Російські агресори збільшують кількість шахедів, які атакують Київ та інші українські міста. Військові можуть їх знищувати за допомогою дронів-перехоплювачів — що про них відомо, скільки вони коштують та чи можливо налагодити масштабне виробництво
Російські окупанти планують запускати в Україну до 2000 дронів одночасно, попередив німецький генерал Крістіан Фройдінг. Прогноз президента України Володимира Зеленського хоч і більш оптимістичний, але так само потребує негайних дій: в планах Росії запускати 700−1000 дронів на добу. Щоденні звіти Повітряних сил демонструють, що агресори стрімко наближаються до цих показників.
Інфографіка: NV
Віцепрем’єр Михайло Федоров вважає, що за три місяці українці, яким вже набридли майже щонічні тривоги через шахеди, можуть відчути перші результати завдяки дронам-перехоплювачам. «Є неймовірно велика надія, що рішення на столі», — сказав міністр.
Зеленський повідомляв, що Україна вже використовує перехоплювачі для збиття шахедів і нарощує їхнє виробництво. Наприклад, Terma, найбільша оборонна компанія Данії, вироблятиме дрони-перехоплювачі разом з українською Odd Systems.
Проєкти із їхнього вирообництва, за словами президента, вже погодились фінансувати Німеччина та Канада. Україна продовжує шукати фінанси партнерів для масштабування цього рішення, каже Зеленський.
Дрони надії
Дрони-перехоплювачі, або інтерцептори, — це зенітні дрони, розповів NV Бізнес директор зі стратегічних комунікацій компанії Генерал Черешня Рудольф Акопян.
Вони бувають як крилоподібні, так і FPV-типу. Останні відрізняються максимальною висотою польоту, іншим типом відеосистеми та різним типом передачі звʼязку.
Для FPV-дронів використовується аналогова відеосистема та свій діапазон частот. А для перехоплювачів — цифрова система, що дозволяє підніматись на більшу висоту. Особливістю дронів-перехоплювачів є їх вища ефективність порівняно з іншими видами ППО.
Запускати ракети — дорого. А через обмеження ресурсів та збільшення кількості ворожих дронів в повітрі ще й нераціонально. Мобільні вогневі групи добре зарекомендували себе минулого року як асиметрична відповідь на удари безпілотників, розповів Акопян.
Те саме стосується й ефективності використання системи спуфінгу GPS-сигналів. Росіяни постійно намагаються обійти українські способи протидії, тому почали піднімати дрони вище і цим зменшили ефективність роботи малих вогневих груп. Зростає і кількість GPS-модулів, і тим самим вони стають більш стійкі до засобів РЕБ. Тож дрони-перехоплювачі є найбільш пріоритетним варіантом збиття ворожих дронів.
Перехоплювач може працювати й на великих висотах, до 5000−6000 метрів, як, наприклад, дрони Генерал Черешня та Piranha Tech.
Зенітні дрони або недорогі «крила» вартістю від 800 до 5 тисяч доларів можуть успішно знищувати шахеди чи розвідники, що коштують в рази більше.
У Brave1 наголошують, що дрони-перехоплювачі є важливим, але не єдиним елементом, оскільки вони мають працювати в складі цілісної багаторівневої системи ППО.
Якщо правильно підійти до розгортання системи, то це відкриває перспективу не просто локального прикриття, а організації багаторівневої оборони, пояснив у коментарі NV Бізнес офіцер повітряних сил у резерві й заступник директора компанії Piranha Tech Анатолій Храпчинський.
Можна не чекати, доки шахеди зайдуть у щільну міську забудову, а навпаки — відтягнути їхнє знищення за межі міста, фактично на першому етапі входу у повітряний простір України. Але тут, зазначив Храпчинський, усе залежить від того, наскільки комплексно вибудована уся система: детекція, виявлення, розподіл цілей, канали управління і готовність перехоплювачів швидко виходити в роботу.
Ефективність використання дрону напряму залежить від того, як організована система навколо нього: засоби виявлення, канали передачі цілевказання, логістика бойового чергування.
Перехоплювачі не стануть альтернативою решті систем протидії. Адже шахеди на малій висоті й зараз прекрасно перехоплюються мобільними вогневими групами — з того ж Браунінга.
«Треба продовжувати розвивати протидію у всіх напрямках: створювати автоматичні турелі з ШІ, розвивати РЕБ не тільки як якісний джамінг, а й рухатися у напрямку імпульсної та лазерної зброї. Це має бути система, де кожен компонент доповнює інший», — сказав Храпчинський.
Ключовий принцип — розподілення навантаження між різними типами засобів ураження і винесення лінії перехоплення якнайдалі від житлових кварталів. Дрони-інтерцептори можуть і повинні допомагати у цьому, особливо на зазначених висотах і в умовах масованих атак, де ППО може бути перевантажена або менш ефективна. Але щоб досягти цього ефекту, потрібні правильна організація і розгортання — мережа постів виявлення, мобільні пускові, надійні канали зв’язку та підготовлений персонал.
Ціна питання
Потреба Сил Оборони у дронах-перехоплювачах не розголошується. Оскільки останнім часом Росія суттєво збільшила кількість ударів безпілотниками, то й запит з боку військових значно зріс — він кратний до збільшення ворожих цілей.
