На конференції OFDEF Міністерство оборони України представило оборонну стратегію на 2026 рік: Україна намагається перевести оборону в режим передбачуваного планування ресурсів, де пріоритети: ППО, ПРО, БПЛА та далекобійні боєприпаси, задають не лише військову логіку, а й логіку закупівель, виробництва та фінансування. Це важливо на тлі того, що бюджет–2026 в Україні вже закладений як “воєнний”: близько 27,2% ВВП піде на сектор безпеки й оборони, а дефіцит потребує великого зовнішнього ресурсу.
Що таке OFDeF і чому він став ключовим майданчиком координації
OFDeF (Operational Force Development Framework) — це рамка, яка за описом Міністерства оборони України стала основним інструментом НАТО для планування потреб українських сил у тренуванні, оснащенні та постачанні. Конференції OFDeF проходять у Польщі та збирають союзників для синхронізації підтримки; Генштаб ЗСУ прямо описує їх як крок до зміцнення скоординованої підтримки України.
Чому це принципово:
- OFDeF — це про вимоги та “пайплайн” (що, скільки, коли, ким закривається), а не лише про політичні декларації.
- У такій логіці стратегія–2026 є спробою “прошити” бойові потреби з індустрією та фінансами: якщо війна — це “система постачання та система ураження”, то план має бути і про боєприпаси та ракети, і про виробничі потужності, і про гроші.
Скелет стратегії–2026: чотири лінії зусиль
За публічними підсумками виступу заступника міністра оборони Сергія Боєва, стратегія на 2026 рік складається з чотирьох взаємопов’язаних задач:
- захист українських міст і критичної інфраструктури,
- стабілізація фронту,
- удари по російській логістиці в оперативній глибині,
- удари по стратегічних об’єктах противника.
Це не “чотири незалежні стовпи”, а одна конструкція:
- ППО та ПРО зменшує втрати тилу й зберігає функціонування енергетики та міст,
- стабілізація фронту знижує ризик оперативних проривів і “з’їдання” резервів,
- удари по логістиці ускладнюють темп наступу РФ,
- удари по стратегічних об’єктах підривають довгий цикл відновлення та виробництва ворога та підвищують “ціну” агресії.
“80% допомоги — у три кошики”: що саме Україна просить фінансувати
Ключовий меседж до партнерів — сконцентрувати близько 80% безпекової допомоги на трьох напрямах:
- системи ППО і ПРО та ракети до них,
- українські БПЛА,
- артилерійські боєприпаси збільшеної дальності.
Це “правило 80%” — спроба вирішити хронічну проблему коаліційної підтримки:
- надто різна номенклатура систем → складна логістика → довгі ремонти → “висока ціна простою”;
- несинхронізовані пакети → провали в боєкомплекті та ракетах → втрата темпу оборони;
- багато “корисного” → мало “критичного”, без якого решта не працює, насамперед ракети до ППО та ПРО.
7 млн дронів: індустріальна рамка і що означає ціль 100 км
Україна заявляє план виробити понад 7 млн дронів у 2026 році. У логіці Міноборони, безпілотні технології вже стали основою асиметричної оборони й забезпечили зону ураження до 20 км, а наступна ціль — розширення до 100 км завдяки ударам по об’єктах в оперативній глибині.
Що в реальності стоїть за “7 млн”
Цифра виглядає гігантською, але її сенс не в PR, а в масштабі витратності дронової війни і в переході від “волонтерського та цехового” виробництва до потокового. Щоб така мета була не “паспортною”, потрібні чотири контури:
- Компонентна база і заміщення дефіцитів
Масовість упирається в чіпи, оптику, двигуни, батареї, канали зв’язку. Тут вирішальним стає не один “ідеальний дрон”, а здатність швидко переробляти лінійку під доступні комплектуючі. - Навчання і “конвеєр” підготовки операторів
Виробити — недостатньо: потрібно підготувати, інтегрувати у підрозділи, забезпечити ремонт та запчастини, стандартизувати тактики. - РЕБ та контр-РЕБ як ядро ефективності
У дроновій війні швидкість технологічних циклів часто важливіша за саму платформу. Відповідно, гроші мають йти не лише “в корпуси”, а й у стійкий зв’язок, навігацію, програмне забезпечення, протидію. - Управління якістю і серійність
Критичний параметр — не середня якість “у штуках”, а надійність партій і прогнозований відсоток придатності на фронті.
Що означає “100 км”
Це не лише про дальність ударів, а про зміну геометрії ризику для логістики противника:
- у 20 км працює переважно тактична логістика: передній край, найближчі вузли,
- у 100 км з’являється шанс тиснути на оперативні маршрути, склади, ремонтні та командні вузли, змушуючи противника “розтягуватися”, збільшувати час підвозу та витрати на прикриття.
