Не “вундерваффе”, а проблема: чому Україна не збила жодного “Циркона”

Масована атака 2 червня показала небезпечну зміну в російській тактиці: Москва дедалі активніше поєднує балістичні ракети, “гіперзвук”, крилаті ракети та сотні дронів, намагаючись перевантажити Patriot, виснажити запаси PAC-3 і скоротити Україні час на реагування до лічених хвилин.

Ракета 3М22 “Циркон”, яку Росія роками подавала як одну зі своїх головних “гіперзвукових” розробок, стала одним із найнебезпечніших елементів нової хвилі російських ударів по Україні. Під час масованої атаки 2 червня РФ застосувала одразу вісім таких ракет — найбільшу кількість “Цирконів” у межах одного удару від початку повномасштабної війни. Жодну з них, за оприлюдненими підсумками, не було перехоплено.

Це не означає, що “Циркон” є невразливою зброєю. Українська ППО вже демонструвала здатність збивати такі ракети. Але атака 2 червня показала, що Росія знайшла небезпечну комбінацію: короткий підльотний час, пуски з різних напрямків, синхронізація з “Іскандерами”, дефіцит протибалістичних ракет PAC-3 до Patriot і спроба змусити Україну витрачати найцінніші перехоплювачі швидше, ніж партнери можуть їх поповнювати.

Що сталося 2 червня

У ніч на 2 червня Росія здійснила один із наймасштабніших комбінованих ударів по Україні. Ворог застосував 729 засобів повітряного нападу: ракети різних типів і сотні ударних безпілотників. Серед них були:

  • 8 ракет 3М22 “Циркон”;
  • 33 балістичні ракети “Іскандер-М”;
  • крилаті ракети;
  • ракети інших типів;
  • сотні ударних БпЛА.

Українська ППО змогла знищити або подавити значну частину цілей, зокрема більшість дронів і частину ракет. Однак головною проблемою стали саме балістичні та “гіперзвукові” засоби ураження. За словами авіаційного експерта Валерія Романенка, з 33 запущених “Іскандерів” було збито 11, тобто приблизно третину. Водночас із восьми “Цирконів” не було збито жодного.

Саме ця деталь стала головним сигналом. Росія не просто застосувала нову кількість “Цирконів”. Вона перевірила, наскільки українська ППО здатна відбивати удар, у якому одночасно поєднуються балістика, гіперзвукові ракети, крилаті ракети й дрони.

В чому особливість цієї атаки

Росія вже застосовувала “Циркони” проти України раніше. Перші підтверджені випадки їхнього використання пов’язують із ударами по Києву у 2024 році. Тоді ідентифікація ракети була складною: “Циркон” майже не демонстрували публічно, уламки були сильно фрагментовані, а достовірних фотографій або відкритих технічних даних про цю зброю дуже мало.

Остаточно застосування “Циркона” підтверджували за маркуванням уламків, вузлів і деталей — зокрема елементів із позначеннями, характерними для ракети 3М22.

Але атака 2 червня відрізнялася від попередніх кількома важливими моментами.

По-перше, кількістю

Раніше “Циркони” використовували переважно поодиноко або невеликими групами — одна, дві, іноді чотири ракети. 2 червня РФ застосувала одразу вісім. Це означає, що Москва або накопичила достатній запас для такого удару, або розширила можливості запуску, або вирішила перевірити нову тактику масованого застосування.

По-друге, напрямками пуску

Раніше “Циркони” переважно асоціювалися з тимчасово окупованим Кримом і береговими комплексами. Але під час атаки 2 червня, за оцінками експертів, частину ракет могли запускати не лише з південного, а й із північного напрямку — з території РФ.

Це принципово змінює картину. Якщо ракета стартує з Криму, її підльотний час до Києва може становити приблизно 7–10 хвилин. Якщо ж пуск відбувається з північного напрямку, час реагування може скорочуватися ще сильніше — до кількох хвилин.

По-третє, синхронізацією з балістикою

Окремі експертні оцінки вказують, що “Циркони” могли застосовуватися не ізольовано, а в синхронізації з “Іскандерами”. Тобто йшлося не просто про запуск восьми ракет одного типу, а про спробу одночасно навантажити українську протиракетну оборону різними високошвидкісними цілями.