Можливості виробництва дронів-перехоплювачів стрімко зростають, але не менш важливою є й спроможність швидко навчати екіпажі для роботи з цією технологією. Сергій Стрелковський, офіцер військової частини А4919, розповідав NV Бізнес, що у полку безпілотних систем Nemesis дуже ефективно застосовують перехоплювачі для боротьби з шахедами. «Результати застосування такого методу чудові», — сказав він. У складі Азову теж є дивізіон ППО, що використовує дрони-перехоплювачі, розповів у інтерв’ю Мілітарному начальник штабу корпусу підполковник Арсен «Лемко» Дмитрик. Їх пілоти також будуть збивати Шахеди.
Для оцінки потреби, каже Храпчинський, потрібно розуміти: скільки засобів ураження ворог запускає у середньому на місяць, на яких напрямках, за яких умов. Від цього і варто формувати орієнтир. З урахуванням динаміки війни експерт пропонує рахувати потребу як кількість, помножену на два від середнього застосування засобів ворогом. Ця кратність потрібна для того, щоб мати запас на бойові втрати, похибки, погоду і зміну тактики ворога. Але це за умов, якщо доказова ефективність засобу ураження дорівнює 70 відсотків.
Загалом вартість виробу, звісно, може залежати від багатьох факторів. Як пояснив Храпчинський, це може бути як мультикоптер, так і крило з оператором. Такі БПЛА можуть бути і складною системою, що може самостійно орієнтуватися в просторі, долетіти до сектора, а комп’ютер на борту, маючи координати цілі, розрахує точку перетину дрона-інтерцептора і ворожої цілі за допомогою балістичного калькулятора. Підвищити вартість можуть компоненти, які дозволяють шукати і захоплювати ціль. Важливо також, який канал зв’язку використовується і чи передбачає система командне або командно-інерціальне наведення. Усе це й формує кінцеву вартість дрона-інтерцептора.
«Зрозуміло, що зараз ми здебільшого використовуємо обмежені рішення — у нас немає достатнього ресурсу, щоб швидко реалізувати високотехнологічні варіанти. Частину характеристик, про які я згадую, можна вважати перспективними — як напрямки, в яких доведеться розвивати наші засоби протидії в майбутньому», — пояснив експерт.
У Piranha Tech прості рішення оцінюють приблизно у 2,5 тисячі доларів за борт. Більш складні та перспективні рішення — від 5 до 25 тисяч доларів. Храпчинський також наголосив, що це ціна лише самого дрона. До неї не входить вартість наземних систем забезпечення — зв’язку, пускових платформ, засобів детекції та супроводження цілі.
Перехоплювач Генерал Черешня AIR коштує 39 900 грн. Це набагато дешевше, ніж цілі, які ним вражають. Дрони-розвідники, а тим більше ударні дрони ворога можуть коштувати десятки й сотні тисяч доларів.
У Brave1 ціну перехоплювачів узагальнено оцінили як «значно вигіднішу за зенітні ракети як за вартістю, так і за принципом застосування».
Як масштабувати виробництво
Важко сказати точно, скільки в Україні виробників сьогодні випускають дрони-перехоплювачі. У Brave1 їх зараз понад десять. Водночас українські команди працюють над різними підходами засобів збиття шахедів, активно використовують і турелі зі штучним інтелектом, розповіли у кластері.
За словами Храпчинського, якщо правильно підійти до налаштування процесів, то швидко масштабувати виробництво теоретично можливо. Але є речі, які об’єктивно можуть стати проблемою — в першу чергу це наявність кваліфікованого персоналу і комплектуючих.
«Якщо є контракт і зрозуміла потреба, можна залучити інвесторів, кредитування, знайти партнерів. Але гроші — це лише частина рішення», — сказав він.
Серед інших проблем експерт виділив нестачу людей та комплектуючих, «більшість з яких в Україні не виробляють, а якщо й випускають, то точно недостатньо».
Ще виникають питання виробничих потужностей: площі, обладнання, добре відбудовані технологічні лінії. На це теж потрібен час, навіть якщо є фінансування. Ще один фактор — логістика, що має витримати збільшення обсягів в умовах війни з постійними обстрілами. Критично важливий також контроль якості: чим більше виробництво, тим вищі ризики браку, простоїв, відмов продукції.
«Навіть великі компанії з величезним досвідом з цим стикаються — подивіться на приклад F-35: зриви поставок відбуваються просто тому, що підрядник не встигає виробляти двигуни, бо сам має проблеми з окремими комплектуючими. Отже, масштабуватися можна, але потрібна реалістична оцінка власних можливостей, часу й ресурсів. Це не лише питання грошей — це завжди питання системної готовності і деталей, відповідність стандартам, де не просто купили ISO9001, а саме впровадили його», — сказав Храпчинський.
Акопян також відзначив, що для ефективного масштабування потрібні залучення глобального капіталу й експорт наших військових технологій до країн-партнерів. «Це мова про додаткові надходження валюти до країни та про тісну співпрацю з найкращими світовими компаніями, інженерами. Крім цього — можливість тестувати наші вироби в різних умовах та регіонах», — пояснив він.
За матеріалами biz.nv.ua
