Повернення військовослужбовця до частини після самовільного залишення частини не завжди означає, що його військова служба юридично поновилася. Для окремої категорії військових між фізичним поверненням і відновленням статусу військовослужбовця, який виконує обов’язки служби, має відбутися ще одна принципово важлива дія — видання наказу про продовження військової служби.
Поки такого наказу немає, військового, чию службу раніше було офіційно призупинено, не можна залучати ані до звичайних службових, ані до бойових завдань.
Міністерство оборони 16 вересня окремо нагадало командирам про цю норму після виявлення порушень. Міноборони та Генеральний штаб повідомили, що провели роботу з командирами всіх рівнів і посилили контроль за дотриманням вимоги. Тобто йдеться не про новий закон і не про нові права військовослужбовців, а про проблему із виконанням уже чинного законодавства.
Найбільш актуальна ця проблема для військових, яким службу призупинили до 10 травня 2025 року, а потім вони повернулися після СЗЧ або дезертирства. Саме 10 травня 2025 року набрав чинності закон №4392-IX, який принципово змінив правила: відтоді під час воєнного стану новий випадок СЗЧ сам по собі вже не призупиняє військову службу.
Таким чином, зараз фактично співіснують дві різні правові ситуації — і плутати їх не можна.
Що саме заявило Міноборони
Частина друга статті 24 закону «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає наслідки призупинення служби.
Військовослужбовець, військову службу якого призупинено:
- звільняється з посади;
- не вважається таким, що виконує або несе обов’язки військової служби;
- не входить до чисельності ЗСУ чи іншого відповідного військового формування.
Саме тому одного факту, що людина фізично з’явилася в частині, недостатньо.
Міноборони сформулювало це однозначно: до видання наказу про продовження військової служби залучати такого військовослужбовця до службових або бойових завдань не допускається.
Лише після оформлення продовження служби військового можна повертати до виконання обов’язків, а також поновлювати йому грошове та інші види забезпечення, пільги та соціальні гарантії.
Це важлива деталь: у цій ситуації наказ не є просто внутрішньою кадровою формальністю. Саме він переводить людину з одного правового стану в інший.
Кого це насамперед стосується
Міноборони окремо вказує на військовослужбовців, яким службу призупинили до 10 травня 2025 року.
Йдеться, зокрема, про ситуацію, коли військовий:
- самовільно залишив військову частину або місце служби чи дезертирував;
- щодо цього було зареєстроване кримінальне провадження;
- за тодішніми правилами його військову службу офіційно призупинили;
- згодом він повернувся до військової частини;
- але кадрове рішення про продовження служби належним чином не було оформлене.
У такій ситуації людина може фактично вже перебувати у військовій частині, але юридично залишатися військовослужбовцем із призупиненою службою.
Саме цей розрив між фактичним і юридичним статусом і створює проблему.
Чому саме дата 10 травня 2025 року є вододілом
До зміни законодавства призупинення служби було одним із правових наслідків СЗЧ або дезертирства.
Закон №4392-IX від 30 квітня 2025 року змінив статтю 24 закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Він прямо встановив: під час дії воєнного стану військова служба для тих, хто самовільно залишив частину або місце служби чи дезертирував, не призупиняється. Закон набрав чинності 10 травня 2025 року.
Тобто якщо СЗЧ сталося вже за новими правилами, ситуація інша.
Такий військовослужбовець може бути відсутнім у частині, щодо нього можуть застосовуватися передбачені законом процедури, його можуть розшукувати, а період відсутності має спеціальні наслідки для вислуги та забезпечення. Але служба під час воєнного стану не переводиться автоматично у статус «призупинена».
Саме тому нинішнє попередження Міноборони не слід читати як загальне правило «кожного, хто повернувся із СЗЧ, не можна допускати до служби без нового наказу».
Воно стосується передусім тих, чию службу справді було призупинено.
Що означає «продовжити військову службу»
Для цієї категорії військових повернення має пройти через кадрове оформлення.
Чинна Інструкція з організації обліку особового складу передбачає, що призупинення і продовження військової служби, звільнення з посад, призначення або зарахування в розпорядження оформлюються наказами по особовому складу та стройовій частині. Якщо командир конкретної частини не має необхідних кадрових повноважень, документи мають передаватися посадовій особі, яка відповідно до номенклатури посад має право ухвалити таке рішення.
Отже, для самого військовослужбовця принциповим є не те, що йому усно сказали «ти вже повернувся», «ти знову у строю» або внесли його прізвище до внутрішнього списку.