Для ППО це набагато складніша ситуація, ніж окремий пуск. Коли одночасно або майже одночасно летять “Іскандери”, “Циркони”, крилаті ракети й дрони, система має за лічені хвилини визначити, які цілі є найнебезпечнішими, які можна перехопити наявними засобами, а на які доведеться витрачати найдефіцитніші ракети Patriot.

Що таке ракета “Циркон”

3М22 “Циркон” — це російська протикорабельна крилата ракета, яку РФ заявляє як гіперзвукову. Її створювали насамперед для ураження надводних кораблів, зокрема тих, що мають сучасні системи протиповітряної та протиракетної оборони.

Фото: росЗМІ

Розробка “Циркона”, за відкритими даними, тривала з 2010-х років. Випробування почалися приблизно у 2015 році. Російська пропаганда роками представляла цю ракету як один із символів “нової зброї”, здатної нібито долати будь-яку оборону.

Однак під час війни проти України Росія почала використовувати “Циркон” не за його початковим призначенням. Замість ударів по кораблях його стали застосовувати для атак по наземних цілях — зокрема по Києву та інших українських містах.

Ймовірні характеристики “Циркона”

Точні характеристики ракети залишаються закритими. До того ж значна частина даних походить із російських заяв, до яких експерти ставляться скептично. Тому всі параметри “Циркона” варто сприймати як орієнтовні.

За різними відкритими оцінками, ракета може мати такі характеристики:

  • дальність польоту — приблизно від 600 до 1000 км, у деяких оцінках — до 1500 км;
  • висота польоту — близько 30–40 км;
  • швидкість на маршовій ділянці — понад 5 Махів;
  • заявлена максимальна швидкість — до 7–9 Махів;
  • довжина ракети — орієнтовно 8–10 метрів;
  • бойова частина — за різними оцінками від приблизно 150 кг до 300–400 кг.

Саме щодо бойової частини є розбіжності. Частина експертів говорить про меншу вагу — близько 150 кг, що приблизно втричі менше за бойову частину “Іскандера-М”, але все одно суттєво більше, ніж у типового “Шахеда”. Інші відкриті оцінки називають 300–400 кг. Ця невизначеність пов’язана з тим, що “Циркон” не демонструвався публічно в нормальному технічному вигляді, а дані про нього часто походять або з російської пропаганди, або з аналізу уламків.

За конструкцією “Циркон” описують як двоступеневу ракету. Перший ступінь на твердому паливі забезпечує старт і розгін. Далі ракета, ймовірно, використовує прямоточний повітряно-реактивний двигун, який дозволяє їй підтримувати високу швидкість на основній ділянці польоту.

Чому “Циркон” важко збити

Головна складність “Циркона” — не в одному окремому параметрі, а в поєднанні кількох факторів: швидкості, траєкторії, короткого часу підльоту, відсутності завчасних демаскувальних ознак і потреби в спеціалізованих протибалістичних перехоплювачах.

1. Дуже короткий час на реагування

Коли Росія запускає “Кинджал”, Україна часто отримує попередження ще на етапі зльоту МіГ-31К — літака-носія цієї ракети. Це не гарантує перехоплення, але дає додатковий час для повітряної тривоги, приведення систем у готовність і підготовки населення.

З “Цирконом” ситуація інша. Його запуск не супроводжується таким очевидним сигналом, як зліт МіГ-31К. Ракету можуть зафіксувати вже після пуску. Якщо пуск відбувається з відносно близької відстані, на реагування лишається буквально кілька хвилин.

Саме тому експерти наголошують: під час загрози балістики або “Цирконів” не можна чекати “додаткових уточнень”. Час між сигналом тривоги й ударом може бути мінімальним.

2. Висока швидкість

“Циркон” заявляється як ракета, здатна летіти зі швидкістю понад 5 Махів. Навіть якщо фактичні характеристики нижчі за російські пропагандистські заяви, це все одно дуже швидка ціль.

