Генштаб розпочав масштабну реформу управління військами. Як вона вплине на бойові дії, та чи вдасться провести таку модернізацію під час війни?
Свій четвертий рік великої війни з РФ українська армія зустрічає з великими викликами: їй все ще бракує людей, постачання зброї із США опинилося під загрозою, а система керування військами працює хаотично. Як наслідок, на східному фронті ворог хоча й поволі, але постійно просувається вперед.
Одну із цих проблем — організацію військ — найближчим часом хоче розвʼязати Генеральний штаб: на початку лютого головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та президент Володимир Зеленський анонсували, що Сили оборони переходять на корпусну систему управління.
Це означає, що в українському війську основною структурною одиницею стане корпус — постійне зʼєднання, до якого належатиме кілька бригад, що виконуватимуть завдання під єдиним командуванням на визначеній смузі фронту.
Як пояснює NV Максим Жорін, заступник командира 3‑ї окремої штурмової бригади, — однієї з найефективніших у ЗСУ на полі бою, — такий перехід уже давно напрошується, про нього багато говорять представники бойових підрозділів.
«Сьогодні бригади з одного корпусу воюють в абсолютно різних сторонах. Одна бригада — на півдні, одна — на Курщині, третя — десь на сході. Їхні артилерійські підрозділи, що мають забезпечувати їм підтримку, взагалі придані до інших частин, — розповідає він. — І через це виникає така солянка, вінегрет підрозділів, — не знаю, як це назвати».
МАЙЖЕ ХАОС: Максим Жорін, заступник комбрига 3-ї окремої штурмової, називає існуючу організацію підрозділів «вінегретом» / Фото: DR
Таке хитросплетіння, на думку Жоріна, має «не дуже хороші наслідки».
«Були окремі напрямки, де військові намагалися кричати про те, що не можна в такому хаосі виконувати бойові завдання: коли підрозділи змішують, коли незрозуміла структура управління, коли незрозуміле до кінця завдання, коли немає змоги адекватної взаємодії, — каже він. — Тобто, безумовно, це впливає [на просування росіян на фронті]».
У пошуках відповідальності
Головним військовим зʼєднанням у ЗСУ зараз є бригада — в одній такій налічується близько 5‑8 тис. бійців.
Над бригадами стоять тимчасові структури — командування оперативно-стратегічних угруповань військ (ОСУВ) та оперативно-тактичних угруповань (ОТУ), які, своєю чергою, підпорядковані Генштабу. Ці одиниці верхнього рівня виникли з початком повномасштабного вторгнення, щоб керувати істотно збільшеною кількістю військ.
Фото: Колаж NV
Михайло Самусь, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань, каже NV, що в українській армії тепер є понад 100 бригад, і ними неможливо керувати за допомогою тимчасових структур. Адже «там немає жорсткої відповідальності за конкретну підготовку і використання конкретних бригад і приданих підрозділів». І відряджені офіцери, наприклад, просто не встигають розібратися у суті справ та не несуть строгої відповідальності за помилки.
Натомість перехід на корпуси змінить все на краще. «Командир корпусу буде головою відповідати за свої бригади, — пояснює експерт. — Зараз такої людини немає».
У цьому контексті Самусь пригадує скандальну історію із 155‑ю бригадою Анна Київська, підготовкою й озброєнням якої повністю займалася влада Франції. Після повернення цього підрозділу з навчання до України виявилося, що він фактично небоєздатний. Зокрема, військовий журналіст Юрій Бутусов повідомив про проблеми з командуванням, а також про масове дезертирство у бригаді.
«От якщо ми беремо цей випадок, хто відповідає за ці провали? — запитує Самусь. — Командир бригади? Окей. Але хто над ним? Командир бригади насправді не може вирішити всі питання, в яких його звинувачують. Хтось же віддав наказ відправити цю бригаду на передній край, хоча навіть її повне забезпечення не було здійснено».
У 155‑й бригаді, за його словами, були відсутні безпілотні системи, системи РЕБ, особовий склад не був навчений та злагоджений.
