З середини жовтня уряд та військово-цивільні адміністрації проводять аудит компаній зі статусом критичних і правом бронювати співробітників від мобілізації. Хто зараз може отримати бронь? Чи виявив аудит зловживання та як це може вплинути на процедуру у майбутньому? Скільки в Україні заброньованих військовозобов’язаних? Та які шанси у «економічного бронювання»? Пояснює міністерка економіки Юлія Свириденко
Кількість заброньованих від мобілізації військовозобовʼязаних за роки війни ніколи не перевищувала 950 000 осіб, розповідає Forbes міністерка економіки та перша віцепремʼєрка Юлія Свириденко, 38.
Питання – не у числі заброньованих, додає вона, коментуючи зупинку процедури бронювання та аудит, що розпочався в середині жовтня з ініціативи Міністерства оборони.
Чому бронювання працівників призупинили? «Починаючи з липня ми побачили аномально швидкий приріст кількості бронювань і компаній, що отримали статус критично важливих підприємств», – пояснює Свириденко.
Як це може вплинути на майбутнє процедури бронювання, коли його можуть відновити, що вже показав аудит та чи є майбутнє у ідеї «економічного бронювання»?
Текст інтервʼю Юлії Свириденко скорочено та відредаговано для зрозумілості.
Навіщо потрібен аудит заброньованих військовозобов’язаних
Що зараз відбувається з бронюванням? Процедура зупинена?
З 25 жовтня процедура бронювання для працівників, які були заброньовані до 31 травня – відновлена. Це було те, за що я виступала у комунікації з колегами по уряду. Всі розуміємо – без бронювання Україна не зможе забезпечувати економічну стійкість, а це прямо впливає на можливість оборонятися від російської агресії.
Чому бронювання призупинялося? Починаючи з липня ми побачили аномально швидкий приріст кількості бронювань та компаній, що отримали статус критично важливих підприємств. Тому з ініціативи Міноборони розпочався аудит, щоб перевірити з чим така динаміка пов’язана. Щоб виключити сумніви, зокрема у військових, і для певності, що це не загрожує обороноздатності.
Проводять аудит комісії при військово-цивільних адміністраціях та міністерства, зокрема, те ж Міністерство оборони. Аудит має завершитись до 15 листопада. Для нас дуже важливо відновити повноцінний і прозорий процес бронювання, але при цьому мінімізувати ризики зловживань на місцях.
Чи означає це, що до 15 листопада нових бронювань не буде?
У час аудиту некоректно додавати нові бронювання. Тому так – зараз вимушена пауза, поки аудит триває. Я є прибічницею повноцінного і прозорого бронювання, втім зараз все залежить від швидкості та глибини аудиту, який проводять колеги.
Аномальна кількість бронювань, про яку ви сказали, – про які саме масштаби йдеться?
Ми побачили значно швидший приріст, ніж раніше. Йшлося про сотні тисяч бронювань, які перевищували показники попередніх місяців та не були обгрунтовані обʼєктивними економічними факторами.
Чи повʼязано це з переведенням бронювання у «Дію»?
«Дія» – це просто інструмент, а не причина. В першу чергу треба дивитися на критерії критичності, які ОВА та міністерства визначають самостійно. І відповідно вони й надають статус критичності підприємствам.
Тому у нас була задача зрозуміти, чи цей приріст – природний процес, чи можливо на якомусь із етапів є зловживання з надання статусу критичних підприємств, які, по суті, такими не є.
У пресі фігурувала цифра у 1,5 млн заброньованих працівників.
Це не відповідає дійсності. На піку у нас було 950 000 «унікальних заброньованих». Коли зʼявилось бронювання через «Дію» в певний момент статистика зросла до 1,049 млн осіб, але це через задвоєння, оскільки деякі компанії одночасно подавали документи і в паперовому, і в електронному вигляді. Станом на кінець жовтня маємо 906 000 заброньованих.
Питання не у числі заброньованих, бо воно за ці два роки тримається стало в одному діапазоні. А радше у тому, щоб бронювання отримували лише ті, хто справді має на це право. Тому важливо додати прозорості та систематизації підходам до критеріїв.
Як може змінитися процедура бронювання
Чи є вже певні висновки – як багато зловживань із бронюванням?