Висока швидкість означає, що у ППО менше часу на:

  • виявлення ракети;
  • класифікацію цілі;
  • розрахунок траєкторії;
  • ухвалення рішення;
  • пуск перехоплювача;
  • саме перехоплення.

Для звичайних систем ППО, які добре працюють по дронах або крилатих ракетах, така ціль є надзвичайно складною.

3. Балістична або квазібалістична траєкторія

Під час атаки на наземні цілі “Циркон” заходить по траєкторії, близькій до балістичної. А це означає, що для його перехоплення потрібні не просто системи ППО, а системи протиракетної оборони.

Саме тому в контексті “Цирконів” постійно згадують Patriot із ракетами PAC-3. Такі перехоплювачі призначені для боротьби з найскладнішими цілями — балістичними ракетами, “Кинджалами”, “Іскандерами” і, за наявності правильних умов, “Цирконами”.

4. Пуски з різних напрямків

Якщо ракети летять лише з одного напрямку, ППО простіше прогнозувати маршрут і концентрувати ресурси. Якщо ж удар іде одночасно з півдня і півночі, ситуація стає набагато складнішою.

Атака 2 червня показала, що Росія може намагатися розтягувати українську оборону в просторі: частина ракет іде з Криму, частина — з території РФ. У такому випадку Patriot і радари мають працювати в умовах значно більшої невизначеності.

5. Дефіцит PAC-3

Навіть якщо технічно “Циркон” можна збити, для цього потрібні відповідні перехоплювачі. А саме вони є одним із найдефіцитніших ресурсів української ППО.

Patriot не може нескінченно відбивати десятки балістичних і гіперзвукових цілей, якщо боєкомплект обмежений. Росія це розуміє і намагається створити ситуацію, коли цілей більше, ніж доступних ракет-перехоплювачів.

Чому 2 червня не збили жодного “Циркона”

За оцінками експертів, відповідь лежить не в одній причині, а в сукупності факторів.

Дефіцит ракет до Patriot

Валерій Романенко пояснював, що одна з причин слабшого результату по балістичних цілях могла полягати в тому, що на пускових установках Patriot були використані всі наявні ракети. Тобто система могла мати технічну здатність працювати по таких цілях, але не мати достатнього боєкомплекту саме в потрібний момент.

Це дуже важливе уточнення. Питання не лише в наявності Patriot як комплексу. Вирішальним є запас ракет до нього. Без PAC-3 навіть найкраща система не зможе ефективно прикрити місто від балістики та “гіперзвуку”.

Нові напрямки удару

Якщо частину “Цирконів” справді запускали з північного напрямку, це могло стати додатковим ускладненням. Траєкторія, підльотний час і профіль польоту могли відрізнятися від попередніх пусків із Криму.

Експерти припускають, що в такій ситуації могли знадобитися інші налаштування, адаптація алгоритмів або оновлення підходів до перехоплення. Тобто українська ППО могла зіткнутися не просто з відомою ракетою, а з новим сценарієм її застосування.

Перевантаження системи

Коли одночасно летять сотні дронів, десятки ракет і кілька типів балістичних або високошвидкісних цілей, ППО працює на межі. Дрони виснажують увагу, радари, розрахунки й боєкомплект. Крилаті ракети йдуть складними маршрутами. Балістика залишає мінімальний час на рішення. “Циркон” додає до цього ще один рівень складності.

Саме в такому сценарії навіть окремі прориви не означають провал ППО загалом. Це означає, що ворог намагається створити надмірну кількість одночасних завдань для обмеженої кількості систем.

Чи є “Циркон” російською “суперзброєю”

Росія подає “Циркон” як майже невразливу гіперзвукову ракету. Але експерти ставляться до цих заяв обережно.

По-перше, ракета ніколи не демонструвалася публічно у повноцінному технічному вигляді. Немає достатньої кількості незалежно підтверджених даних про її конструкцію, двигун, фактичну швидкість і бойову частину.

По-друге, після вивчення уламків попередніх ударів українські експерти звертали увагу, що реальні параметри “Циркона” можуть не відповідати російським заявам. Зокрема звучали оцінки, що на фінальній ділянці польоту швидкість ракети могла бути значно нижчою, ніж заявлені 8–9 Махів.