ПЕРЕТВОРЮВАЧ: За задумом головкома ЗСУ Олександра Сирського (ліворуч), корпуси виникнуть на основі оперативних командувань, штабів та бригад / Фото: @CinC_AFU via X
Експерт переконаний: якби на той час бригада була у складі корпусу, багатьох із цих проблем вдалося б уникнути. Хоча б тому, що командир корпусу не відправить ледь створену бригаду одразу на передній край. «Він оцінить стан бригади, побачить, що там немає дронів, немає РЕБ, не підготовлений особовий склад, немає, наприклад, розвідки або ще якихось елементів, — пояснює експерт. — Він відразу почне здійснювати заходи стосовно усунення цих недоліків, використовуючи ресурс, який у нього є в приданих підрозділах».
Жорін критикує відсутність відповідальності керівників ОТУ за ті накази, які вони віддають бойовим підрозділам, — стосується це планування оборони та залучення сил. І якщо рішення ОТУ виявиться неправильним, чи буде помилка, чи щось призведе до втрати особового складу або позиції, то винним буде командир бригади або підрозділу, який виконує ці завдання. «Далі вже винних і відповідальних немає», — каже заступник командира 3‑ї штурмової.
«Тому основна філософія у створенні цих корпусів полягає в тому, щоб почати з ними працювати й застосовувати їх саме як цілісний організм, де командування корпусу бере участь у кадрових рішеннях, у плануванні, в організації бойових заходів, в організації питання ротації, а також побудови другої лінії у своїй смузі відповідальності. І де корпусу дадуть одну смугу, за яку він відповідатиме, а не будуть його підрозділи розкидувати по різних напрямках, як це відбувається сьогодні», — підсумовує Жорін.
Майже два десятки зʼєднань
Наразі Генштаб публічно не озвучує, яку кількість корпусів буде створено та хто їх очолить. NV направив у ГШ запит, однак за понад три тижні так і не отримав відповіді.
З публічних заяв Сирського відомо, що станом на 23 лютого було створено п’ять корпусів. Головком також пояснив, що в короткі терміни створюється управління «ще певної кількості корпусів» шляхом призначення «найбільш готових офіцерів».
«Вони будуть створюватися на основі оперативних командувань, штабів, видів, родів Збройних сил, також окремих бригад шляхом їх масштабування», — сказав очільник ЗСУ на форумі Україна. Рік 2025.
Але насправді йтиметься не лише про масштабування. Микола Бєлєсков, старший аналітик фонду Повернись живим, пояснює: ключова відмінність корпусу від бригади — здатність до автономних і самодостатніх дій на певній ділянці фронту протягом певного часу. У корпусі з бойової компоненти мають бути лінійні бригади (механізовані, штурмові, мотопіхотні), котрі займають оборону на передньому краї, а також окремі артбригади, зʼєднання БпЛА, РЕБ, ППО та інженерне забезпечення.
«Саме здатність створити такі самодостатні організми і буде визначати кількість корпусів», — зауважує фахівець, не називаючи потенційної цифри.
Роман Костенко, народний депутат від фракції Голосу, секретар парламентського комітету з нацбезпеки, пояснює NV, що наразі очікується створення 18 корпусів: двох — у Нацгвардії, та 16 — в ЗСУ (один у морській піхоті, два — у Десантно-штурмових військах, і ще 13 — у Сухопутних військах).
У кожному корпусі може бути приблизно по п’ять бригад: наприклад, три механізовані, одна танкова і ще артилерійська. Однак нардеп не виключає, що в деяких корпусах може бути і до 6‑7 бригад.
«От якщо вони [Генштаб] цю структуру витримають, це буде дуже добре, — каже представник комітету нацбезпеки. — Тому що зараз у нас є ОТУ, у яких по 20 бригад, — цим взагалі нереально керувати: командири не знають своїх підлеглих, з ким воювати. А в деяких бригадах по 15 батальйонів і більше. Це нереально — управляти такими військами. Тому для цього потрібно більше навчених офіцерів».
Комбриги, які стануть комкорами
Єгор Чернєв, представник фракції Слуги народу, який також належить до комітету з питань нацбезпеки, розповів NV, що корпуси будуть створені на базі тих бригад, які сьогодні є найбільш ефективними.
«Деякі комбриги справляються зі своїми бригадами і поставленими завданнями набагато краще, ніж інші, — пояснив він. — І питання в тому, щоб надати тим, хто справляється, більше особового складу, уніфікувати систему і зробити її більш ефективною під керуванням ефективного військового».
Однак, яких саме комбригів він має на увазі, Чернєв не каже.
