Уявіть, що держава воює, витрати — космічні, зовнішня допомога критично важлива, а бюджетна “підлога” щомісяця скрипить під вагою виплат армії, соціалки та відновлення інфраструктури. У такій реальності переговори про нову програму з кредитором рівня МВФ — це не «дипломатія про цифри». Це торг про те, хто і як швидко має наповнювати бюджет усередині країни, щоб зовнішні партнери продовжували підтримку.
Саме в цю рамку потрапив на перший погляд технічний сюжет: обов’язкова ПДВ-реєстрація для ФОП. Первинний поріг — 1 млн грн річного обороту; тепер уряд намагається “пом’якшити” вимогу, піднявши поріг до 2 млн або 4 млн грн і зменшивши політичну токсичність пакета.
Нижче, чому це стало таким гучним, що саме стоїть на кону, і які сценарії виглядають реалістичними станом на 6 лютого 2026.
Чому «ПДВ для ФОП» взагалі опинився в меморандумі з МВФ
У листопаді 2025 року Україна й МВФ узгодили на технічному рівні нову 48-місячну програму EFF із потенційним фінансуванням близько $8,1 млрд. Такі програми майже завжди містять набір попередніх умов: що саме країна має зробити, аби Рада директорів МВФ дала “зелене світло” старту. І тут фіскальні рішення: податки, пільги — класика жанру.
Важливий нюанс: у січні 2026 керівниця МВФ Крісталіна Георгієва публічно дала зрозуміти, що фонд готовий бути гнучкішим у процедурі — для подання програми на Раду директорів може вистачити внесення законопроєкту, а не повного ухвалення. Це не “поблажка”, а прагматизм: МВФ бачить політичний спротив і хоче, щоб процес не зірвався на старті.
Що на практиці означає «ПДВ для ФОП» і чому люди чують “+20%” і лякаються
ПДВ — це не просто «ще один податок». Це:
- інша бухгалтерська реальність: облік вхідного та вихідного ПДВ, податкові накладні, звітність, ризик блокувань та перевірок;
- інша логіка ціноутворення: у B2C (бізнес-кінцевий споживач) ПДВ часто або піднімає кінцеву ціну, або з’їдає маржу; у B2B (бізнес-бізнес) частина ПДВ “перекидається” через податковий кредит, але ціною більшої бюрократії;
- інший рівень відповідальності: помилки в ПДВ традиційно дорожчі й стресовіші.
Саме тому дискусія в Україні дуже швидко перестає бути «про справедливість» і стає «про адміністрування»: кого змушують переходити в режим, який для мікробізнесу може бути надмірним.
Поріг 1 млн → 2 млн → 4 млн: чому одна цифра — це половина політики
Первинний варіант, що обговорювався публічно, — обов’язкова ПДВ-реєстрація для ФОП із оборотом понад 1 млн грн на рік. Після хвилі критики Мінфін почав готувати пом’якшений підхід: підняти поріг до 2 млн або 4 млн грн; у публічних коментарях звучала орієнтація на 4 млн.
Що змінюється, якщо підняти поріг?
- Політична температура падає. Менше підприємців відчувають реформу як “атака на дрібних”.
- Фіскальний ефект може зменшитися. Чим вищий поріг — тим менше платників заходить у ПДВ-контур.
- Менше стимулів “дробитися” прямо біля низького порогу, коли бізнес штучно розбиває обороти на кілька ФОП.
Існує й аргумент “інфляційної справедливості”: Рада бізнес-омбудсмена вказувала, що поріг 1 млн грн для обов’язкової ПДВ-реєстрації діє з 2015 року, і з урахуванням інфляції “еквівалент” був би ближчим до ≈4 млн грн.
Для масштабу (дуже грубо, середньомісячно):
- 1 млн/рік ≈ 83 тис. грн/міс
- 2 млн/рік ≈ 167 тис. грн/міс
- 4 млн/рік ≈ 333 тис. грн/міс
Тобто підняття порогу до 4 млн різко звужує коло ФОП, яких зачепить обов’язковість, і зменшує суспільний «вибух», але водночас може зменшувати фіскальний ефект і «вирівнювання правил» між ФОП та юрособами — те, на що зазвичай тисне МВФ.
Окремо про масштаб: за оцінкою аналітиків Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна, поріг 1 млн міг зачепити понад 644 тис. ФОП (на базі даних за 2024 рік).
