Цьогоріч на випускному Київської школи економіки таємним запрошеним гостем став очільник Головного управління розвідки (ГУР) Кирило Буданов. Випускники завалили його запитаннями: від процесу притягнення РФ до відповідальності за воєнні злочини в Україні до запитання, ким хотів бути головний розвідник України, але не став. Forbes Ukraine також побував на цій закритій зустрічі та ділиться головними думками Буданова
«Межі? Ніколи не бачив їх, але чув, що вони є у головах багатьох людей», – такою цитатою норвезького етнолога Тура Геєрдала розпочав свій виступ на випускному KSE голова ГУР Кирило Буданов. І порадив усім над нею задуматися.
Війна точно закінчиться, це закономірний процес, запевнив студентів і випускників Буданов. «Після цього перед нами постануть інші завдання, не менш важливі та не менш складні. Так завжди буває, коли нація вирішує йти власним непростим шляхом. Будь-який рух вперед зустрічає опір. Тож коли ви відчуваєте опір, коли вам складно, ви все робите правильно», – резюмував Буданов.
Після промови перед випускниками KSE голова ГУР відповідав на запитання аудиторії. Forbes зібрав головні тези.
Розмову скорочено та відредаговано для зрозумілості.
На скільки вистачить людей Україні і чи буде мобілізація в Росії
З мобілізацією в Росії не все так просто. Проблеми з людським ресурсом у РФ почалися близько трьох місяців тому. Цей момент не усім відомий. До цього в Росії з мобілізацією не було жодних проблем. На початку повномасштабної війни ворог оголосив часткову мобілізацію. Далі почали пропонувати людям великі суми грошей. Але у такий спосіб їм вдалося мобілізувати недостатньо. Всі інші йшли на війну із зон, добровольцями або зі строкової служби людей одразу переводили в контрактники.
Подумайте, чому ворог постійно підвищує рівень одноразової грошової виплати за підписання контракту. Суми дійшли, залежно від регіону, вже до 2 млн російських рублів. Це величезні гроші для Росії. Відповідь очевидна – потік добровольців катастрофічно зменшується. І в останні місяці армія РФ вперше зіткнулася з кадровим недобором. У Росії є план з мобілізації, і згідно з ним зафіксовано майже 10% недобору.
Зараз міністерство оборони РФ намагається виправити становище. Ворог розуміє – якщо продовжиться затяжна війна, то не пізніше ніж влітку 2025 року Росія зіткнеться з дилемою: або зупиняти це все, або оголошувати повторну масштабну мобілізацію.
Тягнути ворог буде до останнього. Бо, на думку керівництва РФ, масштабна мобілізація може серйозно похитнути політичну ситуацію.
Які найбільші проблеми мобілізації в Україні
Питання мобілізації в Україні справді непросте. Деякі люди трохи налякані, трохи невпевнені, бо їм, ймовірно, повністю та належним чином не пояснили, що служба в українській армії не вирок, а честь і нові можливості. Так, це обов’язок, рутина, ризик, але водночас це і є справжня свобода – захист своєї держави, служба своїй нації. Це внесок і у власне, і у загальне вільне майбутнє. Альтернатива цьому – російське рабство.
Можливо, в комунікації із суспільством ми припустилися помилок, які зараз виправляються. Але вважати, що у нас закінчився людський ресурс, неправильно.
Російська Федерація проводила підрахунки, на скільки Україні вистачить людського ресурсу для ведення війни. Якщо ми будемо мобілізовувати всіх людей віком від 18 років включно, то зможемо вести війну до 2033 року. Якщо знизимо поріг до 16 років (такий варіант РФ також розглядала), тоді до 2044-го.
Наголошу, що це тільки російські розрахунки, на противагу ворогу Україна цінує життя своїх громадян. Та і навряд чи хтось зможе воювати до 2044 року, а до 2060-го й поготів. Тут справа передусім в економіці – жодна економіка стільки часу в стані війни не витримає. Але якщо Україна витрачає на ведення війни здебільшого не зовсім свої кошти, то Росія – власні, і ворог це теж чітко розуміє.
Озвучені Борисом Джонсоном і Майком Помпео плани Трампа щодо закінчення війни в Україні реальні?
З Борисом Джонсоном я зустрічався нечасто, з Майком Помпео – значно частіше. Скажу як керівник спецслужби – те, що ми інколи говоримо для когось, це завжди робиться для чогось.
Не треба боятися якихось заяв. Кожен американський президент буде керуватися інтересами США і реальною ситуацією.
На скільки вистачить наступального потенціалу Росії та перехід ворога в оборону
За півтора–два місяці основний напір [армії РФ] має завершитися, бо й так наступ затягнувся. Практика 10-річної війни показує, що наступальний потенціал будь-яка сторона понад два місяці не витягує. Наступальні операції РФ наближаються до трьох місяців, тому далі буде деякий спад. Але ми знаємо, що після спаду і невеликого затишшя будуть нові спроби ворога наступати. І ми до цього готуємося.
Тому все залежить більше від нас самих – які будуть наші дії. Чи ми просто будемо сидіти й чекати, пройде чотири–п’ять місяців, і все знову повториться. Чи будемо діяти на випередження.
Як перемогти Росію
Все залежить від того, який сенс ми вкладаємо у «перемогти Росію». Є багато варіантів, у досягненні кожного з них свої шляхи й, мабуть, не один. Вийти на кордони України 1991 року чи пришвидшити початок процесу розвалу Росії? Формування в Росії нової влади чи просто відгородитися від РФ парканом?
