В Україні розпочався експеримент — власна приватна ППО може бути створена усіма українцями в координації з командуванням Повітряних сил ЗСУ. Який алгоритм дій, скільки потрібно грошей та які ризики існують.
Уряд вдався до експерименту. Він вирішив дослухатись до пропозиції міністра оборони Дениса Шмигаля та долучити бізнес і підприємства критичної інфраструктури до протиповітряної оборони. Відповідний допис міністр опублікував у власному телеграм-каналі.
«Вперше держава відкриває для них (підприємств) таку можливість і підтримує їхні зусилля», — коментує відповідну постанову Кабміну Шмигаль. Він же зазначає, що на виконання рішення Ставки Верховного Головнокомандувача Кабмін ухвалив експериментальний порядок, який дає можливість залучити підприємство до формування групи ППО.
Яку саме зброю дозволять купувати бізнесу — не прописано. У кожному конкретному випадку рішення ухвалюватиме командування Повітряних сил ЗСУ.
Читайте також: Оновлений План оборони України і підготовка до нових переговорів із США –
як змінюється стратегія війни і миру?
На етапі експерименту, який триватиме до 19 січня 2026 року, всі охочі можуть розпочати створення приватних бригад ППО. Після 19 січня Міноборони має відзвітувати перед урядом, як пройшов експеримент і яких законодавчих доопрацювань він потребує.
Фото: Джерело: Мінфін, Вікіпедія, ArmyInform, РБК-Україна
По суті, уряд погодився залучати приватний капітал до створення ППО за умов координації з ПС ЗСУ та Міноборони. З цього може вийти ціла армія приватної системи протиповітряної оборони. Чи вдасться військовим повноцінно тримати під контролем цей процес?
Приватна ППО – хто її може створювати?
Перевагу мають оператори критичної інфраструктури — підприємства, що забезпечують роботу енергетики, зв’язку, транспорту, водопостачання та інших стратегічних сфер. «Також участь у проєктах відкрита для підприємств, які мають достатньо ресурсів і підтримують вимоги безпеки», — уточнює Шмигаль. Тобто шлях до приватної армії ППО відкритий для будь-якого бізнесу, якому є що оберігати з повітря.
Читайте також: Удари по нафті й авіації:
що вразили ЗСУ в ніч на 29 листопада та як сюди вписуються танкери Kairo і Virat
Як працюватиме механізм?
Керівникам підприємств треба бути готовими фінансувати навчання власної групи ППО та купувати засоби оборони. А це — озброєння (безпілотні авіаційні комплекси, зенітне ракетне озброєння, зенітна артилерія, а також стрілецька зброя), боєприпаси до них, військова та спеціальна техніка (обладнання і системи, призначені для виявлення, спостереження, оповіщення, моніторингу, супроводу та ураження повітряних цілей, у тому числі радіолокаційні станції, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Також бізнес повинен мати дозвіл на придбання, зберігання та користування засобами оборони та звітувати в Міноборони, де зберігатимуться ці засоби. Їх закупівля погоджується з ПС ЗСУ. Якщо позитивне рішення вже отримане — можна придбати засоби оборони без тендеру. Це дозволить скоротити термін поставок, але й несе певні корупційні ризики.
Передбачається, що дозвіл на стеження, розвідку та враження ворожих повітряних цілей на території області навчена група ППО та сертифіковані пілоти зовнішнього управління дронами отримують безпосередньо від ПС ЗСУ.
Як працює схема?
- Вимоги до підприємств:
- Компанія має отримати дозвіл МВС на зброю / ліцензію на охоронну діяльність / декларацію охорони / або включені до реєстру оборонних постачальників Міноборони.
- Не може мати жодних зв’язків із росією
- Вимоги до керівника та майбутніх бійців групи ППО: вік від 21 року, без судимостей за умисні злочини, без психіатричних/наркологічних протипоказань.
- Потрібно подати заяву до Міноборони та отримати статус «уповноваженого підприємства»
- Заява в довільній формі + пакет документів.
- Термін розгляду — 10 днів.
