні під постійною загрозою ударів БПЛА.
«Ти звикаєш до цього через відчай», — сказала Марина.
Це те життя, якого Нікополь боїться, якщо Росія збереже контроль над станцією в будь-якій потенційній мирній угоді.
«Станція однозначно має перебувати під українським контролем. Про те, щоб її віддати, не має бути й мови. Якщо ми втратимо станцію, це буде величезний удар по економіці та інфраструктурі», — сказав Юрій Бахно.
Видання підкреслює, що Запорізька АЕС свого часу була символом енергетичної та, відповідно, економічної незалежності України. Вона забезпечувала до 20% загального обсягу електроенергії в країні, що дозволяло не лише покривати внутрішнє споживання, а й експортувати електрику до країн Європи.
Раніше на станції працювали понад 10 тисяч людей, а зараз лише мінімальний персонал — деякі з них — експерти, які залишились, щоб запобігти ядерній катастрофі, а інші — нові недосвідчені новобранці, яких Росія набрала на заміну тим, хто залишив роботу. Невелика частина місцевих мешканців, ймовірно, добровільно співпрацює з росіянами, зазначив мер Енергодара Дмитро Орлов.
Відколи РФ окупувала місто, понад тисячу цивільних затримали або катували, зокрема колишнього заступника мера, якого тримали під арештом майже рік, додав Орлов. За його словами, щонайменше 21 цивільний, більшість з яких є працівниками станції, отримали тривалі незаконні вироки.
Іншим погрожували й змусили взяти російські паспорти та підписувати контракти з Росатомом, щоб працювати на станції.
«Тільки якщо станція буде під українським контролем, вона знову стане повністю безпечною. Ми зацікавлені в деокупації станції та міста. Єдині, хто не підтримує цю ідею, — це росіяни», — додав Орлов.
35-річна працівниця станції Ірина Артюхова, відповідальна за очищення води на об’єкті, є однією з тих, хто найбільше прагне, щоб розпочались переговори про повернення цивільних полонених — адже росіяни захопили її чоловіка, також працівника станції.
Артюхова спочатку продовжувала працювати на станції після російської окупації, але 19 червня 2023 року росіяни в цивільному прийшли до її будинку, зав’язали очі та відвезли до центрального відділу поліції.
Всередині, за її словами, російські чиновники вимагали інформацію про її чоловіка, Сергія Потинга, волонтера, який допомагав розвозити гуманітарну допомогу цивільним. Вона не знала, де він знаходився того дня або чому вони його шукали — але вони допитували її, обливаючи водою та катуючи струмом.
Її випустили через тиждень, після того, як знайшли її чоловіка і затримали його. Вона втекла з міста, щоб возз’єднатися з сином, якому зараз 11 років, і з матір’ю, яка переїхала до Туреччини. Її чоловіка звинуватили у «тероризмі» та засудили до 19 років колонії. Відтоді вони спілкуються лише через цензуровані листівки, які жінка отримує раз на місяць.
«Знання людей, які перебувають у полоні, дуже важливі для української енергетичної системи, і нам їх [людей] потрібно повернути», — сказала вона.
57-річна Наталія також працювала на станції, але змогла втекти до Запоріжжя. Своє прізвище жінка не називає, адже її чоловік залишився в Енергодарі. За словами Наталії, російські війська тричі обшукували її будинок, перш ніж вона нарешті втекла з окупації навесні 2023 року. Вона відчайдушно прагне повернутися додому та працювати на станції, навіть якщо «це буде оболонка міста або місто-привид».
Інфографіка: NV
«Але ми не колонія», — сказала вона, підкресливши, що станція має залишатися під українським контролем.
Зі свого боку 64-річний Володимир Кравчук, який десятиліттями працював техніком і інструктором на станції, заявив, що він не проти, якщо ЗАЕС контролюватимуть США — якщо це означає, що росіяни нарешті підуть.
«Ви навіть можете зробити її 51-м штатом замість Канади, якщо це дозволить мені повернутися додому», — сказав чоловік.
За матеріалами nv.ua