Потрібно з’ясувати, чи існує належним чином виданий наказ про продовження його військової служби і з якої дати цей наказ діє.
А якщо військовий повернувся ще за спрощеною процедурою 2025 року
Це особливо важливий випадок.
Для військових, які вчинили СЗЧ або дезертирство до набрання чинності законом №4392-IX, службу яких було призупинено і які добровільно повернулися в установлений тоді строк, діяв спеціальний перехідний механізм.
Закон передбачав, що військовослужбовець, який відповідав його умовам і добровільно прибув не пізніше 30 серпня 2025 року, мав отримати рішення командира про продовження військової служби не пізніше 72 годин після прибуття. Одночасно мали продовжити дію контракту та поновити грошове, продовольче, речове й інші види забезпечення. З моменту продовження служби поновлювалися також пільги та соціальні гарантії.
Тому для людини, яка повернулася саме за тією процедурою, але у 2026 році досі числиться із призупиненою службою, необхідно окремо перевіряти, на якому етапі не було оформлено передбачене законом кадрове рішення.
Не кожен такий випадок автоматично означатиме однакові фінансові наслідки — це залежить від документів і дат. Але сама відсутність оформленого продовження служби не дає командуванню права просто поводитися так, ніби наказ уже існує.
Чому це критично для бойових завдань
У бойовій обстановці різниця між «прибув до частини» і «служба юридично продовжена» може здаватися суто бюрократичною.
Насправді вона визначає весь правовий статус людини.
Якщо служба залишається призупиненою, закон прямо встановлює, що військовослужбовець не виконує обов’язків військової служби та не входить до чисельності військового формування.
Відправлення такого військового на позицію, бойове чергування або інше службове завдання без попереднього оформлення продовження служби суперечить порядку, на якому тепер окремо наголосило Міноборони.
Саме тому відомство повідомило, що разом із Генеральним штабом уже провело роботу з командирами всіх рівнів та посилює контроль, щоб такі випадки не повторювалися. Це фактично підтверджує, що проблема виявилася не суто теоретичною.
Що з грошовим забезпеченням
Правило тут також прив’язане до юридичного статусу.
Закон визначає, що протягом періоду призупинення служби військовослужбовцю не виплачується відповідне грошове забезпечення, не здійснюються певні інші види забезпечення та не поширюються передбачені для військовослужбовців пільги й соціальні гарантії в тому обсязі, який закон пов’язує з проходженням служби.
Міноборони наголошує: після видання наказу про продовження служби поновлюються грошове та інші види забезпечення, пільги й соціальні гарантії.
Але з цього не випливає, що будь-якому військовому автоматично мають виплатити всі гроші за весь період від його фізичного повернення до фактичного оформлення наказу.
Якщо наказ не видали вчасно всупереч вимогам закону, питання про дату юридичного поновлення, виправлення кадрових документів і можливі недоотримані виплати потребує індивідуальної перевірки.
Окремо слід відрізняти звичайне грошове забезпечення від додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях чи виконання спеціальних завдань: для таких виплат діють власні підстави та правила документального підтвердження.
Чи зараховується період СЗЧ до служби
Після змін 2025 року закон окремо врегулював і це питання.
Період від дня самовільного залишення частини або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов’язку не зараховується:
- до строку військової служби;
- до вислуги у військовому званні;
- до вислуги років для надбавки;
- до вислуги років для призначення пенсії.
За цей період також не здійснюються встановлені законом виплати та інші види забезпечення.
Тут теж важлива точність формулювань: закон говорить саме про період до повернення до виконання військового обов’язку, тоді як для старих випадків із формально призупиненою службою окремо постає питання належного оформлення її продовження.
У 2026 році діє ще один механізм повернення
Ситуацію додатково ускладнює те, що зараз паралельно працює нова тимчасова програма добровільного повернення після СЗЧ.
12 червня 2026 року Кабмін постановою №767 запустив на 100 календарних днів експериментальний механізм для військовослужбовців ЗСУ, Національної гвардії та Державної спеціальної служби транспорту. Скористатися ним можуть ті, у кого СЗЧ було зафіксовано до 12 червня 2026 року включно.
Останній день подання рапорту — 20 вересня 2026 року включно. Отже, станом на 17 вересня ця можливість ще діє.
Програма дозволяє обрати одну з визначених військових частин у межах своєї структури та подати рапорт, зокрема через Армія+. Для військовослужбовців ЗСУ передбачена також можливість звернення через визначені центри рекрутингу або безпосередньо до обраної частини.
Принципово важливо, що постанова №767 прямо охоплює не лише військових, які продовжують перебувати у списках особового складу, а й окремо тих, кому військову службу було призупинено.