- Якщо компанія — оператор критичної інфраструктури, документи подаються за спрощеною процедуро. Потрібно надіслати лист-повідомлення.
- Після отримання наказу Міноборони — потрібно звернутись до регіонального Повітряного командування ЗСУ. Там укладуть «спільне рішення» — це головний документ, який дає право купувати зброю для ППО і офіційно працювати.
- Необхідно сформувати групу ППО
- Структура і склад — на розсуд підприємства.
- Керівника групи компанія призначає самостійно.
- З бійцями укладаються трудові договори (або доручають це власній воєнізованої охороні, якщо вона є).
- Іноземців можна брати тільки за погодженням СБУ.
- Навчання людей
- ЗСУ допоможуть з навчанням (за зверненням компанії).
- Оператори дронів-мисливців мають отримати сертифікат зовнішнього пілота (за постановою КМУ № 1129).
- Потрібно придбати засоби ППО
- Тільки за переліком, який затвердить Повітряне командування у спільному рішенні.
- «Спільне рішення» — це підстава для закупівлі без тендеру (навіть якщо компанія підпадає під закон про публічні закупівлі).
- Фінансування — тільки свої кошти (або кошти управляючого органу для держпідприємств).
- Можна починати роботу
- Щоденно необхідно вносити склад чергової зміни в систему «Дельта».
- Щомісяця подавати звіт Повітряному командуванню.
- Працювати необхідно тільки по своїх об’єктах і тільки за сигналами від ЗСУ (самостійно «полювати» по всій області не можна).
Як бізнес себе захищає?
Бізнес вже долучений до захисту власних громад з неба. Підприємці донатять на місцеві мобільні групи оборони, створені військово-цивільними адміністраціями (ВЦА). І навіть об’єднують капітал навколо цих задач. Таких кейсів — чимало, але вони не завжди публічні з міркувань безпеки.
Наприклад, минулого року стало відомо, що власники ренійських компаній Вікінг Альянс Максим Максимов та Теус Дмитро Казанін обʼєднали 11 місцевих підприємців навколо ідеї посилити протиповітряну оборону міста. Вони зібрали $500 000, придбали 11 автівок, більша частина вже оснащена всім необхідним для збиття дронів типу «шахед». Усі мобільні групи передані військовим і використовуються. «Ми працюємо в Рені, і для нас було важливо зробити хоч щось для захисту людей», — пояснює Казанін. Партнери розділили обовʼязки. «Я займався пошуком і купівлею машин, а Максим — погодженням з військовими», — розповідає співрозмовник.
Максимов опитав військових, що їм потрібно для збиття «шахедів», проаналізував рішення, які вже існують в Україні, заручився підтримкою волонтерів з Одеси, які займаються доставкою необхідних для ППО елементів. «У нас найефективніші мобільні групи з тих, що сьогодні існують в Україні», — запевняє Максимов.
Ще один приклад оборони бізнесу став відомий у вересні. Фермер з Херсонщини Олександр Гордієнко загинув через удар ворожим дроном під час відбиття атаки.
«Він був до останнього відданий своїй справі, власноруч збивав ворожі дрони. Ру*ня підступно атакувала його автівку, коли він працював у полі», — повідомив речник Української добровольчої армії Сергій Братчук.
Фермер збирав урожай під прикриттям систем радіоелектронної боротьби, оскільки під час робіт його господарство неодноразово атакували дрони. Він розповідав, що довелося буквально «боротися за кожну зернину». Донька аграрія Аліна Гордієнко заявляла, що її батько особисто збив понад сотню російських безпілотників.
Ці приклади свідчать про те, що бізнес вже активно долучений до ППО. І лише зараз уряд вирішив узаконити його роль в місцевій обороні та взяти приватні ППО під контроль. Причини на те є: приватна оборона поки носить рандомний характер. І навіть призводить до трагічних випадків.
Що думає бізнес про експеримент уряду?
Більшість підприємств відмовились коментувати рішення уряду з міркувань безпеки.
Голова ради Федерації роботодавців України, яка просуває цю ініціативу, Дмитро Олійник вважає, що експеримент уряду матиме позитивний ефект.