ППО та ПРО як економічна зброя: чому ракети стають “вузлом” моделі
Боєв прямо підкреслює критичність ППО та ПРО: Росія, за його словами, значно наростила виробництво та застосування крилатих і балістичних ракет і ударних дронів, а Україні потрібні термінові поставки ракет для ключових систем, а також засоби далекобійного й авіаційного ураження.
Чому саме ракети ППО та ПРО — “вузьке місце”:
- Без них не працює стратегія захисту міст та енергетики.
- Без захисту тилу падає стійкість економіки, бюджетних надходжень і можливість довго фінансувати армію.
- Без стійкого тилу партнерам складніше політично обґрунтовувати великі довгострокові пакети.
Іншими словами: у 2026-му “ціна” однієї ракети ППО вимірюється не лише збитою ціллю, а ланцюгом наслідків для енергетики, промисловості, бюджету та моральної стійкості.
$120 млрд: що це за сума і як вона розкладається
Озвучена потреба на 2026 рік — $120 млрд для реалізації стратегії. Фінансова конструкція подана як 50/50:
- $60 млрд — за рахунок власного бюджету України та позик ЄС,
- $60 млрд — очікується від партнерів як безпекова допомога.
Чому важливо розрізняти “гроші”
Тут критичний нюанс:
- “Безпекова допомога” часто є в натуральній формі: постачання техніки та боєприпасів; спільними закупівлями; фінансуванням виробництва або сервісом — і може не проходити як “живі гроші” у бюджеті.
- Бюджетна підтримка — це кошти на виплати, соціальні видатки, обслуговування боргу, функціонування держави.
Стратегія-2026 вимагає обох потоків, але вони мають різні правила, різних донорів і різні “швидкості” надходження.
Макрофінансова рамка 2026: що вже є, де діра, які інструменти на столі
Українська бюджетна математика на 2026 рік жорстка: навіть за воєнного бюджету дефіцит залишається великим, і уряд та НБУ регулярно говорять про потребу десятків мільярдів зовнішнього фінансування. Зокрема, Мінфін заявляв про необхідність понад $45 млрд зовнішнього фінансування для бюджету-2026.
НБУ у своїх базових сценаріях закладав орієнтир $35 млрд міжнародної допомоги у 2026 році (і $30 млрд у 2027-му), зазначаючи, що лише частина вже оголошена партнерами.
Окремий важливий “міст” — механізм ERA (Extraordinary Revenue Acceleration): це кредитна рамка $50 млрд, забезпечена майбутніми доходами від заморожених російських активів; Мінфін повідомляв, що за цією ініціативою вже надавалися значні обсяги коштів, а ЄС перераховував транші в межах ERA Loans.
Скільки “ще треба знайти”
Аналітичний огляд Центру економічної стратегії (CES) щодо проєкту бюджету-2026 наводить рамку: уряд планує залучити $45,5 млрд зовнішнього фінансування, але $18,1 млрд ще потрібно забезпечити.
ЄС із €90 млрд на 2026–2027: як це стикується зі “60/60” України
Європейська комісія у січні 2026-го презентувала пакет підтримки для України на 2026–2027 роки розміром €90 млрд, де €30 млрд ідуть на підтримку бюджету, а €60 млрд — на військові цілі.
Це важливий “якір” прогнозованості. Але є три моменти, які треба бачити тверезо:
- €90 млрд — на два роки, тобто в середньому це менше, ніж річна потреба України в партнерських $60 млрд на безпекову допомогу (якщо рахувати лише 2026-й).
- Військова частина ЄС значною мірою прив’язана до закупівель у ЄС та Європейській асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), хоча допускаються винятки для закупівель поза Європою, якщо потрібного немає в доступі.
- Навіть при великому європейському пакеті Україні все одно потрібна “суміш” донорів (США, Британія, Канада, Японія, Норвегія тощо), бо номенклатура критичних систем, насамперед ППО, не завжди європейського походження та не завжди швидко відтворювана.
Додатково, згідно оцінки МВФ, загальні потреби України на 2026–2027 роки можуть вимірюватися €137 млрд. Це підсвічує реальність: навіть €90 млрд від ЄС — це “великий шмат”, але не повна відповідь.
Стратегія України на 2026 рік — це не лише про “ще більше зброї”, а про переналаштування війни як системи: захист міст і критичної інфраструктури, стабілізація фронту та перенесення тиску в оперативну глибину противника. Фінансова рамка $120 млрд з поділом $60 млрд внутрішніх та європейських ресурсів і $60 млрд партнерської безпекової допомоги виглядає логічно лише за однієї умови: якщо партнери забезпечать ритмічність і концентрацію – 80% у ППО та ПРО, БПЛА та далекобійні боєприпаси. На макрорівні “вузол” — це зовнішнє фінансування бюджету-2026 (потреба понад $45 млрд) і запуск багаторічних європейських механізмів, включно з €90 млрд на 2026–2027 роки та продовженням інструментів, пов’язаних із доходами від заморожених активів РФ.
За матеріалами forbes.ua