Три дизайни порогу — три різні політичні наслідки
| Дизайн | Кого зачіпає | Політичний ризик | Ризик тіні/дроблення | Сигнал для МВФ |
|---|---|---|---|---|
| 1 млн грн | дуже широкий сегмент | максимальний | високий | найсильніший “жорсткий” сигнал |
| 2 млн грн | середній сегмент | високий, але менший | середній | компромісний сигнал |
| 4 млн грн | вузький сегмент | помітно нижчий | нижчий біля порогу | сигнал “так, але м’якше” |
Суть: держава намагається знайти точку, де МВФ бачить реформу, а суспільство не сприймає це як “каральний похід на ФОП”.
Чому уряд “гальмує” і чому це не виглядає як саботаж
З політичного боку проблема проста: це рішення одночасно б’є по трьох чутливих точках:
- соціальна (малий бізнес це мільйони сімей);
- економічна (ризик тіні, закриттів, ціни);
- політична (хто візьме на себе відповідальність за непопулярний закон).
У публічному полі звучало, що ініціатива викликала спротив у вищому керівництві держави — зокрема у Володимир Зеленський та прем’єрки Юлія Свириденко, а міністр фінансів Сергій Марченко опинився між вимогами кредитора й внутрішньою реакцією.
Технічно ж Мінфін ще в грудні 2025 виніс проєкт на публічне обговорення і наголошував: впровадження пропонується не раніше 1 січня 2027 року — тобто ідея не про “завтра зранку”.
Але навіть із 2027-м лишається ключ: МВФ хоче бачити рух зараз — внесення та прохідність законопроєкту як сигнал, що країна здатна приймати складні рішення.
Таймлайн: як подія розганялася від меморандуму до дедлайну 10 лютого
- 26 листопада 2025: staff-level agreement про нову EFF-програму на ~$8,1 млрд.
- грудень 2025: Мінфін публікує проєкт і запускає громадське обговорення; заявляє про імплементацію не раніше 2027-го.
- 15 січня 2026: візит Георгієвої до України; меседж про важливість ПДВ-реформ і можливу процедурну гнучкість (внесення в парламент як мінімум).
- 19 січня 2026: Bloomberg пише, що Україна рухається з податковим законопроєктом, щоб розблокувати фінансування понад $8 млрд.
- 6 лютого 2026: Forbes Ukraine повідомляє про спробу пом’якшити параметри (підняти поріг до 2–4 млн) і про перенесення подання до уряду на 10 лютого.
- лютий 2026 (орієнтир): у публічних коментарях звучало, що засідання Ради директорів МВФ може відбутися в лютому, але дата не визначена і залежить від виконання попередніх умов; зокрема повідомлялося, що з них виконано лише ухвалення бюджету-2026.
Паралельна «угода в угоді»: PEP і чому це небезпечно сплітати в один пакет
У тому ж переговорному кошику з’являється тема PEP — політично значущих осіб. У медіа звучала ідея обмежити довічний статус PEP для колишніх посадовців, який сьогодні викликає внутрішнє невдоволення.
Але тут важливо пам’ятати контекст: Національний банк України у 2023 році пояснював, що законодавство повернуло довічний PEP-статус як елемент наближення до стандартів FATF та вимог ЄС.
Тому “обмін”: податкові голоси ↔ послаблення PEP — виглядає політично спокусливо, але може створити проблему довіри з боку партнерів (бо AML/CFT-архітектура (протидія відмиванню коштів та боротьба з фінансуванням тероризму (фінансовий моніторинг)) — це теж умова фінансової підтримки, просто іншого типу).
Це вже не про ПДВ — це про довіру до правил
Історія “ПДВ для ФОП” стала тестом одразу на три здатності держави:
- пояснювати непопулярні рішення, чому це потрібно і що отримає суспільство натомість;
- робити реформу так, щоб її можна було виконати, адміністрування важливіше за лозунги;
- не зруйнувати соціальний контракт із малим бізнесом, який тримає економіку на плаву під час війни.
Тому компроміс, якщо він буде, майже напевно виглядатиме як поєднання трьох речей: вищий поріг, довший перехід та зрозумілі “правила гри” в адмініструванні. Інакше країна ризикує отримати найгірше з двох світів: і політичний вибух удома, і втрату темпу в переговорах із кредиторами.
За матеріалами forbes.ua