Моє бачення перемоги у цій війні: повне відновлення територіальної цілісності, вихід на кордони 1991 року, бо більшого буде складно досягти. Сподіваюся, що це обов’язково приведе до певних процесів всередині Росії.
Якщо порівняти війну з футбольним матчем: чи підійшли ми хоча б до серії пенальті?
Я порівняв нашу війну з футбольним матчем, що йде 70-та хвилина з 90-ї, десь під осінь 2023 року. Проблема в тому, що є два види обчислення часу. Звичайний – години, секунди, та подієвий.
Якщо говорити в подієвому контексті, ми недалеко відійшли від 70-ї хвилини.
Повернення до кордонів 1991-го дипломатичним шляхом – реальність?
На мою думку, розвʼязання питання нашої війни буде відбуватися комбінованим шляхом. Комбінація військової сили, тиску відкритої та, найголовніше – прихованої дипломатії, а також деяких інших факторів.
Як повернути Крим
З військового погляду відвоювати Крим набагато легше, ніж Донбас, де понад 1000 км фронту та глибина понад 200 км. У Крим є дві точки входу – з російського боку і з нашого: Кримський міст і сухопутний перешийок. Питання відвоювання – це наші фронтові операції: з російської сторони – шляхом руйнації комунікацій, з нашої – шляхом тиску. І тоді все – Крим ізольований.
Росіяни люблять міфи про «фортецю Крим». Але Крим брали у багатьох війнах. Державам, які хотіли захопити Крим, завжди це вдавалося. І відповідь була одна й та сама – не втримували перешийки, і все одразу руйнувалося.
Коли я кажу, що ми зайдемо в Крим, то ми туди вже заходимо.
Згодні з оцінкою Зеленського щодо можливого завершення гарячої фази війни до кінця року?
Президент – це керівник держави, і саме він формує політику, яку ми всі як виконавці реалізовуємо. Тож ідемо цим шляхом.
Про рекрутинг співробітників у ГУР в соціальних мережах
Ми ведемо відкриту конвенційну масштабну війну з, на жаль, великими втратами та величезним потоком людей. Потрібні великі обсяги людського ресурсу. Тому ми були змушені, окрім звичайних шляхів комплектування, піти шляхом відкритого рекрутингу. Чому б і ні. Хтось, можливо, хотів би піти працювати в ГУР, але не знав, як. Ми відкриті.
Ціль атаки росіян на Київ 8 липня: «Охматдит» чи Мінінфраструктури
Ні те, ні інше. Фактично це переросло в терористичний акт.
Про процес притягнення РФ до відповідальності за воєнні злочини в Україні
Трибунал над Росією за вчинені воєнні злочини на території України може бути реалізований виключно у випадку завдавання РФ прямої поразки.
Щодо міжнародного трибуналу — трішки легше, але не набагато. На жаль, ніхто не зможе засудити Росію, хто б що не говорив, допоки вона стратегічно не зазнає фіаско. Це не обов’язково означає прямий програш на полі бою, а стратегічний програш. Якщо цього не буде, то вироків також не буде. І сам процес може йти вічно.
Нюрнберзькі процеси й подібні відбувалися після війни, причому навіть не в рік її закінчення.
Про потенціал Росії добити нашу енергетику для створення гуманітарної катастрофи в Україні
Я зовсім не прихильник СРСР, але ми успадкували достатній запас міцності енергосистеми. Чи зможе ворог повністю знищити нашу енергосистему — ні, це нереально. У нас в певних енерговузлах йде подвійне, потрійне дублювання. Зворотне питання: чи можемо ми знищити їх енергетику? Ні, також не можемо.
Ускладнити нам життя вони точно можуть і це вже зробили. Цієї зими українцям буде не так комфортно, як взимку 2023-го. Але тотального блекауту і зупинки всієї країни не буде. Наша енергосистема достатньо потужна, щоб її повністю зруйнувати.
Про бунт ПВК «Вагнер» і чи планується подібне в Росії в майбутньому
Про те, що відбудеться цей військовий заколот нам було відомо за пів року. На жаль зараз уже не спостерігаємо подібні пориви.
Якщо говорити про виступи етнічних груп – для цього потрібен лідер на місці. Якщо є гарний лідер, співпрацює з нами, тоді він набуває спроможності і можна про щось говорити. Саме по собі нічого ніколи не відбувається, бунт вагнерівців готувався дуже заздалегідь.
Пригожин досить важка особистість, російський ультрапатріот. Його підловили на патріотизмі. Він готувався зайти в Кремль, думав насправді рятувати Росію. Але йому пояснили: ти одразу не врятуєш Росію, а розірвеш її. Бо якщо навіть ти будеш в Кремлі, то номінальне керівництво держави десь в іншому місці. І ти вже назад нічого не з’єднаєш. І він зупинився, прислухався до Лукашенка, це він йому про це говорив. Це правда, ніхто інший не зміг його умовити, а він зайшов саме з аргументів патріотизму.
Про ресурс внутрішньої сили
Поряд з повноваженнями та владою, завжди йдуть обов’язки та відповідальність. Про це треба памʼятати.
Про те, ким не став Кирило Буданов
Іронічна відповідь — Я завжди хотів бути військовим, але певний проміжок часу хотів стати ветеринаром, рятувати тваринок. Тож, можливо, в мені помер ветеринар…
За матеріалами forbes.ua