Для останніх порядок передбачає після погодження рапорту та прибуття до нової частини зарахування до списків особового складу, призначення на посаду, продовження військової служби й контракту та поновлення виплат і забезпечення. Для ЗСУ це має оформлюватися командиром відповідної частини в день прибуття за процедурою експериментального проєкту.
Після 20 вересня можливість самостійно обирати частину саме за цією програмою зникає. Повернення далі відбуватиметься за загальним порядком, зокрема через передбачені законом і військовими процедурами механізми.
Повернення на службу і кримінальна справа — не одне й те саме
Ще одна поширена помилка — сприймати повернення до частини як автоматичне закриття кримінального провадження.
Це окремі юридичні процеси.
Статті 407 і 408 Кримінального кодексу передбачають відповідальність відповідно за самовільне залишення військової частини або місця служби та дезертирство.
Водночас кримінальне законодавство передбачає спеціальний механізм для особи, яка під час воєнного стану вперше вчинила правопорушення, передбачене цими статтями. За визначених умов вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо добровільно заявила слідчому, прокурору або суду про намір повернутися до служби та є письмова згода відповідного командира. Остаточне звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється в процесуальному порядку, а не просто внаслідок появи людини у військовій частині.
Тому на практиці необхідно окремо перевіряти щонайменше два блоки:
військово-кадровий — чи продовжена служба, чи є наказ, чи людина зарахована на посаду або в списки особового складу;
кримінально-процесуальний — що відбувається з провадженням за фактом СЗЧ або дезертирства.
Один процес не слід підміняти іншим.
Що військовому варто перевірити після повернення
Якщо військовий повернувся після СЗЧ, а його службу до цього було призупинено, головне — не обмежуватися фактом фізичної присутності в частині.
Варто з’ясувати:
Перше — чи справді службу було призупинено. Для СЗЧ після зміни закону в травні 2025 року під час воєнного стану правило вже інше, тому це принципово змінює ситуацію.
Друге — чи виданий наказ про продовження військової служби. Бажано знати його дату, номер та дату, з якої оформлено продовження.
Третє — чи оформлено кадровий статус. Тобто чи військового зарахували до списків особового складу, призначили на посаду або оформили інший передбачений законом статус.
Четверте — з якої дати поновлено грошове, продовольче, речове та інше забезпечення.
П’яте — чи врегульоване кримінальне провадження, якщо воно було зареєстроване.
Ці питання особливо важливі, якщо після повернення військовий уже отримує накази на виконання службових чи бойових завдань, але підтвердження продовження його військової служби немає.
Що робити, якщо наказу немає, але на завдання вже відправляють
Міноборони прямо вказало канал для таких випадків.
Військовослужбовець може звернутися до Головного управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони за адресою mpd@mod.gov.ua. За даними самого відомства, з початку 2026 року управління сприяло поновленню порушених прав майже 2 тисяч військовослужбовців та членів їхніх сімей.
З питань чинної програми повернення після СЗЧ Міністерство також вказує контакт-центр 1519, який працює щодня з 09:00 до 20:00.
У практичному зверненні доцільно максимально конкретно вказати дати: коли сталося СЗЧ, коли було призупинено службу, коли людина фактично повернулася, куди саме, які накази їй уже дають і чи є відомості про наказ щодо продовження служби.
Головне: повернення і поновлення — це два різні юридичні факти
Нове роз’яснення Міноборони можна звести до одного ключового правила.
Якщо військову службу людини офіційно призупинили, сама її поява у військовій частині не ліквідовує цей статус.
Спочатку має бути належним чином оформлене продовження військової служби. І лише після цього виникають правові підстави залучати людину до виконання службових і бойових обов’язків та відновлювати пов’язане зі службою забезпечення і гарантії.
Водночас це правило не можна механічно переносити на всі сучасні випадки СЗЧ. Із 10 травня 2025 року під час воєнного стану військова служба через нове СЗЧ вже не призупиняється. Старі випадки, де службу встигли призупинити раніше, залишили окрему категорію військових, щодо яких кадрові рішення після повернення мали бути належним чином завершені.
Саме в цій групі й виник ризик абсурдної з юридичної точки зору ситуації: людина вже повернулася до війська і фактично може виконувати накази, але на папері її служба все ще призупинена.
Тепер Міноборони визнає необхідність жорсткіше контролювати такі випадки. Для самих військових це означає просте практичне правило: після повернення варто перевіряти не лише те, чи прийняла їх частина, а й чи оформлений наказ, який юридично повернув їх на військову службу.