По-третє, вже були випадки, коли українська ППО збивала “Циркони”. Отже, ця ракета не є невразливою.

Але це не робить її безпечною. “Циркон” може бути не такою “диво-зброєю”, як про неї говорить російська пропаганда, але він залишається дуже складною й небезпечною ціллю. Особливо тоді, коли його запускають у поєднанні з іншими ракетами, а Україна має обмежені запаси PAC-3.

Чим “Циркон” відрізняється від “Кинджала” та “Іскандера”

Для цивільної аудиторії всі ці ракети часто зливаються в одну категорію — “балістика” або “гіперзвук”. Але для ППО між ними є важливі відмінності.

“Іскандер-М”

Це балістична ракета наземного базування. Вона летить дуже швидко, має складну траєкторію і є однією з головних загроз для українських міст. Її можуть збивати системи типу Patriot, але для цього потрібні протибалістичні перехоплювачі.

“Кинджал”

Це авіаційна ракета, яку запускають із літака-носія, зокрема МіГ-31К. Її небезпека полягає у великій швидкості та висотному профілі польоту. Але її пуск часто можна передбачити раніше завдяки зльоту носія.

“Циркон”

Це протикорабельна ракета, яку Росія адаптувала для ударів по наземних цілях. Її особливість — поєднання високої швидкості, короткого часу підльоту, відсутності очевидного попереднього сигналу та можливості запуску з різних напрямків.

Для ППО це означає: “Циркон” не обов’язково є “страшнішим” за всі інші ракети, але він створює інший тип проблеми — проблему часу, траєкторії й доступності перехоплювачів.

Читайте також: “РФ знову б’є «Цирконом»: звідки запускають гіперзвукову ракету, чому її складно перехопити та чим вона відрізняється від «Кинджала»”

Чи може Росія запускати “Циркони” масово

Після атаки 2 червня головне питання звучить так: чи стане вісім “Цирконів” новою нормою?

Відповідь складна.

З одного боку, наводяться оцінки, що Росія могла накопичити понад 200 таких ракет. Валерій Романенко, посилаючись на дані розвідки, говорить про приблизно 230 “Цирконів” у запасах РФ.

З іншого боку, дані щодо виробництва різняться. В одних оцінках ідеться про близько 3 ракет на місяць, в інших — приблизно 10. Це може означати різні часові зрізи, різні методики підрахунку або різну достовірність джерел. У будь-якому разі “Циркон” не виглядає ракетою, яку Росія може витрачати так само масово, як “Шахеди” або навіть крилаті ракети типу Х-101.

Крім запасів, є ще одна важлива проблема — пускові установки.

Чому важливі “Бастіони”

Початково “Циркон” створювався для кораблів і підводних човнів. Але для ударів по Україні Росія, за оцінками експертів, адаптувала його до наземних берегових комплексів “Бастіон” або модернізованих “Бастіон-М”, які раніше використовувалися для запуску протикорабельних ракет “Онікс”.

Комплекс “Бастіон”

Це дуже важливий момент. Якщо Росія справді навчилася запускати “Циркони” з мобільних або стаціонарних наземних комплексів, вона отримує більше гнучкості:

  • може запускати ракети не лише з моря;
  • може змінювати напрямки ударів;
  • може розміщувати пускові ближче до українських цілей;
  • може скорочувати підльотний час.

Раніше припускали, що в Росії обмежена кількість модернізованих пускових під “Циркон”. Але удар 2 червня, коли було застосовано одразу вісім ракет, може свідчити про те, що РФ або збільшила кількість таких пускових, або змогла краще організувати залп із різних районів.

Окремо експерти звертають увагу, що українські сили вже знищували або пошкоджували російські пускові комплекси в Криму. Це означає, що один із шляхів протидії — не лише перехоплення ракет у повітрі, а й ураження інфраструктури запуску.

Яка логіка Росії

Атака 2 червня виглядає не просто як черговий масований удар. Вона демонструє зміну акцентів у російській тактиці.

