«Різниця зі звичайним шахедом незначна» – Катков, головний редактор Defense Express.
Головний редактор Defense Express Олег Катков розповів в інтерв’ю Radio NV про реактивний шахед Герань-3, його начиння, а також прокоментував, як ворог перейняв український досвід і почав знищувати дрони за допомогою літаків Як-52.
— Почнемо з Герані-3, який працює на турбореактивному двигуні китайського виробництва. Головне управління розвідки розписало, які там є іноземні деталі, зокрема, і швейцарські, і японські. Ваше видання аналізувало, що це за агрегат. Наскільки можна очікувати, що вони будуть супермасовими? Ви навіть рахували приблизні ціни виробництва цієї історії. Що нам, цивільним, треба розуміти про цю модель Герань-3, яку в ГУР називають аналогом іранського шахеда-238?
— Це не те, що аналог… Рашисти зробили навіть, мені здається, простіше. За інформацією, яку ГУР опублікував, загалом компонування, вузли та агрегати Герані-2 серії Ы і Герані-3, яка маркується серією У, майже збігаються. Різниця у двигуні та, можливо, паливній системі. Все.
Об’єктивно тоді виходить, що вся різниця між реактивним шахедом російського виробництва та звичайним гвинтовим буде дуже незначною. А незначна вона в самому двигуні, який, як і все інше у своїй масі у цьому дроні, цивільного виробництва.
Тобто, коли говорять, що там якісь швейцарські плати, американські мікросхеми, німецькі щось там ще… Заходимо на AliExpress, вбиваємо назву, зазвичай там навіть безоплатна доставка. І, зокрема, є той самий двигун, наприклад, на тому самому китайському маркетплейсі, його ціна варіюється від 30 до 34 тисяч доларів. Це у роздріб.
Зрозуміло, що якщо закуповувати напряму, гуртом, а не через маркетплейс у китайського виробника, то ціна буде меншою. Тут питання, звісно, в тому, чи здатний китайський виробник задовольнити відповідний попит, але треба просто розуміти, що різниця у ціні виходить доволі незначна насправді. Мені здається, для Російської Федерації реально різниця, умовно, у 30 тисяч, вона така собі.
І те саме стосується всього іншого, що там знайшли. Наприклад, паливний насос Bosch. Це не виправдовування ні в якомусь разі, це просто про реалії життя. Можна зайти в будь-який автомагазин і купити такий самий або ще дешевший аналог. Те саме і щодо мікросхем. Використовується навіть мінікомп’ютер Raspberry. Він абсолютно спокійно купується (це стандартне рішення взагалі для дронів) у межах 60−70 доларів, до 100 доларів. І це, знову-таки, про те, що ворог збирає свої шахеди з цивільних комплектуючих, з військового — там бойова частина, а з дорожчого там може бути супутникова система навігації з завадозахисними антенами Комета-М або їхнім китайським аналогом. Це дійсно доволі коштовна річ. І виробляється вже давно, зрозуміло, масово.
Можу лише нагадати, що за даними Головного управління розвідки Міноборони України на 2025 рік ворог планує виробити 45,7 тисячі шахедів. Мається на увазі Герань-2 та Гарпія-1, це ті шахеди, також гвинтові, які збираються в Іжевську на [заводі] Купол. Щодо планів виробництва реактивних шахедів, поки інформації немає.
— А можна детальніше про двигуни? Ви сказали, що вся ця начинка — це цивільний ринок. А турбореактивні двигуни в цивільному житті де можуть використовуватися? Пробачте за таке, можливо, профанське питання.
— Вони позиціонуються на тих самих китайських маркетплейсах як рішення для модельок. Тобто є цілий сегмент такого вже дорослого авіаційного моделювання, де ти збираєш у масштабі 1 до 50, 1 до 20, 1 до 10 реальні реактивні літаки з реактивними двигунами — і, будь ласка. Китай просто може їх виробляти, є певний попит, це високомаржинальна продукція. Знову-таки, двигун коштує 30 тисяч. Автівку можна купити за такі гроші і непогану, а тут ти заради розваги купуєш просто реактивний двигун.
Зрештою, такі двигуни (також для розуміння) можуть використовуватися у планерах, наприклад, для того, щоб просто дати додаткову можливість планеру набирати висоту. Тобто вони знаходять своє використання на цивільному ринку.
І головне те, що Китай їх виробляє і не обмежує їхній експорт, не вважаючи це товарами подвійного призначення. Цього вже достатньо для того, щоб за бажанням та наявності декількох десятків тисяч доларів ти мав можливість їх закупити.
