У січневому Інфляційному звіті НБУ міграція — не “соціальна тема”, а вхідне припущення для макропрогнозу: скільки людей буде на ринку праці, скільки вироблятиме економіка, як тиснутимуть зарплати на ціни.
НБУ закладає такий чистий міграційний баланс (важливо: чистий, тобто “повернулися мінус виїхали”):
- 2026: чистий відплив ≈ 0,2 млн
- 2027: чисте повернення ≈ 0,1 млн
- 2028: чисте повернення ≈ 0,5 млн
Ці три рядки дуже легко прочитати неправильно.
“Чисте повернення” ≠ “стільки людей повернеться загалом”
Наприклад, “+0,1 млн” у 2027-му може означати і сценарій, коли повернулося 400 тис., але виїхало 300 тис. (умовно). У публічній дискусії це часто змішується — і потім виникає розчарування: “обіцяли 100 тис., а ми бачимо черги на кордоні в обидва боки”.
Чому “старт у 2027” виглядає логічним — навіть на рівні правил у Європі
Одна з причин, чому 2027-й у багатьох прогнозах з’являється як “переломний”, — юридичний горизонт для мільйонів українців у Європі.
Рада Європейського Союзу погодила продовження тимчасового захисту для людей, які виїхали з України, до 4 березня 2027 року.
Для сімей це означає:
- можна планувати навчання дітей, роботу, оренду житла без щорічного “режиму невизначеності”;
- у багатьох з’являється стимул дочекатися яснішої картини з безпекою та економікою, замість “повертатися будь-якою ціною”.
Тому базове припущення НБУ (помітніше повернення після 2027-го) добре “лягає” на те, як реально приймаються рішення домогосподарствами: статус + безпека + робота (школа).
Хто зараз у ЄС під тимчасовим захистом: що кажуть цифри
Станом на 30 листопада 2025 року в Європейський Союз статус тимчасового захисту мали 4,33 млн людей, які виїхали з України.
Структура важлива, бо вона підказує, хто буде повертатися першим, а хто — останнім:
- дорослі жінки — 43,6%
- діти — 30,7%
- дорослі чоловіки — 25,7%
Топ-країни перебування (за кількістю людей під тимчасовим захистом):
- Німеччина (~1,241 млн),
- Польща (~968,8 тис.),
- Чехія (~392,7 тис.).
Що це означає практично:
- значна частка сімей із дітьми → рішення про повернення сильніше залежить від школи, медицини, житла, стабільної енергоінфраструктури, а не лише від зарплати;
- висока частка дорослих працездатного віку → питання ринку праці стає центральним: якщо вдома немає “місця приземлення”, повернення відкладається.
2025–2026: інерція відтоку і “ефект правила 18–22”
2025: відтік сповільнився, але не зник
За оцінкою, яку наводили з посиланням на Центр економічної стратегії, у 2025 році кількість тих, хто виїхав, перевищила кількість тих, хто повернувся, приблизно на 303 тис. (це менше, ніж у 2024-му).
Паралельно інший зріз (інша методика) дає близьку за масштабом цифру: за 2025 рік 290,3 тис. людей “виїхали й не повернулися”. Це не суперечність — просто різні способи рахувати мобільність у країні, де багато поїздок “туди-назад”.
Правило 18–22: фактор, який може викривляти структуру міграції
Відповідні зміни до правил перетину кордону (постанова №1031) закріпили, що обмеження не поширюються на чоловіків 18–22 років (включно).
Але є ще один нюанс: Державна прикордонна служба України повідомляла, що не веде облік перетину кордону за віковими категоріями, тож публічні оцінки впливу цього рішення часто спираються на непрямі дані (опитування, вибірки, інші джерела).
Економічна механіка: чому НБУ взагалі “рахує людей” у прогнозі
Міграція для макроекономіки — це три речі одночасно:
- Пропозиція праці – скільки людей фізично може працювати;
- Потенціал виробництва – скільки економіка здатна виробляти без “перегріву”;
- Тиск зарплат на ціни – коли працівників бракує, зарплати ростуть швидше продуктивності — і це розганяє витрати бізнесу.
У логіці НБУ “стримане повернення” означає:
- дефіцит робочої сили ще певний час зберігається → зарплати ростуть, але поступово темп “нормалізується”;
- економіка в 2026-му росте повільніше, частково через обмеження (в т.ч. людські).
Чому повернення не буде “однією хвилею”
Навіть якщо безпека стає кращою, повернення майже завжди йде нерівно, бо рішення різних груп різні:
- Сім’ї з дітьми часто чекають стабільності “пакетом”: школа + безпека + медицина + житло.
- Люди з роботою в ЄС повертаються швидше, якщо є: робота в Україні або можливість працювати дистанційно або зрозумілий бізнес-план.
- Ті, хто інтегрувався (мова, контракт, навчання дітей) інколи переходять із тимчасового захисту на інші статуси — і тоді повернення перетворюється на довшу “траєкторію”, а не на подію.
Тому “2027 почнеться” радше означає: з’явиться помітний чистий плюс, а не те, що всі одночасно вирішать повернутися.
Сценарії на 2026–2028
Нижче — не “пророцтво”, а спосіб мислити рамками ризиків.
| Сценарій | 2026 | 2027 | 2028 | Що має статись |
|---|---|---|---|---|
| Базовий (як у НБУ) | −0,2 млн | +0,1 млн | +0,5 млн | поступове зниження ризиків та покращення економіки |
| Оптимістичний | ближче до 0 | +0,3 млн | +0,7–0,9 млн | швидше відновлення безпеки та робочі місця (житло “під ключ”) |
| Песимістичний | −0,3 млн і гірше | 0 / − | +0,1–0,2 млн | затяжне погіршення безпеки та слабкі стимули повернення |
Ключ: міграція дуже чутлива до “малих змін” у відчутті ризику, а не лише до зарплат.
Що реально може зрушити масове повернення або відкласти його
Якщо перекласти макроприпущення НБУ “на людську мову”, ключові тригери такі:
- Безпека: прогноз НБУ фактично каже “поки ризики високі — чистий відплив; як ризики спадають — повернення”.
- Робота і доходи: повертаються швидше, коли є зрозумілі вакансії, житло і базові послуги “під життя”, а не “на приїхати на тиждень”.
- Житло/інфраструктура/послуги: відновлення шкіл, медицини, транспорту, енергостійкість — це те, що сім’ї з дітьми часто ставлять “першим пунктом”.
- Правовий статус у ЄС: коли тимчасовий захист продовжено до березня 2027-го, частина людей планує довше залишатися в ЄС (або переходити на інші статуси), і це теж впливає на темпи повернення.
За матеріалами censor.net