Росія намагається:

  1. виснажити українську ППО;
  2. змусити Україну витрачати дефіцитні PAC-3;
  3. перевірити нові маршрути й напрямки пусків;
  4. поєднати “Циркони” з “Іскандерами” для перевантаження Patriot;
  5. створити психологічний ефект через удари по великих містах;
  6. показати власному суспільству й Кремлю “відповідь” на українські удари по російських об’єктах;
  7. змінити інформаційну картину, якщо на фронті Росія не має швидких результатів.

Тобто “Циркон” у цій схемі — не окрема “диво-ракета”, а частина ширшої тактики. Росія намагається бити не лише по об’єктах в Україні, а й по самій системі української оборони: по запасах, логістиці, плануванні, нервах населення і політичній волі партнерів.

Чому дефіцит Patriot і PAC-3 став критичним

Patriot — це не універсальна “чарівна парасолька”. Це складна система, ефективність якої залежить від багатьох умов:

  • де розташована батарея;
  • чи бачить вона ціль;
  • чи має достатній боєкомплект;
  • які саме ракети-перехоплювачі є в наявності;
  • скільки цілей летить одночасно;
  • чи не намагається ворог перевантажити систему.

Для перехоплення балістики та “Цирконів” потрібні саме протибалістичні ракети PAC-3. Вони дорогі, складні у виробництві й обмежені в кількості. У світі не так багато країн мають значні запаси таких ракет, а виробничі лінії не можуть миттєво наростити випуск.

Саме тому експерти кажуть: проблема не лише в тому, скільки Patriot є в Україні. Проблема в тому, скільки до них є ракет і як швидко партнери можуть їх постачати.

Якщо Росія запускає кілька “Цирконів” і десятки “Іскандерів”, вона фактично змушує Україну витрачати найцінніший ресурс ППО. Якщо цих перехоплювачів мало, частина цілей прориватиметься.

Чи можуть допомогти інші системи

Окрім Patriot, експерти згадують інші системи, здатні працювати по складних балістичних цілях, зокрема THAAD і Arrow. Теоретично вони могли б посилити українську протиракетну оборону. Але на практиці їх передача є політично, технічно й логістично складною.

Тому в короткостроковій перспективі головним питанням залишається саме Patriot і PAC-3. У довгостроковій — створення ширшої антибалістичної архітектури для України та Європи.

Як Україна може протидіяти “Цирконам”

Протидія таким ракетам не може складатися з одного рішення. Вона має бути багаторівневою.

1. Нарощування запасів PAC-3

Це найочевидніший і найважливіший крок. Якщо “Циркон” заходить на ціль по балістичній або квазібалістичній траєкторії, головним засобом його перехоплення залишаються системи Patriot із відповідними ракетами.

Без достатньої кількості PAC-3 навіть наявні Patriot не зможуть повністю виконувати свою роль.

2. Збільшення кількості батарей Patriot

Одна батарея не може прикрити всю країну. Україна потребує більшої кількості систем, щоб закривати не лише Київ, а й інші великі міста, енергетичні об’єкти, промислові центри та військову інфраструктуру.

Чим більше батарей, тим складніше Росії знайти “вікно” для прориву.

3. Покращення раннього попередження

Коли час підльоту становить кілька хвилин, кожна секунда має значення. Україні потрібна максимально щільна система виявлення, швидка передача даних і інтеграція різних джерел інформації.

Це не замінює перехоплювачі, але збільшує шанси на вчасну реакцію.

4. Ураження пускових установок

Найкраща ракета — та, яку не запустили. Тому окремий напрямок протидії — виявлення й ураження пускових комплексів, складів, логістики та виробничих ланцюгів.

Згадуються російські підприємства, пов’язані з виробництвом ракетного озброєння, зокрема Воткінськ і Коломна. Ураження таких об’єктів може впливати на темпи виробництва й постачання ракет до військ.

5. Адаптація ППО до нових траєкторій

Якщо Росія змінила маршрути, напрямки або профіль польоту “Цирконів”, українським системам потрібна адаптація. Це може стосуватися налаштувань, алгоритмів, тактики роботи розрахунків і розподілу систем між напрямками.