Аудит триває. Що ми вже побачили – у певній кількості підприємств була низька середня зарплата, нижче 10 000 гривень. Ймовірно це означає, що частина зарплати платиться неофіційно. Тобто є компанії які, коли подавалися на критичність, вказали середню зарплату по регіону, що є критерієм, а потім перейшли на мінімальну офіційну зарплату. Так не може бути, це приклад однієї з маніпуляцій системою.
Звичайно, зарплата є лише одним із семи критеріїв, необхідних для отримання статусу критичного підприємства (необхідно відповідати будь-яким трьом критеріям з семи, – Forbes). Але це для нас сигнал, що напевно варто запровадити пріоритизацію критеріїв і сфокусувати військово-цивільні адміністрації і міністерства, щоб вони приділяли більшу увагу оплаті праці. І щоб ті, хто отримує бронювання, платили всю зарплату офіційно. Але це лише частина проблематики. Поки ж очікуємо від відповідальних за аудит комісій і міністерств фінальних результатів.
Який рівень зарплати є адекватним?
За існуючим критерій критичності вона має бути не менше середньої зарплати по регіону за IV квартал 2021 року відповідно до даних Держстату. Загалом по Україні в середньому тоді було 14 500 гривень. Але минуло вже майже три роки і рівень середніх зарплат суттєво змінився. Ми часто зустрічаємось із бізнесом і вони говорять, що у них середня зарплата заброньованих приблизно 19 000 і вище.
Наприклад, в Закарпатті по заброньованих, якщо не брати комунальні установи, середня зарплата – майже 22 000. Тому бізнес, з яким ми спілкуємось, говорить, що вони не проти, аби цей показник офіційно був вищим і відповідав реальному стану справ й відповідно зменшував ризик зловживань, коли компанія працевлаштовує людину суто заради «тіньової» домовленості про бронювання і платить лише той мінімум, який вимагається.
Наскільки великою є проблема зі зловживанням військово-цивільних адміністрацій (ВЦА) у регіонах своїм правом надавати компаніям статус критично-важливих?
Ми бачимо, що деякі ВЦА мають настільки велике різноманіття критеріїв, що при бажанні можна визначити критично важливими підприємства, які такими не є. Тому після завершення аудиту я пропонуватиму, щоб ВЦА погоджували свої критерії з Мінекономіки і Міноборони. Щоб ми могли зменшити ці ризики.
Чи можуть ВЦА втратити право визначати критичні компанії?
Вони потрібні у цьому процесі, бо ВЦА бачать, які підприємства фактично, а не на папері, працюють на місцях, чи є вони справді важливими для громади. Кожен голова ВЦА має знати, які системоутворюючі підприємства є у його регіоні. Скільки людей там працює, яку зарплату вони платять, який внесок компанії у регіональну економіку. З Києва побачити це складніше.
Чи є проблема з маніпуляціями у енергетиці та ВПК, які мають право бронювати 100% працівників?
Було визначено потенційні зони ризику, які ВЦА та міністерства мають враховувати під час аудиту. Одним з таких індикаторів є аномальне, економічно необгрунтоване збільшення чисельності працівників за дуже короткий період часу. Також – зменшення сплати податків і середньої зарплати на 20% та більше. Ще один можливий сигнал – збільшення кількості військовозобовʼязаних на 20% та більше. Скільки таких ризикових кейсів у кожному із секторів – будемо бачити за результатами аудиту.
Хто визначає чи був факт зловживання? Дивно, коли орган, який ухвалив певне рішення, сам же буде аналізувати чи було це зловживанням.
По-перше, ми вже побачили певні аномалії щодо кількох підприємств і вказали на них ВЦА. Якщо вони у своїх звітах скажуть, що все нормально і зловживань немає, ми перевіримо ці ризикові кейси окремо. По-друге, у разі, коли ВЦА не будуть визнавати фактів зловживань, якщо ми виявимо протилежне, мабуть, логічно буде забрати повноваження адміністрацій надавати статус критичності і залишити їх у міністерствах.
Як багато таких підозрілих кейсів?
Їх небагато – менше 10%. Але це попередня інформація. Це те, що ми бачимо від колег, які проводять аудит. Та фінальні результати будуть зрозумілі, коли перевірка закінчиться.