— Тепер про загрози і можливі масштаби виробництва. Ви сказали, що немає інформації, наскільки багато оцих Гераней-3 зможуть виробляти росіяни. Які з нашого боку можливості протидії таким Гераням-3? І, відповідно, що тоді не буде працювати для їхнього знешкодження?
— Важке питання, тому що, здавалось, що реактивний шахед летітиме швидше. Але в ГУР написали, що його швидкість від 300 до 370 кілометрів на годину. На маршевій ділянці – 300 кілометрів, під час обходу районів ППО, точніше прольоту повз них, повз зони дії радіоелектронної боротьби, на термінальній ділянці він розганяється до 370 кілометрів.
Якби швидкість була понад 500 кілометрів, тоді, об’єктивно, ніяких варіантів, окрім використання повноцінних комплексів ППО на кшталт зенітно-ракетних або мінімум такого класу як Гепард, не було б. Тому що збивати з умовного кулемета або звичайної зенітки крилату ракету можливо, але це більше про військову вдачу, помножену на майстерність, або, навпаки, надвисока майстерність, помножена на цілий вагон військової вдачі. Водночас швидкість 300 кілометрів на годину дозволяє дуже обережно говорити про те, що з кулеметів їх таки можливо збивати.
Тут уже питання можливостей наздогнати таку ціль ефективно зенітним дроном. Для зенітних дронів швидкості в 300 кілометрів на годину ближче до рекордних, ніж до стандартних. Тому, на мій погляд, Герань-3 може стати для ворога засобом нівелювання певною мірою мобільних вогневих груп. Бо в будь-якому випадку складніше збивати ціль, яка летить у 1,5 раза швидше, а також нівелювання зенітних дронів, які мають швидкості до 400 кілометрів на годину.
— Про російські розробки. Російські «воєнкори» вже публікують фотографії, що на території Росії почали використовувати Як-52, тренувальні літаки для збиття дронів. Ще одне первинно українське ноу-хау, яке зараз росіяни масштабуватимуть у себе. Чи показує це нам, що в них категорично не вистачає умовних Панцирів?
— Об’єктивно — так. Якби в них вистачало Панцирів, армійської авіації… Вони ж використовують дуже сильно вертольоти К-52, Мі-8 для задач з протидії українським дронам. Тори ще можуть бути. Але реальність така, що в РФ почали використовувати український досвід, із якого насміхались, розуміємо, як працює російська пропаганда. Але взяли і просто скопіювали.
На тому ж Як-52 другий член екіпажу використовує або дробовик, або штурмову гвинтівку, аби у стилі Першої світової війни збивати дрони. Єдиний аспект, який тут важливо розуміти: у нас ті ж Як-52 використовуються здебільшого для збиття розвідувальних дронів. Принаймні було доволі детальне інтерв’ю одного з екіпажів якомусь європейському виданню. Там ішлося про збиття розвідувальних БпЛА на кшталт Орлан, Зала. Це один рівень не те що навіть складності, а безпеки. Тому що там немає бойової частини, немає чому детонувати. Ти його збив, все окей, він упав — місія виконана.
А якщо рашисти збиватимуть із цієї рушниці чи дробовика умовний український Лютий або FP-1, який несе декілька десятків кілограмів бойової частини, там уже є певна вірогідність того, що він здетонує в повітрі. Вона незначна, але присутня. Тоді з великою долею ймовірності ми дізнаємося чудову новину про те, що якісь два російські ентузіасти, які полетіли збивати ці дрони на Як-52, зробили свій останній політ у житті.
— Це має бути подвиг Гастелло, хоча, я так розумію, і ми стикалися з цим, коли бойова авіація збивала за допомогою бортової гранати якийсь російський шахед і вибух спричиняв ушкодження. Це те, що ми пройшли, можливо, росіяни теж пройдуть. Так я бачу це?
— Приблизно так. Але тут важливо розуміти різницю між вірогідністю детонації бойової частини, залежно від того, коли влітає якась умовна ракета, або 30-міліметрові боєприпаси. Інша справа, коли ти збиваєш шахед із дробовика і саме зі штурмової гвинтівки. Є суттєва різниця у вірогідності детонування бойової частини, але так чи інакше вона не нульова.
Тут, можливо, вже нашим інженерам треба подивитись на те, що робить русня, і продумати якісь механізми, можливо, повітряного підриву, як варіант. Щось на кшталт такого. Я впевнений, що наші розробники слідкують за тими засобами протидії, які практикує РФ, із метою залишення високої ефективності наших далекобійних ударів.
За матеріалами nv.ua