А от за словами Костенка, серед потенційних очільників корпусів сьогодні називають чотирьох комбригів: Дениса Прокопенка з Азова, Ігоря Оболєнського з Хартії, Андрія Білецького з 3‑ї штурмової та Дмитра Волошина з 82‑ї окремої десантно-штурмової.
Жорін, підлеглий Білецького, не заперечив, але й не підтвердив, що його бригада буде масштабована до корпусу. «По нашій бригаді я поки що анонсувати відповіді не буду, — заявив він 27 лютого. — Скажу, що в цілому по армії процес запущено, але коли буде вже офіційна публічна позиція стосовно створення і того, який це матиме вигляд, після цього вже будемо коментувати питання саме в ракурсі 3‑ї штурмової і корпусу».
13 березня у 3-й штурмовій повідомили, що вони стають армійським корпусом під командуванням Білецького.
Військовий журналіст Бутусов нещодавно оприлюднив власні дані щодо можливих комкорів. Окрім уже згаданих він назвав Руслана Шевчука, командира 58‑ї мотопіхотної бригади, Романа Дармограя, комбата 72‑ї окремої мехбригади, Василя Матвіїва, командира 5‑ї окремої штурмової бригади, та Сергія Сірченка, командира 56‑ї окремої мехбригади.
Задача із зірочкою
Жорін вважає, що на формування корпусів військовим виділять не більше, ніж півтора місяця. Адже, зважаючи на ситуацію на полі бою, «все доведеться робити набагато швидше». Йому зараз навіть не до кінця зрозуміло, наскільки складно це буде зробити, поки бригада веде бойові дії.
«Усі ці корпуси будуть формуватися в більшості своїй з підрозділів, які зараз безпосередньо виконують бойові завдання, — каже Жорін. — Тому це задача, мʼяко кажучи, із зірочкою. Але до виконання».
Бєлєсков відзначає, що зібрати певну кількість бригад за переліком і назвати їх корпусом — це не зробити із них корпус по суті. «Приклади [невдалі] 9‑го і 10‑го корпусів [морської піхоти] у 2023 році це гарно показали. Такі спроможності направду розвиваються роками», — додає він.
Аналітик зауважує, що в теорії застосування корпусів мало б подолати «хаос у системі управління, який є зараз, який має і вертикальну і горизонтальну складову».
КОЛИ БІЛЬШЕ — ЦЕ КРАЩЕ: Корпуси більш автономні та самодостатні, ніж бригади, пояснює Микола Бєлєсков / Фото: DR
Зараз органи управління ОТУ, за його словами, створюються на ad hoc-основі, тобто під конкретне завдання. І як наслідок, треба час, аби штабні офіцери навчилися взаємодіяти між собою і з підлеглими. Водночас противник завжди намагається використати незлагодженість між сусідніми зʼєднаннями «тимчасового» ОТУ і бʼє на стиках. «Корпус у теорії вирішує і одну, і другу проблему», — каже Бєлєсков.
Чернєв сподівається, що зміна керівної вертикалі уніфікує в корпусах процеси забезпечення, логістики та управління. Також він очікує, що скоротиться кількість штабних посад та людей у сфері забезпечення.
«Корпусна система створюється для того, щоб виконувати масштабніші завдання на більшій ділянці фронту і з єдиною логістикою. Щоб кожна бригада не вибудовувала окремо для себе роти звʼязку, батальйонне забезпечення тощо. Це спростить логістику і зробить її ефективнішою», — додає нардеп.
Своєю чергою Жорін сподівається, що застосовувати корпуси будуть за смугами відповідальності, у межах яких вони повністю зможуть організовувати власну оборону та всі процеси забезпечення.
«Якщо цього принципу не буде дотримано, то сенсу в цих корпусах немає», — резюмує він. Адже якщо підрозділи нових корпусів знову розкидають по різних напрямках, то хоч би яким геніальними були комкори, вони не зможуть ефективно керувати цими частинами та чітко планувати свою роботу.
Чернєв підсумовує, що перехід на нову модель, на жаль, доведеться здійснювати в бойових умовах. Однак іншого вибору, ніж змінюватися зараз, у Сил оборони немає. «В умовах зменшення ресурсів ми маємо максимально ефективно використовувати те, що є, що необхідно», — вважає нардеп.
За матеріалами nv.ua
