Народний депутат від фракції Голос, секретар Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в інтерв’ю Radio NV коментує план перемоги Володимира Зеленського і розповідає, чому підтримує зниження мобілізаційного віку.
— Яке ваше загальне враження від того, що сказав президент під час презентації плану перемоги у Верховній Раді?
— Були зібрані практично всі люди в країні, хто приймає рішення. Всі. 100%. [Були] і президент, і голова Верховної Ради, всі керівники розвідок, спецслужб, керівник Генерального штабу, головнокомандувач, депутати.
— І навіть Олег Татаров прийшов, до речі, що рідко буває.
— Так, Олег Татаров теж був. І я скажу, як людина військова: в мене були трохи сумніви, чи потрібно це робити взагалі (презентувати план перемоги у ВР — Ред.). В країні, яка воює, я б не став цього робити, тому що це поставило під загрозу взагалі весь наш суверенітет і все наше управління. Тому я не знаю, хто з ким й про що домовлявся, але треба бути дуже сильно впевненим в тому, що не прилетить, скажімо так. Тому що ми розуміємо, що від балістики захиститися дуже складно в наш час.
Можливо, були якісь запасні варіанти, але виглядало досить непрофесійно, з мого погляду. Але я не знаю про домовленості, які були. Можливо, [вони були] з партнерами, що не будуть стріляти. Тому це зауваження серйозне.
Що стосується самого плану, так, президент озвучив сам план, як він його називає, план перемоги. Я би це назвав озвученням основних стратегічних речей, які люди і так розуміли, що їх потрібно робити. Якщо ми пройдемося [по пунктах], чи потрібно нам вступати в НАТО, то у нас це в Конституції написано. Президент ще раз про це сказав, що це треба робити. Чи хтось у цьому сумнівався? Ні. Правильно, нічого поганого він не сказав. Він сказав, що треба робити те, що написано в Конституції.
Щодо підвищення обороноздатності, звичайно, це потрібно робити. Ми можемо по всіх пунктах пройтись, але мене більше цікавлять не самі загальні пункти, про які сказав президент… Як візія це дуже правильна історія. Я думаю, всі українці знають, щоб перемогти, треба НАТО. Чи НАТО може перемогти? Звичайно. Чи нас туди візьмуть? У мене є великі сумніви, але потрібно працювати. Обороноздатність, звичайно, потрібна.
Все, що [зазначено в плані на] після війни, де будуть наші бази, це вже буде після війни. Мене більше цікавили б розшифрування цих пунктів: як ми збираємося піти в НАТО, що в нас є для цього, які ми кроки зробимо?
Наприклад, беремо перший пункт. Що президент готовий зробити, що ми маємо зробити для того, щоб вступити в НАТО? Наступне. Підвищення обороноздатності країни: що для цього потрібно? Наприклад, як Росія залучає Північну Корею, ми маємо залучити якусь іншу армію, яка нам допоможе, якщо ми не в змозі організувати свою нормальну мобілізацію. Все, що завгодно, непопулярні рішення: зниження призовного віку, зняття якихось обмежень щодо людей, які зараз не мають призиватися, якісь зміни в тилу щодо роботи розважальних закладів або взагалі долучення цивільного населення до роботи. Оці пункти також мають бути, що всі ці речі ми, український народ, маємо зробити, щоб досягнути [перемоги над РФ]. Це дуже важливо.
Звичайно, я не можу нічого також казати, не побачивши секретні протоколи, про які кажуть. Я спілкувався з людьми, які їх бачили, я не буду зараз це коментувати. Але, скажімо, в мене є інформація, що цей план писався в Офісі президента з мінімальним залученням військового керівництва, наскільки я знаю цю історію. Тому важливо було б побачити, що там написано, щоб саме військові оцінили.
Коли ми говоримо про зброю стримування, це дуже важлива історія. Ми бачимо, що нашому президенту довелося не виправдовуватися, а давати пояснення своїм заявам щодо ядерної зброї. Бо у всьому світі зброєю стримування всі вважають якраз ядерну зброю. Президент, я впевнений, мав на увазі не це. Він мав на увазі зброю, [якою] можна задавати превентивних ударів. Це ракети середнього і дальнього радіусу дії.
