9 грудня 2025 року Володимир Зеленський публічно підтвердив, що Україна почала застосовувати оперативно-тактичний ракетний комплекс «Сапсан». Йдеться про українську балістичну ракету ЗСУ, розробка якої тривала понад десять років. Деталі застосування не розкриваються з міркувань безпеки.
Це важливо, бо «Сапсан» — не просто ще одна “далекобійка”. Це клас оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК): швидкий удар по важливих цілях у глибині (логістика, командні пункти, склади тощо) з мінімальним “часом реакції” для ППО противника. Сам факт офіційного підтвердження означає, що програма (принаймні в певному обсязі) перейшла з етапу “розробка/випробування” в етап бойової експлуатації.
Що таке ОТРК «Сапсан»
У відкритих джерелах «Сапсан» описують як український ОТРК із твердопаливною балістичною ракетою. Офіційні технічні характеристики: дальність, точність, типи бойових частин, профіль польоту – зараз навмисно не публікуються.
Водночас відомо одне важливе уточнення: з’явилась офіційна “в’язка” назви й індексу — в медіа фігурує позначення ОТРК 1КР1 «Сапсан», а також теза про перший держконтракт МОУ у 2022-му.
Читайте також: Україна запустила у серійне виробництво нічний винищувач шахедів – Octopus
Історія програми «Сапсан»: від старту до заморозки
«Сапсан» — проєкт із довгою, нерівною історією.
- У 2007 році сформували техзавдання; у 2010-му проект суттєво просунувся, але за часів Януковича темп був зламаний, а у 2012-му роботи фактично згорнули.
- Після 2014–2015 років до теми повернулися й намагалися підсилити програму іноземним фінансуванням (у публічній площині згадується Саудівська Аравія).
- У 2018-му пускову/машину комплексу показували публічно (паради/репетиції), що стало сигналом: “залізо” як мінімум існує.
«Сапсан» і «Грім-2»: у чому різниця
Ключовий «вузол» цієї історії — паралельність тем «Сапсан» (для ЗСУ) та «Грім-2/Гром-2» (як експортна/паралельна лінія в публічних обговореннях). У профільних матеріалах прямо пояснюють логіку: базова версія для України могла плануватися “довшою”, а експортну “вкорочували” під міжнародні обмеження.
Чому експортна версія ракети обмежена (MTCR)
У багатьох публікаціях зустрічається теза: експортний варіант обмежували приблизно до 280–300 км, тоді як для власних потреб Україна могла закладати більшу дальність (часто звучить орієнтир близько 500 км у “довколаофіційних” оцінках). Логіка тут не магічна, а регуляторна:
MTCR (Missile Technology Control Regime) — міжнародний режим контролю за ракетними технологіями. Його ключовий “поріг чутливості” для найжорсткішого контролю — системи, здатні нести 500 кг на 300 км і більше. Це прямо описано в офіційних матеріалах MTCR та суміжних державних поясненнях.
Саме тому в українських/профільних текстах і виникає пояснення: “для експорту — менше, для себе — більше”.
Читайте також: Tomahawk “по-українськи”:
що відрізняє FP-5 “Фламінго” від західних крилатих ракет
Що змінилося після 2022 року
Після повномасштабного вторгнення логіка ракетної програми змінилася: з “перспективної розробки” — у “критичну військову потребу”.
- Серпень 2022: у медіа з посиланням на колишнього посадовця закупівельного блоку МОУ Олександра Лієва йдеться про перший державний контракт на «Сапсан» із КБ «Південне».
- 2023: заявляється про перші випробування комплексу.
- 2024: публічно звучали заяви про випробування “першої вітчизняної балістичної ракети” (в аналітичних текстах це часто прив’язують саме до «Сапсана/Грому-2», але з обережністю щодо деталей).
- 2025: у медіа з’являється формулювання, що комплекс вийшов на “системне застосування”, а виробництво стало серійним (це важливо: “серійне” ≠ “масове тисячами”, але означає, що виріб перестає бути штучним/дослідним).