Яка частина заброньованих припадає на рішення ВЦА?
У нас 19 730 підприємств зі статусом критичних. З них – близько 9500 визначені регіонами. Решта – міністерствами.
Як саме працює система, коли ВЦА та міністерства можуть визначати власні критерії критичності?
ОВА та міністерства мають власні критерії критичності, бо від сфери до сфери є різні параметри того, що робить підприємство важливим для сектору. Для агро — це одні критерії, для енергетики — інші, для міст — також свої. До прикладу, Київ має 21 окремий критерій.
Критерії для перевізників можуть відрізнятися від критеріїв для сільського господарства. В АПК є фактор сезонних робіт і працівники, що працюють part-time на час збору врожаю. Якщо говорити про Мінекономіки — у нас теж є власні критерії, як от сплата податків, заборгованість по ЄСВ та інші. Ми зі своєї сторони визнали критичними лише 837 підприємств. Тож аналізуючи критерії ОВА та профільних міністерств, кожна компанія самостійно вирішує куди їй звертатися за критичністю.
У яких галузях був найбільший приріст за кількістю заброньованих?
За літо – оптова та роздрібна торгівля, будівництво і переробна промисловість.
Відновлення процедури бронювання та перспективи «економічної броні»
Чи є необхідність загалом змінювати підхід до бронювання?
Я вважаю, що процес бронювання, описаний у діючій 76-й постанові, та вказані в ній критерії є правильними. Бронювання – необхідна умова для забезпечення стійкості української економіки та всієї нашої держави. І головний показник його ефективності дуже вимірюваний – лише 12% підприємств в Україні мають статус критично важливих, але вони генерують близько 67% всіх доходів підприємств в країні. А це – зарплати, податки та збори, тобто усього, що в кінцевому підсумку дозволяє державі сплачувати зарплати нашим військовим.
У перерахунку на одного заброньованого працівника виходить близько 1,2 млн грн податків на рік. Це приблизно відповідає необхідному забезпеченню одного військового. Саме тому маємо якнайшвидше відновити повноцінний і прозорий процес бронювання – вже з впевненістю, що отримають бронювання лише ті, хто має на це право.
Ми повинні завжди забезпечувати баланс між потребами армії в людях і потребами армії у фінансуванні. Варто нагадати, що фінансова підтримка від наших партнерів не направляється на забезпечення, зокрема виплат для Сил оборони та безпеки, а це один з найбільших напрямів державних виплат. Держава повинна акумулювати ці кошти, і це можливо лише завдяки економіці, що працює.
Протягом цих років ми бачимо відчутне зростання нових секторів нашої економіки, зокрема це виробництво дронів та багатьох інших речей, які раніше в Україні не створювались так активно. Але окрім цього, ми маємо забезпечувати і роботу таких традиційних галузей економіки, як транспорт, енергетика та інші, без яких не лише Україна, а будь-яка держава не зможе зберегти свою стійкість.
Зараз близько мільйона заброньованих. Чи є у вас розуміння, яка кількість є прийнятною для Офісу президента, Міноборони та Генштабу?
Бронювання точно має залишатися. Я думаю, що всі це чітко розуміють. Наше внутрішнє бажання – зробити цей процес ще більш прозорим і зрозумілим. Власне, тому зараз і проводиться аудит.
Чи правильно трактувати ваші слова так, що на рівні вищого керівництва країни є дискусія чи варто в принципі залишати бронювання як таке?
Всі в державі розуміють, яка роль бронювання для збереження працюючої економіки. Наша задача – забезпечити військових зарплатами і зброєю, для цього бізнес і виробництво в країні мають працювати. Без цього неможливо вистояти у війні. Економіка, що працює, це завжди основа нормального життя в суспільстві та можливості держави захищатись від зовнішньої агресії.
Чи варто констатувати, що тема економічного бронювання остаточно закрита?
На цьому етапі складно правильно пояснити доцільність цього механізму, в першу чергу, військовим. А вони – пріоритет. Тому, розуміючи це, я вважаю, що краще провести аудит, зробити висновки, покращити 76-у постанову. Щоб ми говорили про бронювання для дійсно важливих для економіки підприємств.
За матеріалами forbes.ua