— Ми не будемо на всіх пунктах зупинятися, їх п’ять, але давайте прицільно обговоримо, що в другому каже президент. Потрібно посилити оборону і необхідно, щоб партнери допомогли Україні продовжувати операції на російській території. Наскільки я знаю, на Курщині є проблеми, про це пишуть українські аналітики відкрито, про це пишуть західні оглядачі. Зараз є велике питання, чи витримає українська оборона на Курщині російський наступ. Чи бачите ви на цьому етапі хоч якусь зацікавленість партнерів підтримувати українські операції на російських територіях?
— На тому рівні – саме глобальному, стратегічному — на якому спілкується президент Зеленський, наш головнокомандувач [Олександр Сирський] – це рівень міністра оборони, керівник об’єднаних штабів, Я більше спілкуюся з політиками або з ексвійськовими, які вже політики, у нас свої розмови йдуть. Військова історія, військові будні – це кожного дня те, що ти сьогодні вважаєш неправильним, а завтра ти будеш, навпаки, цього добиватися. Тому що ситуація, особливо на полі бою, дуже часто змінюється. Тому сказати, що вони не підтримують на 100% наші дії, я цього не можу.
А те, що ми можемо побачити: вони нам не дають свою далекобійну зброю бити по території [РФ], значить, вони цього бояться, чому президент Зеленський і звертався до них в цьому плані, для нього це дуже важливо. Ця історія вже давно йде. Це питання дипломатичних відносин і переконання наших партнерів для того, щоб дати можливість, як вони кажуть, перенести війну на територію Росії.
Я думаю, що ми вже один раз показали, що нам особливо не потрібен якийсь дозвіл, але тепер, щоб вести [війну] далі, нам потрібна підтримка. Чи зможуть [партнери] давати нам цю підтримку саме для війни на території Російської Федерації? І це ж може бути різна війна. Те, що ми завдаємо по них удари, навіть нашими безпілотними літальними апаратами, [демонструє, шо] війна на території Росії вже йде, мабуть, більше року. Ми знищуємо їхні склади, бази, якісь інфраструктурні об’єкти.
Все, що американське (озброєння — Ред.), ми застосовуємо на тактичному рівню. Все, що стосується саме солдат, тут хочуть наші партнери, не хочуть, але я впевнений, що у нас самих недостатньо буде ресурсів для того, щоб зробити ще одну-дві операції, подібних до тієї, що в Курській області. Для цього потрібні серйозні резерви. І ті проблеми, які зараз у нас є в мобілізації, вони не дозволяють нам їх створити.
Те, що зараз у нас є, нам вистачає поповнювати втрати.
Що стосується Курської [операції], так, там тяжко, але хто сказав, що буде легко? На кожному напрямку тяжко. І сказати, що там щось сильно змінилося… Наприклад, я знаю, що вчора там ми провели кілька успішних операцій. Та ж сама 95-та бригада знищила вогневі опорні пункти 155-ї бригади [РФ], яка зараз, є інформація, частково деморалізована, не хоче йти в бій. Це їхня знаменита 155-ка, яку вже двічі наші Збройні сили розбивали. Все залежить від бойових дій сьогодні і планів, які в нас будуть далі… І від ресурсів, звичайно.
— Якщо підсумувати, то в цьому плані, який озвучив президент, ми справді не почули нічого кардинально нового, екстраординарного. Україна давно і відкрито просить Захід запросити її в НАТО, посилити ППО, підтримати операції – чи то наземні, чи то повітряні – на території Росії. І, в принципі, це просто певна систематизація всіх цих прохань і очікувань, які лунають від самого початку.
— Як може президент представити план? От план для мене — це покрокові якісь конкретні дії. Це стратегічна візія, я би це так назвав. Всі, я думаю, розуміли, що це стратегічні речі, які потрібно робити. А от як — це вже план.
Я чомусь думав, що якщо зібрали такий, вибачте, натовп в Верховній Раді, всіх людей, які приймають рішення, не боячись того, що це може призвести до негативних наслідків, а це дуже небезпечно було… Я чомусь думав, що президент звернеться до нації. Наприклад, у нас такий план і тому, шановні громадяни, нам потрібно, я не знаю, битися на морі, в повітрі, на пляжах. Ви розумієте, про що я кажу.
Цього я чекав, але цього, на жаль, не сталося, ми почули візію.
Дивіться, президент озвучив правильні стратегічні речі і я, наприклад, підтримую все, що стосується перемоги. Але, звичайно, мені потрібна конкретика, що ми будемо робити, щоб досягти цієї візії.