Атака 2 червня стала болючим, але важливим джерелом даних. Кожен новий російський сценарій дає Україні інформацію для майбутньої протидії.

6. Дисципліна цивільних під час тривог

Через короткий підльотний час “Цирконів” і балістики цивільним не можна ігнорувати повітряні тривоги. Якщо оголошена загроза балістики, потрібно швидко перейти в укриття або хоча б у безпечніше місце.

Особливо це стосується мешканців верхніх поверхів. Часу на довгі збори може не бути.

Чому “Циркони” можуть стати частішими в атаках

Експерти припускають, що після атаки 2 червня Росія може активніше використовувати “Циркони” у наступних ударах. Причина проста: якщо ракета не була перехоплена під час масованої атаки, ворог спробує повторити або розвинути цей сценарій.

Однак це не означає, що Росія здатна безперервно запускати десятки “Цирконів”. Є обмеження:

  • кількість пускових установок;
  • темпи виробництва;
  • логістика;
  • потреба накопичувати ракети;
  • ризик ураження пускових;
  • конкуренція з іншими типами озброєння.

Найімовірніше, “Циркони” стануть не заміною “Іскандерам” чи Х-101, а додатковим елементом найбільш небезпечних комбінованих ударів. Їх використовуватимуть там, де Росія хоче максимально скоротити час реагування й змусити Україну витрачати PAC-3.

Чому це важливо для всієї архітектури ППО

Атака 2 червня показала: українська ППО дуже ефективно працює по багатьох типах цілей. Дрони й крилаті ракети й надалі збиваються у високому відсотку. Але найскладніший сегмент — балістичні й гіперзвукові ракети — залишається залежним від обмеженої кількості систем і ракет.

Це означає, що Україна потребує не просто “ще трохи ППО”. Потрібна повноцінна багаторівнева система:

  • дешевші засоби проти дронів;
  • мобільні групи й зенітні системи проти БпЛА;
  • середній ешелон проти крилатих ракет;
  • Patriot/PAC-3 проти балістики;
  • перспективні європейські або спільні системи протиракетної оборони;
  • власне виробництво ракет і перехоплювачів;
  • удари по російських пускових і виробничих можливостях.

Без цього Росія й далі намагатиметься знаходити найдорожчу й найвразливішу ділянку української оборони.

Головний висновок

“Циркон” не є невразливою російською “суперзброєю”. Його вже збивали, його реальні характеристики можуть бути скромнішими за заяви Кремля, а російська пропаганда традиційно перебільшує можливості власних ракет.

Але це не робить “Циркон” другорядною загрозою. Навпаки, атака 2 червня показала, що в правильній комбінації — з “Іскандерами”, дронами, крилатими ракетами, пусками з різних напрямків і дефіцитом PAC-3 — ця ракета стає дуже серйозною проблемою для української ППО.

Росія намагається не просто бити по містах. Вона намагається виснажити систему, яка ці міста захищає. Її розрахунок — змусити Україну витрачати найдефіцитніші перехоплювачі, створити “вікна” для прориву й показати, що навіть Київ не має абсолютного захисту.

Українська відповідь має бути такою ж комплексною: більше Patriot, більше PAC-3, більше раннього виявлення, більше ударів по пускових і виробничих можливостях РФ, а в перспективі — власна й європейська антибалістична архітектура.

Атака 2 червня стала попередженням. Росія тестує новий спосіб прориву українського неба. Україна вже довела, що може збивати найскладніші російські ракети. Тепер ключове питання — чи отримає вона достатньо засобів, щоб робити це системно, а не епізодично.

Ракети “Циркон” стали новою проблемою для України не тому, що вони невразливі, а тому, що Росія почала застосовувати їх у складніших комбінованих атаках. Короткий підльотний час, пуски з різних напрямків, синхронізація з “Іскандерами” і дефіцит PAC-3 створили ситуацію, у якій 2 червня жодну з восьми ракет не було збито. Відповідь України — це не лише більше Patriot, а й ширша система протиракетної оборони, удари по пускових можливостях РФ і швидке поповнення найдефіцитніших перехоплювачів.

Вверх