Вранці 21 липня в Зеленограді (Московська область) був сфотографований і потрапив у соціальні мережі модуль управління зенітної ракети ТКБ-1055 «Гвоздь» (перше фото). Це нова малогабаритна ракета ближнього перехоплення для ЗРК «Панцир-СМД-Е», створеного для боротьби з українськими далекобійними безпілотниками-камікадзе.
Нові оборонні тенденції рф, а також наш потенціал на ній ниві аналізує військовий експерт, волонтер та керівник ініціативи “A.Drones” Юрій Касьянов.
На другому фото можна побачити ракету в порівнянні з іншими ракетами «панциря», призначеними в першу чергу для боротьби з пілотованими літаками і вертольотами. Зліва на фото контейнер на 4 нові протидронові ракети ТКБ-1055, далі – сам «Гвоздь», і дві штатні ракети.
Як бачимо, «Гвоздь» значно менший і краще пристосований для боротьби з дронами – дальність стрільби по цілях від 500 метрів («стара» ракета 57Е6Е – від 1200 метрів), нижній край по висоті – від 15 метрів.
Тепер на новому «панцирі» замість 12 «старих» ракет розміщується 48 «нових», без гармати, яка показала свою малу ефективність у порівнянні з ракетами.
У російських ЗМІ пишуть, що «Панцир-СМД-Е» може обстрілювати цілі з інтервалом у кілька секунд, у повністю автоматичному режимі з імовірністю ураження цілі 0,9. Тобто один «панцир» може випустити за лічені хвилини 48 ракет і гарантовано вразити 43 цілі.
Вартість – мінімальна
Вартість нової ракети «панциря» не розголошується, однак якщо порівнювати з вартістю штатної ракети – близько 20 тис. доларів, то нова буде дешевшою, при масовому виробництві значно дешевшою, тому що така ракета не складніша за дрон-камікадзе – вона не має головки наведення, не має оптики, тепловізора, не має відеопередавача.
Все, що всередині ракети, це – розгінний блок (ракета розганяється на 500 метрів, після чого летить за інерцією), два сервоприводи управління рулями, приймач радіосигналів управління від радіолокатора наведення, джерело електроживлення, радіодетонатор, бойова частина.
Ракета наводиться радіолокатором в автоматичному режимі (привіт «штучному інтелекту», який нібито є на дронах-перехоплювачах), ракеті не потрібен оператор, вона всепогодна і завжди готова до запуску (на відміну від дрона), ракету неможливо «заглушити» або якось збити з курсу.
«Панцир» – досить простий комплекс ППО, тому що в ньому не використовуються ракети з головками самонаведення. Це знижує ефективність при роботі проти пілотованих, маневрених цілей, але проти шахедів і крилатих ракет – саме те, що треба.
Такі ЗРК, де ракети дешеві і наводяться за сигналом радіолокатора або за лазерним променем, стоять на озброєнні багатьох країн світу.
Чи можливо це в Україні?
У нас в країні такі технології є, у нас КБ «Луч» на таких технологіях випускав і випускає цілу лінійку керованих протитанкових ракет. І не тільки КБ «Луч» це вміє; у нас є і розробники радіолокаторів, і виробники модулів управління, і радіодетонатори, бойові частини є кому робити.
Тому не треба в коментарях писати, як зазвичай, що ми нічого не можемо, що у нас нічого немає. Можемо. І давно могли б зробити ефективний український ЗРК проти шахедного терору. Єдине, чого нам не вистачає – розумних людей з політичною волею. Та й пиляти гроші на збірці дронів-перехоплювачів з китайських дроно-комплектів значно простіше.