— Не подолавши всі внутрішні проблеми, чи має право план президента на існування? Чи підтримають партнери ту державу, де не поборена до кінця корупція, де кожен десятий іде в СЗЧ (це офіційна статистика), де не вирішена низка проблем. Як ви думаєте, чому президент вирішив про це все змовчати, не звернувся до нації, не виправдав зокрема і ваше очікування? Не знаю, може найближчим часом слід чекати якийсь внутрішній план?
— Мені важко відповісти. Не я ж його спічрайтер, не я писав і не я продумував, що має він конкретно сказати.
Я, чесно, не очікував, що він буде виправдовуватися за ці всі промахи, які зараз є, і проблеми, які дійсно є. З ними потрібно боротися, і він має це робити, як президент. Більше мене цікавили стратегічні речі – саме план щодо перемоги, як ми будемо з військової, з політичної, з дипломатичної точки зору це робити.
Щодо всього цього, я не можу вам відповісти, чому він цього не сказав. Чи це був обмежений час, чи тому, що не вважає за потрібне. Це треба в нього питати, чому він ці проблеми не озвучив, і чи потрібно їх взагалі було озвучити саме на цьому засіданні, і мішати план перемоги з проблемними питаннями корупції, реформування армії.
Знаєте, можливо, тут ми з вами зійдемося, що це якраз могли бути підпункти цих планів, візій, що нам потрібно, щоб перемогти. Подолати корупцію, зробити так, щоб чиновники, які, користуючись своєю владою, якщо ми говоримо про прокурорів, не могли себе якось оберігати від армії, робити собі інвалідність. І все це пов’язано. Це те, що я хочу побачити — ці підпункти цих глобальних планів, які допоможуть нам прийти до цієї перемоги. Однозначно, без вирішення цих питань ми до перемоги не прийдемо, це моє бачення.
— Що конкретно зараз кажуть партнери, якщо вам відомо, про пониження мобілізаційного віку? І чи можна назвати їхні прохання тиском?
— Я сам спілкуюся з конгресменами. Це неофіційні розмови. І це не те, як деякі журналісти подали, що Костенку подзвонив якийсь конгресмен і сказав: швидко понижуй вік. Ні, це просто розмови про те, що, хлопці, у вас війна за незалежність. Ви воюєте, ми даємо зброю, ви кажете, що у вас проблеми з мобілізацією. Чому у всіх країнах призивають з 18 років, а у вас з 25 років? Значить, у вас немає проблем з мобілізацією. Або ви боїтеся приймати якісь кардинальні… Та навіть не кардинальні, чому це кардинальні [рішення]?
Ми наче починаємо з вами говорити про те, що ціна життя… Хто визначив, що ціна життя в когось дорожча? Ми всі люди цієї країни і всі маємо її захищати. Ми всі однаково живемо, не дивлячись, скільки й кому років. Якщо Конституцією визнано, що людина з 21 року може стати народним депутатом, то солдатом вона точно з 20 може стати. Це моя позиція. Я державник і я маю зробити все, і робив вже не раз, щоб ця країна вижила, і ми мали суверенітет і незалежність. Тому це моя позиція, я про це говорив.
Я ніколи не казав, що давайте всіх за вуха і в армію. Я казав, навіть мій закон написаний про те, що давайте мотивувати молодь — фінансово або по-іншому, щоб вона йшла і допомагала нам на полі бою. Це важливо. Звичайно, ці бусифікації – це неправильна історія, вона точно не мотивує. Потім ці люди йдуть в статистику [СЗЧ] один до десяти, просто кидають зброю і йдуть.
Оці звернення президента, коли він каже, «у нас є вибір: або ми всі б’ємось, або ми один одного вигороджуємо питаннями, що ми про втрачене покоління і про ще щось»… І ще раз: я не знаю, хто визначає, чиє життя дорожче — молодшого чи старшого на п’ять років. Ми всі маємо конституційний обов’язок і всі маємо захищати країну.
Це моя позиція, я її відстоюю. Кожен до цього може по-різному ставитись. Я хочу, щоб ця країна була, жила і залишилась.
А сказати, що на президента тиснуть… У мене немає такої інформації, що на президента тиснуть. Я думаю, задають питання і кажуть: а чому у вас так? Я відповіді на це питання не знаю. Те, що відповідає президент, я так розумію, він це не підтримує.
За матеріалами nv.ua