«Ідея реальна! Ми нею займаємось вже пів року. Неодноразово обговорювали її з КМУ (Кабінетом міністрів України — Авт.) та міністром оборони. Разом з Повітряними силами координуємо роботу в цьому напрямі в регіонах. Є ефективні приклади. Обговорювати їх ми не готові», — розповів він.
Дмитро Олійник також уточнив, що наразі координація зусиль бізнесу щодо створення приватних ППО проходить за участі голів військово-цивільних адміністрацій (ВЦА), місцевих бригад сил протиповітряної оборони і обласних об’єднань Федерації роботодавців.
«Бізнес, мотивований створювати ППО, може виходити як на ВЦА, сили ППО, так і на ФРУ», — зазначає Олійник.
У ПС ЗСУ відмовились від офіційних коментарів. В одному з регіональних підрозділів повідомили, що «ініціатива викликає скепсис». Мовляв, «приватні ППО можуть накоїти біди». Отже, в ПС ЗСУ поки не дуже вірять у «слухняність» приватних оборонців.
З великою пересторогою коментує тему створення приватного ППО голова правління та директор Одеського припортового заводу Юрій Ковальський. Це підприємство — критичне за всіма ознаками.
Він пояснює: ОПЗ — підприємство критичної інфраструктури, об’єкт підвищеної небезпеки. І застерігає, що порушення технологічних процесів може стати причиною виникнення надзвичайних ситуацій і техногенних катастроф унаслідок яких, за найбільш несприятливих умов, у зону можливих уражень потрапляють працівники заводу, персонал сторонніх підприємств, мешканці прилеглих населених пунктів.
Скільки коштує оборона?
«Це мільйони гривень. Ціна залежить від розмірів об’єкта та кількості засобів, які підприємство буде використовувати. У середньому це 4−5 млн грн», — розповідає CEO Kvertus Ярослав Філімонов. Його підприємство виробляє засоби РЕБ і РЕР, а також акумулятори для таких станцій.
Він вважає, що дрони-перехоплювачі, які протидіють «шахедам», мають застосовувати виключно військові, хоча ця опція передбачена у постанові уряду і для приватних груп ППО. «Працівникам підприємств критичної інфраструктури користуватися ними може бути занадто складно», — вважає Філімонов.
Надважливим питання в компанії Kvertus вважають навчання персоналу. Саме підготовка персоналу визначає, наскільки результативно працюватиме придбана техніка.
«Я вважаю, що підприємствам варто обирати виробників, які не лише постачають обладнання, а й беруть на себе навчання користувачів», — каже Філімонов.
На його думку, системи РЕР достатньо оновлювати тільки в частині «софту». Засоби РЕБ треба доповнювати новими пристроями з появою нових частот керування дронами або нових дронових технологій. Це приблизно раз на 3 місяці.
У компанії відзначають значний інтерес приватного сектору до власної продукції.
«Запити надходять регулярно, але з міркувань безпеки ми не можемо це розголошувати. Крім цього, варто зазначити, що наразі юридично ми не можемо бути постачальниками суб’єктам приватного сектору, якщо немає кінцевого військового користувача нашої продукції», — зазначає CEO Kvertus. Він також вважає, що головною проблемою у роботі приватних ППО може бути не налагоджена взаємодія з ПС ЗСУ.
Аби ідея уряду спрацювала, а координація зусиль груп приватної ППО з ПС ЗСУ була на найвищому рівні, потрібно декілька умов, вважають виробники засобів оборони. Перше — оператори повинні вміти правильно застосовувати системи РЕР і РЕБ та розуміти тактичні сценарії. Для цього їх потрібно навчати. Друге — приватні групи ППО мають діяти виключно за командами військового керівництва. Третє — дисципліна. Будь-які самостійні або неузгоджені дії можуть заважати військовим і створювати ризики. Якщо учасникам процесу вдасться дотриматися цих умов, приватна армія ППО дійсно підсилить оборону неба в Україні.
За матеріалами biz.nv.ua