Окремо: ще в червні 2025-го Зеленський говорив, що триває робота над можливістю масового виробництва «Сапсана», не називаючи термінів і обсягів.
Характеристики ракети «Сапсан»: що відомо офіційно
Тут важливо відділити відоме від оцінок/витоків.
Що відомо твердо (з офіційних заяв):
- Україна почала застосовувати «Сапсан», але не розкриває кількість/цілі/масштаб.
Що часто фігурує в оцінках відкритих джерел (не як “офіційні характеристики”):
- Орієнтир дальності в публічних обговореннях — приблизно до 500 км (але в реальності дальність може залежати від профілю, маси БЧ, траєкторії, версії).
- У профільних матеріалах згадуються цифри швидкості близько 5,2 Маха та порівняння із класом ATACMS/«Іскандер» (саме як аналітичні порівняння).
Що точно можна сказати без “магії”: балістика швидша за крилату ракету, тому ППО має менше часу на реакцію — але твердження “неможливо перехопити” завжди треба сприймати як риторику/оцінку, а не як фізичний закон.
Чому навколо «Сапсана» так багато секретності
Є три причини, чому навіть після заяв Зеленського ми не отримаємо “паспорт виробу”:
- Секретність виробництва й застосування. Зеленський прямо каже: деталей не буде, щоб не допомагати ворогу.
- Верифікація уламками/фото. Не кожен пуск залишає публічні “залізні докази”, а в умовах війни ще й працює дезінформація. Західні оглядачі прямо застерігають: заяви можуть бути елементом інформаційної гри, а підтверджень “залізом” може не бути.
- Технологічна складність. Українські профільні аналітики до останнього підкреслювали “вузькі місця” ракетної програми — від двигуна/твердого палива до ризиків по підприємствах і масштабування.
Що означає «системне застосування» у 2025 році
Фраза “системне застосування” (яку приписують Лієву) важлива не красивістю, а змістом: це натяк, що виріб перестав бути одиничним експериментом, і його можна повторювано використовувати як інструмент війни — нехай навіть невеликими серіями.
Практично це означає:
- є налагоджений ланцюжок “виробництво → постачання → підготовка → бойове застосування”;
- є накопичений досвід;
- є рішення, як берегти програму від ударів і витоків.
Можна вважати підтвердженим:
- Зеленський офіційно сказав, що Україна почала застосовувати «Сапсан» і не розкриватиме подробиць.
- У публічній площині звучить, що після держконтракту 2022 року програма пройшла шлях випробування → тестове застосування → серійність/системність до 2025-го.
З великою ймовірністю, але без “офіційного паспорта”: «Сапсан»/«Грім-2» — близькі гілки; експортну версію обмежували під MTCR, а “внутрішня” могла проєктуватися на більшу дальність.
Отже, ОТРК «Сапсан» із “довгобуду” українського ОПК перейшов у практичну площину: станом на грудень 2025 року є офіційне підтвердження президента, що комплекс використовується у бойових діях, але без розкриття деталей.
Усе інше — дальність, точність, обсяги виробництва, конкретні епізоди ударів — або лежить у зоні оцінок відкритих джерел, або навмисно залишається закритим, бо це напряму впливає на живучість програми та ефективність застосування.
Головний сенс «Сапсана» навіть не в цифрі “скільки кілометрів”, а в тому, що Україна повертає собі балістичний інструмент оперативного рівня: швидкий удар по критичних цілях у глибині, який підсилює стримування та розширює вибір для командування. А мовчання про характеристики — частина цієї ж логіки.
Висновок: що означає «Сапсан» для ЗСУ
Таким чином, ОТРК «Сапсан» — це не лише балістична ракета, а відновлення для ЗСУ інструменту оперативного рівня, який Україна втратила після розпаду СРСР. Станом на грудень 2025 року є офіційне підтвердження його бойового застосування, а мовчання про характеристики — частина військової логіки.
За матеріалами ukrinform.ua
